ЖОДЛЕ (франц. Jodelet) - герой комедії П. Скаррона «Жодле, або Господар-слуга» (1645) і «Жодле-дуелянт» (1646, початкове назв. «Три Доротеї, або Збезчещений Жодле»). Героєм своїх перших комедій Скаррон зробив актора Жюльєна Бедо, який виступав у театрі Маре під псевдонімом Жодле і прославився виконанням фарсів. В якості літературного джерела французький комедіограф використовував п'єси іспанського драматурга Франциске де Рохас. Одне лише вторгнення фарсового персонажа в піднесену атмосферу «комедії плаща і шпаги» створювало комічний ефект зниження: граючи роль знатного нареченого в будинку уявного тестя, Ж. наслідує величним манерам господаря і освідчується в коханні високим стилем, неабияк присмаченим простонародними слівцями. Разом з тим Ж. зберігає практичний розум і кмітливість - не забуває поцікавитися про придане нареченої і розсудливо відмовляється від нав'язуваної йому дуелі. Ж. скрізь відчуває себе легко і вільно: в обох п'єсах він наставляє своїх панів, нагороджує стусанами ревнивого дона Хуана, а дона Фелікса засуджує за розпусний спосіб життя. Плебей Ж. стає рушійною силою комедії, відкриваючи собою галерею життєрадісних і ініціативних слуг у французькому театрі. Окрилений успіхом п'єс за участю Ж., Скаррон виводить на сцену ще один тип слуги: по суті Кріспа - це другий Ж., але без фарсової маски. З плином часу образ Ж. почав тьмяніти, тоді як популярність Кріспа зростала. Після смерті Скаррона з'являється безліч комічних п'єс, в яких діє Кріспа; його витіснить лише блискучий Фігаро, створений генієм Бомарше.
Літ.: Cosnier С. Jodelet: un acteur du XVII siecle devenu un type / / Revue d'histoire litteraire de la France. 1962, n 3. P.329-352.