Очищення стічних вод. Освітлення будівельних майданчиків. Системи вентиляцій
1. Методи очищення стічних вод
Використання: очищення міських стічних вод, що містять органічні (білкові речовини, вуглеводи, жири, мастила, нафтопродукти, синтетичні поверхнево-активні речовини) і мінеральні (глина, пісок, окалина, сажа, різні солі) забруднення. Сутність винаходу: стічні води при подачі на споруди первинного відстоювання піддають повільному спрямованому флокуляційне перемішуванню з активним мулом, узятим в кількості 35-70 мг / л при градієнті швидкості 60-90 с-1 протягом 300-600 с. Використання даного способу очищення дозволяє підвищити ефективність відстоювання на 15-20% при зниженні капітальних витрат на спорудження.
Відомі способи очищення побутових стічних вод, які полягають у проціджуванні, відстоюванні та біологічному окисленні органічних домішок, причому для інтенсифікації умов відстоювання та окислення біогенних елементів ці процеси можуть поєднуватися в одній споруді (наприклад аеротенку-відстійнику), що дозволяє скоротити час обробки стічних вод і, відповідно, загальний обсяг споруд. Крім того, доповнення споруди зоною вторинного відстоювання дозволяє уникнути незадовільних гідродинамічних умов руху мулової суміші, що мають місце в звичайних вторинних відстійниках, що також покращує і спрощує процес очищення. Рекомендована доза подається активного мулу для вод середньої каламутності знаходиться в межах від 100 до 400 мг / л [1,2]. Недоліком способу є мала ступінь взаємодії при гідравлічному змішанні частинок активного мулу або біоплівки з речовинами, зваженими в стічній воді, а також руйнування вже утворилися пластівців у зонах підвищеної турбулентності.
Спосіб очищення стічних вод, що включає подачу в стічні води активного мулу і подальше відстоювання, яка відрізняється тим, що стічні води піддають повільному спрямованому (флокуляційне) перемішуванню з активним мулом, взятому в кількості 35 - 70 мг / л при градієнті швидкості 60 - 90 с- 1 протягом 300 - 600 с.
2. Освітлення будівельних майданчиків
Для електричного освітлення будівельних майданчиків і ділянок слід застосовувати типові стаціонарні та пересувні інвентарні освітлювальні установки. Пересувні інвентарні освітлювальні установки повинні розташовуватись на будiвельному майданчику в місцях виконання робіт, і в зоні транспортних шляхів і ін Будівельні машини повинні бути обладнані освітлювальними установками зовнішнього освітлення. У тих випадках, коли будівельні машини не поставляються комплектно з освітлювальним обладнанням для зовнішнього освітлення, при проектуванні електричного освітлення повинні бути передбачені встановлення зовнішнього освітлення, монтовані на корпусах машин. Електричне освітлення будівельних майданчиків і ділянок підрозділяється на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне. Робоче освітлення повинно бути передбачено для всіх будівельних майданчиків і ділянок, де роботи виконуються у нічний час і сутінковий час доби, і здійснюється установками загального освітлення (рівномірного або локалізованого) і комбінованого (до загального додається місцеве). Загальне рівномірне освітлення слід застосовувати, якщо нормована величина освітленості не перевищує 2 лк. В інших випадках та доповнення до спільного рівномірному має передбачатися загальне локалізоване освітлення або місцеве освітлення.
Для освітлення місць виробництва зовнішніх будівельних та монтажних робіт повинні застосовуватися джерела світла:
· Лампи розжарювання загального призначення-ЛН за ГОСТ 19190-84;
· Лампи розжарювання прожекторні за ГОСТ 19190-84;
· Лампи розжарювання галогенні за ГОСТ 19190-84;
· Лампи ртутні газорозрядні високого тиску ДРЛ за ГОСТ 23583-79, ГОСТ 23198-78;
· Лампи ртутні газорозрядні високого тиску ДРІ за ГОСТ 20401-75;
· Лампи ксенонові ДКсТ за ГОСТ 20401-75;
· Лампи натрієві високого тиску НЛВД за ГОСТ 24169-80.
Загальне освітлення має здійснюватися світловими приладами по ГОСТ 6047-75, ГОСТ 8045-82. Для загального рівномірного освітлення будівельних майданчиків повинні застосовуватися світлові прилади:
· Світильники з ЛН при ширині будівельного майданчика до 20 м ;
· Світильники з лампами типу ДРЛ і типу НЛВД-при ширині майданчики від 20 до 150 м ;
· Прожектори з ЛН та лампами ДРІ-при ширині майданчиків від 150 до 300 м ;
· Світильники і прожектори з лампами ДКсТ, що має коефіцієнт посилення сили світла не менше 10-при ширині майданчики понад 300 м .
Для освітлення місць виробництва будівельних і монтажних робіт усередині будинку повинні застосовуватися світильники з лампами розжарювання загального призначення. Для загального локалізованого освітлення при розташуванні світильників на відстані 15 м і менше від місць проведення робіт повинні застосовуватися світильники з лампами типів ДРЛ і ПЛВД, а також прожектори з лампами типів ЛН і ДРЛ. Світильники загального локалізованого освітлення встановлюються на будівлях, конструкціях і щоглах загального рівномірного освітлення. Установка освітлювальних пристроїв на спалимих покрівлях (покриттях) будівель забороняється. Аварійне освітлення повинно бути передбачене в місцях виконання робіт з бетонування відповідальних конструкцій в тих випадках, коли за вимогами технології перерву в укладанні бетону неприпустимий. Аварійне освітлення на ділянках бетонування залізобетонних конструкції повинен забезпечувати освітленість 3 лк, а на ділянках бетонування масивів-1 лк на рівні укладається бетонної суміші. Евакуаційне освітлення повинно бути передбачене в місцях основних шляхів евакуації, а також у місцях проходів, де існує небезпека травматизму. Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати всередині будівлі, що будується освітленість 0,5 лк, поза будівлею-0, 2 лк. Охоронне освітлення передбачається в тих випадках, коли в темний час доби потрібна охорона будівельного майданчика або ділянки виробництва робіт. Для здійснення охоронного освітлення слід виділяти частину світильників робочого освітлення. Охоронне освітлення повинно забезпечувати на кордонах будівельних майданчиків або ділянок виробництва робіт горизонтальну освітленість 0,5 лк на рівні землі або вертикальну на площині огорожі. Для будівельних майданчиків і ділянок робіт необхідно передбачати загальне рівномірне освітлення. При цьому освітленість повинна бути не менше 2 лк незалежно від застосовуваних джерел світла, за винятком автодоріг. Для ділянок робіт, де нормовані рівні освітленості повинні бути більше 2 лк, на додаток до загального рівномірному освітленню слід передбачати загальне локалізоване освітлення. Для тих ділянок, на яких можливе лише тимчасове перебування людей, рівні освітленості повинні бути знижені до 0,5 лк. Освітленість, створювана освітлювальними установками загального освітлення на будівельних майданчиках та ділянках робіт всередині будівлі, повинна бути не менш нормованої Ен, наведеною в табл. 1, незалежно від застосовуваних джерел світла.
3. Класифікація системи вентиляцій
Системи вентиляції забезпечують підтримку допустимих метеорологічних параметрів в приміщеннях різного призначення.
При всьому різноманітті систем вентиляції, зумовленому призначенням приміщень, характером технологічного процесу, видом шкідливих виділень і т. п., їх можна класифікувати за наступними характерними ознаками:
За способом створення тиску для переміщення повітря: з природною і штучною (механічним) спонукою.
За призначенням: приточні і витяжні.
По зоні обслуговування: місцеві і загальнообмінні.
За конструктивним виконанням: канальні та безканальні.
3.1 Природна вентиляція
Переміщення повітря в системах природної вентиляції відбувається: внаслідок різниці температур зовнішнього (атмосферного) повітря і повітря в приміщенні, так званої аерації; внаслідок різниці тисків "повітряного стовпа" між нижнім рівнем (обслуговує приміщенням) і верхнім рівнем - витяжним пристроєм (дефлектором), встановленим на покрівлі будинку; в результаті впливу так званого вітрового тиску.
3.2 Механічна вентиляція
У механічних системах вентиляції використовуються устаткування і прилади (вентилятори, електродвигуни, повітронагрівачі, пиловловлювачі, автоматика і ін), що дозволяють переміщати повітря на значні відстані. Витрати електроенергії на їх роботу можуть бути досить великими. Такі системи можуть подавати і видаляти повітря з локальних зон приміщення в необхідній кількості, незалежно від умов навколишнього повітряного середовища. При необхідності повітря піддають різним видам обробки (очищенню, нагріванню, зволоженню тощо), що практично неможливо в системах із природним спонуканням.
3.3 Припливна вентиляція
Припливні системи служать для подачі у вентильовані приміщення чистого повітря замість вилученого. Припливне повітря в необхідних випадках піддається спеціальній обробці (очищенню, нагріванню, зволоженню тощо).
3.4 Витяжна вентиляція
Витяжна вентиляція видаляє з приміщення (цеху, корпусу) забруднене або нагріте відпрацьоване повітря. Як припливна, так і витяжна вентиляція може влаштовуватися на робочому місці (місцева) або для всього приміщення (загальнообмінна).
3.5 Місцева вентиляція
Місцевою вентиляцією називається така, при якій повітря подають на певні місця (місцева припливна вентиляція) і забруднене повітря видаляють тільки від місць утворення шкідливих виділень (місцева витяжна вентиляція).
3.6 Місцева припливна вентиляція
До місцевої припливної вентиляції належать повітряні душі (зосереджений приплив повітря з підвищеною швидкістю). Вони повинні подавати чисте повітря до постійних робочих місць, знижувати в їх зоні температуру навколишнього повітря і обдувати робітників, що піддаються інтенсивному тепловому опроміненню.
3.7 Місцева витяжна вентиляція
Місцеву витяжну вентиляцію застосовують, коли місця виділення шкідливостей в приміщенні локалізовані і можна не допустити їх поширення по всьому приміщенню.
3.8 Загальнообмінна припливна вентиляція
Загальнообмінна припливна вентиляція влаштовується для асиміляції надмірного тепла і вологи, розбавлення шкідливих концентрацій парів і газів, не видалених місцевою і загальнообмінною витяжною вентиляцією, а також для забезпечення розрахункових санітарно-гігієнічних норм і вільного дихання людини в робочій зоні.
3.9 Загальнообмінна витяжна вентиляція
Найпростішим типом загальнообмінної витяжної вентиляції є окремий вентилятор (зазвичай осьового типу) з електродвигуном на одній осі розташований у вікні або в отворі стіни. Така установка видаляє повітря з найближчої до вентилятора зони приміщення, здійснюючи лише загальний повітрообмін.
3.10 Канальна та безканальні вентиляція
Системи вентиляції мають розгалужену мережу воздуховодов для переміщення повітря (канальні системи) або канали (повітроводи) можуть бути відсутні, наприклад, при установці вентиляторів в стіні, в перекритті, при природній вентиляції тощо (безканальні системи).
Таким чином, будь-яка система вентиляції може бути охарактеризована за вказаними вище чотирьох ознаками: за призначенням, зоні обслуговування, способу перемішування повітря і конструктивного виконання.
1. Методи очищення стічних вод
Використання: очищення міських стічних вод, що містять органічні (білкові речовини, вуглеводи, жири, мастила, нафтопродукти, синтетичні поверхнево-активні речовини) і мінеральні (глина, пісок, окалина, сажа, різні солі) забруднення. Сутність винаходу: стічні води при подачі на споруди первинного відстоювання піддають повільному спрямованому флокуляційне перемішуванню з активним мулом, узятим в кількості 35-70 мг / л при градієнті швидкості 60-90 с-1 протягом 300-600 с. Використання даного способу очищення дозволяє підвищити ефективність відстоювання на 15-20% при зниженні капітальних витрат на спорудження.
Відомі способи очищення побутових стічних вод, які полягають у проціджуванні, відстоюванні та біологічному окисленні органічних домішок, причому для інтенсифікації умов відстоювання та окислення біогенних елементів ці процеси можуть поєднуватися в одній споруді (наприклад аеротенку-відстійнику), що дозволяє скоротити час обробки стічних вод і, відповідно, загальний обсяг споруд. Крім того, доповнення споруди зоною вторинного відстоювання дозволяє уникнути незадовільних гідродинамічних умов руху мулової суміші, що мають місце в звичайних вторинних відстійниках, що також покращує і спрощує процес очищення. Рекомендована доза подається активного мулу для вод середньої каламутності знаходиться в межах від 100 до 400 мг / л [1,2]. Недоліком способу є мала ступінь взаємодії при гідравлічному змішанні частинок активного мулу або біоплівки з речовинами, зваженими в стічній воді, а також руйнування вже утворилися пластівців у зонах підвищеної турбулентності.
Спосіб очищення стічних вод, що включає подачу в стічні води активного мулу і подальше відстоювання, яка відрізняється тим, що стічні води піддають повільному спрямованому (флокуляційне) перемішуванню з активним мулом, взятому в кількості 35 - 70 мг / л при градієнті швидкості 60 - 90 с- 1 протягом 300 - 600 с.
2. Освітлення будівельних майданчиків
Для електричного освітлення будівельних майданчиків і ділянок слід застосовувати типові стаціонарні та пересувні інвентарні освітлювальні установки. Пересувні інвентарні освітлювальні установки повинні розташовуватись на будiвельному майданчику в місцях виконання робіт, і в зоні транспортних шляхів і ін Будівельні машини повинні бути обладнані освітлювальними установками зовнішнього освітлення. У тих випадках, коли будівельні машини не поставляються комплектно з освітлювальним обладнанням для зовнішнього освітлення, при проектуванні електричного освітлення повинні бути передбачені встановлення зовнішнього освітлення, монтовані на корпусах машин. Електричне освітлення будівельних майданчиків і ділянок підрозділяється на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне. Робоче освітлення повинно бути передбачено для всіх будівельних майданчиків і ділянок, де роботи виконуються у нічний час і сутінковий час доби, і здійснюється установками загального освітлення (рівномірного або локалізованого) і комбінованого (до загального додається місцеве). Загальне рівномірне освітлення слід застосовувати, якщо нормована величина освітленості не перевищує 2 лк. В інших випадках та доповнення до спільного рівномірному має передбачатися загальне локалізоване освітлення або місцеве освітлення.
Для освітлення місць виробництва зовнішніх будівельних та монтажних робіт повинні застосовуватися джерела світла:
· Лампи розжарювання загального призначення-ЛН за ГОСТ 19190-84;
· Лампи розжарювання прожекторні за ГОСТ 19190-84;
· Лампи розжарювання галогенні за ГОСТ 19190-84;
· Лампи ртутні газорозрядні високого тиску ДРЛ за ГОСТ 23583-79, ГОСТ 23198-78;
· Лампи ртутні газорозрядні високого тиску ДРІ за ГОСТ 20401-75;
· Лампи ксенонові ДКсТ за ГОСТ 20401-75;
· Лампи натрієві високого тиску НЛВД за ГОСТ 24169-80.
Загальне освітлення має здійснюватися світловими приладами по ГОСТ 6047-75, ГОСТ 8045-82. Для загального рівномірного освітлення будівельних майданчиків повинні застосовуватися світлові прилади:
· Світильники з ЛН при ширині будівельного майданчика до
· Світильники з лампами типу ДРЛ і типу НЛВД-при ширині майданчики від 20 до
· Прожектори з ЛН та лампами ДРІ-при ширині майданчиків від 150 до
· Світильники і прожектори з лампами ДКсТ, що має коефіцієнт посилення сили світла не менше 10-при ширині майданчики понад
Для освітлення місць виробництва будівельних і монтажних робіт усередині будинку повинні застосовуватися світильники з лампами розжарювання загального призначення. Для загального локалізованого освітлення при розташуванні світильників на відстані
3. Класифікація системи вентиляцій
Системи вентиляції забезпечують підтримку допустимих метеорологічних параметрів в приміщеннях різного призначення.
При всьому різноманітті систем вентиляції, зумовленому призначенням приміщень, характером технологічного процесу, видом шкідливих виділень і т. п., їх можна класифікувати за наступними характерними ознаками:
За способом створення тиску для переміщення повітря: з природною і штучною (механічним) спонукою.
За призначенням: приточні і витяжні.
По зоні обслуговування: місцеві і загальнообмінні.
За конструктивним виконанням: канальні та безканальні.
3.1 Природна вентиляція
Переміщення повітря в системах природної вентиляції відбувається: внаслідок різниці температур зовнішнього (атмосферного) повітря і повітря в приміщенні, так званої аерації; внаслідок різниці тисків "повітряного стовпа" між нижнім рівнем (обслуговує приміщенням) і верхнім рівнем - витяжним пристроєм (дефлектором), встановленим на покрівлі будинку; в результаті впливу так званого вітрового тиску.
3.2 Механічна вентиляція
У механічних системах вентиляції використовуються устаткування і прилади (вентилятори, електродвигуни, повітронагрівачі, пиловловлювачі, автоматика і ін), що дозволяють переміщати повітря на значні відстані. Витрати електроенергії на їх роботу можуть бути досить великими. Такі системи можуть подавати і видаляти повітря з локальних зон приміщення в необхідній кількості, незалежно від умов навколишнього повітряного середовища. При необхідності повітря піддають різним видам обробки (очищенню, нагріванню, зволоженню тощо), що практично неможливо в системах із природним спонуканням.
3.3 Припливна вентиляція
Припливні системи служать для подачі у вентильовані приміщення чистого повітря замість вилученого. Припливне повітря в необхідних випадках піддається спеціальній обробці (очищенню, нагріванню, зволоженню тощо).
3.4 Витяжна вентиляція
Витяжна вентиляція видаляє з приміщення (цеху, корпусу) забруднене або нагріте відпрацьоване повітря. Як припливна, так і витяжна вентиляція може влаштовуватися на робочому місці (місцева) або для всього приміщення (загальнообмінна).
3.5 Місцева вентиляція
Місцевою вентиляцією називається така, при якій повітря подають на певні місця (місцева припливна вентиляція) і забруднене повітря видаляють тільки від місць утворення шкідливих виділень (місцева витяжна вентиляція).
3.6 Місцева припливна вентиляція
До місцевої припливної вентиляції належать повітряні душі (зосереджений приплив повітря з підвищеною швидкістю). Вони повинні подавати чисте повітря до постійних робочих місць, знижувати в їх зоні температуру навколишнього повітря і обдувати робітників, що піддаються інтенсивному тепловому опроміненню.
3.7 Місцева витяжна вентиляція
Місцеву витяжну вентиляцію застосовують, коли місця виділення шкідливостей в приміщенні локалізовані і можна не допустити їх поширення по всьому приміщенню.
3.8 Загальнообмінна припливна вентиляція
Загальнообмінна припливна вентиляція влаштовується для асиміляції надмірного тепла і вологи, розбавлення шкідливих концентрацій парів і газів, не видалених місцевою і загальнообмінною витяжною вентиляцією, а також для забезпечення розрахункових санітарно-гігієнічних норм і вільного дихання людини в робочій зоні.
3.9 Загальнообмінна витяжна вентиляція
Найпростішим типом загальнообмінної витяжної вентиляції є окремий вентилятор (зазвичай осьового типу) з електродвигуном на одній осі розташований у вікні або в отворі стіни. Така установка видаляє повітря з найближчої до вентилятора зони приміщення, здійснюючи лише загальний повітрообмін.
3.10 Канальна та безканальні вентиляція
Системи вентиляції мають розгалужену мережу воздуховодов для переміщення повітря (канальні системи) або канали (повітроводи) можуть бути відсутні, наприклад, при установці вентиляторів в стіні, в перекритті, при природній вентиляції тощо (безканальні системи).
Таким чином, будь-яка система вентиляції може бути охарактеризована за вказаними вище чотирьох ознаками: за призначенням, зоні обслуговування, способу перемішування повітря і конструктивного виконання.