ВСЕРОСІЙСЬКИЙ ЗАОЧНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ (Філія в м. Омську)
Кафедра бух. обліку, аудиту та статистики
Вивчення і
оцінка систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю
Контрольна робота з предмету «Оцінка системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю клієнта».
Варіант № 8
Виконала: студентка
3 курсу (2 вища) ФИК Миронова О.А.
Омськ - 2010
Зміст
1.
Оцінка системи бухгалтерського обліку
2. Система внутрішнього контролю клієнта
Висновки
Список використаної літератури
Введення
Основні вимоги, які пред'являються до вивчення та оцінки аудитором систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, особливості вивчення та оцінки цих систем в суб'єктах малого підприємництва сформульовані в Правилі (
стандарті) «Вивчення та оцінка систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю в ході аудиту».
Масштаб та особливості системи внутрішнього контролю, а також ступінь їх формалізації повинні
відповідати розмірам економічного суб'єкта і особливостям його діяльності.
Аудитору під час перевірки необхідна переконаність у тому, що система бухгалтерського обліку достовірно відображає
господарську діяльність економічного суб'єкта. Система внутрішнього контролю, організована належним чином, може сприяти формуванню такої переконаності.
При оцінці ефективності і надійності системи внутрішнього контролю в цілому,
контрольної середовища і окремих засобів контролю аудиторська
організація зобов'язана використовувати не менше трьох градацій: висока, середня і низька.
При необхідності аудиторська
організація може прийняти рішення про застосування більшої кількості градацій, ніж три вищеназвані.
Вивчення і оцінка особливостей систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю повинні обов'язково документуватися. Для цього рекомендується використовувати такі типові форми:
- Спеціально розроблені тестові процедури;
- Переліки типових питань для з'ясування думки керівного персоналу та працівників бухгалтерії;
- Спеціальні бланки та перевірочні листи;
- Блок-схеми та графіки;
- Переліки зауважень,
протоколи або акти.
З урахуванням вимог вищезгаданого та інших правил (
стандартів)
аудиторські організації самостійно розробляють методики і порядок вивчення і оцінки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також планують процедури
аудиторської перевірки в залежності від результатів такого вивчення та оцінки. Зниження детальності окремих
аудиторських процедур, вироблені в результаті вивчення особливості засобів контролю економічного суб'єкта, має бути належним чином аргументовано.
Оскільки
думка аудитора про організацію системи бухгалтерського обліку та ефективності системи внутрішнього контролю є
підставою для
планування ступеня детальності і вибірковості аудиторських процедур, то,
відповідно, відсутність
документування або неналежне документування може служити, у випадку пред'явлення претензій до аудитора, доказом низької якості наданих послуг.
Серйозні недоліки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, зазначені в ході
аудиторської перевірки, а також рекомендації щодо їх усунення слід відображати в письмовій
інформації (звіті) аудитора керівництву економічного суб'єкта.
1. Оцінка системи бухгалтерського обліку
Знайомство з системою бухгалтерського обліку включає в себе вивчення, аналіз і оцінку відомостей про наступні сторони господарської діяльності економічного суб'єкта:
-
Облікова політика та основні
принципи ведення бухгалтерського обліку;
-
Організаційна структура підрозділу, відповідального за
ведення бухгалтерського обліку та підготовку бухгалтерської звітності;
- Розподіл обов'язків і повноважень між працівник беруть участь у веденні обліку і підготовці звітності;
- Організація підготовки, обороту та зберігання документів, що відображають
господарські операції;
- Порядок відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку, форми і методи узагальнення даних таких регістрів;
- Роль і місце засобів обчислювальної техніки у веденні обліку і підготовці звітності;
- Критичні галузі обліку, де ризик виникнення помилок і спотворень бухгалтерської звітності особливо високий;
- Засоби контролю, передбачені в окремих областях сфери обліку.
Аудиторська організація зобов'язана перевірити відповідність організації системи бухгалтерського обліку економічного суб'єкта чинним нормативним документам і відобразити в робочій документації аудитора випадки порушень.
Слід
мати на увазі, що система бухгалтерського обліку економічного суб'єкта може вважатися ефективною, якщо в ході фіксації господарських операцій виконуються наступні вимоги:
- Операції в обліку правильно відображають часовий період їх
здійснення;
- Операції в обліку зафіксовані в правильних сумах;
- Операції відображені на рахунках бухгалтерського обліку у відповідність з діючими нормативними положеннями і обліковою
політикою;
- Деталі операцій, що мають істотне значення для обліку звітності, зафіксовані;
- Обмежена можливість зловживань.
Оцінка системи внутрішнього
контролю (СВК).
Система внутрішнього контролю економічного суб'єкта повинна включати в себе:
- Систему бухгалтерського обліку;
-
Контрольну середовище;
- Окремі засоби контролю.
Контрольна середовище, під якою розуміються обізнаність і практичні дії керівництва економічного суб'єкта, спрямовані на встановлення і підтримання системи внутрішнього контролю, у свою чергу включає:
-
Стиль і основні
принципи управління економічного суб'єкта;
- Його
організаційну структуру;
- Розподіл відповідальності і повноважень;
- Здійснювану кадрову політику;
- Порядок підготовки бухгалтерської звітності для зовнішніх користувачів;
- Порядок
здійснення внутрішнього управлінського обліку і підготовки звітності для внутрішніх потреб;
- Відповідність господарської діяльності економічного суб'єкта в цілому вимогам чинного законодавства.
Керівник економічного суб'єкта несе
відповідальність за розробку і фактичне втілення системи внутрішнього контролю. Від нього залежить, щоб система внутрішнього контролю
відповідала розмірам і специфіці діяльності економічного суб'єкта, функціонувала регулярно і ефективно. В економічному суб'єкті відповідно до засновницькими документами або правилами внутрішнього розпорядку може бути призначений
ревізор, створена ревізійна комісія або організований відділ «внутрішнього аудиту», яким може бути передана частина функцій з підтримки системи внутрішнього контролю.
Ефективна
організаційна структура економічного суб'єкта передбачає доцільне розподіл відповідальності і повноважень співробітників. Вона повинна по можливості перешкоджати спробам окремих осіб порушувати вимоги контролю і забезпечувати розподіл несумісних функцій.
Функції несумісні, якщо їх зосередження в однієї особи може сприяти вчиненню випадкових або навмисних помилок і порушень і ускладнювати виявлення таких помилок і порушень. Підлягають розподілу між різними особами такі
функції, як:
- Безпосередній доступ до активів економічного суб'єкта;
- Дозвіл на здійснення операцій з активами;
- Безпосереднє здійснення господарських операцій;
- Відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.
Належне функціонування системи внутрішнього контролю залежить також від співробітників, яким доручена
відповідна діяльність. Система відбору, найму, просування по службі,
навчання та підготовки кадрів повинна забезпечувати високу кваліфікацію і
чесність відповідного персоналу.
Аудитор зобов'язаний
брати до уваги, що система внутрішнього контролю може не з абсолютною впевненістю, але лише з певним ступенем ймовірності підтвердити, що цілі, заради яких вона, була створена, досягнуті.
Причиною цього є наступні неминучі обмеження системи внутрішнього контролю:
-
Природна вимога керівництва економічного суб'єкта, щоб
витрати на здійснення
контрольних заходів були меншими тих економічних вигод, які дає застосування таких заходів;
- Той факт, що більшість засобів контролю мають на меті виявлення небажаних господарських операцій, а не тих, які є незвичайними;
- Властивість людини допускати помилки через недбалість, через неуважність, невірних суджень або нерозуміння інструктивних
матеріалів;
- Умисне порушення системи контролю в результаті змови співробітників економічного суб'єкта як з іншими співробітниками даного економічного суб'єкта, так і з третіми особами;
- Порушення системи контролю внаслідок зловживань з боку представників керівництва, відповідальних за функціонування даних аспектів контролю;
- Поширена практика істотної зміни умов ведення господарської діяльності або правил обліку, в результаті чого прийняті
контрольні процедури можуть перестати виконувати свої
функції.
Аудитор повинен переконатися в тому, що засоби контролю економічного суб'єкта досягають наступних цілей:
-
Господарські операції виконуються з схвалення керівництва, як в цілому, так і в конкретних випадках;
- Всі операції фіксуються в бухгалтерському обліку в правильних сумах, на належних балансових рахунках, у правильному періоді часу, відповідно до прийнятої в економічному суб'єкті облікової політикою і забезпечують підготовку достовірності бухгалтерської звітності;
- Доступ до активів можливий тільки з дозволу відповідного керівництва;
- Відповідність зафіксованих в бухгалтерському обліку і фактичною наявністю активів визначається керівництвом встановленою періодичністю, і в разі розбіжностей керівництвом приймаються
відповідні заходи.
Аудитору слід переконатися в застосуванні на перевіряється їм економічному суб'єкті таких процедур внутрішнього контролю, як:
- Арифметична перевірка правильності бухгалтерських записів:
- Проведення звірок розрахунків;
- Перевірка правильності здійснення
документообігу та наявності дозвільних записів керівного персоналу;
- Проведення у відповідності з встановленим порядком періодичних планових та раптових інвентаризацій касової готівки, бланків суворої звітності, цінних паперів і товарно-матеріальних цінностей на предмет з'ясування відповідності даних бухгалтерського обліку фактичній наявності;
- Використання для цілей контролю інформації з джерел, розташованих поза даного економічного суб'єкта;
- Здійснення заходів, спрямованих на фізичне обмеження доступу несанкціонованих осіб до активів економічного суб'єкта, до системи
ведення документації і записів за бухгалтерськими рахунками;
- Дослідження динаміки господарських показників,
порівняння планових і кошторисних господарських показників з фактично мали місце і з'ясування причин істотних розбіжностей.
Аудитор оцінює систему внутрішнього контролю економічного суб'єкта в три етапи:
- Загальне ознайомлення з системою внутрішнього контролю;
- Первинна
оцінка надійності цієї системи;
- Підтвердження достовірності оцінки цієї системи.
Аудиторські організації можуть прийняти рішення про застосування в діяльності більшої кількості етапів оцінки системи внутрішнього контролю, ніж три вищезгаданих, проводити оцінку більш детально і ретельно, ніж пропонується в даному розділі.
2. Cистема внутрішнього контролю клієнта
Аудиторської організації на початку
роботи слід отримати загальне уявлення про специфіку і масштаб діяльності економічного суб'єкта і системі його бухгалтерського обліку. За підсумками первинного знайомства аудиторська організація повинна прийняти рішення про те, чи може вона у своїй роботі взагалі покладатися на систему внутрішнього контролю економічного суб'єкта, що підлягає перевірці.
У разі якщо аудиторська організація прийме рішення про те, що вона не може покладатися у своїй роботі на систему внутрішнього контролю економічного суб'єкта, вона повинна планувати
аудит таким чином, щоб
аудиторський думка не грунтувалося на довірі до цієї системи.
Якщо за підсумками загального ознайомлення з системою внутрішнього контролю економічного суб'єкта аудиторська організація прийде до висновку, що вона може покладатися у своїй роботі на систему внутрішнього контролю, їй слід здійснити первинну оцінку надійності системи внутрішнього контролю.
Первинна
оцінка надійності системи внутрішнього контролю.
Процедура первинної оцінки надійності системи внутрішнього контролю здійснюється на основі методики і
прийомів, які аудиторські організації розробляють самостійно, але з урахуванням вимог цього правила (
стандарту) аудиторської діяльності. У ході процедури первинної оцінки аудитор зобов'язаний брати до уваги, що:
- Слід перевіряти на предмет надійності засобів контролю
бухгалтерську і господарську документацію економічного суб'єкта за весь звітний період, а не тільки обраних періодів часу;
- Необхідно приділити більшу увагу тим тимчасовим періодам, діяльність в яких мала особливості чи відмінності порівняно з діяльністю, типовою для всього звітного періоду;
- Оцінка надійності всієї системи внутрішнього контролю і (або) окремих засобів контролю як «низьку» не виключає можливості оцінки надійності окремих засобів контролю як «середньої» чи «високою».
За підсумками первинної оцінки аудиторська організація може оцінити надійність всієї системи внутрішнього контролю і (або) окремих засобів контролю як «середню» чи «високу». У цьому випадку аудиторська організація повинна планувати аудиторські процедури, виходячи з цього припущення, але не повинна довіряти даній системі абсолютно.
Якщо аудиторська організація оцінить надійність системи внутрішнього контролю в цілому і (або) окремих засобів контролю як «низьку», то вона зобов'язана документально констатувати це і в подальшому планувати аудиторські
процеси відповідним чином.
Підтвердження достовірності оцінки системи внутрішнього контролю.
Аудиторська організація, яка прийняла за підсумками процедури первинної оцінки рішення про довіру системі внутрішнього контролю і (або) окремих засобів контролю, зобов'язана в ході аудиторської перевірки здійснювати процедури підтвердження достовірності ці оцінки.
Процедури підтвердження достовірності оцінки системи внутрішнього контролю і (або) окремих засобів контролю здійснюються на основі методики і прийомів, які розробляються
аудиторською організацією самостійно, але з урахуванням вимог вищеназваного Правила (стандарту) аудиторської діяльності.
У тому випадку, якщо аудиторська організація під час процедур підтвердження надійності прийде до висновку, що первинна оцінка завищена, вона зобов'язана відповідним чином скорегувати порядок здійснення інших аудиторських процедур, щоб у цілому підвищити достовірність своїх висновків за результатами проведення аудиту.
Основними завданнями внутрішнього контролю є:
- Охорона майна від втрат;
- Впровадження більш ефективних методів господарювання;
- Відображення об'єктивної ситуації на фірмі;
- Підтримка політики керівництва
фірми.
У зв'язку зі складністю відбуваються в організації господарських
процесів система внутрішнього контролю зачіпає не тільки фінансову сферу і діяльність бухгалтерії, де відбувається необхідна для складання звітності
обробка інформації, але і підрозділи компанії, що є джерелом цієї інформації. Ефективність внутрішнього контролю залежить від:
-
Організаційної структури, включаючи функції керівництва фірми з перевірки бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю;
- Масштабу поділу функцій між керівництвом і внутрішньої ревізією та ймовірності надання тиску на рішення останньої;
- Компетентності персоналу, зайнятого внутрішнім контролем;
- Масштабів використання комп'ютерних систем з обробки інформації.
Аудит системи внутрішнього контролю необхідний аудитору, насамперед, щоб отримати
відповіді на питання: наскільки він може довіряти отриманим від організації даними, які зусилля були докладені керівництвом компанії, щоб отримати правильну і повну інформацію, і наскільки аудитор може використати результати внутрішнього контролю у своїй перевірці ? Іншими словами, результатом аудиту системи внутрішнього контролю є визначення ризику внутрішнього контролю. Ступінь обраного ризику впливає в подальшому на розмір вибірки, використовуваної при перевірці
відповідної операції та балансу.
Як вже було зазначено, цілями внутрішнього контролю є, з одного боку, об'єктивне відображення господарської ситуації, а з іншого - підтримка інтересів і політики керівництва фірми, тому ті ефективні системи ревізії можуть опинитися під впливом керівництва компанії. Це можливо через його авторитету чи іншій залежності від нього (
страх втратити роботу). Якщо аудитор при вивченні взаємовідносин на фірмі вважає, що ймовірність такого впливу велика, то ризик внутрішнього контролю необхідно оцінити як високий, незалежно від інших результатів.
Необхідно розрізняти
аудит системи внутрішнього контролю в цілому і аудит її основних об'єктів (постачання, збут і т.д.). Перевірка СВК в цілому обов'язкове, а необхідність перевірки внутрішнього контролю по кожному об'єкту аудитор визначає, виходячи зі співвідношення передбачуваних витрат (з урахуванням і без урахування підготовчого етапу), розміру перевіреній сукупності.
При перевірці системи внутрішнього контролю можна виділити три важливих етапи:
1)
Опис існуючої системи. На цьому етапі аудитору слід проконтролювати дотримання основоположних принципів функціонування даної системи.
а) Організація робочих процесів.
Ефективність внутрішнього контролю залежить багато в чому від виду проводяться господарських операцій.
Процеси, що їх кожен день у новому вигляді і новими людьми, містять в собі більше ймовірності виникнення свідомої або
несвідомої помилки, ніж
процеси, виконання яких окремо визначено інструкціями і вказівками. У зв'язку з цим метою СВК має стати заміна індивідуальної, часто змінюється обробки повторюваних операцій чітко сформульованими, організованими процесами. Для цього можуть служити письмові інструкції, заготовлені бланки, формуляри. Так, наприклад, використання заготовлених єдиних для підприємств бланків
векселів, а не довільної форми дозволить зменшити ймовірність неправильного виставлення або заповнення векселя.
Будь-яке відхилення від встановленої організації робочого
процесу має служити для СВК
сигналом для проведення контрольної перевірки та з'ясування причин цього відхилення. -
б) Поділ
функціональних обов'язків.
Певні функціональні обов'язки не можуть виконуватися одним і тим же особою. Повинні бути розділені
господарські,
управлінські та
бухгалтерські функції.
в).
Контроль.
У
підприємницькій структурі кожна
операція повинна бути під контролем. При цьому правильність виконання операції, повторення, може бути перевірена шляхом порівняння результатів минулої операції з результатами іншого, незалежної від першої, операції. Так, вартість відвантаженої за тиждень продукції, яка обліковується у відділі збуту, може бути порівняна з вартістю продукції, врахованої в бухгалтерії як відвантажена за той же період: Сума відсотка за
кредити, нарахована відділом кредитування, повинна відповідати сумі відсотків, відображеної в бухгалтерському обліку за тим самих кредитів.
Поряд із порівняльними можуть проводитися і аналітичні перевірки, такі, як аналіз зміни відвантаженої продукції та зміни дебіторської заборгованості, аналіз зміни витрат матеріалів по окремих підрозділах.
До основних допоміжних засобів, що дозволяє впровадити названі принципи внутрішнього контролю на підприємстві, відносяться:
-
Організаційний план.
Ознайомившись з
організаційним планом, аудитор отримує уявлення про те, як на підприємстві дотримується принцип поділу функціональних обов'язків. Проте остаточні висновки можна зробити лише після детального аналізу господарських операцій.
- Робочі інструкції і вказівки.
Робочі інструкції і вказівки визначають завдання і відповідальність для кожного робочого місця.
Як правило, в подібних документах указуються вид діяльності, спосіб її здійснення і виконавець. Вони можуть вказувати
терміни виконання повторюваних
операцій (подання місячної звітності, нагадування покупки, про неоплачених рахунках) і порядок перевірки результатів виконаних операцій.
В даний час організації отримують все більше самостійності у веденні бухгалтерського обліку. Це стосується як оцінки виробничих запасів, так і відображення господарських операцій за допомогою бухгалтерських проводок. Сформульовані в обліковій політиці особливості бухгалтерського обліку повинні бути доповнені більш детальними вказівками, щоб уникнути різного підходу до одного і
того ж питання усередині підприємства.
-
Опис господарських процесів.
Інформація, що міститься в описах, допоможе аудитору отримати відомості про інтегровані в кожному
процесі контрольних
механізмах або про їх відсутність, про види перевірок (персональні або машинні) та цілі, які вони переслідують.
У зв'язку з більш інтенсивним використанням ЕОМ на всіх етапах діяльності організації з'явилася і потреба в описі задіяних програм, веденні програмної документації та використанні оброблених даних.
- Заготовлені бланки та формуляри.
Єдині бланки та формуляри сприяють більш точному виконанню необхідних дій співробітниками і зменшенню ймовірності виникнення помилок. Однак для ефективного використання таких бланків / формулярів необхідно дотримуватися таких умов: використовувати бланки різних кольорів для різних процесів; вказувати на бланку окремі етапи одного процесу; обробка кожного етапу повинна бути відзначена відповідальним за це співробітником (підпис, штемпель); одним з видів контролю буде служити в даному випадку перевірка працівником наявності відмітки про виконання попереднього етапу і з'ясування причин при її відсутності; вказувати час обробки бланка / формуляра шляхом його датування; тривалий «залеживанием» документа на робочому місці створює ризик його втрати, збільшення витрат (штрафів), несвоєчасного використання потрібної інформації.
- Внутрішня ревізія.
Навіть найефективніші внутрішні контрольні механізми не можуть гарантувати виявлення всіх помилок або уникнення їх. Постійні зміни в господарському житті будь-якої організації призводять до необхідності перевіряти здатність системи внутрішнього контролю відповідати новим вимогам як в цілому по підприємству, гак і за окремими циклам
бізнесу. Ці функції і бере на себе внутрішня ревізія, яка є також складовою частиною СВК.
Щоб описати систему внутрішнього контролю і, таким чином,
встановити її заплановану структуру і стан, аудитор використовує у своїй роботі такі підходи:
- Збір інформації. Аудитор збирає всі пов'язані з цим об'єктом перевірки
матеріали: діаграми, вказівки, інструкції, описи і т.д. Зазвичай список необхідних документів посилають клієнтові до початку проведення перевірки, що допомагає набагато скоротити час, а значить, і витрати на перевірку.
- Питальні листи. Застосування питальні листів - один з найпоширеніших прийомів у діяльності аудитора. За допомогою заздалегідь заготовлених питань він може отримати від клієнта більш детальну інформацію з організації та дії внутрішніх перевірок. Питальні листи можуть розроблятися в закритій (відповіді: «так», «ні») або у відкритій (опис відповіді) формах.
Перевага закритої форми полягає в тому, що аудитор отримує конкретну
відповідь на пост поставлене питання і не залишає клієнту можливість «розпливчастим» описом піти від відповіді. З іншого боку, описуючи опитуваних тему в питально аркуші відкритого типу, клієнт може торкнутися аспекти, упущені перевіряючим. Для використання переваг обох форм листів питання змішують, наприклад, наступним чином: «Дайте відповідь« так »чи« ні », якщо« ні », то поясніть чому».
Питальні листи може заповнювати клієнт або сам перевіряючий на підставі отриманої інформації. У першому випадку слід уникати питань з низькою ймовірністю об'єктивності відповіді, таких, як: «Чи вважаєте Ви, що керівництво підприємства чинить тиск на діяльність внутрішньої ревізії?» Рішення про ефективність
контрольного механізму повинно прийматися аудитором і фіксуватися їм в окремих робочих документах.
До загальних питань, адресованим системі внутрішнього контролю організації, можна віднести наступні: чи існує
організаційний план і список співробітників відділів; чи є опис і чіткий розподіл функцій кожного співробітника у формі інструкції і вказівок; чи знають співробітники про їх
існування; написані чи інструкції доступним, зрозумілим мовою; чи існує на підприємстві відділ внутрішньої ревізії; чи розроблений план проведення спеціальних внутрішніх перевірок, якщо так, то чи виконується він; чи використовуються в бухгалтерському обліку комп'ютерні програми, якщо так, то складіть їх опис (виробник, характеристики); чи відбувається порівняння даних аналітичного і синтетичного обліків, якщо так, то в якій формі це відбувається, з якою періодичністю і як це документується; яким чином гарантується, що всі проводки робляться тільки на підставі первинних документів; як організовано архівування первинних документів, наскільки трудомісткий пошук потрібного документа ; як відбувається виправлення помилкових проведень; поінформовані співробітники про порядок передачі і приймання справ на час їх відсутності (відпустка, хвороба тощо).
- Діаграми і опис робочих процесів. Аудитор становить діаграми і описує робочі процеси, передбачені
контрольною діяльністю, самостійно. Частіше за все вони відрізняються від подібних документів, складених клієнтом, так як переслідують різні цілі: зовнішня
аудиторська перевірка в одному випадку, і внутрішня організація господарської діяльності підприємства - у другому.
Діаграми схематично, а описи більш детально відображають порядок проходження документів через різні структури компанії, перелік задіяних в обробці цих документів підрозділів і співробітників, а також вид виконуваних ними операцій та механізм перевірки. Ефективне використання цього методу вимагає наявності солідного досвіду роботи. Після складання діаграм і опису доцільно обговорити їх з відповідальними співробітниками і тим самим підтвердити правильність
розуміння та відображення аудитором організації робочих процесів на підприємстві. В іншому випадку можливі неправильні висновки, а отже, і
конфліктні ситуації.
Результати опису існуючої системи внутрішнього контролю закріплюються аудитором в робочих документах і дозволяють визначити наявність і заплановане призначення контрольних
механізмів. Так як опис СВК дуже трудомістким
процесом, то при повторюваних щорічних перевірках використовують матеріали і записи минулих років, які тільки актуалізуються з урахуванням що відбулися зміни.
2) оцінка доцільності контрольних механізмів;
По завершенні опису існуючої системи внутрішнього контролю аудитор приступає до оцінки використовуються в даній системі контрольних механізмів. Його завдання - оцінити доцільність внутрішніх перевірок в конкретних ситуаціях. При цьому він виходить з того, що система функціонує так, як це було заплановано керівництвом.
На даному етапі в центрі уваги аудитора мають бути як окремі компоненти СВК (поділ функціональних обов'язків, інструкції, вказівки), так і взаємодію цих компонентів.
Якщо по ситуації і по числу працівників на підприємстві потрібне поділ функціональних обов'язків в організації не передбачено, це є слабким місцем СВК, що необхідно врахувати при загальній оцінці системи. Якщо ж воно передбачене, то аудитору слід оцінити реальну можливість дотримання цього принципу в протягом тривалого часу при незмінній чисельності персоналу. Крім цього, він перевіряє збереження даного принципу у випадках заміни (відпустка, відрядження, хвороба).
Кожну інструкцію, що відноситься до системи контролю, аудитор перевіряє на предмет повноти, професійної правильності і зрозумілості викладу. Встановлені при такій перевірці недоліки вимагають невідкладного виправлення. Помилкові інструкції не ведуть однозначно до помилкових дій персоналу, але це має бути обов'язково підтверджено аудитором.
По кожній внутрішньої перевірки перевіряючому необхідно
відповісти на питання: чи сприяє вона забезпечення правильності та повноти річної бухгалтерської звітності, що є її метою, і чи ефективна вона? Тільки той контроль вносить свій внесок у досягнення даної мети, який проводиться на потрібному місці, у потрібний час і належним чином.
Для оцінки компонентів системи внутрішнього контролю як єдиного цілого аудитор приймає до уваги їх взаємодію, виходячи при цьому з міркування, що ризик складання неповної та неправильної звітності, недостатньо обмежити однією внутрішньої перевіркою, повинен бути зменшений наступними перевірками. Далі, слід перевірити, чи дійсно контрольні механізми доповнюють, а не повторюють один одного, що веде до непродуктивних витрат часу і сил.
Проаналізувавши ці моменти, аудитор робить висновки про доцільність взаємодії окремих компонентів усередині системи.
Виявлення внутрішніх перевірок, грошові та персональні витрати на проведення яких є неспівставними з одержуваними від них результатами, є важливою вимогою до діяльності аудитора. Такі неадекватні або взагалі неефективні внутрішні перевірки можуть принести підприємству більше шкоди, ніж їх відсутність.
3) Перевірка ефективності системи внутрішнього контролю
Якщо аналіз доцільності системи внутрішнього контролю грунтується на припущенні про дотримання поділу обов'язків, то при перевірці ефективності цієї системи назване припущення знімається. У цьому випадку аудитор повинен переконатися у відповідності реального функціонування контрольних механізмів запланованому, у здійсненні завдань, покладених керівництвом на СВК.
- Ефективність поділу функціональних обов'язків.
- Ефективність робочих інструкцій і вказівок.
- Ефективність внутрішніх перевірок.
Оцінку ефективності системи внутрішнього контролю слід організувати за напрямками, відповідним циклам бізнесу: постачання і
облік виробничих запасів і наданих послуг;
виробництво; збут продукції
оплата праці; фінанси.
Ускладнення господарських процесів вимагає особливо ретельного проведення аудиту системи внутрішнього контролю.
При оцінці ефективності системи внутрішнього контролю може використовуватися так званий кумулятивний ефект сильних і слабких сторін контролю. Наприклад, навіть якщо система внутрішнього контролю або її частина оцінюється в цілому як ефективна, аудитор може відзначити можливість ризику зловживання процедурами контролю па конкретній ділянці перевірки.
Висновок
Таким чином, можна зробити деякі висновки:
При оцінці ефективності і надійності систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю керуються правилом (
стандартом) Знайомство з системою бухгалтерського обліку включає в себе вивчення, аналіз і оцінку відомостей про наступні сторони господарської діяльності економічного суб'єкта:
1) облікова
політика та основні принципи ведення бухгалтерського обліку;
2)
організаційна структура підрозділу, відповідального за ведення бухгалтерського обліку та підготовку бухгалтерської звітності;
3) розподіл обов'язків і повноважень між працівниками, які беруть участь у веденні обліку і підготовки звітності;
4) організація підготовки, обороту та зберігання документів, що відображають господарські операції;
5) порядок відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку, форми і методи узагальнення даних таких регістрів;
6) порядок підготовки періодичної бухгалтерської звітності на основі даних бухгалтерського обліку;
7) критичні галузі обліку, де ризик виникнення помилок або спотворень бухгалтерської звітності особливо високий;
1. засоби контролю, передбачені в окремих галузях системи обліку.
Аудитори в ході перевірки зобов'язані вказати відповідність організації системи б / у чинним нормативним документам і відобразити це в робочій документації.
Система бухгалтерського обліку економічного суб'єкта може вважатися ефективною, якщо в ході фіксації господарських операцій виконуються наступні вимоги:
а) операції в обліку вірно відображають часовий період їх здійснення;
б) операції в обліку зафіксовані в правильних сумах;
в) операції правильно і у відповідності з чинним законодавством і обліковою політикою відображені на рахунках бухгалтерського учеа;
г) зафіксовані деталі операцій, що мають істотне значення для обліку та звітності;
д) обмежена можливість появи зловживань.
У ході перевірки слід ознайомитися з внутрішніми документами перевіряється ек.суб'екта, які стосуються організації, постановки та ведення б / в і визначити в якій мірі реальний стан справ
відповідає положенням вищеперерахованих документів.
Масштаб системи внутрішнього контролю та її особливості, а також ступінь їх формалізації повинні відповідати розмірам економічного суб'єкта і особливостям його діяльності. Система внутрішнього контролю - сукупність
організаційної структури, методик та процедур, прийнятих керівництвом економічного суб'єкта в якості засобів для ефективного ведення господарської діяльності.
Система включає такі елементи:
1. систему
бухобліку;
2.
контрольну середовище;
3. процедури контролю.
Система бухобліку - сукупність конкретних форм і методів, зафіксованих в обліковій політиці підприємства, що забезпечують можливість для даної організації вести облік свого майна, зобов'язань і господарських операцій в грошовому вираженні шляхом суцільного, безперервного документального і взаємопов'язаного їх відображення в облікових регістрах на підставі первинних документів.
Контрольна середовище - обізнаність і практичні дії керівництва економічного суб'єкта, спрямовані на підтримку системи внутрішнього контролю.
Процедури контролю - перевірки, що виконуються посадовими особами і працівниками підприємства.
При оцінці системи внутрішнього контролю аудитор повинен використовувати не менше трьох градацій: низька, середня й висока.
Порядок оцінки системи внутрішнього контролю.
Аудитор зобов'язаний оцінювати систему внутрішнього контролю економічного суб'єкта не менше ніж у наступні три етапи:
1) загальне ознайомлення з системою внутрішнього контролю;
Загальне знайомство з системою внутрішнього контролю
Аудиторської організації на початку роботи слід отримати загальне уявлення про специфіку і масштаб діяльності економічного суб'єкта і системі його бухгалтерського обліку. За підсумками первинного знайомства аудиторська організація повинна прийняти рішення про те, чи може вона у своїй роботі взагалі покладатися на систему внутрішнього контролю економічного суб'єкта, що підлягає перевірці.
2) первинна оцінка надійності системи внутрішнього контролю;
Первинна оцінка надійності системи внутрішнього контролю
Процедура первинної оцінки надійності системи внутрішнього контролю здійснюється на основі методики і прийомів, які аудиторські організації розробляють самостійно.
За підсумками процедури первинної оцінки надійності аудиторська організація може оцінити надійність всієї системи внутрішнього контролю і (або) окремих засобів контролю як "середню" або як "високу". У цьому випадку аудиторська організація повинна планувати аудиторські процедури виходячи з цього припущення, але не повинна довіряти даній системі абсолютно.
3) підтвердження достовірності оцінки системи внутрішнього контролю.
Аудиторська організація, яка прийняла за підсумками процедури первинної оцінки рішення про довіру системі внутрішнього контролю і (або) окремих засобів контролю, зобов'язана в ході аудиторської перевірки здійснювати процедури підтвердження достовірності цієї системи. Процедури підтвердження достовірності системи внутрішнього контролю і (або) окремих засобів контролю здійснюються на основі методики і прийомів, які розробляються аудиторською організацією самостійно.
Вимоги, що пред'являються до вивчення та оцінки системи внутрішнього контролю.
Контрольна середовище включає в себе:
1)
стиль та основні принципи
управління даними економічним суб'єктом;
2) організаційну структуру економічного суб'єкта;
3) розподіл відповідальності і повноважень;
4) здійснювану кадрову політику;
5) порядок підготовки бухгалтерської звітності для зовнішніх користувачів;
6) порядок здійснення внутрішнього управлінського обліку і підготовки звітності для внутрішніх потреб;
7) відповідність господарської діяльності економічного суб'єкта в цілому вимогам чинного законодавства.
Керівництво економічного суб'єкта несе відповідальність за розробку і фактичне втілення системи внутрішнього контролю, яка повинна відповідати розмірам і специфіці діяльності економічного суб'єкта. В економічному суб'єкті відповідно до його установчими документами або правилами внутрішнього розпорядку може бути призначений ревізор, створена ревізійна комісія або організований відділ "внутрішнього аудиту", яким може бути передана частина функцій з підтримки системи внутрішнього контролю.
Аудитор зобов'язаний брати до уваги, що система внутрішнього контролю може не з абсолютною впевненістю, але лише з певним ступенем ймовірності підтвердити, що цілі, заради яких вона була створена, досягнуті. Аудитору необхідно переконатися, що засоби контролю економічного суб'єкта досягають наступних цілей:
1.
господарські операції виконуються з схвалення керівництва як в цілому, так і в конкретних випадках;
2. всі операції фіксуються в бухгалтерському обліку в правильних сумах, на належних рахунках, у правильному періоді, відповідно до прийнятої облікової політики і забезпечують можливість підготовки достовірної звітності;
3. доступ до активів можливий тільки з дозволу відповідного керівництва;
4. відповідність зафіксованих в обліку і фактичною наявністю активів визначається керівництвом із встановленою періодичністю і в разі розбіжностей керівництвом вживаються належні дії.
Ефективна організаційна структура економічного суб'єкта передбачає виправдане поділ відповідальності і повноважень співробітників. Вона повинна по можливості перешкоджати спробам окремих осіб порушувати вимоги контролю і забезпечувати розподіл несумісних функцій.
Список використаної літератури
1. Федеральний закон про аудиторську діяльність № 307 від 30.12.2008.
2.
Федеральні стандарти (правила) аудиторської діяльності.
3. Федеральний закон від 07.09.2001 № 119-ФЗ.