1   2   3
Ім'я файлу: Курс_ТПР_3.docx
Розширення: docx
Розмір: 1408кб.
Дата: 11.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
+Головна книга10.doc
1552627.docx
5.Гострий пієлонефрит17-18.doc
ІДЗ 4 Дерево рішень.pptx
історія зародження футболу курсова.docx
Питання КР 1 МК 075 практ модуль 2021.docx
628846.docx
Лаб1_Білецький.Д.О_442.docx
Чорновий рахунок (_ 66) (62).pdf
2019_M_IMI_Smirnov_O_G.doc





ВСТУП 5


1 ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ 6

1.1 Психолінгвістичні особливості отримання інформації, необхідної для прийняття рішень 6

1.2 Особливості лінгвістичного спілкування з експертом 7

1.3 Особливості гносеологічного аспекту спілкування з експертом 9

2 РОЗРАХУНКОВИЙ РОЗДІЛ 11

2.1 Опис та аналіз предметної області 11

2.2 Алгоритм розв’язання задачі 13

3 ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ 18

3.1 Технічні вимоги до програмного забезпечення 18

3.2 Тестування розробленого програмного забезпечення 18

3.3 Результати чисельних експериментів 22

ВИСНОВКИ 27

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ 28


ВСТУП

У світі, складність якого швидко зростає, прийняття найкращих рішень стає все більш вимогливим завданням для керівників компаній, державних установ та багатьох інших осіб, що приймають рішення. Багато методів, що випливають з прикладної математики та дослідження операцій, виявилися корисними для того, щоб допомогти приймати обґрунтовані рішення, і серед цих методів є і такі, які потребують суб'єктивних суджень суб'єктивних оцінок від експерта. Саме в цьому контексті процес аналітичної ієрархії стає корисним інструментом для аналізу рішень.

Сучасний ринок дитячих товарів надає можливість обрати будь-який товар. Різні конфігурації та види товарів ставлять перед покупцем велике питання, який товар обрати, щоб він задовольнив усім бажаним критеріям. Для цього необхідно дослідити та розв’язати проблему вибору одного з варіантів альтернатив. враховуючи необхідні вимоги покупців.

Одним із часто застосовуваних методів прийняття рішень є метод аналізу ієрархії, його можна широко використовувати при прийнятті рішень в умовах невизначеності. Ця методика пропонує засоби для упорядкування пріоритетів у системі, для вимірювання інтенсивності взаємодії компонентів, які є в ієрархії.


  1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ

    1. Психолінгвістичні особливості отримання інформації, необхідної для прийняття рішень



Сприйняття мови включає рецензію чутних або видимих елементів мови, встановлення їх взаємозв'язку та формування уявлення про їхнє значення. Таким чином сприйняття розділяєтеся на власне сприйняття та на розуміння. Сприйняття мови є процес отримання сенсу, що знаходиться за зовнішньою формою мовних висловлювань. Всі дослідники мовленнєвого сприйняття відзначають той факт, що цей процес здійснюється на декількох рівнях, у визначенні яких до сих пір не досягнуто однорідності. Рівність сприйняття відображає як послідовність обробки мовних сигналів, так і рівневий характер побудови мовних повідомлень. Їх поділяють на такі рівні:

  • синтез (первинного) аналізу, синтез (вторинного);

  • сприйняття, впізнавання, розуміння;

  • рівень фонемний, морфемний, словесний, фразовий;

  • рівень розпізнавання розбірливості смислового сприйняття;

  • рівень фонетичний, фонематичний, граматичний, семантико-смисловий;

  • рівень слухового відчуття.

Визначення мовного сприйняття як багаторівневої ієрархічної структури передбачає складний аналітико-синтетичний шлях обробки вхідного сигналу за різними параметрами: акустичним, семантико-мовним та смисловим. Процес отримання первісної інформації – це тривала та трудомістка процедура, в котрій експерту-аналітику, який повинен володіти спеціальними знаннями з когнітивної психології, системного аналізу, необхідно відтворити модель предметної області, якою користуються експерти з тієї чи іншої галузі в процесі прийняття рішень[1]. В цьому процесі найчастіше виникають наступні проблеми:

    • організаційні неузгодження;

    • невдалий спосіб отримання інформації, що не співпадає зі структурою знань в даній предметній області;

    • неадекватна модель (мова) для представлення знань;

    • невміння налагодити контакт із джерелом знань (експертом);

    • термінологічний різнобій та інші.

Отримання первинної інформації – знань, повинен займатися експерт-аналітик, а не експерт із предметної області.

Загалом, отримання інформації – це особливий вид спілкування, в якому інформаційний аспект є найважливішим для аналітика з практичної точки зору. Відомо, що втрати інформації при розмовному спілкуванні є значними, тому розглядають проблему збільшення інформативності аналітика та експерта за рахунок використання психологічних знань[2].



    1. Особливості лінгвістичного спілкування з експертом



Оскільки процес спілкування інженера з знань та експерта – це мовне спілкування, розглянемо лінгвістичний аспект інженерії знань. Так можна виділити три шари важливих для інженерії знань лінгвістичних проблем(рис. 1.1).


Рисунок 1.1 – Структура лінгвістичного аспекту отримання знань

Більшість психологів та лінгвістів вважають, що мова – це основний засіб мислення поряд з іншими знаковими системами внутрішнього користування. Мови, на яких говорять і розмірковують аналітик та експерт, можуть суттєво відрізнятися[3].

Мова аналітика складається із трьох компонентів:

  • термінів предметної галузі, які він почерпнув із спеціальної літератури під час підготовки;

  • загальнонаукової термінології;

  • побутової розмовної мови, якою користується аналітик;

Мова експерта складається із таких компонентів:

  • Спеціальна термінологія, прийнята у предметній галузі;

  • Загальнонаукова термінологія;

  • Побутова мова;

  • Неологізми, створені експертом під час роботи (його професійний жаргон).

Якщо вважати, що побутова та загальнонаукова мови у двох учасників спілкування приблизно збігаються, то деяка спільна мова, або код, який необхідно виробити партнерам для успішної взаємодії, складатиметься зі спеціальної термінології аналітика та експерта. Надалі цей загальний код перетворюється на деяку понятійну (семантичну) мережу, що є прообразом поля знань предметної області(рис 1.2).


Рисунок 1.2 – Схема отримання загального коду

Основна особливість пам'яті зокрема – це пов'язаність усіх понять у певну мережу. Тож розробки бази знань потрібен не словник, а енциклопедія, у якій всі терміни пояснені у словникових статтях із посиланнями на інші терміни[4].

Таким чином, лінгвістична робота інженера зі знань на даному шарі проблем полягає у побудові таких пов'язаних фрагментів за допомогою «зшивання» термінів та побудові ієрархії понять.



    1. Особливості гносеологічного аспекту спілкування з експертом



Гносеологія – це розділ філософії, пов'язаний з теорією пізнання чи теорією відображення дійсності у свідомості людини. Таким чином інженерія знань двічі гносеологічна – дійсність спочатку відображається у свідомості експерта, а потім діяльність та досвід експерта інтерпретуються свідомістю інженера за знаннями, що є основою для побудови третьої інтерпретації – поля знань експертної системи(рис 1.3).


Рисунок 1.3 – Поле знань експертної системи
Пізнання завжди пов'язане зі створенням нових понять та теорій. Часто експерт породжує нові знання у контексті розмови з аналітиком. Така генерація знань може бути корисною і самому експерту, який до того моменту міг не усвідомлювати ряд співвідношень і закономірностей предметної області[5]. Аналітику при народженні нового знання може допомогти інструментарій системної методології, що дозволяє використати відомі засади логіки наукових досліджень. Ця методологія змушує його приватним побачити загальне, тобто будувати ланцюжки(рис 1.4).


Рисунок 1.4 – Структура пізнання
Реконструюючи міркування експерта, інженер за знаннями може спиратися на дві найбільш популярні теорії мислення – логічну та асоціативну. Асоціативна теорія представляє мислення як ланцюжок ідей, пов'язаних загальними поняттями. Основними операціями такого мислення є асоціації, набуті з урахуванням різних зв'язків, пригадування минулого досвіду та ін[6].


  1. РОЗРАХУНКОВИЙ РОЗДІЛ





    1. Опис та аналіз предметної області



Задача в рамках предметної області полягає в виборі батьками дитячого ігрового комплексу. Різні конфігурації, ціни та інші параметри ставлять перед покупцем велике питання: який комплекс обрати, щоб він задовольняв усім бажаним критеріям.

Ціль роботи полягає в розв’язанні задачі вибору враховуючи такі обмеження: зручність, вага, сучасність, безпека, екологічно чисті матеріали, ціна та інші.

Використовуючи метод аналізу ієрархій дослідимо проблему вибору одного з варіантів альтернатив. Для цього виділимо та сформулюємо:

    • мету;

    • критерії 1 рівня;

    • критерії 2 рівня;

    • критерії 3 рівня;

    • альтернативи (не менше 3-х).

В результаті аналізу можна виділити наступні критерії, яким повинен задовольнятися дитячі ігрові комплекси:

  1. Зручність.

  2. Вага.

  3. Сучасність.

  4. Безпека.

  5. Екологічно чисті матеріали.

  6. Ціна.

  7. Самостійне встановлення.

  8. Комплектація.

  9. Багатофункціональність.

  10. Зовнішній вигляд.

  11. Заміна елементів.

  12. Гарантія.

На основі цих характеристик сформулюємо 3 рівня критеріїв вибору:

Критерії 1 рівня:

    • Економічний;

    • Безпека.

Критерії 2 рівня:

    • Ціна, Багатофункціональність;

    • Якість збірки, Техобслуговування.

Критерії 3 рівня:

  • Сучасність, зручність, зовнішній вигляд;

  • Заміна елементів, Комплектація;

  • Екологічно чисті матеріали, вага;

  • Гарантія, Самостійне встановлення.

Альтернативи:

    • Ігровий комплекс A;

    • Ігровий комплекс B;

    • Ігровий комплекс C.

Мета: вибір ігрового комплексу А, ігрового комплексу B чи ігрового комплексу C.

На основі цих критеріїв побудуємо наступну ієрархію(рис. 2.1).



Рисунок 2.1 – Ієрархія вигід





    2. Алгоритм розв’язання задачі



Основними етапами методу аналітичної ієрархії(МАЇ) є:

    • Декомпозиція первісної складної проблеми та подання її у вигляді аспектів та критеріїв;

    • Організація опитування експертів з метою отримання локальних пріоритетів складових ієрархії;

    • Синтез значень пріоритетів альтернатив відносно фокуса - кореня ієрархії.

Етап 1. Проводиться формування матриці попарних порівнянь.

Для цього порівнюють пари елементів задачі попарно щодо їх впливу (дії, ваги, інтенсивності) на спільну для них характеристику. Якщо B= – множина елементів (об'єктів, дій), а W= – відповідно їх ваги, чи інтенсивності, то елементи матриці їх порівняльних важливостей А визначають за формулою aij = .

Кількісні твердження описуються матрицею А. Оскільки треба оцінювати відносні важливості, то виконується умова(2.1):
(2.1)


Матриця має вигляд(2.2):
(2.2)


Як результат після порівнянь у МАЇ для множини нащадків кожного предка одержимо додатну обернено симетричну матрицю. Попарні порівняння виконуються у шкалі відношень, тобто в термінах домінування одного з елементів-нащадків певного предка над іншим. Для реалізації суб'єктивних попарних порівнянь у МАЇ використовують дев'яти бальну шкалу(табл. 2.1).

Таблиця 2.1 – Шкала відносної важливості

Кількісна оцінка інтенсивності відносної важливості
Якісна оцінка інтенсивності відносної важливості
Пояснення

1
Рівна важливість
Рівний внесок двох об’єктів

3
Помірна перевага одного над
Досвід і думки дають легку перевагу одного об'єкту над іншим.

5
Істотна або сильна перевага
Досвід | думки дають сильну перевагу одного об'єкту над іншим

7
Значна перевага
Один об'єкт має настільки сильну перевагу, що воно стає практично значним

9
Дуже сильна перевага
Очевидність переваги одного об'єкту над іншим підтверджується найсильніше

2,4,6,8
Проміжні рішення між двома сусідніми думками
Застосовуются в компромісному випадку

Зворотні величини приведених вище чисел
Якщо об'єкту і при порівнянні з об'єктом j приписується одне з приведених вище

чисел, то дії j при порівнянні з i приписується зворотне значення




Етап 2. Формування локальних пріоритетів.

На цьому кроці формуются локальні пріоритети на основі матриць попарних порівнянь, які відображають відносний вплив множини елементів наступного рівня на безпосередній елемент-предок. Змістовно цьому відповідає оцінювання бажаності, сили впливу, цінності чи ймовірності для кожного окремого об'єкта-нащадка відносно його безпосереднього предка.

Для додатної квадратної матриці А правий власний вектор х, що відповідає максимальному власному значенню , обчислюється з точністю до постійного множника за формулою .

Обчислити пріоритети можна визначаючи середнє геометричне рядків матриці попарних порівнянь A з подальшою нормалізацією всіх складових отриманого вектора за формулою(2.3):
(2.3)

Етап 3. Обчислення індексу узгодженості.

Для оцінювання однорідності тверджень експерта доцільно використати відхилення максимального власного значення від порядку матриці n.

Отримана в результаті опитування експерта матриця неузгоджена. Для оцінювання неузгодженості використовується індекс узгодженості, що надає інформацію про ступінь порушення числової та порядкової узгодженості(2.4–2.5).
(2.4)



(2.5)


Середні значення для випадкових матриць різного розміру наведено на табл. 2.2
Таблиця 2.2 – Значення індексу узгодженості для випадкових матриць

Розмір матриці
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10

Випадкова узгодженість
0
0
0,58
0,90
1,12
1,24
1,32
1,41
1,45
1,49


Відношення узгодженості є часткою від ділення індексу узгодженості на відповідне значення випадкової узгодженості(2.6):
(2.6)


Якщо отримане значення менше ніж 10%, то рівень узгодженості можна вважати задовільним. Інколи можна обмежитися 20%.

Етап 4. Синтез пріоритетів.

Пріоритети синтезуються, починаючи з другого рівня вниз. Локальні пріоритети перемножуються на пріоритет відповідного критерію на вищестоящому рівні і підсумовуються по кожному елементу відповідно до критеріїв, на які впливає цей елемент[7].

Коли обчислені всі пріоритети для елементів нижчого рівня(для альтернатив) особа, що приймає рішення, обирає альтернативу, базуючись на отриманих результатах.


  1. 1   2   3

    скачати

© Усі права захищені
написати до нас