Природно-ресурсний потенціал України

Природно-ресурсний потенціал України

На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процес взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу очевидним є посилення взаємодії і взаємної залежності матеріального виробництва і природи. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов'язаний з включенням у господарський обіг надалі більшої кількості природних ресурсів і збільшення навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвитку продуктивних сил і, навпаки, наявність відповідних природних умов і ресурсів істотно впливає на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або сповільнюючи їх динаміку.

Обгрунтування розміщення продуктивних сил потребує врахування кількісних і якісних параметрів природних умов і природних ресурсів, або, інакше кажучи, природно-ресурсного потенціалу певної території. Поняття «природно-ресурсний» потенціал часто використовується в науковій літературі. Збільшення економічного значення природних умов і природних ресурсів зумовлене тим, що вони розглядаються не тільки як предмети праці, а і як засоби виробництва. У зв'язку з цим виправданими є пошуки таких термінів, які найповніше визначали б економічний зміст природного середовища. Уявлення про кількісні параметри природно-ресурсного потенціалу Україна дає таблиця 1.

Природно-ресурсний потенціал розглядається як сукупність усіх можливостей, способів, запасів, джерел, які можуть бути мобілізовані, використані для досягнення певної мети. Ресурси визначають запаси, цінність, можливість, способи. І так, використання цих понять для чисельної характеристики природних багатств визначає їх споживчу цінність, користь для суспільства. З огляду на це, поняття «природно-ресурсний потенціал» найбільш поширене в науках, які вивчають території, є одним з найважливіших факторів розміщення продуктивних сил і включає тільки вже вивчені елементи природного середовища:

а) природні ресурси, тобто ті елементи природного середовища, які безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві та у невиробничій діяльності;

б) природні умови, тобто елементи природного середовища, які не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві.

За запасами природних ресурсів Україна посідає провідне місце в Європі, крім того, перше місце за чисельністю орних земель, за запасами залізної та марганцевої руди, сірки. Україна - в числі перших за запасами кам'яного вугілля, природного газу, калійної і кам'яної солі.

За минулі роки в державі досягли великих успіхів у вивченні природних ресурсів, зібрана велика фактична інформація про обсяги, розміщення та особливості окремих їх видів і родовищ, узагальнено досвід господарського використання, досліджено закономірності територіальних організацій. Однак це не повністю вирішені методологічні та методичні проблеми економічної оцінки природних ресурсів.

Послідовники академіка С.Г. Струміліна оцінку природних ресурсів пов'язують з витратами на освоєння та відкриття їх. Ряд учених, і серед них Л.В. Канторович, В.С. Немчинов, М.П. Федоренко, думають, що показниками економічних оцінок природних ресурсів є диференційована рента, диференційований дохід, валова продукція, тобто ефект від експлуатації ресурсів. М.М. Некрасов стверджує, що для економічної оцінки природних ресурсів, окремих їх видів найрезультатівнейшім слід вважати метод витрат.

Таблиця 1. Компонентна структура природно-ресурсного потенціалу в економічних регіонах та областях України

Під останнім вважають величину витрат на одиницю приросту продукції в певному районі на певний період часу. Критерієм оцінки кожного виду ресурсу є сукупний ефект від певного джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінцевими і прямими витратами на приріст виробництва продукції в розрахунку на одиницю відповідного природного ресурсу.

Для складання схем розміщення галузей господарства і комплексного розвитку господарства економічних районів велике значення мають кількісні параметри певного виду ресурсів, тобто його запаси. За народногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяють на дві групи:

- Балансові, вживання яких економічно вигідно, тобто вони відповідають промисловим оцінками за якістю сировини і гірничо-технологічних умов експлуатації;

- Позабалансові, які при наявному рівні технології експлуатувати не вигідно.

До забалансових належать ресурси, які характеризуються малою кількістю запасів, низькою місткістю цінного компонента, складними умовами експлуатації.

При визначенні запасів корисних копалин враховують потужність пластів або рудних тіл, їх протяжність або глибину залягання, вміст корисного компоненту та інші специфічні показники. У геології виділяють чотири категорії запасів корисних копалин:

А - детально розвідані та вивчені;

В і С ₁ - розвідані менш детально;

З ₂ - оцінені попередньо і приблизно.

У той же час, коли говорять про геологічну розвідку нових територій, виділяють прогнозні запаси для оцінки потенційних ресурсів. Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С _1, С ₂ разом з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси.

До промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, готові до експлуатації. Гірничорудні підприємства створюють за умови наявності запасів мінеральних ресурсів категорій А, В, С _1.

У України геологічна розвідка проводиться по всій території. Масштаби розвитку промисловості потребують стабільного забезпечення її мінеральними ресурсами. Пошук нових родовищ пального та різноманітних руд обумовлені зменшенням видобутку їх в давно освоєних районах, а в більшості випадків і вичерпанням родовищ. Альтернативними джерелами забезпечення потреб народного господарства в природних ресурсах з комплексним використанням їх, а також повсюдного впровадження ресурсозберігаючих технологій.

Комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів дає можливість збільшити кількість промислової сировини. Масштаби видобутку і переробки сировини і палива досягають таких розмірів, що навіть незначний вміст тих чи інших компонентів грає велику економічну роль. Наприклад, у кольоровій металургії разом з міддю вилучають цінні компоненти і на їх основі виробляють додатково близько 20 видів продукції. При цьому вартість міді набагато нижча, ніж компонентів, видобутих при її виплавці. Комплексне використання сировини дає можливість у кольоровій металургії отримати близько 40 елементів у вигляді металів високої чистоти та організувати промислове виробництво багатьох необхідних видів продукції. Рівень комплексного використання сировини нині характеризує загальний технічний прогрес у промисловості. Впровадження найдосконаліших технологій дало змогу в алюмінієвій промисловості розгорнути виробництво цементу й содових продуктів.

Дуже актуальним є комплексне використання відходів у електроенергетиці, де використовуються низькосортний вугілля, торф. Так, електростанція потужністю 2 - 2,5 млн. кВт, яка використовує вугілля зольністю 20%, щорічно виробляє золи майже 100 млн. м ^3, для складування якої необхідна площа 150 га.

Економічним доцільним і технічно можливим є додавання золи і шлаків до розчинів при виготовленні асфальтобетону, а також для виробництва цегли, цементу, корисних наповнювачів.

Не менш важливим напрямком економії природних ресурсів є впровадження ресурсозберігаючої техніки і технологій. Зниження матеріало-та енергоємності виробництва рівнозначно зростанню виробництва промислової продукції за тих же кількостях використаних сировини і палива.

Вичерпання ряду високорентабельних родовищ металів і проблема охорони навколишнього середовища висунули найважливішу проблему використання вторинних ресурсів, завдяки чому скорочуються не тільки витрати енергії на їх вилучення і переробку, а й промислові викиди в атмосферу і гідросферу. Відомо, що кожна тонна металу, виплавлена ​​з брухту, обходиться в 20 разів дешевше, ніж із залізної руди. При цьому викиди в атмосферу скорочуються на 86%, у гідросферу - на 76%, а обсяг відходів на 97% ^1. При виплавці алюмінію з брухту електроенергії витрачається у 23 рази, а палива - в 7,4 рази менше. Повна утилізація й переробка відходів чорної металургії можуть дати економію, рівноцінну вартості залізної руди, що видобувається в Україні.

Впровадження нових технологій і використання вторинних ресурсів в паперовій промисловості дасть змогу не тільки збільшити випуск та асортимент продукції, але і зберегти сотні тисяч гектарів лісів. Слід зазначити, що вихід паперу з 1 м ³ деревини в Україні в 5 - 7 разів нижче, ніж у високорозвинених країнах ринкової економіки.

Земельні ресурси. Забезпечення Україна сільськогосподарськими ресурсами дуже високо і становить 0,8 га на одного жителя. Рівень сільськогосподарських освоєнні територій країни досягає 70%, але досить диференційований щодо сфери. Площа орних земель становила на 1 січня 1996 32989 тис. га, пасовищ - 6758 тис. га. На кожного жителя України припадає 0,65 га оранки. У результаті меліоративних робіт осушено 329 тис. га і зрошується 2585 тис. га землі.

У структурі грунтового покриву Землі домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55% площі орних земель. 10% орних земель займають підзолисті і деградовані чорноземи, 9% - каштанові, 7% - підзолисті, 6,7% - сірі лісові, 2,5% - солонці, 2% - лугові та ін В останні роки порушується баланс гумусу, особливо в чорноземах. Отже, подальший розвиток землеробства має передбачити заходи щодо відновлення родючості грунтів, рекультивації земель, вилучених із сільськогосподарського обороту. Для України характерний високий рівень освоєння територій. Найвищий рівень мають західні області, Донбас, Придніпров'я. У степовій і лісостеповій зонах рівень оранки земель перевищує 70%. Одним з наслідків цього є зростання ерозійних процесів, частина яких перевищує третину загальної площі.

Що стосується землезабезпеченості населення України, то в Закарпатській області на одного жителя припадає 0,15 га ріллі, в південних областях - до 1,5 га, тоді як у середньому по Україні - 0,65 га. За цим показником Україна посідає одне з перших місць в Європі.

У найближчій перспективі значно зміниться структура землекористування. Найважливішим у цих змінах є збільшення чисельності фермерських землеволодінь і подальша приватизація землі, яка повинна підтверджуватися відповідним законодавством. Однією з найважливіших проблем при переході до ринкових відносин є створення детального земельного кадастру на основі бонітування грунтів. Для ефективного використання орних земель велике значення мають кліматичні ресурси території. Так, тривалість безморозного періоду, сума активних температур, кількість опадів, запаси вологи в грунтах - є агрокліматичними ресурсами. Кількісні параметри агрокліматичних ресурсів у межах України територіально диференційовані. Так, агрокліматичні ресурси півдня Криму дають змогу вирощувати субтропічні культури, а в цілому територія України придатна для вирощування всіх культур помірного поясу. Однак для отримання гарантованого врожаю на півдні України необхідно забезпечити одиничне зрошення, оскільки тут випадає мінімум опадів влітку, а також можливі посухи

Мінерально-сировинні ресурси (табл. 3.2) належать до невідновлюваних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки і сотні мільйонів років. За характером використання мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливно-енергетичні, рудні і нерудні. Основною особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їх нерівномірне знаходження в надрах землі. Встановлення, що основними районами нагромадження паливних, хімічних, будівельних та інших видів копалин осадового походження є платформи з товщами осадових порід і їх крайні прогини, а місцями створення великих відвалів рудних копалин - рухомі геосинкліналі й щити. Райони земної поверхні, в надрах яких зістикувалися геологічні структури, мають назву геохімічних вузлів, які характеризуються об'єднанням різноманітних за походженням видів ресурсів.

Таблиця 2. Запаси корисних копалин Україна

Паливні ресурси на території України широко представлені в основному кам'яним і бурим вугіллям, а також нафтою, природним газом, горючими сланцями і торфом. Основні запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому (98%) і Львівсько-Волинському (2%) басейнах. Більше третини запасів цих басейнів - коксівне вугілля. Використовується вугілля не тільки як енергетичне паливо, але і як цінна сировина для хімічної промисловості та металургії.

Умови залягання вугілля в Донбасі складні: глибина - 1200 м, товщина пластів - 0,3 - 2,0 м ⁽² / ₃ шарів мають потужність 0,3 - 0,45 м), висока крутизна падіння пластів. Середня глибина розробки перевищує 600 м, в деяких шахтах - 1100 м. Це надзвичайно ускладнює видобуток вугілля і зумовлює його високу собівартість. За марочним складом вугілля - від бурого, довгополуменевого до антрациту, близько 50% всіх запасів припадає на вугілля високоякісних марок. Найбільш інтенсивно освоюються запаси коксівного вугілля і антрацитів. Перше родовище кам'яного вугілля на території Донецького каменногоугольного басейну відкрито в 1721 р., з цього часу почалася його кустарна видобуток. Першу шахту побудовано у Лисичанську в 1796 р.

Видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні менш складна, товщина пластів тут досягає 2 м і запаси становлять 1 млрд. т. Промислове значення мають 12 пластів потужністю понад 0,6 м. Пласти залягають на глибині від 300 до 1200 м. Глибина розробки вугільних пластів в шахтах досягає 550 м. За марочним складом вугілля - від довгополуменевого до газового і газово-жирного. Розробка вугілля в басейні почалася в 1954 р. Виділяється% родовищ, найбільш перспективні - Міжріченське, Волинське, Тяглівське, Любельське. Крім цих басейнів, кам'яне вугілля виявлено у межах Дніпровсько-Донецької западини. Тут глибина залягання становить від 500 до 2800 м. Промислового значення ці поклади поки не мають.

Запаси бурого вугілля в основному зосереджені в Придніпровському басейні. Найбільшими родовищами є Коростишівське (Житомирська обл.), Звенигородське (Черкаська обл.) Та Олександрійське (Кіровоградська обл.). Потужність вугільних пластів до 18 м (основних - 2,0 - 6,0 м), глибина залягання 10 - 120 м (середня 60 - 80 м). Запаси оцінюються в 2 - 6 млрд. т, у тому числі 0,5 млрд. т придатні для відкритого видобутку. Невеликі його запаси є в Донбасі, Закарпатті та Поділля.

Родовища нафти і газу зосереджені в трьох регіонах: Придніпровському, Прикарпатському і Причорноморському. Основні запаси знаходяться на північному сході України. В Україні налічується 214 нафтових і газових родовищ. Найбільшими нафтовими родовищами є Прилуцьке і Леляківське (Чернігівська обл.), Рибальське і Качанівське (Сумська обл.), Зачепилівське, Радченківському і Сагайдацкое (Полтавська обл.), А також Бориславське, Битків-Бабченське, Долинське (у Прикарпатті) та ін

Найбільшими родовищами природного газу є Щебелінское, Єфремівське і Кегичівське (Харківська обл.), Перещепинське (Дніпропетровська обл.), Малишевське та Диканському (Полтавська обл.), Качанівське (Сумська обл.), А також у Прикарпатті - Дашавське, Колушское, Вільчі- Волицьке, Угерське, Опарське. Родовище нафти і газу в Прикарпатті внаслідок їх тривалої експлуатації перебувають на межі вичерпання.

На межі Кіровоградської і Черкаської областей відкриті запаси горючих сланців (3,7 млрд. т). Основні запаси їх зосереджені в Бовтишской западині на правобережжі Дніпра. Тут виділяється 5 горизонтів на глибині від 180 до 500 м. Вміст органічної речовини - від 12 до 50%. Поклади горючих сланців виявлені також в межах Дніпровсько-Донецької западини, Волино-Подільської плити, в Карпатах і Кримських горах. У Карпатах до горючих сланців відносяться менілітові сланці.

У України є близько 2500 родовищ торфу, запаси якого оцінюють у 2,2 млрд. т. Поклади торфу розміщені в основному на Поліссі та Лісостепу. Найбільші родовища: Ірдинські (Черкаська обл.), Бучанське, Трубіжське (Київська обл.), Замглайський (Чернігівська обл.), Поліське, Цирское (Волинська обл.), Озерянське (Житомирська обл.).

Є в Україну і родовища уранової руди, розташовані в Кіровоградській області і в Карпатах.

Рудні ресурси на території України представлені покладами залізних, марганцевих, ртутних, титанових, свинцево-цинкових, хромітових, нікелевих, алюмінієвих і ін руд.

Серед металлорудних ресурсів основна роль належить залізних руд. Загальні запаси залізних руд в Україні оцінюють в 27,4 млрд. т. З 88 родовищ 60 розташовані в Криворізькому басейні, запаси якого становлять 18,7 млрд. т. Запаси залізної руди в Кременчуцькому басейні оцінюють в 4,5 млрд. т, а в Білозерському залізорудному районі (Запорізька обл.) вони становлять 2,5 млрд. т. У Керченській родовищі залягає близько 1,4 млрд. т. Поклади залізних руд та окремі рудопрояви є і в інших районах України, зокрема в Карпатах, на Донецькій височині, але промислового значення вони не мають. На Поліссі здавна відомі родовища болотних залізних рук. Прогнозовані запаси залізних руд в Україні оцінюються в 20 млрд. т. Значна їх кількість залягає біля поверхні і видобувається відкритим способом.

Україна займає одне з перших місць у світі за запасами марганцю. Найбільшими родовищами є Великотокмацького (Запорізька обл.) І Нікопольське (Дніпропетровська обл.). Запаси марганцю становлять 2,2 млрд. т. Потужність рудоносного пласта - 1,5 - 5 м, глибина залягання 15 - 140 м. Вміст марганцю коливається в межах від 8 до 33 - 34%. Його видобувають як відкритим, так і шахтним способами.

Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені в Побужському родовищі (Вінницька обл.), Кіровоградській та Дніпропетровській областях.

Україна має певні запаси руд кольорових металів. До найважливіших родовищ належать поклади титану, основні запаси якого перебувають у Іршанському родовищі на Поліссі, Самотканського (Дніпропетровська обл.), На узбережжі Чорного та Азовського морів. Україна багата алюмінієвим сировиною. Запаси бокситів є в Високопільському (Дніпропетровська обл.) Та Смілянському (Черкаська обл.) Родовищах, алунітів - у Закарпатті (Беганський і Берегівське родовища), а нефелінових сієнітів - у Приазов'ї.

У Закарпатті відкрито родовища ільменіту, ртуті. Ртутні руди залягають у Донбасі (Микитівка), окремі рудопрояви відомі в Кримській області.

У басейні Південного Бугу виявлено невеликі поклади хромітових руд. Мідні зруденіння відкриті в Донбасі та в межах Українського щита; солі затоки Сиваш і Передкарпаття містять магній та інші елементи.

Знайдено в Україні і золото. Його основні запаси зосереджені в Дніпропетровській, Житомирській, Черкаській, Луганській, Донецькій областях і в Мужеевском (Закарпатська обл.) Родовищі. В останні роки значні запаси золота відкриті в Одеській області.

Нерудні ресурси представлені самородної сіркою, мінеральними солями, каоліном, графітом, нерудних сировиною для металургії, будівельними матеріалами.

Україна багата гірничохімічні сировиною. Великі запаси калійних солей зосереджені в Івано-Франківській області (Калуське, Тростянецьке, Туро-Волинське родовища) та у Львівській області (Стебнікское, Бориславське родовища). Калуське, Стебнікское і Сиваське родовища багаті магнієвими солями.

У Львівській області в Раздольским та Яворівському родовищах є великі запаси самородної сірки, де вони пов'язані з вапняками і гіпсами. Видобувають сірку кар'єрним способом і методом підземної виплавки. Невеликі поклади сірки є також на Керченському півострові.

Надзвичайно багато в Україну кам'яної солі, запаси якої оцінюються в 9 млрд. т. Здавна відомі поклади кухонної солі в Слов'янську, Артемівську, Солотвині, Дрогобичі, Калуші, Долині. Поклади кам'яної солі виявлено також в Одеській області. Кам'яна сіль використовується в харчовій і хімічній промисловості. Кухонну сіль добувають також з підземних розсолів у Передкарпатті і з ропи солоних озер і лиманів на Півдні Україні, яка містить також бром, магній тощо

Розвиток чорної металургії в країні потребує різноманітних нерудних матеріалів - флюсових, вогнетривких і формувальних глин. Великі запаси флюсових вапняків перебувають у Донецькій області та Автономній Республіці Крим, а доломітів - у Донецькій, Дніпропетровській та Закарпатській областях. Основні запаси вогнетривких глин зосереджені у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій і Черкаській областях, кварцитів - у Житомирській (Овруцьке), Кіровоградській (Малоскелеватское), Сумській (Банічское) і Донецькій (Красногорівського) областях. Найбільші родовища формувальних матеріалів є в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській і Запорізькій областях.

Особливо багато в Україні високоякісного каоліну (400 млн. т), запаси якого зосереджені в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській (Мурзінецкое родовище), Вінницькій (Глуховецьке і Великогадоминецьке), Донецькій (Володимирівське), Дніпропетровській (Просянівський) і Запорізькій (Біляївський) областях. Каолін використовується в основному для виробництва вогнетривких виробів, у фарфоро-фаянсової, паперової і гумової промисловості. Бентонітових глин, що використовуються в якості формувальних матеріалів і адсорбентів, багаті Черкаська, Закарпатська, Хмельницька, Тернопільська області і Автономна Республіка Крим. Найбільше - Черкаське родовище, з ним пов'язані і поклади палигорськітових глин, які застосовуються для виготовлення солестійких бурових розчинів.

Значні запаси графіту пов'язані з гнейсами Українського щита. Розробляють Заваллівське родовище в Кіровоградській області. Великі родовища цеолітів виявлено на Закарпатті серед неогенових вулканічних туфів.

Природні мінеральні барвники представлені залізоокисний (Дніпропетровська та Сумська області) і глинистим (Закарпатська та Донецька області) типами. У великих кількостях в Україну видобуваються сурик, мумія, охристі глини.

В Україні є запаси фосфоритів, що залягають в Прідднепровье, Сумській та Харківській областях. Нещодавно відкрито Покрово-Керченське родовище апатитів. Мел Донбасу (Райгородське і Белогоровское родовища) і вапняки Криму використовуються для виробництва соди. З вулканічними утвореннями Закарпаття пов'язані поклади бариту (Беганський родовище, близько 4 млн. т).

Значним багатством і різноманітністю відрізняється сировинна база будівельних матеріалів. Великі запаси граніту зосереджені в Кіровоградській, Запорізькій, Дніпропетровській і Донецькій областях.

У Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській та Львівській областях розміщені основні родовища вапняків.

В Україні є багато родовищ різноманітної сировини для виробництва будівельних матеріалів (наприклад, 36 родовищ цементної сировини, 61 - крейди). Україна багата родовищами облицювального каменю: граніту, мармуру, лабрадоритів, базальту. Поклади облицювального каменю є в більшості областей, але найцінніші види його залягають у Поліських областях - Рівненській, Житомирській, а також Запорізької, Закарпатській і Хмельницькій областях.

На Україні розвідано 24 родовища скляних пісків, запаси яких складають близько 220 млн. т. Піски високоякісні, легко збагачуються.

Поклади гіпсу і ангідриту зосереджені в Донбасі (Артемівське та ін родовища) і в Придністров'ї. Промислові запаси їх складають 439 млн. т. У Закарпатті розвідано значні запаси перліту (49 млн. т).

На території України виявлено різноманітні ювелірні та виробні камені: топаз, аметист, агат, берил, гірський кришталь, моріон, димчастий кварц, опал, халцедон, яшма, бурштин, скам'яніле дерево та ін

Україна має великі можливості для експорту залізної руди, марганцю, титану, сірки, калійних солей та іншої сировини.

Водні ресурси України складаються з місцевого стоку і транзиту. Загальний обсяг річкового стоку становить 210 км ^3, у тому числі 130 км ³ формуються за межами України. У середньому водозабезпечення одного жителя країни водою місцевого стоку становить 1000 м ^3, що майже в 18 разів менше, ніж у Росії. Високо водозабезпечення жителів у західних і північних областях. Ресурси підземних вод становлять 5,6 км ^3.

Основна маса річкового стоку припадає на Дніпро - 53,5 км ^3, Дністер - 8,7 км ^3, Сіверський Донець - 5 км ³ і Південний Буг - 3,4 км ^3. Всього на території України близько 73 тис. річок. Найбільш багатоводні є Дунай, який протягом 174 км тече по території України. Сток його в середньому за рік становить 123 км ^3. У той же час екологічні проблеми Дунаю стоять дуже гостро, а його воду для зрошування можна використовувати лише після очищення.

Майже 11 км ³ води акумулюють 3 тис. озер, у тому числі 2,5 км ³ прісної, 80 водосховищ, 20 тис. ставків мають запас води 24 км ^3. Найбільші озера і лимани розміщені на Поліссі, в басейні Дунаю, на узбережжі Чорного та Азовського морів, в Криму.

Штучні водойми створено на Дніпрі, Південному Бузі, Сіверському Дінці. Вони займають територію близько 7 тис. км ^3, а це означає, що саме стільки орних земель було вилучено в Україну з сільськогосподарського обороту.

Запаси підземних вод в Україні становлять майже 20 км ³ і зосереджені в основному на півночі і заході. Глибина залягання їх коливається від 100 м на півночі до 600 м на півдні країни. Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні, які зосереджені в 84 родовищах, з яких 35 експлуатуються.

У Карпатах, Закарпатській області і на півострові Крим у Кримських горах на глибині понад 500 м є термальні води, які ще недостатньо вивчені.

Споживання води в Україні зростає з кожним роком. Найбільшим споживачем води є промисловість, на другому місці - сільське господарство - 15 км ^3, на третьому - комунальне господарство - 4 км ^3.

Берегова лінія України становить майже 2 тис. км. Чорне море (майже 420 тис. км ²⁾ має велике господарське значення. Тут водиться 180 видів риб, більшість з яких промислові. Є цінні водорості. Крім транспортного море має ще й велике значення як зона відпочинку і лікування людей.

Азовське море (майже 40 тис. км ²⁾ характеризується багатим видовим складом живих організмів (350 видів риб). Його мелководность, обумовить хороше прогрівання води, сприяє широкому використанню узбережжя для відпочинку і лікування людей.

Лісові ресурси. Площа лісів України становить 8,6 млн. га, з них 6,9 млн. га займають ліси державного фонду. Вкрита лісом площа становить в середньому 14%, в тому числі західна і північна частини - 30-40%, Карпати - близько 40%, Полісся - 25,7%, Крим - 10%, Степ - 4%. 75% лісових площ мають високопродуктивне деревостани. Річний приріст деревини складає близько 30 млн. м ^3. На хвойні ліси припадає 54% запасу деревини, в тому числі на сосну - 35%, вона в основному поширена на Поліссі. Майже 40% запасів деревини - твердолисті породи,%: дуб - 22, бук - 13, граб - 2. Серед листяних порід переважають береза, осика, вільха, липа, тополя. Ліс має велике значення у заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав.

Рекреаційні ресурси є майже в усіх областях України. Серед них домінують санаторно-курортні. Всесвітньо відомий своїми санаторно-курортними умовами південь України (Одеська, Херсонська, Миколаївська, Донецька області та Автономна республіка Крим). Крім кліматичних ресурсів район багатий грязьовими, що дозволяють організувати специфічні лікувальні установи.

Ще одним з найважливіших рекреаційних ресурсів є район Карпат, який відрізняється хорошими умовами для організації як літнього, так і зимового відпочинку. У Сваляві, Синяві і Усть-Чорної є мінеральні води. Особливо багата мінеральними водами Львівська область (Трускавець, Моршин, Немирів та ін.) Лікувальні грязі є у с. Чорне Івано-Франківської області та с. Конопковци Тернопільській області. На межі Тернопільської та Хмельницької областей відкриті мощниее запаси мінеральних вод.

У рекреаційних цілях використовується територія Західного Полісся, особливо Шацькі озера. У Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Кіровоградській областях є запаси радонових вод, а в Полтавській (Миргород) - хлоридно-натрієвої води. Відомий своїми лікувальними можливостями Слов'яногірськ (Донецька обл.).

У сучасних умовах розвиток народного господарства України залежить від розміщення природних ресурсів, а ефективність його окремих галузей - від територіального об'єднання природних ресурсів. Територіальним об'єднанням природних ресурсів А.А. Мінц пропонує вважати джерела ресурсів різних видів, розташовані на певній цілісної території і об'єднані фактичним або перспективним спільним використанням у межах єдиного виробничо-територіального комплексу. Об'єднання природних ресурсів є специфічним для будь-якої території. До природному комплексу території належать земля, вода, ліс, мінерально-сировинні ресурси, а також природні умови (клімат, рельєф та ін.)

Ретельному вивченню підлягають лише окремі елементи природного комплексу, що необхідно для розвитку гірничодобувної промисловості, сільського і лісового господарства та забезпечення економіки держави енергетичними, сировинними та іншими ресурсами. Однак у сучасних умовах поелементне вивчення природного комплексу не забезпечує комплексного вивчення і використання природних ресурсів окремих регіонів.

Територіальне об'єднання природних ресурсів у регіоні є не сумою розрізнених ресурсів окремих природних чинників, а єдиним природним комплексом, в якому взаємопов'язані всі його елементи. Найчастіше природні ресурси того або іншого регіону використовуються без урахування взаємодії природного комплексу.

Особливий збиток як народному господарству, так і довкіллю завдає пріоритетне використання одного виду ресурсів.

Максимальне використання вигод від територіального об'єднання природних ресурсів дає можливість не тільки отримати найбільший народногосподарський ефект, а й успішно вирішувати складні питання охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування.

Література

1. Основи екології: Учеб. посібник. - Донецьк: 2009. -

2. Руденко В.П. Природно-ресурсний Потенціал Української РСР / / Изв. АН СРСР. Сер. геогр. - 2009. - № 5. - С. 88

3. Разуміхін Н.В. Природні ресурси та їх охорона. - Л., 2008. - С. 138.

4. Вернадський В.І. Хімічна будова біосфери Землі та її оточення. - М.;