МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І
НАУКИ УКРАЇНИ
УО «Білоруський державний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
БОБРУЙСЬК ФІЛІЯ
Кафедра економіки і
управління виробництвом РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
«Економіка Франції»
Перевірив: асистент Готовчік В.І.
Виконала:
студентка 2 курсу групи М-052
Потапенко О.В.
БОБРУЙСЬК 2007
Загальні тенденції економічного розвитку Франції
Франція - одна з провідних західних держав - належить до числа найбільш великих країн Європи (територія 551 тис. кв км, населення 57 млн. чол., З них працюючих - 25.4 млн. чол.). На долю Франції припадає 17% промислового і 20% сільськогосподарського виробництва Західної Європи.
Сучасна французька економіка - одна з найбільш потужних у світі. На рубежі XX і XXI ст. Франція займає серед провідних країн Заходу 5-е місце в світі за ВВП на душу населення, 5-е - за питомою вагою у світовому промисловому виробництві, 4-е - за часткою у світовому експорті, однак за рівнем економічного розвитку уступає ФРН і цілому ряду малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургу).
Процеси, що мали місце в економіці протягом «тридцяти сумних років» (так у французькій економічній пресі часто іменують період з початку 70-х до кінця 90-х років), мали неоднозначний характер.
До початку 80-х років чим більше скорочувалося
виробництво, тим сильніше збільшувалася
безробіття і падали темпи споживання, тим активніше боролося з їх проявами
держава, що лише погіршувало ситуацію. Підприємства скоротили
інвестиції, але впоратися із заборгованістю та істотно підвищити прибутковість не змогли.
Позиції Франції у світовій економіці трохи ослабнули. За 80-ті роки її частка в промисловому виробництві зменшилася з 6,6 до 5,7%. Зменшилися експортні можливості.
Норма безробіття перевищила 10%.
Французька промисловість як і раніше мала недостатню спеціалізацію, із працею пристосовувалася до швидко мінливого попиту на ринках.
З початку 90-х років темпи розвитку економіки Франції сповільнилися і стали просто непорівнянні з 60-70-ми роками. Так, якщо наприкінці 60-х років середньорічний приріст ВВП становив 5,7%, то в 90-і роки він знизився до 1,3%. Протягом 90-х років зберігався стійко високий рівень безробіття (11-12%); вона носила застійний характер, збільшувалася і її середня тривалість.
Державний борг у 1996 р. склав
100% ВВП.
Прискорилося зростання дефіциту
бюджету соціального забезпечення, стимульований впливом
демографічних чинників: скороченням сумарної народжуваності, збільшенням середньої тривалості
життя населення. При цьому
процес старіння населення супроводжується не тільки збільшенням частки людей похилого віку, але і скороченням частки молоді.
У результаті денаціоналізації у 1995 - 1996 рр.. до бюджету надійшло 48 млрд. фр. замість запланованих 60 млрд. фр., в тому числі в 1996 р. - близько 27 млрд. фр. замість 40 млрд. фр.
Держава є акціонером усіх приватизованих підприємств. За ним залишається 0,8% акцій «Рон - Пуленк», 12,5 - тютюнової
фірми «Сейтс», 9,8 - «Юзинор», 46% - «Рено». Частина акцій залишається у власності самих підприємств.
2002 рік. Слабкі темпи зростання економіки ставлять новий уряд Франції у складне становище: з одного боку, потрібно виконувати обіцяне під час виборів зниження податків, з іншого боку - виконувати підписану в ЄС угоду, за якою Франція погодилася довести свій бюджет до бездефіцитності у 2004 році . Правда, передбачалося, що зростання економіки становитиме близько 3%, що набагато вище реального рівня. І хоча багато економістів заявляють зараз про, м'яко кажучи, нереальності бездефіцитного бюджету в 2004 році, уряд поки має намір твердо дотримуватися заявлених орієнтирів.
Єдиними більш-менш стабільними факторами зростання у 2002 році залишаються споживання приватним сектором і експорт.
Але все ж, довіра французьких споживачів до економіки країни впало на тлі погіршення настроїв підприємців, а безробіття підскочило до максимуму майже за два роки.
Надії на швидке відновлення французької економіки залишаються досить примарними. Згідно з даними
статистичних органів, основною причиною уповільнення темпів економічного зростання є низький рівень інвестицій, причому не допомогли і високі
витрати споживачів.
Раніше передбачалося, що зростання економіки Франції - другий за величиною економіки Євросоюзу - складе в 2002 році +1,4%. Однак він виявився нижче.
Фахівці не висловлюють оптимізму і з приводу перспектив французької економіки і в 2003 році.
Сучасний стан економіки Франції Економіка Франції об'єднує сучасні капіталістичні
методи управління з великим урядовим втручанням. Уряд зберігає значний вплив за ключовими часткам кожного сектора, воно має
контрольні пакети акцій залізниці, електростанцій, повітряного сполучення та телекомунікаційних компаній. Щоправда, починаючи з 1990-их років, уряд поступово послаблює
контроль над цими секторами. Уряд повільно розпродає частину своїх акцій в France Telecom, в Air France, у страхуванні, банківській справі, і в різних галузях промисловості. Тим часом, завдяки великим площам родючої землі плюс застосуванню сучасних технологій, Франція стала провідним сільськогосподарським виробником в Західній Європі. Але в той же час в країні спостерігається постійно високий рівень безробіття.
Процеси концентрації і централізації
капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з
процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, які призводять до створення величезних по потужності ТНК. Так, «Иметаль» об'єднує 62 товариства, що діють в 25 країнах. У автомобілебудівної компанії «Рено» - майже 45% виробничих потужностей і 25% робочої сили зосереджені на закордонних підприємствах і т.д.
Централізація капіталу на національному і міжнародному рівні призвела до зміцнення цілого ряду французьких компаній у світовому виробництві. Хімічна компанія «Пешине» перетворилася на світового лідера пакувальної продукції,
поліграфічна фірма «Ашет» - у ведучого видавця журналів у світі, фірма «Кабль де Ліон» вийшла на перше місце в світі з виробництва електричних кабелів.
Банки беруть активну участь у діяльності промислових компаній через систему участі у володіннях акціонерним капіталом.
Процес переплетення капіталу призвів до
того, що вся
економіка охоплена декількома фінансовими групами, що мають широкі міжнародні зв'язки.
Торговий і платіжний баланс Франції традиційно зводиться до негативним сальдо. Дефіцит утвориться головним чином за рахунок мінеральної сировини, частини хімічних і споживчих товарів, включаючи побутову електроніку. В останнє десятиліття погіршилося сальдо торгівлі промисловими товарами. Великі розриви утворяться в торгівлі з
Німеччиною і Японією.
Регулююча роль держави знаходить своє яскраве вираження в державному програмуванні і плануванні, що одержало широкий
розвиток у перші післявоєнні роки. Розроблені плани орієнтували французьку економіку на освоєння нових технологій, структурну перебудову, посилення науково-дослідних робіт.
У Франції активно протікають
процеси перебудови соціальної структури
господарства, концентрації і централізації виробництва і капіталу. Сто найбільших компаній зосереджують понад 2 / 3 промислового виробництва. У ряді галузей монополізація виробництва наближається до максимуму. У чорній металургії дві найбільші компанії «Юзинор» і «Сасилор» зосередили 70% виробництва сталі, «Томсон» - 50% виробництва
електронного і електротехнічного устаткування, «Рено» і «Пежо» - майже усе виробництво автомобілів.
Хоча Франція вважається країною з високим рівнем концентрації виробництва і капіталу, дрібний і середній
бізнес відіграє тут значну роль. Дрібні і середні підприємства зміцнили свої позиції в період 70-80 років. Дрібний сектор дуже рухливий. 30% реєстрованих
підприємницьких одиниць терплять крах через 2 роки, а кожне друге не дотягує до 5 років. Кількість фірм, що терплять банкрутство, високо. Перешкодою в діяльності нових компаній виступає недостатність нагромадження
первісного й оборотного капіталу. Дрібний сектор в основному орієнтований на сферу послуг і торгівлі.
Сфера послуг являє собою найважливішу за значенням галузь економіки Франції. На неї припадає більше половини ВВП і понад 69% всіх зайнятих. Послуги - найбільш динамічно розвивається і єдина галузь французької економіки, де зайнятість продовжує зростати. Великими підгалузями сфери послуг є
торгівля,
туризм, зв'язок,
транспорт, банківська та
страхова справа.
Рис. 1. Зайнятість працездатного населення Франції за галузями
У промисловому виробництві зросла частка продукції
машинобудування (до 31%), головним чином за рахунок приросту в електротехнічній і електронній галузях і, почасти, у загальному машинобудуванні. Однак у Франції залишається ще досить високим питома вага «старих» виробництв, продукція яких не витримує конкуренції на світовому ринку з боку деяких західних і особливо «нових індустріальних країн». Наприклад, в таких галузях, як виробництво меблів,
текстильна промисловість, французькі підприємства недостатньо конкурентоздатні і поступаються більш технічно озброєним німецьким, більш гнучким італійським і бельгійським компаніям.
Вимушена діяти в умовах жорсткої конкуренції, Франція зробила ставку на розвиток досліджень,
модернізацію виробництва, розробку нових виробів та обладнання.
Адаптація промислових потужностей до нового ритму виробництва супроводжувалася підвищенням продуктивності. Паралельно проходили комп'ютеризація галузей і розвиток математичного забезпечення, що дозволило впроваджувати у виробництво сучасні системи автоматичного проектування і
управління технологічними процесами.
ЛІТЕРАТУРА 1. Вутянов В. Нові тенденції організації міжнародного
бізнесу французькими ТНК / /
Світова економіка і
міжнародні відносини, 2000, № 9, с. 110-111
2. Європейські
банки продовжують об'єднуватися / /
Фінансист, 1999, № 3 - 4, с. 37
3. Ломакін В.К. Світова економіка. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 727 с.
4.
Міжнародні економічні відносини:
Підручник для вузів / Є. Ф. Жуков, Т. І. Капаева та ін; Під ред. проф. Є. Ф. Жукова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 485 с.
5. Світова економіка.
Економіка зарубіжних країн / За ред. В. П. Колосова, М. М. Осьмовой. - М.: 2000. - 438 с.
6. Мовсесян А. Транснаціональний
капітал і національні держави / / Світова економіка і міжнародні відносини, 1999, № 6, с. 55-63
7. Островська Є. Франція / / Світова економіка і міжнародні відносини, 2001, № 8, с. 89 - 97
8. Сергєєв П.В. Світова економіка. Навчальний посібник. - М.: Юриспруденція, 1999
9. Спиридонов І.А. Світова економіка. Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 256 с.
10. Черніков Г.П.
Економіка Франції: Загальні проблеми: Учеб. посібник. - М.: МДІМВ, 1998
11. Черніков Г.П. Економіка Франції: Традиції та новітні тенденції. - М.: РОССПЕН, 2002. - 416 с.