Термін "соціолінгвістика" виник не так давно. Подібно своїм старшим сестрам - "етнолінгвістики" і "психолінгвістики", - вона погано піддається точному визначенню; справді, ці три терміни частково перетинаються і відмінності їх - це не стільки розбіжності в матеріалі, скільки різниця в підході і інтересах дослідників. Мабуть, правильно буде сказати, що соціолінгвістичні дослідження, як і ті, що проводилися під назвою "соціологія мови", мають справу з відношенням між мовою та суспільством. Але й таке твердження досить невизначено. Якщо ми хочемо бути більш точними, ми можеі відзначити, що соціолінгвістика відрізняється від своїх старших колег з вивчення ставлення "мова - суспільство" тим, що, слідуючи сучасним поглядам на лінгвістику, вважає і мова і суспільство структурами, а не просто сукупностями якихось одиниць. У цьому випадку завдання соціолінгвістів - розкрити системну кореляцію мовної структури і структури соціальної і, можливо, навіть виявити каузальні зв'язки в тому чи іншому напрямі.
І все ж, хоча соціолінгвістика в пошуках свого методу багато винесла саме зі структурної лінгвістики, вона в той же час різко розходиться з тим лінгвістичним напрямом, який розглядає мову як щось абсолютно однакове, однорідне і монолітне за своєю структурою; при такому підході (який тепер як нібито починають визнавати "хибним") відмінності мовних навичок у межах одного мовного суспільства просто скидаються з рахунків під маркою "вільного варіювання". І тому одна з найважливіших завдань соціолінгвістики - показати, що це варіювання (або це розмаїтість навичок) насправді аж ніяк не "вільно", а певним чином співвідноситься з системно впорядкованими соціальними відмінностями. У цьому - і навіть у ще більш широкому - плані мовні відмінності (diversity) є основним об'єктом соціолінгвістики.
Звичайно, таке визначення не охоплює всього різноманіття можливих соціолінгвістичних досліджень ... Мабуть, ми підійдемо ближче в своєму завданню, спробувавши дати опис параметрів (dimensions) соціолінгвістики - простеживши основні лінії інтересу дослідника, що проходять через все поле. Об'єкт соціологічного вивчення зазвичай знаходиться на перехресті двох або декількох ліній. Нижче ми розглянемо сім таких параметрів.
Якщо вважати ключовим поняттям даної галузі науки саме відмінності, розумно буде припустити, що найважливіші лінії дослідження повинні бути пов'язані з обумовленістю мовних відмінностей. Цей термін охоплює різноманітні соціально обумовлені фактори, з якими співвідносяться відмінності власне мовні. Число цих факторів може змінюватися від випадку до випадку, але все ж у більшості вивчених ситуацій істотними виявляються наступні три фактори: Відправник (Sender), Одержувач (Receiver) і Обстановка (Setting) - див Хаймс 1962.
1. Соціальна приналежність Відправника (або мовця) найяскравіше проявляється у випадку "класових діалектів", коли відмінності в мові відповідають розбіжностям у соціальній стратифікації. Мабуть, крайнє вираження це знаходить в кастових діалектах Індії. Сюди ж належать і випадки розходження між "чоловічий" і "жіночої" промовою (Ферфі 1944).
2. Соціальна приналежність Одержувача (чи слухача) проявляється у тих випадках, коли, як це неодноразово було зафіксовано для мов Сходу (Мартін 1964) та Океанії (Гарвін і Різенберг 1952), при зверненні до старшого за статусом вживається особлива лексика, яка виражає повагу. Інший особливий стиль мовлення, зумовлений тим же фактором, - це так звана дитяча мова (існує в рамках англійської та багатьох інших мов), під якою мається на увазі не те, що говорять діти, а те, як з ними розмовляють дорослі (Фергюсон 1964). Інші типи мовлення, обумовлені статусом одержувача, - це спеціальні стилі, які використовують нутка, звертаючись до горбатим, однооким, карликам і необрізаних чоловікам (Сепір 1915). Часто цей особливий стиль, який застосовується при розмові з яким-небудь людиною, зберігається і тоді, коли говорять про нього, однак категорія, про яку говорять, дуже рідко - якщо взагалі - співвідноситься із самостійним параметром мовного варіювання.
3. Третій параметр - Обстановка - охоплює всі ті потенційно релевантні елементи в контексті спілкування, які не відносяться до характеристик даних індивідів. Вони проявляються, наприклад, в особливому використанні мови апачами "на військовій стежці" (Оплер і Хойер 1940) або у відмінностях офіційного і неофіційного стилів, які в більшості мов (можливо, навіть у всіх мовах) обумовлені саме соціальним оточенням. У тому випадку, коли офіційний і неофіційний стилі різко розрізняються і за формою і по функції, ми говоримо про ситуацію Диглосія, існуючої в даний час в країнах арабського мови, в сучасній Греції, на о. Гаїті, в що говорить по-німецьки частині Швейцарії і в більшій частині Південної Індії (Фергюсон 1964).
Зрозуміло, ці три параметри, про які йшла мова вище, аж ніяк не виключають один одного, а, як правило, перетинаються, обумовлюючи особливий тип соціолінгвістичного поведінки. Наприклад, так звана чоловіча і жіноча мова в індіанців яна містила в собі вказівку і на відправника і на одержувача, а саме "чоловіча мова" вживалася у разі, якщо або відправник або одержувач був чоловік, а "жіноча мова" - тільки в розмові жінок між собою (Сепір 1929). Повний мовний етикет яванців включає фактори відправника, одержувача і обов'язково фактор обстановки. Зрозуміло також, що будь-яка з цих трьох характеристик може бути в окремих випадках розчленована на декілька більш дрібних. Наприклад, мовна, обумовлене типом відправника або одержувача, може залежати від комплексної взаємодії таких факторів, як вік, соціальне положення, близькість родинних відносин (див. Фрідріх 1965).
4. Інші параметри соціолінгвістики грунтуються не стільки на реальних відмінностях мовної поведінки, скільки на завданнях і обсязі дослідження. Так, у соціолінгвістиці, як і в інших областях, розрізняються синхронічний і діахронічні дослідження. Наприклад, у сфері вивчення кастових діалектів Індії ми можемо зазначити роботи обох типів: Гамперц (Гамперц 1958) переважно концентрує свою увагу на сучасних відмінностях і функціях, представлених у кастовий діалекті одному з сіл з мовою гінді, а Брайт і Рамануджан (Брайт і Рамануджан 1964 ) намагаються знайти історичні пояснення діалектних розбіжностей у кастових діалектах Південної Індії.
5. Ще один аспект проблеми був поставлений на обговорення роботою Хенігсвальда, за якою розгорнулася дискусія на конференції UCLA (University of California, Los Angeles), - див Хенігсвальд 1966. Це різниця між тим, як люди використовують мову, і тим, що вони думають про своє мовній поведінці і мовній поведінці інших. Ця остання сфера інтересів, вдало названа "народної лінгвістикою", дуже приваблива для соціолінгвістів. У багатьох країнах у народному середовищі спостерігається, наприклад, тенденція змішувати поняття "висока / низька мова" в сенсі "офіційна / неофіційна" та "висока / низька мова" як наслідок соціального статусу відправника. У таких випадках дослідник не повинен потрапляти на вудку "народної мудрості", приймаючи народну точку зору на щось відбиває реальне мовну поведінку; в той же час він повинен розуміти, що народна точка зору, взята сама по собі, є частина соціолінгвістичної ситуації і заслуговує самостійного розгляду.
6. Наступний параметр - масштаби різноманіття (extent of diversity). Цей термін не слід розуміти як відноситься до чисто географічним масштабами або до найпростіших лінгвістичним характеристиками, такими, як загальне число слів. Швидше він відноситься до відмінностей між частинами одного суспільства або нації в їх протиставленні відмінностей між окремими громадами або націями в цілому, а також до відмінностей між варіантами однієї мови - в їх протиставленні до відмінностей між окремими мовами. У це поняття "масштабу" доцільно включити три класифікаційних типу. Перший з них - мультідіалектний. При цьому вивчаються ті випадки, коли соціально обумовлені варіанти однієї мови використовуються в рамках одного суспільства або нації. Наприклад, це протиставлення мови U (Upper class "вищий клас") і мови не-U у Великобританії або відмінність офіційної та неофіційної мови тамили в Південній Індії. другий класифікаційний тип - багатомовними. Він охоплює ті випадки, коли всередині одного суспільства або нації функціонують різні мови. Це явище стикається з проблемою існування багатомовних націй в таких країнах, як Бельгія, Гана, Індія, Канада, Парагвай (як бачимо, приклади взяті майже з усіх континентів).
Третій класифікаційний тип - мультісоціальний. Про нього можна говорити в тих випадках, коли в різних суспільствах говорять на різних мовах. Завдання дослідника при цій - знайти відповідності між відмінностями мовними та відмінностями соціальними, слідуючи в руслі піонерської гіпотези Уорфа, постулював існування кореляцій між структурами мови та пов'язаними з даними мовою немовними аспектами культури. Так, Уорф міг би припустити - хоча і не зробив цього - певні кореляції між граматикою мови хопі та соціальної організацією Хопі, щоб потім зіставити ці дані з англійською граматикою або граматикою SAE (Standart American English "стандартний американський англійський") і відповідними соціальними організаціями SAE . Дослідження такого роду представлені роботою Фішера (Фішер 1966), в якій аналізуються громадські та мовні структури Трук і жителів о. Понапе.
7. Останній приймається нами параметр - це "застосування", тобто якесь більш широке застосування матеріалу, що випливає із сутності соціолінгвістичних описів. І тут також розрізняються три види, які відповідають трьом категоріям дослідників.
Перший вид застосування відображає інтереси соціолога. Соціолінгвістичні дані для нього - в першу чергу діагностичні свідчення, які розкривають соціальну структуру в цілому або будь-які приватні соціальні явища. Так, наприклад, виявлене троїчну поділ кастових діалектів Південної Індії в комбінації з двочленних відмінністю за ступенем офіційності можна порівнювати з іншими даними, так що в цілому вийде опис соціальних відмінностей, в також соціально обумовлених розходжень обстановки, істотних для жителів Південної Індії. Далі, оскільки в такий спосіб можна виявити соціально релевантне членування людей і ситуацій, дослідник може застосувати мовні критерії і для того, щоб піддати класифікації відмінності більш приватні, що стосуються як людей, так і ситуацій: так, людина, що говорить таким-то і таким-то чином кваліфікується як брамін, а та ситуація, при якій певна мова вживається, вважається суворо формальною.
Другий вид застосування відображає інтереси лінгвіста-історика. У цьому випадку вирішення підлягають такі питання. По-різному чи протікають мовні зміни в різних соціальних умовах? Протікають вони однаково і з однаковою швидкістю в рамках різних соціальних діалектів однієї мови? Як історія мови відображає взаємодії соціальних діалектів? Дослідження всіх цих проблем може бути зроблено або шляхом аналізу наявних історичних документів, або (це навіть краще) шляхом вивчення сучасних процесів мовних змін, як це зробив У. Лабов на о. Мартас-Віньярд в Нью-Йорку (Лабов 1963, він же 1964).
Третій вид застосування пов'язаний з тими, хто займається мовним плануванням. Це лінгвісти, працівники освіти, законодавці і адміністратори, що мають відношення до формування офіційної мовної політики. Так, нормалізатор, вивчаючи деякий організоване суспільство, в якому існує кілька діалектів або мов, має з такими питаннями. Які варіанти мови визнати "офіційними", чи "національними" язиками? Які з цих варіантів можна визнати придатними для використання в офіційних публікаціях, в офіційно заохочуване літературній творчості, в освітніх установах різних рівнів, у судочинстві? Яке має бути офіційне ставлення до тих мовним варіантів, які в цих умовах опинилися несанкціонованими? В якій мірі політична стратифікація нації повинна відповідати мовною поділу? Як повинні при цьому розвиватися і нормалізуватися системи листи? Найскладніші комплекси таких проблем - це, по всій вірогідності, ті, з якими зіткнулися молоді нації Африки та Азії; різні заходи, що приймаються цими країнами, є живою ілюстрацією виникають при цьому труднощів.
Всі перераховані вище моменти знайшли відображення в соціолінгвістичних роботах останніх років; багато нових ліній дослідження ще потрібно розвивати, а виникаючі нові проблеми зажадають нових даних. Але перспектива всіх можливостей аналізу - яскрава і обнадійлива [...]. Можна сподіватися, що соціолінгвістика вступає в нову еру свого розвитку; тепер ми вже можемо чекати об'єднаних результатів лінгвістики, соціології та антропології.
Список літератури
Брайт і Рамануджан 1964: W. Bright and AK Ramanujan. Sociolinguistic variation and language change. "Proceedings of the 9th International Congress of Linguistics", The Hague, 1964, 1107-1113.
Браун і Гілмен 1960: R. Brown and A. Gilman. The pronouns of power and solidarity. In "Style in Language", ed. by Thomas A. Sebeok, New York and Cambridge, Mass., 1960, 253-276.
Гамперц 1958: JJ Gumperz. Dialect differences and social stratification in a North Indian village. "American Anthropologist", 60, 1958, 668-682.
Гамперц і Хаймс 1964: JJ Gumperz and D. Hymes. The ethnography of communication. "American Anthropologist Special Publication", Menasha, Wisc., 1964, vol. 66, № 6, pt. 2.
Гарвін і Різенберг 1952: PL Garvin and S. Riesenberg. Respect behaviour on Ponape: an ethnolinguistic study. "American Anthropologist", 54, 1952, 201-220.
Каррі 1952: HC Currie. A projection of socio-linguistics: the relationships of speech to social status. "Southern Speech Journal", 18, 1952, 28-37.
Лабов 1963: W. Labov. The social motivation of a sound change. "Word", 19, 1963, 273-309.
Лабов 1964: W. Labov. Phonological correlates of social stratification. In Gumperz and Hymes, 1964, 164-176.
Мартін 1964: S. Martin. Speech levels in Japan and Corea. "Language in Culture and Society", ed. by Dell Hymes, New York, 1964, 407-412.
Оплер і Хойер 1940: ME Opler and H. Hoijer. The raid and war-patch language of the Chiricahua Apache. "American Anthropologist", 42, 1940, 617-634.
Сепір 1915: E. Sapir. Abnormal types of speech in Nootka, 1915. Reprinted in "Selected Writings of Edward Sapir", ed. by David G. Mandelbaum, Berkeley, 1949, 179-196.
Сепір 1929: E. Sapir. Male and female forms of speech in Jana, 1929. Reprinted in "Selected Writings of Edward Sapir", ed. by David G. Mandelbaum, Berkeley, 1949, 206-212.
Фергюсон 1959: Ch. A. Ferguson. Diglossia. "Word", 15, 1959, 325-340.
Фергюсон 1964: Ch. A. Ferguson. Baby talk in six languages. in Gumperz and Hymes, 1964, 103-114.
Ферфі 1944: PH Furfey. Men's and women's language. "American Catholic Sociological Review", 5, 1944, 218-223.
Фішер 1966: JL Fisher. Syntax and Social Structure: Truk and Ponape. "Sociolinguistics", The Hague - Paris, 1966, 168-183.
Фрідріх 1966: P. Friedrich. Structural implications of Russian Pronominal Usage. "Sociolinguistics. Proceedings of the UCLA Sociolinguistics Conference, 1964", The Hague - Paris, 1966, 214-253.
Хаймс 1962: DH Hymes. The ethnography of speaking. "Anthropology and Human Behavior", ed. by Thomas Gladwin and WC Sturtevant, Washington, DC, 1962, 15-53.
Хенігсвальд 1966: HM Hoenigswald. A proposal for the study of the folk-linguistics. "Sociolinguistics", The Hague - Paris, 1966, 16-20.
Ервін-Тріпп 1964: S. Erwin-Tripp. An analysis of the interaction of language, topic and listener. In Gumperz and Hymes, 1964, 86-102.
У. Брайт. Введення: параметри соціолінгвістики.