Ім'я файлу: Алгоритми (хірургія )2012 .doc
Розширення: doc
Розмір: 1892кб.
Дата: 29.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Банк-тестових-завдан-Крок-М-Л 2.docx
Розширення: doc
Розмір: 1892кб.
Дата: 29.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Банк-тестових-завдан-Крок-М-Л 2.docx
АЛГОРИТМ
НАКЛАДАННЯ ШИНИ ДІТЕРІХСА
Шина Дітеріхса складається з двох подвійних (зовнішньої і внутрішньої) пересувних планок (милиць) різної довжини, дерев'яної підставки під стопу (підстопник) і палички-закрутки зі шнурком для витягування.
Показання: перелом стегна й ушкодження кульшового суглоба.
Скелет нижніх кінцівок складається з двох відділів: кісток тазового пояса і кісток вільної нижньої кінцівки.
Тазовий пояс утворений двома кульшовими кістками. Вільна нижня кінцівка — стегновою кісткою, кістками гомілки і стопи.
Кульшова кістка (ов сохае) складається з трьох кісток: клубової, лобкової, сідничої.
До 14—16 років вони існують як самостійні кістки і з'єднані в ділянці кульшової ямки за допомогою хряща. Після 16 років хрящ замінюється кістковою тканиною й утворюється міцна кульшова кістка.
Клубова кістка (оз ііішп) утворює верхній відділ кульшової кістки. Має потовщену частину — тіло і крило, яке закінчується гребенем. На крилі спереду розміщені передня верхня і передня нижня ості, а ззаду — задня верхня і задня нижня ості. На внутрішній поверхні крила є клубова ямка, а на зовнішній — передня, задня і нижня сідничні лінії. Задня частина крила потовщена і на ній є вуш-коподібна поверхня для з'єднання з крижовою кісткою.
Лобкова кістка (оз риЬіз) займає передню частину кульшової кістки. Складається з тіла і верхньої та нижньої гілок. На верхній гілці є лобковий горбок і лобковий гребінь. У місці з'єднання лобкової кістки з клубовою розміщене клубово-лобкове підвищення.
Сіднича кістка (ов ізсЬіі,) утворює нижню частину кульшової кістки. Складається з тіла і гілки. Нижній відділ кістки має потовщення — сідничий горб. На задньому краї тіла кістки є виступ — сіднича ость, яка розділяє велику і малу сідничі вирізки.
Гілки лобкової і сідничої кісток утворюють затульний отвір, який закритий тонкою сполучнотканинною мембраною. На зовнішній поверхні тазової кістки, у місці з'єднання тіл клубової, лобкової і сідничої кісток є кульшова западина (асеіаЬиішп).
Таз (реіуіа) утворений двома кульшовими кістками, крижовою кісткою і куприком. Кістки таза з'єднуються між собою спереду за допомогою лобкового симфізу, а ззаду — двома крижово-клубовими суглобами і багаточисельними зв'язками. Лобковий симфіз утворений лобковими кістками, які щільно зрослися з розміщеним між ними волокнисто-хрящовим міжлобковим диском. Крижово-клубовий суглоб утворений вушкоподібними поверхнями крижової
і клубової кісток. Рухи в ньому значно обмежені, що забезпечується зв'язками.Розрізняють великий і малий таз. Великий таз обмежований крилами клубових кісток, малий — сідничими і лобковими кістками, крижовою кісткою, куприком, лобковим симфізом, крижово-горбовими і крижово-остьовими зв'язками та затульною перетинкою. Є верхній і нижній отвори порожнини малого таза.
Кістки вільної нижньої кінцівки
Скелет вільної нижньої кінцівки включає стегнову кістку, на-колінок, кістки гомілки і кістки стопи.
Стегнова кістка (оз £етиг) має тіло і два кінці. На верхньому кінці є кулеподібна головка, а нижче від неї розміщена шийка. У місці переходу шийки в тіло є два виступи: великий і малий вертлюги. Великий вертлюг лежить зовні і добре промацується. Між вертлюгами на задній поверхні кістки проходить міжвертлюговий гребінь, по передній поверхні — міжвертлюгова лінія. Передня поверхня тіла гладенька, уздовж задньої поверхні проходить шорстка лінія. Дистальний кінець кістки має бічний і присередній виростки. Над ними є бічний і присередній надвиростки. Між виростками ззаду розміщена міжвиросткова ямка, а спереду — суглобова поверхня для з'єднання з наколінком. Вище від міжвиросткової ямки є підколінна ямка. Виростки стегнової кістки мають суглобові поверхні для з'єднання з великогомілковою кісткою.
Наколінок (раіеііа) — це найбільша сесамоподібна кістка, яка лежить у сухожиллі чотириголового м'яза стегна і бере участь в утворенні колінного суглоба. Має верхню розширену частину — основу і звужену нижню частину — верхівку.
Кістки гомілки: великогомілкова і малогомілкова.
Великогомілкова кістка (ов ііЬіа) має тіло і два кінці. Проксимальний кінець товстіший і на ньому є присередній і бічний виростки, які з'єднуються з виростками стегнової кістки. Між виростками є міжвиросткове підвищення. Тіло великогомілкової кістки має тригранну форму. Передній край кістки різко виступає. На нижньому кінці кістки з присереднього боку є направлений вниз відросток — присередня кісточка. На нижній поверхні дистального кінця є суглобова поверхня для з'єднання з надп'ятковою кісткою, а на бічній поверхні — вирізка для з'єднання з малогомілковою кісткою.
Малогомілкова кістка (ов Шшіа) — довга, тонка кістка. Розміщена зовні від великогомілкової кістки. Верхній кінець малогомілкової кістки потовщений і називається головкою. На головці є верхівка, повернена назовні і назад. Головка кістки з'єднується з великогомілковою кісткою. Тіло кістки має тригранну форму. Нижній кінець кістки потовщений і називається бічна кісточка. Краї кісток гомілки повернені один до другого і називаються міжкістковими.
Кістки стопи (окяа рейіа) ділять на: заплеснові кістки (озза Іагзі), плеснові кістки (о8за теі;а1;аг8І), кістки пальців, або фаланги (озза сіі£ііюгит; рпаіапдез).
Заплеснові кістки — короткі трубчасті кістки. їх сім: надп'яткова, кубоподібна, п'яткова, човноподібна і три клиноподібні (бічна, проміжна і присередня). Надп'яткова кістка має тіло і головку. На верхній поверхні тіла є блок. Разом з кістками гомілки він утворює надп'ятково-гомілковий суглоб.
Під надп'ятковою кісткою розміщена п'яткова кістка, яка є найбільшою з кісток. На задній поверхні має потовщення — п'ятковий горб. Зверху на тілі є суглобові поверхні для з'єднання з надп'ятковою кісткою. Спереду від п'яткової кістки розміщена кубоподібна кістка, а спереду від головки надп'яткової — човноподібна кістка. Дистальніше від неї є три клиноподібні кістки: присередня, проміжна і бічна.
Плеснові кістки. їх п'ять. Кожна плеснова кістка має основу, тіло і головку. Основи кісток з'єднуються з кістками заплесна, а головки — з основами ближчих фалангів.
Фаланги. Кожний палець стопи має по три фаланги: проксимальну, середню і кінцеву, крім великого пальця стопи, який має дві фаланги — проксимальну і кінцеву.
Скелет стопи має свої особливості. Поздовжня вісь стопи знаходиться майже під прямим кутом до осі гомілки і стегна. При цьому кістки стопи не лежать в одній площині, а утворюють поперечні і поздовжні склепіння, повернуті вгнутістю до підошви, а опуклістю — до тильної поверхні стопи. Завдяки цьому стопа спирається на поверхню тільки п'ятковим горбом і головками плеснових кісток. Зовнішній край стопи стоїть нижче і майже торкається поверхні опори. Внутрішній край стопи припіднятий з присереднього боку. Така будова стопи сприяє тому, що пом'якшуються поштовхи і забезпечується еластичність ходи.
З'єднання вільної нижньої кінцівки
Кульшовий суглоб (агіісиіаііо сохае) утворений кульшовою ямкою тазової кістки і головкою стегнової кістки. По краю кульшової ямки є кульшова губа, яка поглиблює ямку. Головка стегнової кістки входить у суглобову ямку більше ніж на 1/2 округлості.
Суглоб закріплений зв'язками. Найміцніпіою є клубово-стегнова зв'язка. Ця зв'язка має велике значення для утримання тіла у вертикальному положенні.
Від верхньої гілки лобкової кістки і тіла сідничої кістки починається лобково-капсулярна і сідничо-капсулярна зв'язки. Вонипроходять по присередній і задній поверхнях суглобової капсули, частково вплітаючись у неї, і прикріпляються до великого і малого вертлюгів стегнової кістки.
Колінний суглоб (агіісиіаііо £епіі8) утворений трьома кістками: стегновою кісткою, великогомілковою кісткою і наколінком. Присередній і бічний виростки стегнової кістки з'єднуються з однойменними виростками великогомілкової кістки, а спереду прилягає суглобова поверхня наколінка. Суглобові поверхні виростків великогомілкової кістки злегка вгнуті, а малогомілкової — мають опуклу кривизну. Невідповідність суглобових поверхонь компенсується присереднім і бічним менісками, які розміщені в порожнині суглоба між виростками стегнової і великогомілкової кісток. Зовнішній край менісків потовщений, зрощений із суглобовою капсулою. Внутрішній край значно тонший. Меніски прикріплені зв'язками до міжвиросткового підвищення великогомілкової кістки. Меніски амортизують струси, які передаються від стопи по довжині кінцівки під час ходьби, бігу, стрибків.
Усередині порожнини суглоба проходять передня і задня хрестоподібні зв'язки, які з'єднують великогомілкову і стегнову кістки. Синовіальна мембрана суглобової капсули колінного суглоба утворює ряд синовіальних сумок (бурс), які з'єднуються з порожниною суглоба. Колінний суглоб укріплюють міцні зовнішні зв'язки.
З'єднання кісток гомілки. Проксимальні кінці кісток гомілки з'єднуються між собою за допомогою велико-малогомілкового суглоба. Між тілами обох кісток є міжкісткова перетинка гомілки. Дистальні кінці великогомілкової і малогомілкової кісток з'єднуються одна з одною за допомогою синдесмозу.
Надп'ятково-гомілковий суглоб (агіісиіаііо іаіосгигаііз) утворений суглобовими поверхнями дистальних кінців обох кісток гомілки і надп'ятковою кісткою стопи: нижня суглобова поверхня великогомілкової кістки і суглобові поверхні присередньої і бічної кісточок з'єднуються з блоком надп'яткової кістки. Суглоб укріпляють зв'язки, які йдуть від кісток гомілки до надп'яткової, човноподібної і п'яткової кісток.
Суглоби і зв'язки стопи. Кістки стопи з'єднуються між собою за допомогою ряду суглобів, укріплених зв'язками.
Поперечний суглоб заплесна (агіісиіаііо іагзі ігапзуегеа) включає надп'ятково-човноподібний і п'ятково-кубоподібний суглоби. У хірургії відомий як суглоб Шопара (проводиться ампутація певної частини кісток).
З'єднання кісток заплесна з кістками плесна називають суглобом Лісфранка (заплесно-плеснові суглоби — агіісиіаііопез іагвотеіаіагваїев). З тильної і підошвової поверхні вони закріпле-
ні зв'язками. Із них найміцніша присередня міжкісткова заплесно-плеснова зв'язка.
Плесно-фалангові суглоби (агіісиіаііопез теіаіагзорЬаіапдеае) утворені суглобовими поверхнями всіх плеснових кісток та основ проксимальних фаланг.
Міжфалангові суглоби стопи (агіісиіаііопез іпіегрпа1ап§еае ресіів) утворені суглобовими поверхнями проксимальних і середніх фаланг та середніх і кінцевих фаланг.
Склепіння стопи укріплене зв'язками і м'язами. Серед зв'язок основну роль відіграє довга підошвова зв'язка, яка починається від нижньої поверхні п'яткової кістки, проходить уздовж стопи і прикріпляється віялоподібно до основи всіх плеснових кісток та кубоподібної кістки.
| Назва заходу | Послідовність дій | Примітка |
| Обладнання | Шина Дітеріхса, вата, бинти, лоток, ножиці, лямки, два ватно-марлеві валики | |
| Підготовка пацієнта до маніпуляції | 1. Пояснити пацієнту хід маніпуляції та отримати згоду на її проведення. 2. Пацієнту надати положення лежачи. 3. Підготувати потрібне обладнання. 4. За наявності кровотечі виконати гемостаз (див. модуль "Тимчасові методи спинення кровотечі"). 5. Увести знеболювальні засоби. 6. Накласти асептичну пов'язку (див. модуль "Методика і техніка перев'язки") | Забезпечується право пацієнта на отримання інформації Досягається ефективність маніпуляції Забезпечується проведення маніпуляції Досягається тимчасовий гемостаз Запобігання больовому шоку Для інфекційної безпеки |
| Техніка проведення маніпуляції | 1. Прикласти підстопник до підошви і прибинтувати його восьми-подібною пов'язкою (див. модуль "Накладання восьмиподібної пов'язки"). 2. Внутрішню коротку планку вставити дистальним кінцем у внутрішню скобу дротяної рамки, закріпленої на підстопнику так, щоб її кінець вийшов з підстопника на 10— 15 см. Послідовність дій Запам'ятай! У пахвинну і пахвову ділянки потрібно підкласти ватно-марлеві валики. Планки милиці розсунути на таку довжину, щоб проксимальна частина упиралась у промежину. 3. Зовнішню, довгу планку вставити дистальним кінцем у зовнішню дротяну скобу підстопника, висуваючи її вниз на 10—15 см, а кінець вставити в рамку металевої облямівки поперечної дощечки внутрішньої планки. Планку розсунути на таку довжину, щоб вона своєю милицею упиралася в пахвинну складку, і зафіксувати її, вставивши цвях-шпеник в отвори планок. Запам'ятай! Між шиною і кістковими виступами слід підкласти вату. Шнур, який прикріплений до дротяної рамки підстопника, вставити в отвір поперечної дощечки внутрішньої планки і паличкою- закруткою, скручуючи шнур, ви конати витягування і закріпити закрутку . Шину закріпити за допомогою лямок і бинта: а)одну лямку обвести навколо грудної клітки і закріпити з протилежного боку, другу лямку закріпити навколо тулуба, а третю — навколо стегна; б) на всю кінцівку від надп'ятково- гомілкового суглоба до пахвинної ділянки поверх шини накласти спі ральну пов'язку (див. модуль "На кладання спіральної пов'язки"). Запам'ятай! У разі відсутності лямок шину закріпити бинтовою пов'язкою (мал. 74) Перевірити забарвлення шкірних покривів пальців і пульс на периферійних артеріях стопи | Забезпечується виконання першого етапу накладання шини Забезпечується послідовність маніпуляції Не допускається стиснення судин Забезпечується послідовність маніпуляції Запобігання стисненню м'яких тканин і судин Досягається тимчасове витягання Досягається фіксація шини |
1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 29