Які інформаційні технології сприяли розвитку грузино-південноосетинського конфлікту

Есе

Які інформаційні технології сприяли розвитку грузино-південноосетинського конфлікту

Москва 2009

"Першою війною в затоці управляли за допомогою примітивних мобільних телефонів. Під час війни в Афганістані та Іраку вже використовували смартфони. А ця війна управляється по Скайпу. В основному, за допомогою чатів - не важливо, чат МСН або Яхуу, або Гугл. Це найкращі інструменти для направлення інформаційних потоків ".

Патрік Вормс, медіа-радник Михайла Саакашвілі ¹

Грузино-південноосетинським конфліктом називається етнополітичний конфлікт, що стався в Республіці Грузія між центральним керівництвом і самопроголошеної Республікою Південна Осетія. Цей конфлікт триває з кінця 80-х років минулого століття і по теперішній час. Активізація національних рухів в останні роки існування СРСР прагненням малих народів до підвищення свого статусу викликало загострення осетино-грузинських відносин. З точки зору грузинської влади, відбувся розвиток сепаратизму в Південній Осетії. Ослаблення державної влади і наступну розпад Радянського Союзу сприяло розвитку конфлікту.

За період з 1989 р. напруженість у регіоні, де грузини становлять етнічну меншість, тричі (1991 - 1992, 2004, 2008 роки) переростала в масштабні кровопролитні зіткнення, що супроводжувалися численними жертвами і руйнуваннями. Багато мирні громадяни в результаті конфлікту були змушені покинути свої будинки.

У серпні 2008 р. стався збройний конфлікт за участю Грузії, Росії, Південної Осетії і Абхазії, названий журналістами «п'ятиденної війни». Він вимагає глибокого осмислення, всебічного аналізу і тверезих оцінок. Будучи локальним за місцем і нетривалим за часом, він несе в собі глобальний вимір і довгострокові наслідки як для протиборчих країн, так і для світового співтовариства. Війна поставила питання про перегляд всієї системи міжнародної безпеки. Вона породила абсолютно нову ситуацію у світі, стала початком епохи змін не тільки в зовнішній політиці Росії, але і всіх провідних країн світу, світового співтовариства в цілому.

Під час війни важливу роль грала інформація, що надходила з місць боїв, а також повна її відсутність. Від російських, грузинських та західних ЗМІ часом надходила суперечлива інформація про події конфлікту. Обговорення різних інтерпретацій велися також в Інтернеті, від різких висловлювань на блогах і форумах, до атак на офіційні сайти урядів.

За оцінкою абсолютної більшості оглядачів та експертів, Росія, маючи повну підтримку населення всередині країни, здобувши переконливу перемогу на полі бою, тим не менш, програла інформаційну війну Грузії (принаймні, в короткостроковій і середньостроковій перспективі, 3-6 місяців). З одного боку, Росія виявилася неготовою до масованої інформаційної агресії противника, а з іншого - в інформаційному протистоянні наша країна виступала на самоті, в той час як Грузія діяла в ній єдиним фронтом з США, НАТО, Євросоюзом. Парадоксально, але факт: програв супротивник зробив свою поразку перемогою, застосувавши сучасні технології інформаційного впливу і маніпуляції свідомістю на населення Грузії та зарубіжну аудиторію.

Потрібно відзначити відсутність належного інформаційного забезпечення дій військ до, під час і після п'ятиденної війни ». Армія явно розгубила накопичений нею в Афганістані досвід ведення спецпропаганди серед місцевого населення і збройних формувань опозиції. Тому не доводиться дивуватися, що у зведеннях з грузинського фронту не було жодного повідомлення про використання сил і засобів спецпропаганди. Засоби масової інформації не показали жодного сюжету, пов'язаного з роботою звуковещательних станцій в Горі, Поті та інших населених пунктах в зоні дій російських військ, з їх залістованіем.

Саакашвілі і що допомагають йому західні фахівці в галузі пропаганди зуміли з перших годин російсько-грузинського збройного конфлікту захопити ініціативу в інформаційній війні. Поки Росія не поспішала виконувати завдання з впливом на громадську думку на Заході, покладаючись на свою правоту в конфлікті і на очевидність провини Грузії за розв'язання агресії і геноцид, противник оперативно налагодив тісну взаємодію з провідними світовими засобами масової інформації та забезпечив їх власною інтерпретацією подій на північному Кавказі.

Судячи по цілому ряду ознак військової грузино-американської кампанії на Північному Кавказі, існував завчасно створений мережевий штаб інформаційно-ідеологічного забезпечення дій військ. Його підрозділи знаходилися в Грузії, США, Європі. Безпосередньо при Саакашвілі була група бельгійських і американських фахівців у галузі інформаційного протиборства, яка допомагала йому у підготовці текстів виступів і заяв. Була ретельно спланована і здійснена великомасштабна, глобальна спецпропагандістская операція по дезінформації світового співтовариства щодо задуму, причин, характеру і самого ходу війни.

Слід зазначити, що в дусі цієї концепції Грузія задовго до збройного конфлікту почала готувати світову громадську думку до того, що Росія є потенційним агресором. Ключовою ланкою цієї операції стало захоплення штабом провідних світових засобів масової інформації й активне підключення їх до маніпуляцій свідомості мас у США, Європі, у всіх регіонах.

У грузинсько-південноосетинському конфлікті були використані не тільки військові сили і економічні важелі, а й можливості інформаційних технологій. Так, увечері 8 серпня 2008 сайти МЗС та інших урядових структур Грузії піддалися атаці хакерів. На головній сторінці сайту МЗС був розміщений колаж із фотографій Адольфа Гітлера і Михайла Саакашвілі ^2. У свою чергу, південноосетинська сторона також заявляла про виробляються хакерських атаках на південноосетинські сайти. C початком активних військових дій був створений клон офіційного сайту південно-осетинського інформаційного агентства «Осінформ» з схожим адресою (пор.: osinform.ru і os-inform.com), на якому подавалася грузинська версія подій, що відбуваються і навіть розміщувалися фальшиві заяви від імені президента Південної Осетії Едуарда Кокойти ^3.

Деякі ЗМІ повідомляли про злом грузинського ресурсу «Грузія Online». DDOS-атак зазнав сайт РІА «Новини», а також сайт російського англомовного телеканалу Russia Today (як було з'ясовано, з тбіліського IP-адреси). ⁴ Крім того, атаці піддався офіційний сайт президента Грузії. 12 серпня президент Польщі Лех Качиньскі надав уряду Грузії свій сайт - для публікації матеріалів, що висвітлюють події в Південній Осетії. Цей сайт також піддався атаці ^5.

Це була справжня Інтернет-війна. 8 серпня лідери рухів «Наші», «Росія Молода», «Місцеві», «Молода Гвардія» і «Нові люди» підписали заяву, в якій закликали своїх прихильників до «інформаційній війні проти режиму президента Грузії Михайла Саакашвілі» на всіх інтернет-ресурсах . На наступний день Грузія заблокувала доступ до всіх сайтів в домені. Ru. Розблокування була здійснена тільки 21 жовтня. У ЗМІ згадувалися також кібер-атаки на окремі сайти в домені. Ge. Навіть через місяць після закінчення конфлікту повідомлялося про атаки на осетинські сайти, електронні поштові скриньки й акаунти інтернет-пейджера ICQ.

У хід «бойових» дій потрапили і засоби мобільного зв'язку. Так, на початку жовтня грузинська національна комісія з комунікацій наклала штрафи розміром по 50 тисяч ларі (близько $ 36 тис.) на російські засоби масової інформації: «Перший канал» і «Вести FM» «за незаконне мовлення в Південній Осетії і прилеглих районах» . Раніше російський мобільний оператор «Мегафон» був оштрафований на $ 360 тис. за те, що його мережа доступна на території Південної Осетії. Також владою Грузії було порушено кримінальну справу проти топ-менеджерів Мегафона, представники якої стверджують, що «компанія не веде бізнес на грузинській території і не може заборонити людям користуватися доступом до передавальних станцій в прикордонній зоні Росії» ^6.

Події в Південній Осетії коментували багато західних ЗМІ. Так, британський телеканал «Sky News» показав у новинному випуску 8 серпня відеосюжет про обстріл сіл Південної Осетії і столиці республіки - Цхінвалі грузинською артилерією в ніч на 8 серпня, а на наступний день супроводжував його повідомленням, що Росія веде обстріл території Південної Осетії, що входить до складу Грузії.

Довгий час західні телевізійні канали не вели репортажі безпосередньо з Цхінвалі, однак майже всі повідомляли про катастрофічні руйнування міста спершу під вогнем грузинської артилерії, потім під вогнем артилерії російської. Всі представники західних ЗМІ базувалися в Тбілісі і повідомляли про руйнування в грузинських містах Горі та Поті, військові об'єкти в яких піддавалися не цілком точковим російським ударам з повітря, що призвело до жертв серед мирного населення. У Цхінвалі знаходилися тільки російські телеканали і одне українське ^7.

Фіксувалися факти фальсифікації з боку іноземного телебачення. Вже 8 серпня CNN давала новини з Кавказу під рубрикою «Росія вторглася до Грузії». На італійському телебаченні кадри з виступом бабусі-осетинка, що втратила будинок в ході обстрілу, перетворилися на італійському телебаченні у виступ «грузинки», пережила «російські бомбардування» ^8. Були зафіксовані численні випадки публікацій змонтованих фотографій грузинів-жертв конфлікту. Одночасно на сторінки західних ЗМІ не потрапляли фотографії жертв серед населення столиці Південної Осетії Цхінвалі, викликаних бомбардуваннями грузинської армії.

Ситуація в Південній Осетії після серпневої 2008 агресії Грузії як і раніше залишається нестабільною. Південноосетинська влада не раз заявляли про провокації і обстрілів з грузинського боку.

Література

1. Абхазія і Південна Осетія звинувачують західні ЗМІ в заангажованості / / http://rian.ru/osetia_news/20080814/150380329.html - 14/08/2008

2. Богданов В. Танковий набіг. Якими військовими силами мають Грузія і Південна Осетія / / Російська газета, № 4725, 9 серпня 2008.

3. Брайнін К. Як готувалася і як була проведена пропагандистська кампанія в Грузії і на Заході / / http://www.1tv.ru/news/world/128391 - 21.09.2008.

4. Грузія наклала штраф на російські ЗМІ за мовлення в Цхінвалі / Известия, 7 жовтня 2008.

5. Інформаційна війна навколо Південної Осетії (2008) / / http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/941165

6. Латиніна Ю. 200 км танків. Про російсько-грузинській війні. / / Щоденний журнал, листопад 2008.

7. На сайті МЗС Грузії з'явився колаж з Гітлером. Лента.ру / / http://www.lenta.ru/news/2008/08/09/defaced/ - 9 серпня 2008.

8. Перша миротворча війна. Росія і Грузія борються за Південну Осетію / / Коммерсант, № 140, 9 серпня 2008.

9. Stringer. ру // http://www.stringer.ru/publication.mhtml?Part=50&PubID=9784 - 12 августа 2008. Президент Польщі Лех Качинський надав уряду Грузії свій сайт. Stringer. Ру / / http://www.stringer.ru/publication.mhtml?Part=50& PubID = 9784 - 12 серпня 2008.

10. П'ятиденна війна / / Коммерсант-ВЛАДА, № 32, 18 серпня 2008.

11. Сайт телеканалу Russia Today піддався атаці хакерів. РИА «Новости» / / http://www.rian.ru/media/20080810/150250603.html - 10.08.2008.

12. Старцев С. Глобальні ЗМІ в інформаційній війні проти Росії / / http://www.inosmi.ru/world/20080910/243918.html - 10 вересня 2008.