“Характеристика прянощів

“Кориця”

План

Характеристика і походження прянощів.
Хімічний склад використання в кулінарії.

Корицю одержують із внутрішньої частини кори копичника цейлонського. Його родиною є Цейлон, Бразилія, Ява, культивується в Кибак, Суматрі, Маврики, практично на території тропічної Азії, де вона використовується в якості прянощів, а також в культових обрядах.

В cердині століття корицю завозили в Європу з Цейлону. На той час торгівлею кориці займалися португальці, голландці, англійці, в залежності від того чи колоніальне господарство збільшувалося на цьому острові. Кориця відігравала важливу роль в історії Китаю, Греції і арабських країн.

Історія її використання сягає періоду за 2800 років до нашої ери, про це свідчить книга рослин імператора Шень-Нунг-Кваї. Коричний культивується на вологих ґрунтах. Кориця виготовляється із кори молодих відростків копичника.

Відростки збирають у копичника у віці декількох років. Через два роки з них видаляють листя, шаткують на куски довжиною 0,20 м. Знімають кору, сушать на сонці і сортують. В процесі сушки кориця одержує жовтно-коричневе забарвлення і краї кори завертаються в середину і з'являються так звані двійні трубочки.

Хімічний склад

Запах кориці обслуговується ефірними маслами і другими компонентами. Також вона містить смолу і оксалат кальцію.

Дія: Сприяє травленню. Викликає апетит, сприяє і укріплює поліпшенню роботи шлунку. Кориця має гострий, пряний, гіркий і солодкий смак. Прянощі добре поєднуються з другими гострими і терпкими прянощами.

В нашій кухні корицю можна використовувати при приготуванні різних страв, де використовується цукор. Це головний додаток до фруктових супів, запіканок, компотів, киселів, пудингів, фруктових рулетів.

Особливо з фруктовими начинками, печеними яблуками, молочними напилками, лікерами, гарячим вином. Також використовується в фарші, входять в розчин прянощів для курчат, які готують в гримі. Також корицю можна давати до кави.