1   2   3
Ім'я файлу: Реферат неорганічна хімія.docx
Розширення: docx
Розмір: 231кб.
Дата: 30.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
Апарати для приготування гарячого шоколаду, фризери, льодогенера

Міністерство освіти і науки України

Державний торговельно-економічний університет

Чернівецьке вище комерційне училище

Курсова робота

на тему: « Хімічне отруєння навколишнього середовища»

з дисципліни: «Неорганічна хімія»

студента групи ФМБ23

спеціальності 181

Харчові технології

Цуркана Богдана Івановича

Викладач к.х.н. Сняла Ю.Ю.

Чернівці

2023р.

2

Зміст

1. Вступ

2. Види хімічного забруднення.

3.Джерела хімічного забруднення.

4.Дія небезпечних речовин на організм людини.

5.Види хімічного отруєння.

6.Хімічна зброя.

7.Вплив на навколишнє середовище від шкідливих викидів тепло- та електростанцій.

8.Відновлюючі джерела енергії, які не впливають на забруднення навколишнього середовища.

9.Висновки.

3

Вступ

Чимало хімічних сполук чинять негативний вплив на живі організми. При попаданні в організм вони можуть викликати хімічні опіки, отруєння, серйозні захворювання. Це їдкі речовини — кислоти і луги; токсичні речовини — галогени, чадний газ, білий фосфор, сірководень, нітроген оксиди, метанол, анілін та інші.


Хімічні реакції використовуються для промислового виробництва необхідних людині продуктів — ліків, миючих засобів, синтетичних волокон, пластмас і багатьох інших. Отримувані на хімічних підприємствах сполуки небезпечні для навколишнього середовища і можуть викликати його забруднення.


Будь-яке виробництво має відходи. Вони потрапляють у повітря, воду або грунт і мають негативну дію на живі організми.


Продукти спалювання палива містять оксиди Карбону, Сульфуру та Нітрогену.

Карбон(II) оксид, або чадний газ, відноситься до отруйних речовин і може викликати отруєння. Карбон(IV) оксид, або вуглекислий газ, призводить до «парникового ефекту» і зміни клімату. Оксиди Сульфуру і Нітрогену викликають кислотні дощі.

 



 

До забруднення грунту і води призводить неграмотне використання отрутохімікатів і мінеральних добрив. З грунту і води ці речовини по ланцюгах харчування потрапляють в організм людини. Найбільш небезпечними є азотні добрива (нітрати), які можуть викликати важкі отруєння.

 
4



 

Великою проблемою є потрапляння в навколишнє середовище полімерних матеріалів (пластикових пляшок, поліетиленових пакетів та ін.). Полімери розкладаються дуже повільно і є джерелом отруйних виділень.

 



 

Метод захисту навколишнього середовища — створення маловідходних і безвідходних технологій. На будь-якому виробництві обов'язково повинно здійснюватися очищення відходів.


Зменшення шкідливого впливу на грунт і воду сільськогосподарського виробництва можливо при переході до екологічного землеробства, тобто використання біологічних способів підвищення родючості грунту і захисту рослин від шкідників.


Використані полімерні матеріали піддаються вторинній переробці і перетворюються у корисні предмети.

 

5



Цех сміттєпереробного заводу

6

Хімічні забруднення — тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин.

Найбільшу небезпеку для довкілля і здоров’я людини становлять такі хімічні сполуки, як окиси сірки, азоту, бензапірен, аміак, сполуки хлору, фтору, сірководень, вуглеводні, окиси вуглецю, сполуки важких металів тощо. Хімічні забруднювачі містяться у викидах промислових підприємств, енергоустановок, вихлопних газах транспорту, отрутохімікатах і мінеральних добривах, що застосовуються в сільському господарстві. У результаті спалювання палива відсоток вуглекислого газу в атмосфері збільшився за останні 30 років на 25-30%. Це може призвести до підвищення середніх температур у XXI столітті на 1,5-2°С — глобального потепління, наслідком якого буде танення полярних льодовиків, підняття рівня Світового океану і розширення зони пустель.

Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 млн. кубометрів шкідливих стоків, щорічно у світі в ґрунти вноситься 500 млн. т мінеральних добрив і близько 4 млн. т пестицидів, більша частина яких осідає в ґрунтах, виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря й океани, накопичується в штучних водосховищах, які живлять водою промислові центри. Найбільші території забруднюються внаслідок твердих і газоподібних викидів у атмосферу. Більшість із них осідає на околицях підприємств, але частина потрапляє у верхні шари атмосфери і розноситься на сотні й тисячі кілометрів.

1. Основні джерела хімічного забруднення. Хімічні забруднення – це найпоширеніші і зумовлені речовинами, що використовують в різноманітних галузях промисловості, сільському господарстві. На території України діє потужний, а отже небезпечний, комплекс хімічних виробництв — Донецько-Придніпровський регіон (Лисичансько-Сіверськодонецько-Рубіжанський трикутник), Південний (Одеський припортовий завод), Західний (Стебнік, Калуш).

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я з кожної тисячі населення в лікарні з гострими отруєннями надходить одна людина, близько 1% таких хворих гине. Особливу тривогу викликає неухильне зростання кількості гострих отруєнь серед дітей і особливо при пожежах. За статистикою американських дослідників 80% загиблих при пожежах жертви не вогню, а токсичних продуктів горіння. Всі хімічні сполуки, забруднювачі природного середовища, за їх шкідливим впливом на здоров’я людини, розподілені на чотири класи небезпеки. Основу такої класифікації складують значення гранично допустимої концентрації (ГДК) речовини. Одиниці виміру: у повітрі — мг на куб. м, у воді — мг на літр, у ґрунтах і продуктах харчування — мг на кілограм речовини.

7

Забруднення важкими металами спричиняє відчутне погіршення умов існування і здоров’я людини. Особливо токсичними для неї є хром, миш’як, нікель, свинець, молібден, кадмій, ртуть, талій.

Особливе місце в забрудненні довкілля відіграють азотні й фосфорні добрива. Загалом у світі з полів змивається до 30-50% внесених мінеральних добрив. Землеробство, особливо зрошувальне, стає щораз бруднішою галуззю народного господарства. Нітрати, нітрити й амоній проникають у водоносні горизонти на глибину в десятки метрів. Ще гірші наслідки має широке використання пестицидів. Відкриття пестицидів — хімічних засобів захисту рослин і тварин від шкідників та хвороб, з одного боку, стало важливим досягненням сучасної науки. Зараз у світі в середньому на 1 га вноситься 300 г хімічних засобів захисту тільки рослин, у т.ч. в Західній Європі і США — 2-3 кг, в країнах Азії (крім Японії), Африки і Латинської Америки — коло 200 г. Залежно від об’єкту дії, їх поділяють на такі групи:

  • Гербіциди — призначені для знищення бур’янів;

  • Інсектициди — застосовують для знищення шкідливих комах;

  • Зооциди — використовують для боротьби з гризунами;

  • Фунгіциди — призначені для боротьби із збудниками грибкових захворювань рослин;

  • Бактерициди — призначені для боротьби із збудниками бактеріальних хвороб рослин;

  • Лімациди — застосовуються проти різноманітних молюсків;

  • Дефоліанти — призначені для видалення листків, десиканти

  • для висушування листків на кореню, дефлоранти — для видалення зайвих квіток і зав’язі;

  • Ретарданти — регулятори росту й розвитку рослин;

Репеленти застосовують для відлякування комах, гризунів та інших тварин, атрактанти — для приваблення комах з наступним їх знищенням .

Якби не проводилися заходи з захисту сільськогосподарських культур від шкідників, то врожайність картоплі в світі зменшилася б у середньому на 37%, капусти — на 22%, яблук — на 10%, персиків — на 9%. Світові втрати врожаю від хвороб, шкідників і бур’янів складають щороку 510 млн. т зернових, 569 — цукрового буряку, 567 — цукрової тростини, 129 — картоплі, 27 — винограду, 5,7 — бавовни, 13,1 — сої, 21,4 — фруктів, 78 млн. т овочів. Проте, внаслідок тривалого застосування пестицидів у сільському господарстві й медицині(боротьба з носіями хвороб) майже повсюдно відбувається зниження

8

їх ефективності через розвиток резистентних (стійких) рас шкідників і розповсюдження «нових» шкідливих організмів, природні вороги й конкуренти яких були знищені пестицидами. З величезної кількості комах шкідливими вважаються лише 0,3%, або коло 5 тис. видів. У 250 видів шкідників виявлено резистентність до пестицидів. У той же час токсична дія пестицидів почала виявлятися в глобальних масштабах.

На всіх стадіях виробництва, транспортування, зберігання та утилізації пестициди забруднюють навколишнє середовище. Вони проникають у водойми, де проходячи через трофічні ланки, накопичуються в рибі та інших водних організмах. Річки переносять пестициди в інші регіони, де вони отруюють ґрунти, джерела питної води, моря, рослин і тварин. Птахи, ссавці, риби та комахи гинуть під час застосування пестицидів на полях, особливо при їх внесенні за допомогою авіації. Людина завершує цикл отруєння, страждаючи від своїх невиважених дій .

2. Класифікація небезпечних речовин, їх дія на організм людини

За значеннями ГДК хімічні забруднення класифікують — до першого класу небезпечних речовин відносять речовини, концентрації яких знаходяться в межах від 0,1 мг і менше — навіть мільярдні частки — настільки вони токсичні. Це надзвичайно небезпечні речовини, наприклад сполуки важких металів — ртуті, свинцю, кадмію, нікелю, радіоактивних елементів — торію, урану, радію, а також органічні речовини — бензопирен, диоксин, поліциклічні вуглеводні (нафталін, фенантрен) — канцерогени і багато інших, навіть деякі лікарські препарати.

Другий клас — дуже небезпечні речовини, ГДК яких знаходяться в межах від 0,1 до 1,0 мг. До них належать багато лікарських препаратів — наприклад більшість антибіотиків (алергени, деякі з них навіть канцерогени), кислоти, луги.

Третій клас — речовини небезпечні, ГДК яких знаходяться в межах від 1 до 10 мг. Наприклад, багато препаратів побутової хімії — розчинники фарб, емалі, синтетичні миючі засоби і навіть звичний пил на вулицях і шляхах, у побуті.

Речовини четвертого класу небезпеки — відносно небезпечні для нашого здоров’я. Їх ГДК — від 10 мг і більше, але це не означає, що вони цілком нешкідливі. Це більшість харчових продуктів, які можуть негативно впливати на здоров’я людини — сприяють виникненню алергічних реакцій.

На відміну цієї загальної класифікації існує інша — на підставі інгаляційної дії речовин, тобто через дихальну систему. Якщо речовина потрапляє в організм через органи дихання, то показник її небезпечності — коефіцієнт інгаляційного отруєння (КІО). Його обчислюють за формулою: КІО = МД20:

9

СС50, де МД — максимально допустима концентрація випарів речовини при 20о Цельсія, СС — середньосмертельна концентрація, яка визначається на білих мишах при двогодинній дії речовини.

Коефіцієнт інгаляційного отруєння (КІО) змінюється в межах: три і менше — перший клас небезпечних речовин — надзвичайно небезпечні; другий — дуже небезпечні, КІО коливається в межах від 3 до 30; третій клас — помірно небезпечні (КІО коливається від 30 до 300) і четвертий — мало небезпечні (КІО=300 і більше). Таким чином, всі речовини, навіть продукти харчування можуть бути небезпечними або токсичними. Тому всі речовини, із якими стикається людина в будь-якій сфері діяльності, повинні бути вивчені і нормовані.

На практиці ізольована дія шкідливих речовин зустрічається дуже рідко, Частіше вони діють разом і сумарний ефект їх визначають за формулою А.Т. Авер’янова: С1/ГДК1+С2/ГДК2+…+Сn/ ГДКn,<1, де С1,С2…Сn — концентрація кожного інгредієнта та його значення ГДК.

Хімічне забруднення довкілля обумовлено речовинами, які використовують у промисловості, сільському господарстві. Це добрива: органічні — гній, торф, солома, неорганічні — нітратні, сульфатні, фосфатні і пестициди, а також миючі засоби — мила, синтетичні поверхнево-активні речовини (порошки, пасти, шампуні).

Перевищення концентрацій добрив або безконтрольне їх застосування призводить до отруєння ґрунтів, вод, харчових продуктів, вони легко мігрують по харчових ланцюгах. Нітрати — солі азотної кислоти в рослинах, організмах тварин і людей легко перетворюються у нітрити, нітрозоаміни, які сприяють виникненню ракових захворювань. Особливо вони небезпечні при спільному застосуванні з деякими лікарськими препаратами. Норми вмісту нітратів (мг/кг): картопля -80, капуста та морква — 300, помідори — 60, часник — 60, зелень — 400, огірки — 150, кавун, дині, буряку — по 45 мг/кг.

Пестициди (лат. пестис — зараза, лат. цаедере — вбивати) — як правило складні органічні, рідше неорганічні сполуки, які в залежності від сфери ‘їх застосування ділять на групи. Акарициди (лат. акаріум — кліщ) — для боротьби з кліщами рослин, тварин, грунтів; інсектициди (лат. інсектум -комаха) — препарати для боротьби із шкідливими комахами. Бактерициди — для боротьби з бактеріями. Гербіциди (лат. герба — трава) — знищують трав’янисті бур’яни, які відбирають багато живильних речовин із грунту, а це сприяє зменшенню врожайності. Дефоліанти (гр. де — відібрання, лат. фоліум — лист) — препарати, що викликають штучний листопад. Фунгіциди (лат. фунге — гриб) застосовують для боротьби з нижчими грибами, які викликають

10

багато хвороб у людей, тварин, рослин.ат. лімнос — молюск) — для боротьби зі шкідливими молюсками. Щорічно у світі виробляють 5 млн т пестицидів, з яких біля 1,5 млн. тон цих токсичних речовин включилося до складу наземних і водних екосистем. А лише 110 тис. тон їх веде до глобального забруднення всіх середовищ мешкання. От чому такі небезпечні пестициди як гексахлор-циклогексан (ГХЦГ), ДДТ (у просторіччі — дуст), які знайдені навіть у льодах Арктики та Антарктики, в організмах тварин, які там мешкають. Ці та інші пестициди потенційні канцерогени, мутагени і тому в даний час вони цілком заборонені до використання в сільському господарстві. Надмірне використання таких речовин в сільському господарстві призвело до глобального забруднення довкілля. До 1 і 2 класів небезпечних речовин віднесені ДДТ, ГХЦГ, фосфороорганічні сполуки — хлорофос, фосфамід, гербіцид 2,4 Д, триазин, симазин, прометрин, трефлан. Багато з таких речовин тепер заборонені до використання.

За даними Українського науково-дослідного інституту токсикології, 150 видів продуктів харчування містять біля 70 видів пестицидів. Отже, питання небезпеки з боку продуктів харчування дуже актуальне. Пестицид вважають небезпечним і його не можна застосовувати, якщо коефіцієнт стійкості (Кс), тобто спроможність саморозкладатися, більше одиниці. Для ДДТ, ГХЦГ, 2,4 Д та інших пестицидів Кс>1 і тому вони небезпечні. Якщо Кс=1 — середньотоксичні, якщо Кс<1 — малотоксичні. Майже всі вони мають канцерогенні, мутагенні, тератогенні властивості. Більшість з них можуть перетворюватися у природі, в основному під дією кисню повітря, в ще більш токсичні сполуки — діоксини. Вони утворюються не тільки з пестицидів, але і з інших органічних, особливо ароматичних сполук бензольного ряду, які містять галогени. У великих кількостях вони утворюються при термічному розкладанні, горінні полімерів та органічних побутових відходів, рослинних залишків, у смітниках, вогнищах і отруюють повітря, а значить людей, тварин, сприяють виникненню ракових хвороб.

Миючі засоби — мила на основі органічних жирних кислот і тому в природному середовищі вони легко розщеплюються на речовини які, засвоюються мікроорганізмами, рослинами. На відміну від них синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР) — порошки, пасти майже не розкладаються і отруюють природне середовище, насамперед водні басейни, їхніх мешканців — гідробіонтів, зокрема аквабіонтів — мешканців прісних водойм і маребіонтів — мешканців морів, океанів.

Важкі метали — це елементи в різноманітних сполуках — від скандію і далі всі метали таблиці Д.І. Мендєлєєва. В незначних концентраціях (мікро,- ультрамікрокількості) вони потрібні організмам — рослинам, тваринам, людям. Але при перевищенні певної межі вони стають отрутами — принцип

11

Парацельса. Важкі метали містяться в незначних кількостях в добривах, промислових викидах — димах, стічних водах, відходах. Поступово вони акумулюються в ґрунтах, рослинах, організмах тварин, отруюючи природу, руйнуючи ДНК, гени, інші біоактивні молекули. Не можна викидати будь-де відпрацьовані автомобільні акумулятори (містять свинець), люмінесцентні лампи (містять ртуть). Щорічно в біосферу надходить 400 тис. т ртуті, із них 150 тис. т за рахунок спалювання речовин, які її містять, в атмосферу її надходить 12 тис. т, в океан — 50 тис. т. З літосфери її випаровується від 25 до 150 тис. тонн. Шкідливі речовини довільно розповсюджуються по сферах природи і антропогенне забруднення стало порівняним з природним. Таким чином, кількість важких металів, які руйнують ДНК, мембрани клітин постійно росте, що веде до глобального отруєння біосфери. Дуже небезпечний свинець. Всі рослини, крім часнику, концентрують його в 2-10 разів більших дозах, чим його міститься в оточуючому середовищі. Отруйну дію важких елементів можна показати на ряді прикладів. Так, із збільшенням у довкіллі неорганічних сполук ртуті від 1 до 100 мкг/л цілком гинуть рослинні клітини. Токсична дія свинцю і кадмію у процесах фотосинтезу виявляється вже при концентрації 100 мкг/л, а при кількості 1 мг/л рослинні клітини цілком гинуть .

Дію речовин на організм можна поділити на кров’яні отрути (чадний газ, селітра, важкі метали), нервові або нейротоксичні (алкоголь, наркотики), ниркові та печінкові отрути (сполуки важких металів, токсини грибів — вищих та нижчих), серцеві — алкалоїди рослинного походження та синтетичні, кишково-шлункові — розчини кислот, лугів. Всього нормується більше 700 найбільш вживаних і водночас токсичних речовин, що негативно впливають на організм людини і викликають стійкі порушення процесів нормальної життєдіяльності.

Розрізняють гострі і хронічні отруєння. Гострі отруєння — це наслідок короткочасного впливу отруйних речовин, що надходять в організм у значній кількості. Хронічні отруєння розвиваються в результаті поступового, тривалого впливу токсичних речовин, що надходять в організм малими дозами, і відрізняються великою стійкістю симптомів отруєння. В результаті формуються професійні захворювання. За характером токсичності розрізняють 4 групи отрут:

1) їдкі, що руйнують шкірний покрив і слизуваті оболонки (Н2804, ЕВД03НСІ);

2) отрути органів дихання (оксиди азоту, сірки, аміак, сірководень);

3) отрути крові (чадний газ, миш’яковистий водень);

4) отрути нервової системи (спирти, ефіри, сірководень, вуглеводні).

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас