О.М. Разумов, Н.С. Айрапетова, М.А. Рассулова, І.В. Ксенофонтова.
Клінічні спостереження та дослідження проведені у 220 хворих на ХОЗЛ і у 90 хворих на бронхіальну астму.
За даними клініко-рентгенологічних, інструментальних і лабораторних методів дослідження уповільнений запальний процес виявлений у 59%, загострення - у 41% хворих на ХОЗЛ. У більшості пацієнтів з БА (89%) зареєстровано фаза неповної ремісії.
Позитивна динаміка клінічної картини у більшості хворих на ХОЗЛ з катаральним характером запалення відзначена після 5-7 процедури. Значне зменшення задишки при фізичному навантаженні хворі цієї групи відзначали після 7-8 процедури.
Позитивна динаміка клінічних проявів у хворих на ХОЗЛ з гнійним характером запалення була аналогічною, але виявлялася в більш пізні терміни - після 7-8 процедури, а зменшення ознак легеневої недостатності - після курсу лікування.
Крім того у цих пацієнтів не тільки зменшувалася кількість виділяється мокротиння, а й змінювався її характер (у 65% хворих мокротиння придбала слизовий характер, у решти спостерігалося зменшення її гнойності). У хворих БА перші успіхи терапії вже після 4-5 процедури сильвінітової спелеокліматотерапіі.
Під впливом курсової спелеокліматотерапіі виявлено зменшення активності запалення, про що судили на підставі високовірогідним зниження початково підвищених рівнів С-реактивного білка, церулоплазміну, серомукоида, фібриногену, лейкоцитів, паличкоядерних нейтрофілів, ШОЕ (р <0,01-0,001).
У хворих БА поряд з цим спостерігалася нормалізація вмісту еозинофілів, серотоніну (р <0,01). Враховуючи одночасне зниження підвищеної концентрації ЦВК, антитіл, вираженості спонтанної РБТЛ, можна говорити про регрес не тільки інфекційного, але і алергічного запалення у даної категорії осіб.
Свідченням зменшення вираженості запального процесу з'явилися результати мікроскопічного дослідження мокротиння. Так після лікування у 83% хворих на БА і 68% - ХОЗЛ з катаральним характером запалення виділення мокротиння припинилося, у решти помітно знизилося, більше, ніж у 4 рази зменшився вміст лейкоцитів, патогенної флори, у тому числі дріжджового грибка.
У хворих БА значно зменшилася надмірна кількість еозинофілів. У хворих на ХОЗЛ з гнійним характером запалення динаміка показників мікроскопічного дослідження мокротиння була порівнянна і виявлялася в 65% випадках. Разом з тим у 17% осіб цієї групи після закінчення лікування зберігався дріжджовий грибок.
Виражену протизапальну дію сильвінітової спелеокліматотерапіі підтверджувалося зменшенням гіперемії, набряклості слизової оболонки бронхів, поліпшенням еластичності стінок трахеї та бронхів, зменшенням їх кровоточивості при інструментальній пальпації, а також зменшенням обсягу секрету в просвіті дихальних шляхів і зменшенням його в'язкості (за даними фібробронхоскопії) як у хворих на ХОЗЛ , так і БА.
Імунологічні порушення у хворих на ХОЗЛ і БА до лікування полягали в супресії і зміну функціонування клітинної ланки (зменшення рівня Т-лімфоцитів, зміна співвідношення головних регуляторів імунної системи - Тх і Тс, зниження вираженості мітогенстімулірованной і підвищення - спонтанної РБТЛ) і підвищення діяльності функціонування гуморального імунітету (збільшення рівнів В-лімфоцитів, Ig класів G, A, М і ЦВК), більш виражені у хворих з гнійним процесом.
Після закінчення курсу лікування у хворих на ХОЗЛ з катаральним запаленням відбулися позитивні зміни, які полягали у збільшенні концентрації та проліферативної здатності Т-клітин поряд зі зменшенням спонтанної бласттрансформації лімфоцитів (р <0,05-0,01), що характеризує поліпшення імунної відповіді на тлі зменшення антигенної (інфекційної) стимуляції.
Зменшення диспропорції імунорегуляторних субпопуляцій (збільшення вмісту Тх - р <0,02, зниження Тс - р <0,05) призвели до збільшення імунорегуляторного індексу - Тх / Тс (р <0,01).
Сприятливі зміни клітинного імунітету зумовили поліпшення їх регулюючої ролі по відношенню до гуморальних чинників імунітету, про що свідчило зниження вмісту В-лімфоцитів, Ig класів G, A, М і ЦВК (р <0,05 0,01).
У осіб з гнійної формою при аналогічної спрямованості змін, вони були виражені меншою мірою, а динаміка клітинних елементів обмежувалася поліпшенням взаємини імунорегуляторних субпопуляцій (збільшення Тс, зниження Тх).
У хворих БА після лікування основні змін зазнали показники гуморальної ланки: виявлено зниження рівня В-лімфоцитів, Ig класів G, A (р <0,05-0,02) і ЦВК (р <0,002). Незважаючи на незначну динаміку кількісного вмісту Т-лімфоцитів, відзначено збільшення їх функціональної активності в реакції БТЛ при стимуляції ФГА (р <0,05) і виразне зниження спонтанної проліферації (р <0,01), що свідчить про зменшення рівня сенсибілізованих лімфоцитів.
Вихідні порушення функціонального стану апарату зовнішнього дихання полягали в погіршенні бронхіальної прохідності (зменшення абсолютного - ОФВ1 і відносного - індексу Тіффно - швидкісних показників) на рівні великих, середніх і дрібних дихальних шляхів (МОС 25, 50,75).
Більш виражена обструкція і виразне зниження ЖЕЛ виявлені у хворих з гнійною формою захворювання.
Під впливом курсового застосування методу у хворих на ХОЗЛ і БА зареєстровано поліпшення бронхіальної прохідності (підвищення ОФВ1, індексу Тіффно, (р <0,02) протягом усього респіраторного тракту (збільшення УПІК, У25, У50, У75 - р <0,05-0 , 01), при цьому у хворих на ХОЗЛ максимальне зменшення бронхіальної обструкції виявлялося на рівні центральних бронхів (Збільшення УПІК, У25 - р <0,01), що можна пояснити поліпшенням дренажної їх функції. Більш значущі зміни, виявлені у хворих з катаральною формою захворювання , супроводжувалися і більш помітним збільшенням ЖЄЛ (р <0,02).
Курсове застосування сильвінітової спелеотерапії хворих з обструктивною патологією респіраторної системи зумовило високу клінічну ефективність. Кращі результати відмічені у хворих з катаральною формою ХОЛБЛ - поліпшення виявлено у всіх пацієнтів, причому в 53% випадків - значне.
При гнійної формі захворювання поліпшення зареєстровано у 73% хворих, у решти стан істотно не змінилося. Ефективність лікування у хворих БА склала 82%, з них у 36% констатовано значне поліпшення; без динаміки виписано 18% осіб. Стійкість отриманого результату у 58% хворих перевищувала 1 рік.
Таким чином сильвінітової спелеокліматотерапія справила виражений позитивний вплив на перебіг запального процесу, у тому числі алергічного характеру, секреторні порушення, дренажну функцію, сприяла поліпшенню імунної відповіді і визначила виразне зменшення бронхіальної обструкції - основного чинника прогресування захворювання, що визначає тяжкість і прогноз захворювання.
Отримані результати дозволяють рекомендувати використання спелеокліматотерапіі для підвищення ефективності відновного лікування хворих на ХОЗЛ і БА в тому числі із супутньою патологією верхніх дихальних шляхів запального генезу, а також з метою вторинної профілактики.