Реферати, курсові, дисертації, дипломи

[ Перебудова в СРСР та її наслідки для України 19851991 рр ]

<div style="font-size:16px;text-align:justify;">
	 Зміст Вступ Загострення системної кризи радянського <a href="Тоталітарізм" title="Тоталітарізм">тоталітаризму</a> та спроби його реформування у другій половині 80 х років; Загострення соціально-економічної ситуації в Україні. Зміни в суспільному житті; Боротьба національно-демократичних сил за здобуття незалежності України Висновок Вступ Метою даної <a href="Роботи" title="Роботи">роботи</a> є узагальнення матеріалу по темі, що мається. Тема охоплює останню фазу системної кризи радянського тоталітаризму, яка розпочалась в середині 80 х років, вона проявилась як у суспільно-політичній, так і соціально-економічній сферах і має велике значення в становленні незалежної держави <a href="України" title="України">України</a>. Загострення системної кризи радянського тоталітаризму та спроби його реформування у другій половині 80 х років Перебудова – термін, що ввійшов у широке вживання у середині 1980 х рр. <a href="Політика" title="Політика">Політика</a> перебудови, почата частиною керівництва КПРС на чолі з генеральним <a href="Секретар" title="Секретар">секретарем</a> ЦК партії М.С. Горбачовим, привела до значних змін у житті країни й миру в цілому (гласність, політичний плюралізм, закінчення «холодної війни» та ін.) До кінця 80 х – початку 90 х рр. у результаті суперечливості й непослідовності в здійсненні перебудови відбулося загострення кризи в усіх сферах <a href="Життя" title="Життя">життя</a> суспільства, що завершилося розпадом <a href="СРСР" title="СРСР">СРСР</a> у серпні-грудні 1991 р. У лютому 1986 р. XXVII з'їзд КПРС прийняв нову редакцію Програми партії, з якої убрали завдання побудови комунізму, проголосивши курс на вдосконалення <a href="Соціалізм" title="Соціалізм">соціалізму</a>. <a href="Саме" title="Саме">Саме</a> тоді М.С. <a href="Горбачов" title="Горбачов">Горбачов</a> висунув два <a href="Принципат" title="Принципат">принципово</a> нових політичних гасла – гласність і широка <a href="Демократія" title="Демократія">демократія</a>. Іншими словами, реформи вирішено було починати не з економічного базису, а з політичної надбудови. Основними досягненнями політики гласності стали: ліквідація «білих плям» в історії СРСР; <a href="Повернення" title="Повернення">повернення</a> з небуття дискредитованих в 30–70-і роки імен багатьох політичних і <a href="Культура" title="Культура">культурних</a> діячів, заборонених <a href="Література" title="Література">літературних</a> творів, кінофільмів, наукових і <a href="Публіцистика" title="Публіцистика">публіцистичних</a> праць; ослаблення цензури; розгортання <a href="Дискусы" title="Дискусы">дискусій</a> навколо ключових проблем суспільного, соціального, політичного й духовного розвитку; ламання старих пропагандистських <a href="Стереотипи" title="Стереотипи">стереотипів</a> і <a href="Ідеологія" title="Ідеологія">ідеологічних</a> міфів; поява ідейного плюралізму, розмаїтості думок; падіння «залізної завіси» і можливість діалогу з <a href="Країна" title="Країна">країнами</a> Заходу; поліпшення радянсько-американських відносин. Гострі <a href="Публіцистика" title="Публіцистика">публіцистичні</a> <a href="Твори" title="Твори">твори</a> з'явилися на сторінках таких видань, як «Московські новини», «Вогник», «Новий світ», «Прапор», «Жовтень», «Питання історії», «Літературна Україна», «Жовтень» і т. д. <a href="Люди" title="Люди">Люди</a> зі здивуванням дізнавалися про раніше сховані від них факти минулого, пов'язані з <a href="Революція" title="Революція">революцією</a> й Громадянською війною 1917–1920 р., непом, <a href="Політика" title="Політика">політикою</a> колективізації й індустріалізації, <a href="Голодомор" title="Голодомор">голодоморами</a>, сталінськими репресіями 30 х років, Великою Вітчизняною війною, «хрущовською відлигою», дисидентами й брежнєвським «застоєм». Протягом лише тільки 1986 р. газети й журнали придбали 14 млн нових читачів. <a href="Природа" title="Природа">Природно</a>, <a href="Політика" title="Політика">політика</a> гласності викликала різку політизацію громадян і зростання <a href="Ідеологія" title="Ідеологія">ідеологічної</a> поляризації. У дискусіях на сторінках друкованих видань, на радіо й телебаченні переважали не наукові аргументи, а <a href="Емоції" title="Емоції">емоції</a> й <a href="Ідеологія" title="Ідеологія">ідеологічні</a> пристрасті. При цьому комуністична <a href="Ідеологія" title="Ідеологія">ідеологія</a> стала піддаватися відкритим нападкам з боку її опонентів, у самій партії почався період «розброду й хитань». Плюралізм думок зайшов у суперечність із існуючою тоталітарною системою, назріла необхідність у радикальній політичній реформі. Біда М. <a href="Горбачов" title="Горбачов">Горбачова</a> в тому, що йому не вдалося знайти адекватну концепцію переходу від тоталітаризму до демократії. Англійський дослідник Арчі Браун пише: у тому вигляді, в якому Радянський Союз існував до початку перебудови, він міг продовжувати функціонувати лише в <a href="Тоталітарізм" title="Тоталітарізм">тоталітарному</a> режимі. Оскільки тоталітарна система за своєю <a href="Природа" title="Природа">природою</a> не піддається реформуванню, перехід радянського суспільства до демократії, безперечно, мав привести до дезінтеграції останньої «імперії». Оголосивши про впровадження <a href="Демократия_2" title="Демократия 2">демократичних</a> принципів і норм на початку 1985 року, М. Горбачов намагався їх послабити після 1988 року, коли радянське <a href="Суспільство" title="Суспільство">суспільство</a> реально почало демократизуватися. Тобто головною проблемою М. Горбачова <a href="На_шляху" title="На шляху">на шляху</a> до втілення теоретичного курсу перебудови в практику радянського життя було небажання впроваджувати оголошені принципи демократизації та гласності в повному обсязі. Вони були обмежені зростанням його <a href="Монополії" title="Монополії">монополії</a> на владу. Свідченням цього є його обрання на такі посади (кожну наступну він обіймав, не складаючи повноважень попередньої): Голова Президії ВР СРСР (1 жовтня 1988 року), Голова ВР СРСР (9 червня 1989 року), <a href="Президент_СРСР" title="Президент СРСР">Президент СРСР</a> (14 березня 1990 року). Водночас це ще не означає, що М. Горбачов хотів стати авторитарним правителем (диктатором), адже не було втілено принципів правління, притаманних <a href="Авторитаризм" title="Авторитаризм">авторитарному</a> режимові. Зрештою, диктатори, що приходять до влади, не починають із демократичних реформ, тобто зі спроб правового обмеження своєї досі необмеженої влади. М. Горбачов двічі довів, що не прагне <a href="Авторитаризм" title="Авторитаризм">авторитаризму</a>: вперше, коли взяв курс на демократизацію СРСР, удруге – поступившись владою, коли помітив, що суспільство прагне іншого правління, і таке реально існує й може бути дієвим. Слушно стверджувати, що головною проблемою перебудови була партія, КПРС. Розрахунок на те, що вона стане <a href="Авангард" title="Авангард">авангардом</a> перебудови, не виправдався. Її здатність до «самореформування» виявилася ілюзією. Це з'ясувалося досить рано. Тому вже в січні 1987 року відбувся пленум ЦК, присвячений кадровим питанням, а в лютому наступного року – пленум стосовно ідеології. У міру <a href="Того" title="Того">того</a>, як <a href="Демократизація" title="Демократизація">демократизація</a> суспільства й гласність позбавляли КПРС державних функцій, вона переходила в опозицію до перебудови, а потім перетворилася на її прямого ворога. <a href="Криза" title="Криза">Криза</a> партії створила умови для кризи ідеології, а відтак – системи й держави, збудованій на її основі. Загострила ситуацію поява альтернативних КПРС партій і формування опозиції. Був порушений чи не основний принцип функціонування тоталітарної держави Ініціатори перебудови не врахували також іще дві важливі обставини. Перша: зберегти цілковитий <a href="Контроль" title="Контроль">контроль</a> над <a href="Суспільство" title="Суспільство">суспільством</a>, яке підлягає реформуванню, втримати реформи в заданому руслі можна лише в разі, якщо останні не надто запізнілі. Запізнілі реформи, які здійснюють в умовах, коли суспільство перебуває на <a href="Межі" title="Межі">межі</a> кризи, зазвичай рано чи пізно або виходять з-під контролю, або переростають у революцію, або припиняються диктатурою. М. Горбачов по завершенні перебудови не раз повторював: «Гадаю, що з реформуванням Союзу ми значною мірою спізнилися». І друга обставина: тоталітарна система не піддається радикальному реформуванню, її можна або поновити, або зруйнувати. Так було в різні часи в Німеччині, Італії, Португалії, Іспанії. <a href="Історія" title="Історія">Історія</a> повторилася у 80 х роках ХХ століття в <a href="Країна" title="Країна">країнах</a> Східної Європи, які раніше входили до так званого соціалістичного співтовариства. Цікаву думку щодо причин провалу перебудови висловив В. Чорновіл: «СРСР розвалився тому, що радянська система вичерпала сама себе й розвалилася під тягарем власних суперечностей… Як тільки система захиталася, в дію вступив ще один несподіваний для багатьох чинник, що остаточно розвалив європейську псевдокомуністичну імперію. Його ім'я – націоналізм» Загострення соціально-економічної ситуації в Україні. Зміни в суспільному житті Наростання кризових явищ в економічному житті СРСР в середині 80-тих рр. призвело до необхідності зміни політичного курсу. М. Горбачов, партійний підер молодшої генерації, оточив себе групою відомих економістів, <a href="Спеціаліст" title="Спеціаліст">спеціалістів</a>. Було преголошено курс на проведення політичних і економічних реформ. У ході проведення економічних реформ можна виділити три етапи: Реформа А. Аганбегяна (квітень 1985 р.), суттю якої було соціально-економічне прискорення розвитку країни на основі широкого впровадження досягнень НТП, створення нового господарського механізму. Але невдовзі стало зрозумілим, що реформування економіки вимагає якісних структурних змін в радянській економічній моделі. Реформа М. Рижкова   Л. Абалкіна (1987–1989 рр.), суттю якої була формула «самостійність», «самофінансування», «самоокупність». В основі реформи лежало дві складові: а) розширення самостійності трудових <a href="Колектив" title="Колектив">колективів</a> (було прийнято закон «Про <a href="Держава" title="Держава">державне</a> підприємство та об'єднання»); б) розширення сфери дії приватної ініціативи (за законами «Про кооперацію», «Про індивідуальну трудову діяльність» та ін.). Концепція переходу до регульованої ринкової економіки (1990–1991 рр.), суттю якої було запровадження під <a href="Контроль" title="Контроль">контролем</a> держави ринкових <a href="Механізмі" title="Механізмі">механізмів</a>. Гострі <a href="Дискусы" title="Дискусы">дискусії</a> велися про темпи та методи переходу до ринкових відносин (Явлінський, Шаталін). Спроба економічних реформ не мала позитивного результату. Наслідком цього стало подальше падіння виробництва, продуктивності праці, зубожіння найширших верств населення, утвердження в держсекторі бартерної економіки, а в новому підприємницькому секторі – «економіки казино», коли головним стало не <a href="Виробництво" title="Виробництво">виробництво</a>, а продаж товарів в найкоротші <a href="Терміни" title="Терміни">терміни</a> за максимальними цінами з метою отримання максимуму прибутку. Спроба економічної реформи в СРСР хоч і була кроком у напрямку до ринку, але дії керівництва країни були не до кінця продумані й послідовні. Стара система піддалася серйозному ударові, а нова так і не була створена. Власником підприємств, що одержали певну <a href="Економіка" title="Економіка">економічну</a> самостійність, залишалася <a href="Держава" title="Держава">держава</a>, а це призводило до того, що директори прийнялися збагачуватися самі, не особливо піклуючись про <a href="Розвиток" title="Розвиток">розвиток</a> і <a href="Модернізм" title="Модернізм">модернізацію</a> виробництва. Порушення колишніх планово-адміністративних важелів спричинило подальше збільшення кризи, що рано або пізно однаково б відбулася, але, імовірно, розвивалася б не настільки стрімко. Підвищення зарплатні на тлі зниження виробництва призвело до інфляції, дефіцитною стала вся продукція легкої промисловості й продукти <a href="Харчування" title="Харчування">харчування</a>. Горбачов з улюбленця перетворився в одіозного лідера, винуватця розвалу, що охопив все народне <a href="Господар" title="Господар">господарство</a>. У країні ріс страйковий рух, робітники були незадоволені погіршенням постачання, почався їхній відтік у незалежні профспілки. Влітку 1989 р. у розхитуванні основ радянського <a href="Тоталітарізм" title="Тоталітарізм">тоталітарного</a> ладу взяли участь представники робітничого класу, незадоволені своїм соціально-економічним становищем. <a href="Сигнал" title="Сигнал">Сигналом</a> до масових виступів послужив страйк шахтарів Кузбасу. В Україні першими застрайкували гірники шахти «Ясиноватская-Глубокая» (15 липня 1989 р.) у Макіївці; потім епіцентр подій перемістився в Донецьк. У страйку взяли участь 182 шахти. Робітники вимагали надання економічної самостійності шахтам, підвищення заробітної плати, вірішення жиліщно-побутових проблем у робочих селищах. Страйк припинився тільки 30 липня, коли наляканий уряд пообіцяв задовольнити майже всі вимоги шахтарів. Значним етапом було прийняття у серпні 1990 р. закону про економічну самостійність України. Закон проголосив такі основні її принципи: <a href="Власність" title="Власність">власність</a> народу республіки на її національне багатство і <a href="Національний_Дохід" title="Національний Дохід">національний дохід</a>; різноманітність і рівноправність різних форм власності та їх державний захист; повна <a href="Господар" title="Господар">господарська</a> самостійність і <a href="Свобода" title="Свобода">свобода</a> підприємництва. На час, коли Україна приступила до становлення своєї державності, особливо помітно тривав спад виробництва в усіх галузях <a href="Господар" title="Господар">господарства</a>. Відбувалося зниження продуктивності суспільної праці та національного доходу, падіння обсягів промислової продукції. З метою подолання цих негативних явищ вживалися неординарні заходи. У червні 1991 р. Верховна Рада України ліквідувала контроль над <a href="Економіка" title="Економіка">економікою</a> України з боку центральних відомств. Загальносоюзна власність на території України була перетворена у республіканську. Ств'орювалася власна грошово-фінансова система, податкова і митна служби. Було здійснено ряд прогресивних перетворень в аграрному секторі економіки. У листопаді 1991 р. Держагропром реорганізували у Міністерство сільського господарства. Виникли нові форми сільськогосподарських об'єднань: агрофірми, агрокомбінати. З'явилися виробничий <a href="Підряд" title="Підряд">підряд</a>, <a href="Оренда_землі" title="Оренда землі">оренда землі</a>, дачно-городні кооперативи. Боротьба національно-демократичних сил за здобуття незалежності України У 1987–1989 р. у СРСР з'явилися тисячі <a href="Неформал" title="Неформал">неформальних</a> організацій, що поєднувалися на основі спільних нтерес їхніх членів (таким об'єднуючим початком могли бути рок-музика, бардовська <a href="Пісня" title="Пісня">пісня</a>, <a href="Екологія" title="Екологія">екологія</a>, <a href="Культурологія" title="Культурологія">культурологія</a>, <a href="Історія" title="Історія">історія</a>, національна ідея, <a href="Спорт" title="Спорт">спорт</a>, колекціонування). Поступово частина з них політизувалась. В Україні найбільш помітними серед них були Український <a href="Культурологія" title="Культурологія">культурологічний</a> клуб, «Товариство Лева», українознавчий клуб «Спадщина», студентське об'єднання «Громада». У літку 1987 р. утворилася Українська Хельсинська Спілка. В 1988 р. діячі УХС обнародували свою «Декларацію принципів», що свідчила про їх трансформації із правозахисної в політичну організацію. УХС заявила про необхідність побудови незалежної української держави. При її участі в червні-липні 1988 р. у Львові пройшли несанкціоновані мітинги, а в березні 1989 р. відбулася перша політична демонстрація, що проходила під синьо-жовтими прапорами. Все частіше звучав національний гімн «Ще не вмерла Україна…». У квітні 1989 р. з'їзд УХС ухвалив рішення щодо саморозпуску й створенні першої в УРСР альтернативній партії – Української республіканської партії (УРП), головою якої був обраний відомий дисидент Л. Лук'яненко. У жовтні у Львові була створена Українська національна партія (УНП) на чолі з колишнім політв’язнем Г. Приходько. У лютому 1989 р. виникло «Товариство української мови ім. Т.Г. Шевченка» (ТУМ, надалі «Просвгга») – перша масова <a href="Організація" title="Організація">організація</a> в республіці, прямо не контрольована компартією. Її лідерами стали провідні українські <a href="Письменник" title="Письменник">письменники</a> й журналісти з покоління «шестидесятників». Потім виникли суспільство «Меморіал», <a href="Екологія" title="Екологія">екологічне</a> об'єднання «Зелений світ», Народний Рух України за перебудову, проект програми якого надрукувала <a href="Газета" title="Газета">газета</a> Союзу <a href="Письменник" title="Письменник">письменників</a> УРСР «Літературна Україна». Установчий з'їзд Руху пройшов у Києві 8–10 вересня 1989 р. У своїй програмі Рух відстоював <a href="Суверенітет_України" title="Суверенітет України">суверенітет України</a>, <a href="Відродження" title="Відродження">відродження</a> мови й культури, торкався екологічних проблем, висловлювався в підтримку демократизації політичної й соціально-економічної сфер життя. Висновок «Перебудова» та побудова, за висловом Горбачова «гуманного демократичного соціалізму», який би поєднував ринкові механізми з централізованою плановою командно-адміністративною економікою, політичний плюралізм з <a href="Монополії" title="Монополії">монополією</a> на владу КПРС, суверенітет союзних республік зі збереженням СРСР, потерпіла поразку <a href="Саме" title="Саме">саме</a> внаслідок утопічності цих планів і невідповідності новим політичним реаліям.
	</div>

Будь ласка, не зберігайте тестовий текст.
Ваш ip: 3.139.62.103 буде збережений.

категорії
за типом
за алфавітом
завантажені