Введення
Актуальність теми пов'язана з тим, що фінансовий стан підприємства є найважливішою характеристикою його ділової активності і надійності. Воно визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної діяльності, як самого підприємства, так і його партнерів. У сучасних умовах правильне визначення фінансового стану підприємства має величезне значення не тільки для самих суб'єктів господарювання, а й для численних акціонерів, особливо потенційних інвесторів. Тому серйозне значення набуває аналітична робота на підприємстві, пов'язана з вивченням і прогнозуванням його фінансового стану. Своєчасне і повноцінне виявлення «больових точок» фінансів підприємства дозволить здійснювати комплекс заходів, що запобігають його можливе банкрутство. Особливої актуальності набуває питання оцінки структури балансу, так як саме за незадоволеності його структури приймаються рішення про неспроможність (банкрутство) підприємства.
Необхідність аналізу фінансового стану підприємства
Індикатором конкурентоспроможності господарюючого суб'єкта на ринку є його фінанси. Тому стійкий фінансовий стан господарюючого суб'єкта є запорукою його діяльності в умовах ринкової економіки.
Фінанси господарюючого суб'єкта - це система грошових відносин, що виникають при формуванні та використанні грошових фондів, і при обороті грошових коштів.
Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки ретроспективного та перспективного фінансового стану господарюючого суб'єкта на основі вивчення залежності і динаміки показників фінансової інформації. Одночасно фінансовий аналіз є невід'ємною частиною фінансового планування.
Одним з найважливіших умов успішного управління фінансами підприємств є аналіз його фінансового стану.
Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їх розміщенням і ефективним використанням, фінансовими взаємовідносинами з іншими фізичними та юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
У ринковій економіці роль фінансового аналізу не тільки посилилася, але й якісно змінилася. Це пов'язано, перш за все, з тим, що з пересічного ланки економічного аналізу перетворився в умовах ринку у головний метод оцінки всієї економіки. Іншими словами, фінансовий аналіз з придатка економічного аналізу перетворився на комплексний аналіз всієї господарської діяльності будь-якої галузі, регіону, господарюючого суб'єкта. Будь-який вид господарської діяльності починається з вкладення грошей, протікає через рух грошей і закінчується результатами, що мають грошову оцінку. Тому, тільки фінансовий аналіз здатний у комплексі дослідити, оцінити всі аспекти і результати руху грошових коштів, рівень відносин, пов'язаних з рухом грошового потоку, а також фінансовий стан даного об'єкта. У кінцевому підсумку, це означає тільки одне, що в ринковій економіці фінансовий аналіз є одним з головних інструментів впливу на економіку. Зростання ролі фінансового аналізу в умовах ринкової економіки пов'язане, насамперед, з головним принципом ринку: жорстокістю. Ринок живе за дуже жорсткого закону: виживає найсильніший. А найсильнішим на ринку є такий господарюючий суб'єкт, у якого хороший фінансовий стан і конкурентоспроможність. Аналіз фінансового стану являє собою глибоке науково-обгрунтоване дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у єдиному виробничо-торговельному процесі.
Фінансовий стан господарюючого суб'єкта - це характеристика його фінансової конкурентноздатності, використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами. Рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей, трудових і матеріальних ресурсів супроводжується утворенням і витрачанням грошових коштів.
Тому, фінансовий стан господарюючого суб'єкта відображає всі сторони його виробничо-торговельної діяльності.
Фінансовий аналіз дозволяє виявити фінансові можливості підприємства, своєчасно виявити негативні тенденції його розвитку, виробити заходи щодо поліпшення фінансового стану.
Предметом вивчення фінансового аналізу є фінансові ресурси та їх потоки; основною метою - оцінка фінансового стану і виявлення можливостей ефективного функціонування підприємства; головним завданням - ефективне управління фінансовими ресурсами підприємства.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів виробничої, комерційної і фінансової діяльності підприємства. Це зумовлює важливість проведення аналізу фінансового стану підприємства і підвищує значення такого аналізу в економічному процесі.
Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення трансформації та інформації фінансового характеру, що має на меті:
- Оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;
- Оцінити можливості і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції фінансового їх забезпечення;
- Виявити доступні джерела засобів і оцінити можливості та доцільність їх мобілізації.
В основі фінансового аналізу, як і фінансового менеджменту в цілому, лежить аналіз фінансової звітності ..
У сучасних умовах правильне визначення фінансового стану підприємства має велике значення, систематичний контроль фінансового стану підприємства дозволяє оперативно виявити негативні сторони в роботі підприємства і своєчасно вживати заходів щодо виходу з ситуації, що склалася.
Тому аналізу фінансового стану на підприємстві повинна приділятися саме пильну увагу.
Методи та показники аналізу фінансового стану
Для проведення аналізу фінансового стану підприємства використовуються певні методи та інструменти.
Найбільш простий метод - порівняння, коли фінансові показники звітного періоду порівнюються або з плановими, або з показниками за попередній період (базисними). При порівнянні показників за різні періоди необхідно домогтися їхньої сумісності, тобто показники слід перерахувати з урахуванням однорідності складових елементів, інфляційних процесів в економіці, методів оцінки.
Наступний метод - групування. Показники групуються і зводяться в таблиці, що дає можливість проведення аналітичних розрахунків, виявлення тенденцій розвитку окремих явищ та їх взаємозв'язку, виявлення чинників, що впливають на зміну показників.
Метод ланцюгових підставок, або елімінування, полягає в заміні окремого звітного показника базисним, всі інші показники залишаються незмінними. Цей метод дає можливість визначити вплив окремих факторів на сукупний фінансовий показник.
В якості інструментарію для фінансового аналізу широко використовуються фінансові коефіцієнти - відносні показники фінансового стану підприємства, які виражають ставлення одних абсолютних фінансових показників до інших. Фінансові коефіцієнти використовуються: для кількісної характеристики фінансового стану; для порівняння показників фінансового стану конкретного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств чи середньогалузевими показниками; для виявлення динаміки розвитку показників і тенденцій зміни фінансового стану підприємства; для визначення нормальних обмежень і критеріїв різних сторін фінансового стану. Такими критеріями є: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами, коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Визначено їх нормальні обмеження - граничні розміри.
Методи і прийоми фінансового аналізу можна кваліфікувати за ступенем формалізації, за вживаним інструментарію і по використовуваних моделями. За ступенем формалізації методи і прийоми фінансового аналізу ділять на формалізовані і неформалізовані. Формалізовані методи є основними при проведенні фінансового аналізу підприємства, вони носять об'єктивний характер, в їх основі лежать строгі аналітичні залежності. Неформалізовані методи засновані на логічному описі аналітичних прийомів, вони суб'єктивні, так як на результат велику увагу надають інтуїція, досвід та знання аналітика.
За застосовуваному інструментарію методи і прийоми фінансового аналізу ділять на економічні, статистичні, математико-статистичні методи і методи оптимального програмування.
До економічних методів відносяться:
метод абсолютних величин, який застосовується для оцінки обсягів грошових потоків підприємства; абсолютні величини є основою для розрахунку відносних і середніх показників;
метод відносних величин застосовується при динамічному (горизонтальному) аналізі для виявлення тенденцій зміни фінансового стану підприємства в цілому і окремих показників його діяльності; при структурному (вертикальному) аналізі - для виявлення співвідношень різних показників, що входять в одну групу; при розрахунку та аналізі фінансових коефіцієнтів підприємства - для розподілу і координації;
балансовий метод служить для побудови порівняльного аналітичного балансу - нетто;
метод дисконтування застосовується для Привиди різних показників до єдиного моменту часу.
До статистичних методів відносяться:
- Метод арифметичних різниць, який використовується при оцінці достатності наявності джерел коштів підприємства для формування тих чи інших фондів;
- Метод виділення ізольованого впливу факторів дозволяє виявити причини, що вплинули на отриманий фінансовий результат;
- Індексний метод грунтується на відносних показниках, що виражають відношення рівня даного показника до його рівня в минулий час або до рівня аналогічного показника, прийнятого в якості бази.
Кожен індекс обчислюється шляхом зіставлення співмірюємо (звітної) величини з базисною. Індекси, які виражають співвідношення безпосередньо сумірних величин, називаються індивідуальними, а характеризують співвідношення складних явищ - груповими або тотальними.
З математико-статистичних методів на сьогоднішній день застосовуються кореляційний, регресійний та факторний аналіз.
З методів оптимального програмування застосовується системний аналіз, лінійне і нелінійне програмування.
Методи і прийоми фінансового аналізу поділяються на дескриптивні, предикативні та нормативні.
Дескриптивні моделі є основними. Вони базуються на даних бухгалтерської звітності і носять описовий характер. Ця модель включає в себе:
1. Горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
2. Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників;
3. Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів;
4. Аналіз відносних показників (фінансових коефіцієнтів) - розрахунок числових відношень різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
5. Порівняльний аналіз, який ділиться на:
- Внутрішньогосподарський - порівняння основних показників підприємства та дочірніх підприємств;
- Міжгосподарський - порівняння показників підприємства з показниками конкурентів.
Предикативні моделі являють собою моделі-прогнози фінансового звіту, побудовані на даних динамічного аналізу або виходячи з експертних прогнозних оцінок майбутнього фінансового розвитку підприємства.
Нормативні моделі застосовуються в основному при проведенні внутрішнього фінансового аналізу, дозволяють порівнювати фактичні результати діяльності підприємства із законодавчо встановленими, середніми по галузі або внутрішніми нормативами підприємства. Модель передбачає встановлення нормативів по кожному показнику і аналіз відхилень фактичних даних від нормативів.
Для проведення загального аналізу фінансового стану підприємства попередньо розраховуються:
- Питомі ваги абсолютних значень показників балансу, запасів і фінансових результатів діяльності підприємства;
- Зміни в абсолютних величинах (різниця в абсолютних значеннях на кінець і початок періоду), що характеризують приріст або зменшення статей балансу;
- Зміни в питомих вагах, що показують динаміку структури активу і пасиву балансу, запасів підприємства;
- Темп приросту показників балансу за аналізований період;
- Питома вага змін кожного показника балансу у зміні валюти балансу за аналізований період.
Аналіз починається з визначення, за даними бухгалтерського балансу, значень наступних основних фінансових показників:
1. Вартість майна підприємства - виражається величиною показника підсумку бухгалтерського балансу;
2. Вартість необоротних активів - виражається підсумкової рядком розділу I бухгалтерського балансу;
3. Величина оборотних активів - виражається підсумкової рядком розділу II балансу;
4. Величина власних коштів - виявляється підсумкової рядком розділу III балансу;
5. Величина позикових коштів - виражається сумою показників балансу, що відображають довгострокові і короткострокові кредити і позики.
Ряд авторів для аналізу фінансового стану підприємства пропонують розрахунок наступних груп показників:
- Платоспроможності;
- Кредитоспроможності;
- Фінансової стійкості.
Оцінка платоспроможності проводиться за допомогою коефіцієнтів платоспроможності, які є відносними величинами.
Підприємство вважається платоспроможним, якщо наявні у нього грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення й активні розрахунки показують його короткострокові зобов'язання. Коефіцієнти платоспроможності відображають можливість підприємства погасити короткострокову заборгованість за рахунок тих чи інших елементів оборотних коштів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (1) До ал показує, яка частина короткострокової заборгованості може бути покрита найбільш ліквідними оборотними активами:
Прийнято вважати, що нормальний рівень коефіцієнта абсолютної ліквідності дорівнює 0,03-0,08.
Коефіцієнт проміжного покриття (швидкої ліквідності) Кпл показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити за рахунок грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторських боргів:
де ДБ - розрахунки з дебіторами. Нормальний рівень коефіцієнта не менше 0,7.
Загальний коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) НОП (3) показує в якій мірі обігові активи підприємства перевищують його короткострокові зобов'язання:
де-НА підсумок 2 розділу активу балансу. Прийнято вважати нормальний рівень коефіцієнта загального покриття дорівнює 1,5-3 і не повинен опускатися нижче 1.
Оцінка кредитоспроможності. Кредитоспроможність - це можливість підприємства своєчасно і повністю розраховуватися за своїми боргами. Основними показниками для оцінки кредитоспроможності підприємства є:
1) Відношення обсягу реалізації до чистих поточним активам:
де Np - об'єм реалізації;
Ачт - чисті поточні активи.
Чисті поточні активи - це оборотні активи за мінусом короткострокових боргів підприємства. Коефіцієнт (4) показує ефективність використання оборотних активів. Високий рівень цього показника сприятливо характеризує кредитоспроможність підприємства 2) Відношення обсягу реалізації до власного капіталу:
де СК - власний капітал.
Цей показник (5) характеризує оборотність власних джерел коштів. 3) Ставлення короткострокової заборгованості до власного капіталу:
де Дк - кредиторська заборгованість.
Даний коефіцієнт показує частку короткострокової заборгованості в
власному капіталі підприємства. Якщо короткострокова заборгованість у
кілька разів менше власного капіталу, то можна розплатитися зі
усіма кредиторами повністю.
4) Ставлення дебіторської заборгованості до виручки від реалізації:
де Дз - дебіторська заборгованість.
Цей показник дає уявлення про величину середнього періоду часу, що витрачається на отримання належних з покупців грошей. 5) Відношення ліквідних активів до короткострокової заборгованості підприємства:
де Ал - ліквідні активи.
Під ліквідними активами маються на увазі оборотні активи за вирахуванням запасів та інших позицій, які не можна негайно перетворити в гроші.
Оцінка фінансової стійкості. Під фінансовою стійкістю розуміється такий стан підприємства, при якому платоспроможність постійна в часі, а співвідношення власного і позикового капіталу забезпечують цю платоспроможність. Для оцінки фінансової стійкості застосовується система коефіцієнтів:
1) Коефіцієнт концентрації власного капіталу (автономії, незалежності):
де СК - власний капітал;
СБ - валюта балансу.
Цей показник характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Вважається, що чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільно і незалежно від зовнішніх підприємство. Доповнення до цього показника є коефіцієнт концентрації позикового капіталу ККП:
де ЗК - позиковий капітал.
Ці 2 коефіцієнта в сумі ККС + ККП = 1.
2) Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу Кс:
де ЗК - позиковий капітал;
СК - власний капітал.
Він показує величину позикових коштів, що припадають на кожен рубль власних коштів, вкладених в актив підприємства. 3) Коефіцієнт маневреності власних коштів Км:
де СОС - власні оборотні кошти;
СК - власний капітал.
Цей показник показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності. 4) Коефіцієнт структури довгострокових вкладень Ксв:
де ДП - довгострокові пасиви;
ВА - необоротні активи.
Показує, яка частина необоротних активів профінансована за рахунок довгострокових позикових джерел. 5) Коефіцієнт сталого фінансування куф:
де (СК + ДП) - перманентний капітал;
(ВА + ТА) - сума позаоборотних і поточних активів.
Це ставлення показує, яка частина активів фінансується за рахунок стійких джерел. Крім того, куф відображає ступінь незалежності підприємства від короткострокових позикових джерел покриття. 6) Коефіцієнт реальної вартості майна
де Рі - сумарна вартість основних засобів, сировини, незавершеного виробництва і МШП.
Цей коефіцієнт відбиває частку у складі активів майна, що забезпечує основну діяльність підприємства.
За ступенем фінансової стійкості підприємства можливі чотири типи ситуацій:
1) Абсолютна стійкість - можлива за умови:
Де 3 - запаси;
- Величина власних оборотних коштів;
М - короткострокові кредити і позики.
2) Нормальна стійкість - можлива за умови:
3) Нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушенням платоспроможності і виникає за умови:
Де І ° - джерела, що послабляють фінансову напруженість (тимчасово вільні власні кошти, залучені кошти та інші позикові кошти).
4) Кризовий фінансовий стан:
Розрахунок зазначених показників дозволяє виявити фінансову ситуацію, в якій знаходиться підприємство, і отримати якісну характеристику його фінансового стану.
Аналіз ліквідності балансу проводиться для оцінки кредитоспроможності підприємства. Ліквідність визначається покриттям зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.
Активи підприємства за ступенем ліквідності поділяються на чотири групи:
1) Найбільш ліквідні активи (НЛА):
НЛА = ДС + КФВ, (20)
де ДВ - грошові кошти;
КФВ - короткострокові фінансові вкладення.
2) Швидко реалізовані активи (БРА):
Де Д3 <1 - дебіторська заборгованість з терміном погашення менше року;
ПОА - інші оборотні активи.
3) Повільно реалізовані активи (МРА):
МРА = ДЗ> 1 + З - Р бп + ПДВ + ДФВ, (22)
де Д3> 1 - дебіторська заборгованість з терміном погашення більше року;
3 - запаси;
Р бп - витрати майбутніх періодів;
ПДВ - податок на додану вартість;
ДФВ - довгострокові фінансові вкладення.
4) Важко реалізовані активи (ТРА):
ТРА = ВОА-ДФВ, (23)
Де BOA - необоротні активи;
ДФВ - довгострокові фінансові вкладення.
Пасиви підприємства по терміновості зобов'язань також поділяються на чотири групи.
1) Найбільш термінові зобов'язання (НСО):
НСО = КЗ + PKP, (24)
Де КЗ - кредиторська заборгованість;
ПКП - інші короткострокові пасиви.
2) Короткострокові пасиви (КСП):
КСП = ЗС, (25)
Де ЗС - короткострокові позикові кошти.
3) Довгострокові пасиви (ДСП):
ДСП = П iv, (26)
Де П iv - підсумок IV розділу пасиву балансу «Довгострокові пасиви»
4) Постійні пасиви (ПСП):
ПСП = Кір-РБП (27)
Де Кір - капітал і резерви;
РБП - витрати майбутніх періодів.
У результаті зіставлення відповідних груп активів та пасивів визначається ліквідність балансу підприємства.
Для забезпечення абсолютної ліквідності балансу повинна виконуватися система нерівностей:
У цілому на основі аналізу фінансової стійкості підприємства можна зробити висновок, про те, в якому стані знаходиться підприємство.
Список літератури
Аналіз господарської діяльності. / Под ред. Бєлобородова В.А. -М.: Фінанси і статистика, 2004. - 420 с.
Бакадоров В.Л., Алексєєв П.Д. Фінансово-економічний стан підприємства. Практичний посібник. - М.: Видавництво «ПРІОР», 2005.
Белобтецкій І.А. Прибуток підприємства. / / Фінанси. -1993 № 3, с. 40 - 47.
Богатин Ю.В. Економічна оцінка якості та ефективності роботи підприємства. - М.: вид. стандартів, 2004. -214 С.
Воріт І.В. Економіка фірми. - М.: Вища школа, 2003.
Грузинів В.П., Максимов К.К., Еріашвілі Н.Д. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Під ред. проф. В.П. Грузінова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2004. - 535 с.
Ковальова А.М. Фінансовий аналіз - М.: Фінанси і статистика, 2003.
Раицкий К.А. Економіка підприємства. - М.: ІОЦ «Маркетинг», 2005.