1 2 3 4 5 Ім'я файлу: Методичка3.doc Розширення: doc Розмір: 413кб. Дата: 01.07.2021 скачати Пов'язані файли: Тема_7_ДОМЕДИЧНА_ДОПОМОГА_ПРИ_НАЙПОШИРЕНІШИХ_НЕВІДКЛАДНИХ_СТАНАХ Переливання крові основні дії і послідовність їх виконання.doc Переливання крові основні дії і послідовність їх виконання.doc lektsyya-5.pdf ЗСІДАННЯ КРОВІ урок (1).docx Диференціально-діагностичні критерії типів дискінезій жовчовивідних шляхівNEXT PAGE
Примітка: ПРФ= Д2 Х П1 Д1 Х П2 Д — довжина жовчного міхура П — поперечник жовчного міхура; 1 — до прийому холекінетика 2 — після прийому холекінетика Функціональні зміни печінки при хронічному холецистохолан-гіті зустрічаються не часто. Вони можуть бути в періоді загост-рення і виявлятися у вигляді порушення антитоксичної, білково-синтетичної, в тому числі, функції печінки по утворенню протром-біну, пігментного, вуглеводного і жирового обміну. У дітей, що хворіють на холецистохолангіт, зменшується печінковий крово- обіг, а це є однією з головних причин порушення функції печінки, недостатність якої при різних захворюваннях може виявлятися 4 синдромами: — цитолізу, що означає пошкодження гепатоцитів аж до повного некрозу (підвищення ACT, АЛТ, 6 фруктозо-монофосфат-аль-долази, ізоферментів ЛДГ-5, підвищення рівня сироваткового заліза); — мезенхімального запалення (підвищення великомолекулярних глобулінів, імуноглобулінів, позитивна тимолова проба, прискорення ШОЕ); — холестазу (підвищення активності лужної фосфатази, лейци-намінопептидази, вмісту холестерину, пов'язаного білірубіну, жовчних кислот); — гепатоцелюлярної недостатності (зниження сироваткових альбумінів, холестерину, особливо ефірозв'язаного, бутирохолінесте-рази. протромбіну, проконвертіну і АТФ). Велике значення в діагностиці захворювань жовчовивідних шляхів має дуоденальне зондування з подальшим мікроскопічним, біохімічним і бактеріологічним вивченням дуоденального вмісту. При мікроскопічному дослідженні дуоденального вмісту діагностичне значення має виявлення в слизу жовчі порцій В і С великих круглих клітин, схожих на лейкоцити — лейкоцитоїдів, кристалічних утворень, кристалів холестерину, комочків жовчних кислот і солей кальцію білірубіната, жирних кислот. Кількість лейкоцитів в жовчі здорової дитини не повинна перевищувати 10 в полі зору. Добре було б провести фазо-контрастну мікроскопію жовчі, яка дозволяла б кваліфіковано оцінити вигляд епітелію в дуоденальному вмісті, визначити його приналежність і стан і слизової відповідних відділів жовчовивідних шляхів (десквамація епітелію, дистрофія). У жовчі розрізнюють 3 вигляди циліндрич- ного епітелію: — дрібний епітелій внутрішньопечінкових жовчних шляхів; — подовжений епітелій загального жовчного протоку; — широкий епітелій жовчного міхура, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози і шлунка. Інформативним є біохімічне дослідження порцій дуоденального вмісту з визначенням в них холестерину, а також жовчних кислот, білірубіну, ліпідного комплексу, вміст яких знижується при холе-цистохолангіті. У нормі вміст жовчних кислот (по Рейнхольду- Вільсону) в порції В— 15,1—30,2 ммоль/л. Вміст холестерину (по методу Енгельгардта і Смирнової) в порції В—1,34 ммоль/л, в порції С —0,61 ммоль/л. Вміст білірубіну в порції В —441,6 ммоль/л, в порції С — 338,6 ммоль/л. При .цьому відмічається підвищення концентрації білка, диспротеінохолія, збільшення концентрації IgG, sA, СРБ, лужної фосфотази, із зменшенням кількості лізоциму. Діагностична цінність бактеріологічного дослідження обмежена. З дуоденального вмісту частіше висівають кокову флору (стафілококи, ентерококи), кишкову паличку, протей (висівати необхідно всі три порції жовчі — А, В, С). Повну інформацію про стан жовчної системи одержують методом внутрішньовенної холеграфії, який крім розмірів, форми міхура, наявності конкрементів, ознак періхолецистіту, дозволяє отримати зображення жовчних протоків, не тільки оцінити рухову функцію, але і визначити міру порушення концентраційної здатності жовчного міхура, що непрямо може відображати глибину морфофункціональних змін в його слизовій. При ультразвуковому дослідженні у випадках холециститу на ехограмах відмічається: — дифузне потовщення стінок жовчного міхура більше за 3 мм і його деформація; — ущільнення і (або) шарковатість стінок органу; — зменшення об'єму порожнини органу (зморщений жовчний міхур) ; — негомогенна порожнина жованого міхура. При порушенні стоку з міхура і застою жовчі в ньому, виразно видно рівень рідини, що являє скупчення точкових або дрібних лінійних луна-сигналів, які відбиваються від кристалів жовчних солей. Тепловізорне обстеження виявляє ознаки порушеного теплообміну в ураженому органі, динамічна білісцинтіграфія вказує на зниження поґлинальної й видільної функцій і зміну моторної функції жовчного міхура. Диференціюють хронічний холецистохолангіт, частіше за все, з дискінезіями жовчовивідних шляхів, жовчокам'яною хворобою, із захворюваннями гастррдуоденальної зони, підшлункової залози. Еталон діагнозу: — дискінезія жовчовивідних шляхів по гіпертонічному типу, спазм сфінктера Оді, синдром холестазу; — хронічний холецистит, рецидивуючий перебіг, період загострення. 2. Прогноз: При набутих захворюваннях жовчовивідних шляхів — прогноз завжди сприятливий. Повне видужання залежить від того чи є у хворого з дискінезією жовчовивідних шляхів, хронічним холе-цистохолангітом анатомічні дефекти жовчних шляхів. У рідких випадках при деяких аномаліях показане оперативне втручання. Повного одужання в переважній більшості випадків не спостерігається при холециститі після вірусного гепатиту. Однак, у всіх випадках хронічного холецистохолангіту можна добитися стійкої багатолітньої ремісії при правильному диспансерному спостереженні і лікуванні. Схема:
Прогноз при дискінезіях, що неускладненні хронічним холециститом сприятливий для повного видужання, якщо виявлена і усунена причина дискінезії. 1 2 3 4 5 |