РОЗДІЛ 2. ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ
ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА
2.1. Роль уроків образотворчого мистецтва в художньо-естетичному
вихованні дітей молодшого шкільного віку
Важливу роль в художньо-естетичному вихованні молодших школярів відіграє образотворче мистецтво. У процесі навчання образотворчому мистецтву у молодших школярів розвиваються мислення, зорова пам'ять, творча уява, художні здібності, моральні та естетичні почуття, що є необхідною умовою успішного формування світогляду. Заняття образотворчим мистецтвом – важливий засіб розвитку особистості школяра. Вони сприяють розширенню кола інтересів, вихованню естетичних потреб учнів, розвитку їх розумової та творчої активності, естетичного ставлення до дійсності. На уроках образотворчого мистецтва формуються такі властивості особистості, як самостійність, ініціатива, наполегливість, цілеспрямованість, акуратність, працьовитість. У процесі образотворчої діяльності учні засвоюють графічні та живописні вміння та навички, вчаться спостерігати, аналізувати предмети і явища навколишнього світу [7].
Таким чином, предмет «образотворче мистецтво» служить ефективним засобом пізнання дійсності і одночасно допомагає розвитку та формуванню зорових сприйняттів, уяви, просторових уявлень, сприймання, пам'яті, почуттів та інших психічних процесів. Причому знання, уміння та навички, отримані учнями молодших класів на уроках образотворчого мистецтва, знаходять широке застосування як на інших уроках (звідси важливість між предметних зв'язків уроків малювання з іншими навчальними предметами), так і в подальшій трудовій діяльності.
Вміння малювати, візуально представляти різні об'єкти необхідно представникам багатьох суспільствознавчих професій. У зв'язку з цим слід особливо відзначити, що зір людини в пізнанні нею навколишньої дійсності, у зборі інформації про предмети та явища реального світу займає провідне місце серед інших аналізаторів. На уроках з малювання учні, розглядаючи, вивчаючи форму, розміри, пропорції, обсяг, колір предметів дійсності, весь час візуально порівнюють їх зі своїм малюнком, аналізують репродукції з творів художників, тобто постійно, протягом всіх занять повинні візуально сприймати будь-які об'єкти, явища [11].
Образотворче мистецтво розвиває спостережливість, просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, посидючість, почуття ритму і гармонії, навчає дітей бачити красу навколишнього світу і домагатися вдосконалення у своїй роботі.
Основна мета занять – збагачення чуттєвого, емоційно-ціннісного, естетичного досвіду дітей молодшого шкільного віку; розвиток художньо-образного мислення, здібностей до художньої творчості. Відповідно до цього виділяються 3 провідні змістовні лінії:
– розвиток естетичного ставлення до явищ навколишнього життя та мистецтва;
збагачення емоційного світу дитини;
– розвиток творчого сприйняття творів мистецтва [13].
В образотворчому мистецтві учні початкових класів знайомляться з різними видами мистецтва, різноманітністю жанрів, своєрідністю та багатством художніх традицій народів світу і рідній художньою культурою.
Робота з художньо-естетичного виховання має пронизувати кожен елемент уроку особливою емоційною атмосферою захопленості. Це досягається за допомогою живого слова вчителя, цікавих діалогів з учнями, яскравих зорових образів, поетичного тексту, ігрових ситуацій. Знання, отримані на уроках образотворчого мистецтва відображаються в навчальній та позакласній діяльності вихованців. Вони з задоволенням оформляють вестибюлі, демонструють свої роботи, аналізують художні твори і сміливо аргументують власну думку. Ефективно використовуються рекреація та коридори, де розміщуються фотографії, малюнки та творчі роботи.
Специфіка уроків образотворчого мистецтва визначає і засоби художньо-естетичного виховання дітей. Вчитель зосереджує їхню увагу на оформленні альбомів. Слід з самого початку осудити неакуратність в оформленні альбомів та малюнків, що досить розповсюджено в молодших класах. Виникає це тому, що діти головну увагу звертають на малювання будинку, а не на його виконання [5].
Альбом викинути не можна, тому що це є документ, який характеризує роботу школяра. Потрібно вчити дітей молодшого шкільного віку з перших кроків правильно розміщувати малюнок на аркуші, рівно та акуратно розфарбовувати його, початий малюнок обов‘язково потрібно закінчити. Ці вимоги важливо в доступні формі пояснити учням і домогтися того, щоб саме так вони підходили до оцінювання своїх робіт та робіт товаришів.
З часом вимоги до їх робіт зростають. Вчитель поступово веде дітей до того, щоб вони виконували малюнки гарно, по-своєму, індивідуально. Уроки образотворчого мистецтва можуть бути тісно пов‘язані з виставками, різними святами, конкурсами.
Також проводяться конкурси на кращий малюнок, організовуються виставки кращих робіт дітей, які беруть участь в оформленні залу до свята, все це є важливим доповненням до уроку. Можливості учбового процесу в художньо-естетичному вихованні можуть бути значно посилені проведенням різноманітної позакласної роботи. Так вчитель повинен координувати свою роботу на уроках з завданням образотворчого мистецтва, заохочувати дітей молодшого шкільного віку до малювання та творчого підходу до всіх уроків зокрема і в різних видах позакласної роботи [7].
На уроках образотворчого мистецтва здійснюється первинне знайомство з творами художників, використаних із метою характерного виховання, розвитку художнього смаку дитини і її художньо-творчих здібностей.
Задача вчителя стоїть в тому, щоб завжди, на кожному уроці підтримувати своєрідний тонус, формувати естетичне відношення до змісту і організації творчої праці.
Всі естетичні переживання дітей молодшого шкільного віку на уроках образотворчого мистецтва, в процесі творчої праці, а також в повсякденному житті розвивають в них здібності бачити, розуміти, цінувати прекрасне в оточуючому світі, а також прагнення брати участь в його творінні. Свої здібності школярі активно представляють в різних видах художньої праці. В молодшому віці всі діти без винятку – пристрасні художники. Слід пам‘ятати про розвиток можливостей різних видів мистецтва. Живопис, скульптура, архітектура, допоможуть сформулювати почуття симетрії, пропорції, відчуття ліній, кольору та колориту, просторову уяву [13].
Процес художньо-естетичного виховання учнів молодших класів потребує особливої методики. Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність дитини, стимулювати її творчу діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними тренуваннями. Поступово ускладнювати навики уміннями та навичками. При цьому треба пам‘ятати, що заняття малюванням лише тоді збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому радість. Важливими умовами успіху є об‘єктивна оцінка художньої творчості дітей.
У книзі «Духовний світ школяра» В. Сухомлинського наведені цікаві спостереження про вплив малюнка на духовний розвиток школярів. В школі на протязі чотирьох років проводився такий досвід: в мить сильного емоційного піднесення вчителі пропонують дітям передати їхні переживання в малюнку. Діти не тільки з піднесенням малювали, предмети або казкові образи, але виражали своє відношення до того, що вони намалювали. Подальші спостереження доказали, що в багатьох дітей сформувалася потреба передати побачене чи пережите в малюнку. Схильність до малювання закріпилась не в усіх дітей, зате уроки малювання залишилися в їхньому внутрішньому світі глибокий слід. Ці діти відрізнялися більш тоншими, стійкішими почуттями, всебічною цікавістю, точністю і гнучкістю творчої діяльності. Тому недооцінка малювання в системі навчання молодших школярів або неправильна постановка викладання цього предмету може стихійно лишитися на розвитку школярів.
Ефективність роботи з художньо-естетичного виховання учнів початкових класів на уроках образотворчого мистецтва залежить від наступних умов: методичного забезпечення; педагогічної майстерності; взаємодії з сім'єю; координацією з позашкільними установами. забезпечення матеріально-технічною базою [13].
Для ефективності роботи з художньо-естетичного виховання в ЗОШ повинна бути створена методична база: програми художньо-естетичного виховання та методичні рекомендації; тематичне планування роботи гуртків, клубів, секцій; конспекти занять, сценарії дозвілля та свят; дидактичні музичні ігри; бібліотека пізнавальної літератури з мистецтва для педагогів [7].
У художньо-естетичному вихованні вихідним пунктом є розвиток у дітей молодшого шкільного віку естетичного сприйняття оточуючих предметів та явищ дійсності. Ось чому одним з основних чинників художньо-естетичного розвитку та формування естетичної культури молодших школярів засобами образотворчого мистецтва є розвиток у них здатності естетично сприймати зображувані в альбомі та спостережувані у творах живопису, графіки, скульптури явища, події, що являє собою необхідну умову пізнання естетичного в навколишньому світі, формування системи морально-естетичних поглядів на дійсність.
2.2. Комплекс заходів з художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку
Мета комплексу заходів: вдосконалення уявлень з художньо-естетичного виховання, виховання інтересу до художньо-творчої та самостійної діяльності.
Завдання комплексу заходів:
- удосконалювати художньо-естетичні уявлення про різні види образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура) в різноманітті його жанрів (портрет,пейзаж, натюрморт), народно-прикладного мистецтва;
- сприяти становленню художньо-естетичного відношення до навколишнього світу;
- удосконалювати художньо-естетичний, емоційний, оцінний та діяльнісний досвід дітей молодшого шкільного віку;
У розробленому даному комплексі застосовуються методи художньо-естетичного виховання, такі як:
- метод переконання, спрямований на формування художньо-естетичного сприйняття, оцінки, початкових проявів смаку;
- метод привчання, вправи – для придбання навичок культури поведінки;
- метод спонукання до співпереживання, емоційної чуйності на прекрасне та потворне в навколишньому світі;
- метод проблемних ситуацій – підштовхує до творчих та практичних дій. [5].
Комплекс заходів створений на основі спеціальних принципів з художньо-естетичного виховання. Розглянемо дані принципи більш докладно:
1. Принцип цілісності, виховного процесу та єдності всіх компонентів виражається через систему цілей, засобів змісту та виховання в ЗОШ багатостороннього педагогічного впливу на дитини через систему цілей, змісту, засобів виховання, всіх сторін виховного процесу. Здійснюється в розвитку особистісної базової культури з урахуванням цілісної в природи дитини, її унікальності, індивідуальної своєрідності, єдності та взаємозв'язку основних напрямків розвитку дитини.
2. Принцип виховання та гуманізації. Регламентує відносини педагогів та учнів, повагу їх прав та свобод особистості кожної дитини, передбачає сприятливої обстановки, психологічного клімату в класі позитивного фону спілкування вимагає від вчителя надавати допомогу, підтримку.
3. Принцип педагогічного оптимізму, виражається в опорі на позитивні якості в особистості дитини, він вимагає підходу до кожного учня і віри в позитивний результат виховання. Надання педагогічної підтримки та допомоги в прагненні освоїти нове, допомагає дитині виховувати впевненість, прагнення учнів до гідних вчинків, дає позитивну самооцінку.
4. Принцип створення активної позиції учня в виховному процесі. Головний закон розвитку особистості спирається на те що, людина розвивається в активній самостійній діяльності. Від заходів активності учнів, які повинні бути не просто об'єктами виховного впливу залежить успіх навчання. Педагогу необхідно спиратися максимально на власну активність дитини, стимулювати і розвивати її самостійність, ініціативу, творчість. Під впливом виховання дитина повинна отримати право стати суб'єктом власної життєдіяльності, повірити в свої сили. Піднятися на новий щабель соціально-морального розвитку допомагає успішно освоїти новий досвід прагнення до самостійної, особистої мотивації, зацікавленості учнів, яку створює вчитель.
5. Принцип створення перспектив руху до нових цілей. В навчально-виховному процесі необхідно орієнтувати учнів на нові справи та звершення. Діти повинні бачити та відчувати свій рух вперед. Націлити молодших школярів на вирішення нових завдань, зростаючу самостійність, відчуття свого дорослішання, усвідомлення своїх досягнень і допомогу – це завдання педагога. Створювати можливість суб'єктивної самореалізації дітей за допомогою активного освоєння нового особистісного досвіду в збагаченому освітньому просторі.
6. Принцип комплексно-тематичної побудови освітнього процесу.
7. Принцип у вихованні обліку вікових, індивідуальних, особливостей учнів. Для максимального розкриття вікового потенціалу учнів педагог створюєте умови відповідно до них, вибирає засоби та методи.
8. Принцип взаємодії та співпраці педагогів та батьків учнів. Для результативного сімейного виховання та підвищенні педагогічної культури батьків, вчитель націлює та реалізує вимоги єдності. За умови довіри результативної взаємодії між педагогами та батьками, розумінні та прийнятті загальних цілей, методів та засобів соціально-особистісного розвитку.
Розглянемо комплекс заходів з художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку. (див. додатки с.30)
Таким чином, діти молодшого шкільного віку поповнюють свої знання про предмет «образотворче мистецтво», знайомляться з творчістю відомих художників, з художніми творами, з різними видами та жанрами мистецтва.
Завдяки урокам музики та тематичним заходам, молодші школярі закріплюють знання про поняття таких як: жанр, лад, метр, частка, мелодія. Даний комплекс заходів сприяє розвитку у дітей вміння: відчувати характер музики, висловлювати свої враження про неї, вмінню працювати в колективі та шанобливого ставлення до всіх учасників навчального процесу.
2.3. Методичні рекомендації щодо художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку засобами мистецтва
Педагогічна робота з художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку повинна будуватися так, щоб засобами образотворчого мистецтва та дитячої художньої діяльності сформувати в учнів естетичну культуру, творчу активність, самостійність, ініціативність, сприяти зниженню напруженості, скутості. Отримані дитиною знання, вміння та навички є не метою, а засобом залучення її до світової та національної культури.
Методи організації діяльності:
Перша група методів спрямована на те, щоб учень засвоїв естетичні цінності твору (емоційну сторону), способи проявів різноманітних естетичних емоцій (здивування, захоплення, захоплення, радість, співпереживання тощо). Метод емоційно-образної драматургії – один з них, що дозволяє будувати урок як цілісне художньо-ігрове дійство, створює атмосферу подиву, радості, захопленості, спілкування і творчості. На уроках створюються умови, при яких учні отримують реальну можливість творчо «висловлюватися» словами, мімікою, жестом, голосом, пластикою тіла, руками (пальчикові ігри), створення атмосфери довіри та зацікавленого спілкування – неодмінна умова уроків образотворчого мистецтва.
Друга група орієнтована на оволодіння мови того чи іншого виду мистецтва, на сприйняття виразно-образотворчих засобів (колір, композиція, ритм, темп, мелодія, образні порівняння), на усунення взаємозалежності між змістом твору та засобами виразності.
Способи залучення молодших школярів в процеси сприйняття та продуктивного творчості різноманітні. Створення на уроці ситуації образних порівнянь, благотворно впливає на максимальне розкриття творчого потенціалу дитини, її спостережливості, фантазії та уяви. На уроках з образотворчого мистецтва повинні використовуватися три види педагогічної творчості: організація процесів споглядання, творення та спілкування. Цілісна природа дитини (вона володіє емоційною чуйністю, здатністю до гри, відкритістю до світу, здатністю сприймати явища навколишнього світу в нерозривній єдності з власним «Я»), розглядається як сприятлива основа її творчого розвитку і потребує емоційних, художніх методів організації їх діяльності.
Третя група орієнтована на методи, спрямовані на художньо-творчий розвиток особистості дитини:
- словесні, наочні та практичні методи формування пізнання (інструктаж, знайомство з матеріалом, колективне розглядання, пояснення, роз'яснення, розповідь (слово вчителя) етична бесіда, обговорення творів мистецтв, замальовки після перегляду, начерки, композиційні пошуки, показ прийомів роботи педагогом, приклад, ілюстрування, вправа, тренування, привчання, доручення, використання домашніх спостережень, установка на нову діяльність «Уявіть, що ...»);
- методи стимулювання діяльності (заохочення, схвалення, похвала, контроль);
- методи контролю, самоконтролю, самооцінки – безпосередній та опосередкований контроль сприйняття мистецтва, практичних робіт. Педагогічне спостереження за дітьми, бесіди, опитування, оцінювання результатів. Формування оціночних суджень, оцінка своєї роботи, вміння аналізувати її, доброзичливість в оцінці чужої роботи, вміння знайти позитивні результати.
- творчі методи (дослідження, пошук, експеримент) використовується педагогом для пошуку нових форм роботи та дослідження художніх здібностей дітей;
- метод безпосереднього показу дуже важливий, тому що вчить дітей техніці поводження з різними художніми матеріалами (акварель, гуаш, пастель, туш, воскові крейди). Вчитель демонструє, як потрібно працювати з різними інструментами (кисть, олівець, перо, палітра та ін.). При цьому використовується для показу навчальна дошка або аркуш паперу, прикріплений на мольберт. Таким чином, педагог розкриває творчі можливості роботи над певним завданням.
Методи та прийоми застосовуються в єдності з певними засобами навчання (дидактичним матеріалом).
Наочно-дидактичний матеріал: Як дидактичний матеріал слід використовувати: художньо-ілюстративний ряд, літературно-ілюстративний ряд та музично-ілюстративний ряд: казка про художників, вірші, загадки про тварин та пори року; репродукції творів образотворчого мистецтва; картинки та художні фотографії явищ та деталей природи; малюнки та ілюстрації; дитячі роботи як приклади виконання творчих завдань; аудіо та відео матеріали.
Кімната для занять повинна бути добре освітлена (природним та електричним світлом) та обладнана необхідними меблями: столами, стільцями, табуретами, шафами, мольбертами, планшетами для малювання. В приміщенні повинна бути раковина з водою або великі ємності для чистої і зливу брудної води.
Для роботи необхідно мати достатню кількість наочного та навчального матеріалу, а також в наявності повинні бути освітлювальні прилади (софіти, світильники) для освітлення натюрмортних постановок. Художні матеріали: фарби гуашеві та акварельні; художні кисті, папір для живопису; папір для графічних робіт та замальовок; олівці кольорові та графічні та акварельні, масляна пастель і воскові крейди, вугілля, сангіна; клей, ножиці, кольоровий папір та кольоровий картон, обгортковий папір для паперопластики, скульптурний пластилін, кольорова та чорна туш, фломастери.
Обладнання кабінету: столи і стільці, баночки для води, раковина та наявність водопроводу, предметні столики для натюрмортів, освітлення, оснащення технічними засобами.
1 2 3