ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, відображена наукова новизна та практична значущість роботи.
У першому розділі «Теоретичні аспекти підвищення економічної стійкості підприємств» на концептуальному рівні викладені основи економічної стійкості підприємств в умовах розвинених ринкових відносин, розглянуто теоретичні передумови управління економічною стійкістю підприємств у трансформаційному періоді, запропоновано класифікацію чинників економічної стійкості підприємств.
Російська економіка перейшла у фазу зростання, ускладнює проблеми збалансованого сталого господарського розвитку, у зв'язку з чим актуальними стають організаційно-методичні питання забезпечення реальної економічної стійкості підприємств. Недостатня ефективність і нерівномірність економічного зростання господарських систем пов'язані, зокрема, з їх нездатністю реагувати на все збільшується, різноманітний і мінливий попит. Багатьом підприємствам так і не вдається приступити до формування найбільш стійких факторів економічного зростання: науково-технічному прогресу, інновацій в галузі техніки, технологій, матеріалів, управління, до оновлення основного капіталу на основі технологічного прогресу, тобто до створення матеріально-технічної бази . Окремі досягнення в цьому напрямку швидше деформують структуру економіки, створюючи перекоси в міжфірмових відносинах і галузевому розвитку.
Що стосується способів управління, то новий ринковий інструментарій ще не можна вважати сформованим. Особливо це стосується міжфірмових відносин, часто не відпрацьовано взаємодію і не забезпечені необхідні канали зв'язку навіть по технологічних ланцюжках. Істотні розбіжності цільових установок окремих підприємств ще більше ускладнюють управлінські завдання за погодженням спільних інтересів. У результаті в наявності некерованість поведінки окремих об'єктів.
Основу так званого збалансованого економічного розвитку складає ідея одночасного зміни певного набору параметрів по всіх напрямах діяльності. Однак на практиці не завжди можливо підтримувати такий баланс, тому відбувається незбалансований розвиток. Найчастіше економічні прорахунки, що призвели до кризового стану господарських систем, були допущені не в силу прийняття помилкових рішень, а тому, що процеси розпізнавання (передбачення) настання передкризового стану і пошуку стратегічного рішення щодо його застереження були відсутні як такі.
Вирішальне значення в попередженні нестійких станів має фактор часу. Зовнішнє середовище і технології можуть змінюватися так швидко, що жорстка прив'язка до звичних для управління діянь може привести до негативного результату, особливо в динамічно розвиваються. Стосовно до окремого підприємству економічна стійкість зазвичай розглядається як забезпечення його конкурентоспроможності на тривалу перспективу. Разом з тим подібне тлумачення цього поняття надає йому, на нашу думку, деяку пасивність, залежність від процесу розвитку. Насправді стійкість системи залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. Тому економічну стійкість підприємства можна визначити його здатністю вести безперервну за часом і економічно успішну щодо досягнення поставлених стратегічних цілей діяльність в умовах зростання економіки і мінливого зовнішнього середовища.
В якості об'єкта економічної стійкості пропонується розглядати насамперед здійснюваний підприємством (або іншої господарської системою) бізнес як націлену на певний комерційний ефект підприємницьку діяльність. Структурно це передбачає створення на підприємстві спеціального органу - механізму, що відслідковує динаміку внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на стійкість бізнесу. При відсутності управління економічною стійкістю увагу менеджменту підприємства цілком поглинається рішенням повсякденних проблем. Подібна короткострокова орієнтація управління часто веде до стратегічних помилок. Саме механізм управління економічною стійкістю не тільки передбачає необхідні превентивні заходи, але і організовує їх прийняття та контроль з метою запобігання негативних наслідків для господарської системи.
Завдяки цьому органу стратегічне ринкове управління доповнюється методами, на основі яких підприємство зберігає високу швидкість стратегічної реакції і забезпечує тим самим свою економічну стійкість. Передбачати перспективи організації, вміти матеріалізувати їх, зрозуміти умови, за яких ці перспективи можуть бути прийняті оточенням, і створити ці умови - ось завдання із забезпечення економічної стійкості, що стоять перед менеджментом в умовах економіки, що розвивається.
Таким чином, управління економічною стійкістю підприємств характеризується зовнішньою орієнтацією, випереджувальним підходом, своєчасністю прийнятих рішень, надійної інформаційною підтримкою.
Першим кроком до вироблення фундаментальних передумов для подальшого формування механізму стійкої економічної політики буде прийняття загальної стратегії сталого розвитку господарських систем. Для цього потрібно експертна оцінка всіх пропонованих до реалізації програм і концепцій економічного розвитку. При цьому не виключена і навіть бажана бальна оцінка, не піддана впливу цінових факторів і зрушень. Особливо важливий системний підхід, тобто розгляд проблеми з урахуванням усього різноманіття впливають на неї чинників.
Узагальнюючи огляд літературних джерел, представимо систему найбільш важливих чинників економічної стійкості підприємств в умовах економіки, що розвивається. Для цього фактори згруповані по вектору впливу і місцем виникнення (рис. 1).
Рис. 1. Схема чинників економічної стійкості підприємств по вектору впливу і місцем виникнення [1]
У другому розділі «Аналіз сучасних тенденцій і передумов управління економічною стійкістю підприємств» особливу увагу приділено аналізу основних тенденцій у виробництві кондитерських виробів і організаційно-управлінських аспектів господарської діяльності кондитерських підприємств Краснодарського краю. На основі проведеного аналізу визначено передумови та пріоритетні напрями управління економічною стійкістю підприємств на прикладі кондитерської промисловості.
Проблема економічної стійкості має чимале значення для підприємств кондитерської промисловості, чия продукція займає все зростаючу частку в раціоні споживання продуктів харчування у міру зростання добробуту населення в умовах розвитку економіки країни.
Кондитерська галузь забезпечила зростання обсягів виробництва за період 1997-2003 рр.. в Російській Федерації в 1,7 рази і в Краснодарському краї в 1,5 рази у першу чергу завдяки зростанню попиту покупців на вітчизняну продукцію як більш дешеву і якісну. Але рівень 1990 р. поки не досягнутий. Більш того, в Краснодарському краї починаючи з 2000 р. відзначається істотне уповільнення темпів зростання, а з 2003 р. виявилася тенденція до зниження обсягів.
Проведений аналіз економічної стійкості кондитерських підприємств, що функціонують в Краснодарському краї, виявив ряд особливостей їх фінансово-господарської діяльності.
Одна з особливостей - відсутність у підприємств стратегічного плану розвитку потужностей: спостережуваний високий рівень вкладення коштів в основні виробничі фонди у ряду підприємств ще не означає якісного зростання, що забезпечує економічну стійкість, оскільки не супроводжується адекватним збільшенням обсягів і продуктивності праці. У період з 2002 р. по 2004 р. кількість основних виробничих фондів за середньорічною вартості збільшилося на підприємствах в середньому на 70 -, а обсяги виробництва кондитерських виробів в натуральному вимірі знизилися на 30%, продуктивність праці залишилася на колишньому рівні, хоча фондоозброєність праці збільшилася в 2,4 рази. Подібне невідповідність між зростанням основних фондів та обсягами виробництва неминуче позначається на результатах господарської діяльності і на економічній стабільності підприємств.
Другою особливістю є негативна тенденція, при якій зниження натуральних обсягів виробництва компенсується зростанням цін продажів. Так, у вартісному вираженні обсяг реалізації продукції за період 1997 - 2000 рр.. збільшився в 3,5 рази, але це зростання відбулося головним чином в 2000 р. через стрибкоподібного підвищення цін продажів, хоча обсяги в натуральному вираженні цього року навіть знизилися. Дана тенденція - серйозний сигнал кондитерським підприємствам про порушений рівновазі між виробництвом продукції та її реалізацією і про ознаки порушення економічної стійкості. Але в період 2001-2004 рр.. обсяги виробництва в натуральному вираженні продовжували істотно знижуватися, хоча у вартісному вираженні відзначається їх зростання (рис. 2).
Рис. 2 - Динаміка виробництва і продажів кондитерських виробів підприємствами Краснодарського краю в 2001-2004 рр..
Наступна характерна особливість - значні відмінності техніко-економічних показників роботи підприємств, незважаючи на їх галузеву однорідність, що може розглядатися як серйозна ознака нестійкого економічного розвитку (табл. 1).
Несприятливе становище підприємства на ринку, викликане невідповідностями його управлінських рішень вимогам ринку, неминуче негативно впливає на величину показників господарської діяльності, що відбивається, перш за все, на розкиді їх значень. Підприємства, які орієнтують свою діяльність таким чином, щоб використати переваги ринкової економіки, зуміли досягти більш високих показників господарської діяльності в порівнянні з підприємствами, які займають вичікувальну позицію.
Таблиця 1
Техніко-економічні показники діяльності кондитерських підприємств Краснодарського краю
Показники | ВАТ «Південна зірка» | ВАТ «Анит» | ВАТ «Вікторія» | ВАТ «Галан» | ВАТ «Кондитерська фабрика» | макс. / хв. |
Рентабельність продажів,% | 5,7 | -4,3 | 10,9 | 2,0 | 0,2 | - |
Рентабельність підприємства,% | -0,4 | 0,2 | 9,0 | 0 | -0,8 | - |
Продуктивність праці, т / чол. | 8,6 | 8,5 | 12,4 | 17,4 | 11,4 | 2,0 |
Фондовіддача, р. | 4,4 | 7,3 | 4,2 | 1,2 | 5,5 | 6,1 |
Витрати на оплату праці з урахуванням відрахувань, тис. р.. / Т | 10,7 | 5,9 | 6,4 | 4,4 | 4,0 | 2,7 |
Коефіцієнт поточної ліквідності | 1,2 | 1,1 | 1,8 | 3,1 | 2,0 | 2,8 |
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами | 0,24 | -0,03 | 0,28 | -0,57 | 0,51 | - |
Оборотність капіталу, оборотів | 2,3 | 2,4 | 1,7 | 0,8 | 2,1 | 3,0 |
Зокрема, наголошується розкид витрат виробництва в розрахунку на 1 т продукції, значні відмінності продуктивності праці, рентабельності, інших показників. Подібні відмінності можуть бути визнані одним з найбільш серйозних підтверджень відсутності єдиного методичного підходу до забезпечення економічної стійкості підприємств та відповідного механізму.
Запропонована класифікація факторів економічної стабільності та результати аналізу фінансово-господарської діяльності кондитерських підприємств Краснодарського краю дозволяють визначити управлінські рішення, які можуть призвести підприємства до нестійкого і навіть кризового стану або, навпаки, зміцнити його. З цією метою розглянемо отримані за результатами аналізу основні характеристики підприємств і навколишнього середовища, які визначають положення підприємства у бізнес-просторі: фактори виробництва і технологію, організацію та управління, ринок, інституціональне середовище.
За напрямом «фактори виробництва і технологія» непряму характеристику діяльності підприємств може дати аналіз витрат виробництва в розрахунку на 1 т виробленої продукції, які характеризуються значним розсіюванням. За другим напрямком «організація і управління» дані проведеного дослідження показали на пріоритетність технічного розвитку над економічним у плануванні та реалізації нововведень, слабкість маркетингових заходів, внаслідок чого перед підприємствами виникає ряд проблем щодо збереження економічної стійкості. За напрямом «ринок» є підстави стверджувати про поступову втрату підприємствами своїх позицій на ринку збуту продукції. Конкуренція набуває якісно нові риси: поступово відбувається зсув від використання в основному цінових методів конкуренції до переважно нецінових. Разом з тим на ряді досліджених кондитерських підприємств практика ціноутворення не відповідає ринковим відносинам, свідчить про відсутність маркетингових досліджень ринку - одного з вирішальних умов економічної стійкості підприємств. Що стосується напряму «інституційне середовище», всі підприємства знаходяться в однакових інституційних умовах, тому різниця в показниках фінансово-економічної діяльності є наслідком головним чином відмінностей у становищі в бізнес-просторі самих підприємств.
У третьому розділі «Формування механізму управління економічною стійкістю підприємств в умовах ринку, що розвивається» на конструктивному рівні розроблені методи оцінки стратегічної позиції та рівня стратегічного розвитку підприємств, запропоновано методичний підхід до комплексної оцінки економічної стійкості підприємств. Розроблено організаційно-управлінський механізм забезпечення економічної стійкості підприємств кондитерської промисловості.
Напрями і характер дій, зроблених підприємством в процесі своєї діяльності, безпосередньо позначаються на його стратегічної позиції у відповідному бізнес-просторі. Оцінка цієї позиції дає можливість визначення необхідної коригування поведінки підприємства з метою усунення відставання з тих чи інших напрямках стратегічного розвитку шляхом досягнення рівномірної реакції на вплив факторів внутрішнього і зовнішнього середовища.
Економічна стійкість, як показав аналіз, залежить не тільки від стратегічної позиції підприємства, а й від рівня його стратегічного розвитку. Підприємства можуть займати однакову стратегічну позицію, але перебувати на різних рівнях стратегічного розвитку, або інакше, мати різний рівень економічної стійкості.
Стратегічна позиція і рівень економічної стійкості підприємства залежать від факторів, багато з яких погано піддаються кількісному вимірюванню. Їх оцінка може бути дана на основі суджень експертів на вербальному рівні в певній квалиметрической системі. Тому в цілому умови економічної стійкості можуть бути визначені на основі поєднання двох підходів: кількісної оцінки тих факторів, які мають конкретний вимір, і якісних порівняльних оцінок факторів, що не піддаються безпосередньому виміру.
Значення функцій, отримані для нечітко визначених змінних оцінки економічної стійкості, відкладаються на півосях прийнятої координатної системи. Всі координатні півосі мають пряму орієнтацію (позитивні значення). Тому значення знайдених функцій приналежності (позитивні і негативні) збільшуються на постійну величину, рівну можливого найбільшому позитивному значенню функцій:
Xi = Xекспi + Xмаксi при n1 =...= ni, (1)
де Xi - значення функції приналежності, відкладається на i-ї координати півосі в прийнятих одиницях; Xекспi - експертне значення функції, отримане при обробці експертних даних по i-му напрямку; Xмаксi - максимально можливе експертне значення функції при відповідях на всі питання досліджуваної i- ї функції; ni - кількість параметричних складових по i-му напрямку дослідження економічної стійкості.
Координати стратегічної позиції - центру прямокутної області, займаної підприємством у бізнес-просторі (Xc; Yc), обчислюються за формулами:
Xc = (Xср - Xпр) / 2, (2)
Yc = (Xупр - Xрин) / 2, (3)
де: Xср, Xпр, Xупр, Xрин - значення функції приналежності змінної відповідно за напрямами «інституційне середовище», «фактори виробництва і технологія», «організація і управління», «ринок» у прийнятих одиницях.
Експертне значення функції Xексп визначається в прийнятих одиницях на основі m змінних, представлених експертними питаннями, причому має дотримуватися умови рівності кількості питань в кожній параметричної складової.
Стратегічна позиція більшості досліджених кондитерських підприємств (рис. 3) визначається переважно тими можливостями, які в даний час надають ринок і зовнішнє середовище, так як досягнення за іншими напрямами (внутрішнім чинникам) ще нижче.
Рис. 3 - Стратегічні позиції досліджених кондитерських підприємств [2]
Винятком є ВАТ «Вікторія», у стратегічній позиції якого помітно вплив факторів виробництва і управління. Якщо по решті підприємств зазначена тенденція не зміниться, то більшості з них загрожує економічна нестійкість, перш за все не з боку зовнішнього середовища і ринку, а з-за незадовільного стану факторів виробництва і технології та незадовільного управління.
Рівень економічної стійкості по i-му напрямку стратегічного розвитку Li буде дорівнює
Li = Xi / Xкоордi, (4)
де Xкоордi - максимально можливе значення функції з i-му напрямку стратегічного розвитку, відкладається на координатної осі в прийнятих одиницях.
Аналогічно може бути дана оцінка рівня економічної стійкості по кожній параметричної складової виходячи із сукупності проблем, викладених у вигляді експертних питань:
lji = (Σbji + Σbмаксji) / Σbмакс, (5)
де lji - рівень економічної стійкості по j-й параметричної складової i-го напрямки стратегічного розвитку, частки одиниці; Σbji, Σbмаксji - відповідно фактичне і максимально можливу кількість одиниць (балів) експертної оцінки j-ї параметричної складової i-го напрямки стратегічного розвитку; Σbмакс - максимальне максимально можливе значення функції j-й параметричної складової i-го напрямку стратегічного розвитку в прийнятих одиницях.
Рівень економічної стійкості підприємства розраховується за формулами
L = P / Pкоорд, (6)
P = ΣXix + ΣXiy, (7)
Pкоорд = ΣXiкоордx + ΣXiкоордy, (8)
де: L - рівень економічної стійкості підприємства, частки одиниці; P - напівпериметр прямокутної області, збудованій у вибраних координатах за значеннями функцій належності в прийнятих одиницях; Pкоорд - напівпериметр прямокутної області, збудованій за максимально можливими значеннями функцій належності в прийнятих одиницях; ΣXix, ΣXiy - сума значень функцій по i-ма напрямками, відкладених відповідно на півосях X і Y в прийнятих одиницях; ΣXiкоордx, ΣXiкоордy - сума максимальних значень функцій по i-ма напрямками відповідно на півосях X і Y в прийнятих одиницях.
Схема оцінки рівня економічної стійкості і стратегічної позиції підприємства в бізнес-просторі наведена на рис. 4.
При оцінці рівня економічної стійкості спочатку проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств, потім на його основі здійснюється експертна оцінка функції економічної стійкості, яка включає відповіді на питання, що характеризують стан її основних чотирьох напрямків: «фактори виробництва і технологія», «організація і управління» , «інституційне середовище», «ринок».
Змінні, відповідні експертними питань, приймають одне з трьох можливих значень («так», «ні», «не знаю»). При обробці результатів відповіді «так» чи «ні» перетворюються у відповідності зі змістом питання-відповіді в значення +1 або -1, а відповідь «не знаю (?)» - В нуль.
У нашому підході кожен з напрямків включає по п'ять параметричних складових, експертна оцінка яких містить по п'ять питань. Діапазон можливих оцінок параметричної складової у відповідності з кількістю питань - від +5 до - 5 одиниць. Далі, для переходу до позитивних значень кожна оцінка збільшується на 5 одиниць, тоді діапазон можливих значень функції параметричної складовою буде позитивним - від 0 до 10 одиниць. За напрямками стратегічного розвитку можливий діапазон оцінки значень функції в сумі по вхідних в них параметричним складовим складе від 0 до 50 одиниць, а по підприємству в цілому від - 0 до 200 одиниць.
Представляють інтерес зведені дані за рівнем економічної стійкості кондитерських підприємств, наведені у таб. 2.
Таблиця 2
Зведені результати оцінки рівня економічної стійкості по групі кондитерських підприємств (частки одиниці)
Напрями розвитку економічної стійкості | ВАТ «Південна зірка» | ВАТ «Анит» | ВАТ «Вікторія» | ВАТ «Галан» | ВАТ «Кондитерська фабрика» | У середньому |
Фактори виробництва і технологія | 0,42 | 0,16 | 0,68 | 0,40 | 0,28 | 0,39 |
Організація і управління | 0,26 | 0,06 | 0,38 | 0,12 | 0,14 | 0,19 |
Всього по підприємствах з урахуванням напрямів «інституційне середовище» (0,34) і «ринок» (0,54) | 0,39 | 0,28 | 0,49 | 0,35 | 0,33 | 0,37 |
Рис. 4 Схема оцінки рівня економічної стійкості і стратегічної позиції підприємства в бізнес-просторі [3]
Слід звернути увагу на загальний низький рівень економічної стійкості в цілому по підприємствах - від 0,28 (ВАТ «Анит») до 0,49 (ВАТ «Вікторія») і особливо по таким важливим напрямком, як організація та управління - від 0,06 до 0,38. По чинниках виробництва і технології діапазон даного показника по підприємствах трохи вище - від 0,16 до 68.
Використовуючи дані кореляційного аналізу взаємозв'язку рівня економічної стійкості з рядом техніко-економічних показників, розробляємо багатофакторні моделі розрахункової економічної стійкості за напрямками «фактори виробництва і технологія» (УстТех):
УстТехн = -0,003039 ізн + 0,000468 Пр + 0,005608 ЗПЛ
і «організація і управління» (УстОрг)
УстОрг = 0,017768 Рент + 0,012752 Волоки - 0,056788 затр,
де ізн - знос основних виробничих фондів,%; Пт - продуктивність праці, тис. р..; СрЗп - середньорічна заробітна плата, тис. р..; Рент - рентабельність продажів,%; Волоки - оборотністю поточних активів, оборотів; ПрЗтр - розмір витрат , що не відносяться до основної діяльності, на 1 р. продукції, р.
Таким чином, поєднання аналізу фінансово-економічної діяльності підприємств кондитерської промисловості, експертних оцінок їх економічної стійкості та моніторингу динаміки економічної стійкості за розробленими моделями можна розглядати як інструментарій організаційно-управлінського механізму підприємств, спрямованого на підтримку їх економічної стійкості на тривалу перспективу.
Основні положення дисертації опубліковані в наступних роботах:
1. Мінбаева Л.Ф., Кріворотов В.С. Аналіз економічної стійкості кондитерських підприємств / / Сучасні тенденції розвитку Російської економіки: Зб. ст. Під ред. М. А. Керашева. Краснодар, 2006. 0,2 / 0,1 д.а.
2. Кріворотов В.С. Передумови формування механізму економічної стійкості підприємств / / Економічна політика держави на Півдні сучасної Росії: Матер. Міжнар. наук. конф.Сочі, 2006. 0,2 д.а.
3. Мінбаева Л.Ф., Кріворотов В.С. Чинники економічної стійкості підприємств / / Економічна політика держави на Півдні сучасної Росії: Матер. Міжнар. наук. конф.Сочі, 2006. 0,2 / 0,1 д.а.
4. Мінбаева Л.Ф., Кріворотов В.С. Оцінка стратегічної позиції підприємства / / Економічна політика держави на Півдні сучасної Росії: Матер. Міжнар. наук. конф.Сочі, 2006. 0,1 / 0,05 д.а.
5. Кріворотов В.С. Досвід оцінки економічної стійкості підприємства. / / Інноваційний фактор національної та регіональної конкурентоспроможності на Півдні сучасної Росії: Матер. наук. конф. Краснодар, 2006. 0,1 д.а.
6. Кріворотов В.С., Мінбаева Л.Ф. Аналіз та формування механізму економічної стійкості підприємства. М., 2006. 8 / 5, 9 д.а.
7. Кріворотов В.С Проблеми економічної стійкості господарських систем в трансформаційному періоді / / Україна в глобалізованому економіці: Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. Ростов н / Д., 2006. 0,1 д.а.
8. Мінбаева Л.Ф., Кріворотов В.С. Управління економічною стійкістю кондитерських підприємств / / Економічний вісник Ростовського державного університету. Ростов н / Д., 2006. 0,3 / 0,2 д.а.