Введення
Одним з найважливіших напрямків діяльності бухгалтерії будь-якого підприємства є врахування заробітної плати співробітників підприємства. Облік праці та заробітної плати є одним з найбільш трудомістких і відповідальних ділянок роботи бухгалтера. Він по праву займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві.
При переході до ринкової економіки в багатьох сферах економічної діяльності, у тому числі і в системі оплати праці відбулися кардинальні зміни. Складаються нові відносини між державою, підприємством і працівником з приводу організації праці. Перехід на ринкові відносини вніс зміни і у форми регулювання трудових відносин. Тепер безпосередньої юридичної формою регулювання трудових відносин між роботодавцем та працівником виступає трудовий (колективний) договір і тарифна угода.
На першому місці по важливості серед факторів, що впливають на ефективність використання робочої сили, стоїть система оплати праці. Саме заробітна плата, а найчастіше тільки вона, є тією причиною, яка змушує робітника на робоче місце. Тому значення цієї проблеми важко переоцінити.
Облік праці і заробітної плати повинен забезпечити оперативний контроль над кількістю і якістю праці, за використанням коштів, що включаються до фонду заробітної плати, і виплат соціального характеру.
Нові системи організації праці та її оплати повинні забезпечити співробітникам матеріальні стимули. Необхідно враховувати також те, що формування і величина прибутку залежать від обраної на підприємстві і закріпленої в обліковій політиці системи оплати праці працівників.
Заробітна плата представляє форму матеріальної винагороди за працю і є основним джерелом доходу робітників і службовців.
Заробітна плата використовується як найважливіший економічний важіль докорінної перебудови управління економікою, підвищення продуктивності праці. Для будь-якого виробничого підприємства, в тому числі і сільськогосподарського, заробітна плата являє собою витрати по здійсненню того чи іншого процесу.
Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у системі обліку на підприємстві.
Діюча система організації та оплати праці грунтується на законодавстві про працю і передбачає поряд з державним регулюванням трудових відносин значні права організації у виборі форм оплати праці, встановлення режиму роботи.
Актуальністю теми є те, що оплата праці займає найбільшу питому вагу в собівартості продукції і надає вплив на її рівень, а, отже, і на формування прибутку.
Мета випускної кваліфікаційної роботи - вивчити теоретичні та практичні питання сутності та стан обліку праці та її оплати, а також проаналізувати використання на підприємстві фонду заробітної плати, розробити пропозиції щодо вдосконалення обліку праці та її оплати.
Завдання випускний кваліфікаційної роботи - охарактеризувати організацію бухгалтерського обліку, порядок відображення бухгалтерських операцій з нарахування і утримань із заробітної плати, провести аналіз обліку праці та її оплати, виявити шляхи найбільш ефективного використання фонду заробітної плати.
Об'єктом дослідження даної випускної кваліфікаційної роботи є СВК «Вірний шлях» Семенівського району нижегородської області.
При написанні даної випускної кваліфікаційної роботи були використані наступні джерела:
Методи дослідження: аналіз, синтез, системний метод, моделювання, емпіричне дослідження, математичні розрахунки, порівняння.
1. Огляд літератури
В умовах ринкової економіки підприємства шукають нові моделі оплати праці. Перш ніж сконструювати механізм оплати праці в нових умовах, потрібно визначити, що ж таке заробітна плата, бо багато економістів і практики наполегливо доводять, що замість поняття "зарплата" слід вживати поняття "трудовий дохід" [10, с.52].
Найбільш принциповим є не шукати нове в термінології, а більш докладно виявити суть і властивості економічної категорії "зарплата" в умовах, що змінилися. Визначення заробітної плати як частки суспільного продукту (сукупного суспільного продукту, національного доходу тощо), що розподіляється за працею між окремими працівниками, суперечить ринку [5, с.83].
Тут розкривається тільки джерело заробітної плати, до того ж не зовсім конкретно називається це джерело. Крім того - заробітна плата розподіляється не тільки за кількістю і якістю праці, але її розміри залежать і від фактичного трудового внеску працівника, від кінцевих результатів господарської діяльності підприємства [20, с.125].
І визначення заробітної плати, як частини сукупного суспільного праці, національного доходу, які формуються на рівні суспільства, робить невидимою зв'язок заробітної плати з безпосереднім джерелом її формування, з загальними результатами роботи трудового колективу [6, с.49].
Розглянуту категорію можна визначити наступним чином. Заробітна плата - це основна частина коштів, що спрямовуються на споживання, що є частку доходу (чистої продукції), залежить від кінцевих результатів роботи колективу і розподіляється між працівниками відповідно до кількості і якості витраченої праці, реальним трудовим внеском кожного і розміром вкладеного капіталу [22 , с.290].
В економічній теорії існує дві основні концепції визначення природи заробітної плати:
а) заробітна плата є ціна праці. Її величина і динаміка формуються під впливом ринкових факторів і в першу чергу попиту і пропозиції;
б) заробітна плата - це грошове вираження вартості товару "робоча сила" або "перетворена форма вартості товару робоча сила". Її величина визначається умовами виробництва і ринковими факторами - попитом і пропозицією, під впливом яких відбувається відхилення заробітної плати від вартості робочої сили.
Теоретичні основи концепції заробітна плата як ціна праці були розроблені А. Смітом і Д. Рікардо. А. Сміт вважав, що праця набуває якість товару і має природну ціну, тобто "природну заробітну плату". Вона визначається витратами виробництва, до складу яких він включав вартість необхідних засобів існування робітника і його сім'ї. А. Сміт не проводив відмінності між працею і "робочою силою" і тому під "природною заробітною платою" розумів вартість робочої сили. Величину заробітної плати він визначав фізичним мінімумом засобів існування робітника. Крім цього, заробітна плата включає в себе історичні та культурні елементи [11, с.125].
Концепція заробітна плата як грошове вираження вартості товару "робоча сила" розроблена К. Марксом. В основу він заклав положення про розмежування понять "праця" і "робоча сила" і обгрунтував, що праця не може бути товаром і не має вартості. Товаром є робоча сила, яка володіє здатністю до праці, а заробітна плата виступає в якості піни цього товару у вигляді грошового вираження вартості. Робочий отримує оплату не за весь працю, а тільки за необхідна праця. Економічна природа заробітної плати полягає в тому, що за рахунок цього доходу задовольняються матеріальні і духовні потреби, щоб забезпечити процес відтворення робочої сили. К. Маркс встановив. Що величина заробітної плати не зводиться до фізіологічного мінімуму засобів існування, вона залежить від економічного, соціального, культурного рівня розвитку суспільства, а також від рівня продуктивності та інтенсивності праці, його складності і від ринкової кон'юнктури [8, с.221].
Вартість робочої сили має якісну і кількісну сторони. Якісна характеристика вартості робочої сили полягає в тому, що вона висловлює певні виробничі відносини, а саме продаж робочим своєї робочої сили і купівлю її з метою збільшення прибутку. З кількісного боку вартість робочої сили визначається вартістю життєвих засобів, необхідних для того, щоб зробити, розвинути, зберегти і увічнити робочу силу.
На ринках робочої сили продавцями виступають працівники певної кваліфікації, спеціальності, а покупцями - підприємства, фірми. Ціною робочої сили є базова гарантована заробітна плата у вигляді окладів, тарифів, форм відрядної і погодинної оплати. Попит і пропозиція на робочу силу диференціюється за її професійної підготовки з урахуванням попиту з боку її специфічних споживачів і пропозиції з боку її володарів, тобто формується система ринків за окремими її видами [6, с.70].
Купівля-продаж робочої сили відбувається по трудових контрактами (договорами), які є головними документами, що регулюють трудові відносини між роботодавцем і найманим працівником.
Ринкова економіка позбавляє від командної системи розподілу, що складається у розриві функцій виробництва і розподілу (підприємства створюють національне багатство, держава його розподіляє). Функції розподілу передаються безпосереднім виробником чи приватному власнику підприємства. Тільки власник має право самостійно розпоряджатися засобами виробництва і результатами праці. Прийняття законів про власність, про підприємництво та інших остаточно визначило долю централізовано встановлювали раніше механізмів формування заробітної плати. У нових умовах децентралізована форма розподільчих відносин орієнтується на вартісні показники, конкуренцію на ринку і відображає фінансово-ринкове становище підприємства [9, с. 40].
У відносинах безпосередньо оплати праці почало в%