додати матеріал

приховати рекламу

Банк

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

1.1. Центральний банк і його функції

Центральний банк займає особливе місце в банківській системі. Виникнення Центральних банків історично пов'язане з централізацією банківської емісії (випуску) у руках найбільш надійних, загальновідомих комерційний банків. Дійсно, коли всі комерційні банки випускали банкноти, то учасники угод, які не знали емітента банки, могли відмовитися брати гроші, випущені ім. Отже, поступово в обігу залишалися тільки банкноти, випущені найбільш надійним банком, якому довіряли все. Так в кінці ХІХ - початку ХХ століття виникають центральні емісійні (а потім - просто Центральні) банки. У самій їх назві відображений той факт, що вони є віссю, центром кредитної системи.
Центральні банки мають особливий правовий статус, обумовлений тим, що вони поєднують у собі окремі риси банківської установи і державного органу управління. Центральні банки здійснюють банківські операції, які проносять дохід (кредитування комерційних банків, операції з цінними паперами на відкритому ринку, операції з іноземною валютою тощо), але метою проведення цих операцій немає отримання прибутку. Центральні банки використовують ці операції як інструменти управління грошовим ринком (як інструменти монетарної політики), керуючись державними інтересами та чинним законодавством.
Незалежно від того, хто є власником капіталу Центрального банку (а Центральні банки можуть бути державними, акціонерними або зі змішаною формою власності), банк є юридично самостійним. Це важливо, оскільки дозволяє Центральному банку не залежати від короткострокових цілей уряду, і зосереджувати зусилля на досягненні довгострокової макроекономічної стабільності.
В даний час в більшості країн з розвиненою ринковою економікою Центральні банки або взагалі нікому не підзвітні, або підзвітні вищому законодавчому органу державної влади і є незалежними від органів державної влади у встановлені цільових орієнтирів монетарної політики й у виборі інструментів регулювання грошового обігу. Незалежність Центрального банку не може бути абсолютною, адже монетарна політика, яку визначає Центральний банк, є складовою загальної економічної політики держави. Вона взаємодіє з фіскальною, інвестиційної, цінової, структурною політикою. Як провідник монетарної політики Центральний банк повинен враховувати загальноекономічні цілі та узгоджувати свої дії з урядом та іншими державними установами, які формують загальноекономічну політику держави. На ступінь незалежності Центрального банку певним чином впливає порядок призначення і звільнення вищого керівництва банку. У багатьох розвинених країнах керуючий Центральним банком або призначається Президентом країни, або обирається вищим законодавчим органом державної влади, причому на строки, які перевищують термін повноважень уряду (наприклад, у США - на 14 років, в Японії - на 5 років і тому подібне). До того ж відкликати вище керівництво центрального банку або досить складно, або взагалі неможливо.
Що стосується взаємин Центрального банку з урядом з приводу фінансування дефіциту державного бюджету, то щоб уряд не мав можливості чинити тиск на Центральний банк, у багатьох країнах Центральному банку законодавчо забороняється надавати уряду прямі кредити на фінансування бюджетного дефіциту, а також забороняється купувати державні цінні папери на первинному ринку. Операції з цінними паперами Центральні банки можуть здійснювати тільки на вторинному ринку з метою регулювання грошового обігу.
Призначення Центрального банку обумовлює його функції. Традиційно Центральний банк виконує такі основні функції:
здійснює монопольну емісію банкнот. Зверніть увагу, що монополія стосується як випуску банкнот. Ця функція Центрального банку була досить важливою, трохи чи не найголовнішою, поки готівковий обіг відігравало значну роль в економічному житті суспільства. Але останнім часом, коли питома вага готівки в загальній грошовій масі є незначним і переважають безготівкові розрахунки, ця функція Центрального банку втратила своє вирішальне значення. У сучасних умовах у всіх країнах банкнотна емісія має фідуціарні характер - забезпеченням банкнот служать головним чином державні цінні папери. Наслідком емісії банкнот під забезпечення державними цінними паперами є можливість надлишкового випуску їх в обіг порівняно з потребами товарного обігу, переповнення ними каналів грошового обігу та їх знецінення. Центральний банк у процесі розробки та реалізації монетарної політики регулює загальну суму грошової пропозиції, а що стосується банкнотної (готівкової) емісії, то він її обмежує відповідно до зміни реального обсягу попиту на готівку. Маса готівки, необхідна для обігу, визначається головним чином поведінкою суб'єктів економіки (фізичних і юридичних осіб), які дозволяють, у якій пропорції вони триматимуть гроші готівкою і на депозитних рахунках у банках. Основними факторами, які впливають на це рішення, є:
· Довіра до банківської системи, тобто рівень ризику, пов'язаний з розміщенням коштів у банках;
· Очікуваний дохід від розміщення коштів у банках, який визначається рівнем процентної ставки комерційних банків;
· Масштаби тіньової економіки, підгрунтям якої є спроба уникнути контролю за законністю бізнесу, а також спроба уникнути сплати податків;
· Рівень доходів суб'єктів економіки. Готівка широко використовується людьми з низькими доходами. Зростання доходів і багатства веде до зменшення співвідношення між готівкою і грошима, розміщеними на депозитних рахунках.
В Україні функцію емісійного центру готівкового обігу виконує Національний банк України, який із завершенням у 1996 році грошової реформи емітує в обіг національну валюту - гривні і копійки. Як емісійний центр країни, він має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу; є банком банків. Якщо клієнтами комерційних банків є індивіди та підприємці, то клієнтами Центрального банку є комерційні банки і уряд. Центральний банк як банк банків забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків. Враховуючи монопольне право центрального банку на забезпечення платіжного обороту готівкою, комерційні банки, згідно з законодавством більшості країн, зберігають частку своїх резервів на своїх рахунках у Центральному банку. Коли у комерційних банків виникає потреба у підкріпленні каси готівкою, вони звертаються до Центрального банку, який видає їм готівку в обмін на їх безготівкові резерви. Надлишки готівки комерційні банки здають до Центрального банку для зарахування на їхні рахунки. Операції Центрального банку щодо касового обслуговування комерційних банків не приводять до зміни обсягів грошової бази, але вони змінюють її структуру, зокрема частку готівкового компонента грошової бази. Через рахунки, які комерційні банки відкривають у Центральному банку, останній здійснює регулювання розрахунків між ними і є своєрідним розрахунковим центром для комерційних банків. В Україні Національний банк запровадив загальнодержавну Систему електронних платежів, що забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків на всій території Україні. Центральний банк виступає для комерційних як кредитор останньої інстанції, тобто як кредитор на крайній випадок (комерційні банки звертаються до Центрального по кредити, якщо інші можливості отримання кредиту вже вичерпано), в цьому випадку Центральний банк надає комерційним банкам короткостроковий кредит для підтримки їх ліквідності та тим самим сприяє стабільному розвитку банківської системи та зростанню довіри населення до неї. Кредити Центрального банку - це також один з інструментів впливу банку на грошовий обіг. Зростання обсягу наданих кредитів збільшує грошову базу і розширює пропозицію грошей, тоді як падіння обсягу кредитів зменшує грошову базу і звужує пропозицію грошей. Кредитна діяльність Центрального банку впливає також на рівень ринкових процентних ставок; є органом банківського регулювання та нагляду. Успішна регулювання Центральним банком грошового ринку потребує наявності в країні стабільної та надійної банківської системи. Банки функціонують як не державні, приватні структури і мають за мету отримання максимального прибутку. У той же час вони виконують суспільно корисні й необхідні функції, тому держава повинна регулювати їхню діяльність. Під регулюванням банківської діяльності розуміють:
· Використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів, а також на рівень відсоток їх ставок;
· Прийняття положень, які базуються на чинному законодавстві і регламентують діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив;
· Застосування заходів, які спрямовані на забезпечення стабілізації функціонування банківської системи і на проведення Центральними банками ефективної монетарної політики.
Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, які мають місце в банківській системі на різних стадіях функціонування банків - від моменту створення до моменту ліквідації, а також застосування до банків певних коригувальних заходів і засобів примусового впливу з метою регулювання їх діяльності.
В Україні функцію банківського регулювання та нагляду виконує Національний банк, є банкіром уряду. Центральний банк виступає як касир і кредитор уряду, в ньому відкриті рахунки урядових відомств. У більшості країн світу Центральний банк здійснює касове виконання Державного бюджету: доходи уряду, які надійшли від податків і позик, зараховуються на спеціальні рахунки казначейства (міністерства фінансів), з якого покриваються всі урядові витрати. У свою чергу, уряд, враховуючи особливий статус Центрального банку, може мінімізувати ризики, пов'язані з банківським обслуговуванням. Центральні банки, виступаючи в ролі банкіра уряду, тісно взаємодіють з фінансовими органами як під час вирішення загальних питань монетарної і фіскальної політики, так і під час повсякденного виконання фінансових операцій. Оскільки надходження коштів до бюджету і витрачання цих коштів протягом року у часі не збігаються, депозити уряду в Центральному банку характеризуються значними коливаннями і можуть бути джерелом коливань у грошовій базі. Проте більшість цих коливань мають тимчасовий характер і Центральний банк може їх передбачити на основі інформації міністерства фінансів про очікувані надходження і витрати, що дає банку можливість вжити відповідних заходів через проведення операцій на відкритому ринку і нейтралізувати вплив бюджетних коливань на грошову базу. Центральний банк здійснює також кредитування держави (в межах існуючого в країні відповідного законодавства) і управління державним боргом, активно бере участь в організації випуску державних боргових зобов'язань, їх розміщенні і підтримці ринкового курсу, виплаті доходів та погашенні. В Україні Національний банк здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду, виконує функції платіжного агента уряду з обслуговування державного боргу, є кредитором уряду;
проводить грошово-кредитну політику. Всі функції Центрального банку взаємопов'язані, але саме ця є найважливішою в сучасних умовах. Саме в цій функції найповніше реалізується призначення Центрального банку і в тій чи в іншій формі виявляються всі його інші функції. Разом з тим монетарна політика Центрального банку є ключовим елементом всієї грошової системи країни. На ній базується весь механізм державного регулювання грошового обороту.

1.2. Комерційні банки і їх операції

Банківська справа - це бізнесова діяльність, подібна до будь-якого іншого бізнесу. Комерційний банк приймає у клієнтів депозити і надає кредити. Різниця між отриманим банком відсотком за кредит від позичальників та виплаченою банком відсотком за депозитами вкладникам становить банківський прибуток. Отже, банк надає своїм клієнтам (вкладникам і позичальникам) певні послуги та намагається заробити прибуток для своїх акціонерів. На сьогодні в більшості країн світу кошти власників банків складають лише 7-10% тієї суми, яку банк надає у позику (з неабиякою вигодою для вкладників) громадянам, фірмам, державі.
Вважається, що комерційне банківська справа було покладено початок ювелірами, які зберігали у себе золото та інші цінності населення. Вкладник залишав своє золото на зберігання, одержував розписку, а коли пред'являв цю розписку, то отримував своє золото і платив невелику винагороду. Отже, перші "пра-банки" були чимось на зразок камер схову. Але якщо людина поклала свою валізу до камери зберігання, то вона прагне отримати саме цю валізу, коли ж до банку покладено певну кількість золота, то людині все рівно, чи саме цей шматок, або інший, рівний за вагою, вона отримає замість цього. Ця "анонімність" мала велике значення. Ювеліри скоро вирішили не накладати етикетки на золото, яке належало певній особі, щоб повернути саме цей шматок золота за першою вимогою. Разом з цим клієнт погоджувався прийняти розписку на зазначене кількість золота або грошей даної вартості, навіть якщо це були не ідентичні частинки того, що він залишив для зберігання. Поступово банкіри ювелірів помітили, що, хоч ухвалені ними вклади потрібно оплачувати за першою вимогою, але вони не вилучаються всі разом. Кожен день, коли одні забирають свої гроші, інші, як правило, роблять внески. Нові депозити мають тенденцію врівноважувати ті, що вилучаються. Тому немає потреби тримати у вигляді резервів абсолютно всі 100% внесків, можна залишити лише частина - для того, щоб за першою вимогою вкладників видавати їх гроші, але більшу частину можна надавати в позику - і отримувати додатковий прибуток.
Банківська система часткових резервів перед усіма має ту особливість, що завдяки ній банки можуть створювати гроші. Коли ювелір давав у позику гроші, які не забезпечувалися повністю золотим резервом, то відбувалося створення грошей. Кількість цих грошей залежало від розміру резерву, який він вважав за потрібне мати на руках. Чим менша сума резерву, тим більша кількість грошей можна було створити. І сьогодні, хоча золото більше не використовується для підтримки пропозиції грошей, депозитна емісія (створення грошей банківською системою) обмежується кількістю резервів, які банк вважає необхідними або зобов'язаний законом утримувати. У сучасних умовах комерційні банки та інші депозитні установи зобов'язані зберігати у вигляді готівки або депозитів встановлені законом резервні вклади, або просто резерви, що дорівнюють певній частині їхніх зобов'язань по вкладах. Резервна норма визначає розмір цієї певної частини. Резерви виконують, в першу чергу, засобом контролю за можливостями комерційних банків щодо кредитування.
Сучасний комерційний банк - це організація, яка створюється з метою залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності і терміну. Головне призначення банку - посередництво в переміщенні грошей від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців.
У сучасній теорії банківської справи всі операції банку та банківські послуги поділяють на пасивні, активні і комісійні.
Пасивні операції - це сукупність операцій, спрямованих на формування ресурсів комерційного банку. Ресурси комерційного банку можуть бути сформовані за рахунок, як власних, так і залучених коштів.
До власних ресурсів комерційного банку належать:
- Статутний фонд (статутний капітал), який формується за рахунок власних коштів учасників; мінімальний розмір статутного фонду визначається в законодавчому порядку;
- Резервний капітал - формується за рахунок прибутку; як правило, Центральний банк визначає мінімальний відсоток банківського прибутку, яку потрібно відрахувати на поповнення резервного капіталу комерційного банку;
- Нерозподілений прибуток - і частина прибутку, яка залишається після сплати платежів до бюджету, відрахувань до резервного капіталу та сплати дивідендів.
Власні ресурси банку необхідні для підтримки його стійкості й ліквідності.
Залучені ресурси банку формуються:
· За рахунок залучення позик від інших юридичних осіб (наприклад, даний комерційний банк бере кредит в іншого комерційного банку);
· У процесі депозитних операцій, коли залучаються кошти фізичних або юридичних осіб у вигляді внесків на певний строк або ж до запитання.
Активні операції комерційного банку - це операції з розміщення власних та залучених коштів банку для отримання прибутку. Від того, як здійснені активні операції, залежить ліквідність, прибутковість, і, відповідно, фінансова надійність і стійкість комерційного банку в цілому. У залежності від економічного змісту активні операції поділяють на:
· Кредитні (позичкові) - вони складають основу активних операцій і є найбільш ризикованими і найбільш дохідними;
· Інвестиційні - це операції я розміщення коштів банку в цінні папери та паї небанківських структур з метою загальної господарський - фінансової та комерційної діяльності, а також розміщення у вигляді термінових внесків до інших кредитних організаціях;
· Гарантійні операції - це операції, пов'язані з видачею банком гарантії (порука) сплати боргу клієнта третій особі за певних умов;
· Операції з цінними паперами - це операції з тими цінними паперами, що котируються на фондовій біржі, а також операції з векселями (облік, переоблік векселів, акцепт, зберігання векселів, продаж їх на аукціоні тощо).
Комісійні операції комерційних банків - це операції, які банк виконує за дорученням своїх клієнтів, отримуючи від них плату у вигляді комісійних. Особливістю цих операцій є те, що для їх здійснення банк не використовує власні або залучені кошти. До основних видів комісійних операцій відносять:
· Розрахунково-касові операції;
· Трастові операції (довірчі);
· Операції з іноземною валютою;
· Інформаційні послуги тощо.
Банкір має дві цілі, які суперечать один одному. Одна мета - прибуток. Комерційні банки, як і інші підприємства, хочуть прибутку. Тому вони надають кредити і купують цінні папери. З іншого боку - комерційний банк прагне до безпеки. Для банків безпека означає ліквідність. Найбільш ліквідні активи - це готівку і надлишкові резерви.
Коли економіка процвітає, можна сподіватися, що банки розширять кредит до максимуму своїх можливостей. Імовірність того, що позичальники не повернуть позику, в цей час незначна. Але грошова пропозиція суттєво впливає на сукупний попит. Зайве кредитуючи суб'єктів економіки, комерційні банки можуть сприяти надмірному сукупному попиту і виникненню інфляції. Навпаки, коли економіка вступає в фазу депресії, банкіри намагаються відкликати свої раніше надані кредити, тому що побоюються великомасштабних винятків вкладень наляканими споживачами і мають сумнів у здатності позичальників повернути позики. Тому в період спаду банки можуть зменшувати грошову пропозицію, скорочуючи кредитування. Така протидія грошової пропозиції має тенденцію стримувати сукупний попит і посилювати спад. Отже, від банкірів, які намагаються отримати прибутки, можна чекати таких змін грошової пропозиції, які посилюють циклічні коливання. Саме з цієї причини Центральний банк повинен здійснювати таке управління грошовою пропозицією, яке мало б не проціклічній, а антициклічне напрямок. Про засоби, які Центральний банк застосовує з цією метою, йдеться у розгляді концепції "Монетарна політика".
Для нормального функціонування економіки необхідно, щоб населення країни довіряло вітчизняним банкам. Тоді люди будуть зберігати гроші в банках, а банки, відповідно, будуть мати достатні кредитні можливості для надання позик підприємствам. Підприємства, у свою чергу, зможуть за допомогою отриманих кредитів розширювати виробництво, що призведе до загального економічного зростання. Довіра до банків значить і розвиток безготівкових розрахунків, тобто розрахунків за допомогою чеків, кредитних карток тощо, без використання готівки - монет, банкнот, паперових грошей. Безготівкові розрахунки сприяють прискоренню руху грошей в економіці - отже, невелику кількість грошей може обслуговувати всі потреби народного господарства; це має велике значення для приборкання інфляційних процесів.

Висновки

Гроші - це необхідний інструмент функціонування ринкової економіки. Сутність грошей розкривається через їх функції: марі вартості, засобу обігу і засобу нагромадження.
Функцію міри вартості гроші виконують під час визначення ціни на товари і послуги. Функцію засобу обігу році виконують під час обслуговування купівлі-продажу товарів (робіт, послуг). Функція засобу нагромадження передбачає використання грошей для зберігання та примноження багатства.
Грошима в сучасному розумінні є монети, паперові гроші, банкноти, замінники грошей, банківські рахунки.
Ринок грошей характеризується попитом на гроші і пропозицією грошей. Попит на гроші в економіці залежить від загального грошового обсягу угод плюс кількість грошей, які індивіди і підприємства хочуть мати у своєму розпорядженні для можливих операцій у майбутньому. Виділяють трансакційний і спекулятивний попит на гроші. Пропозиція грошей складається з готівки (металевих, паперових грошей і банкнот), замінників грошей і банківських депозитів. Важливе значення при формуванні пропозиції грошей має депозитна емісія, тобто "створення грошей" банківською системою. Взаємодія попиту і пропозиції грошей дозволяє визначити врівноважену "ціну" грошей - ставку позичкового відсотку.
Позичковий відсоток - це винагорода, яку отримує власник грошей за надання їх у позику, або плата за користування грошима. Ціну, яку сплачують за користування грошима, розраховують як відсоток від суми позичених грошей. Це і є ставка (норма) позичкового відсотку. Вона залежить від ступеня ризику, терміновості, оподаткування та конкуренції на грошовому ринку.
Кредитні відносини виникають між кредитором і позичальником з приводу руху коштів, які надаються в позику на певний термін за певну плату (відсоток) та за умов повернення. Кредит існує в різних формах і забезпечує безперервність процесу відтворення як на рівні економіки в цілому, так і на рівні окремого підприємства чи домогосподарства.
Кредитна система країни складається з Центрального банку, банківського сектору та небанківських фінансово-кредитних установ.
Центральне місце в кредитній системі займають банки. Основними операціями сучасних комерційних банків є пасивні, активні й комісійні операції. Надійні комерційні банки сприяють розвитку безготівкових розрахунків і створення необхідної кількості кредитних ресурсів, яких потребують фірми для безперервного відтворення.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Реферат | 49.1кб. | скачати

Схожі роботи:
Аналіз діючої системи безготівкових розрахунків у ВАТ Дочірній Банк Альфа-Банк у Казахстані
Національний банк україни -центральний банк держави його роль у системі органів державної влади
Банк 2
МДМ-Банк
Центральний банк 2
Банк МММ
Центральний банк
Світовий банк
Комерційний банк
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru