Марія Морозова
Влітку минулого року в Парижі з успіхом пройшла виставка «Шедеври японської живопису». І це невипадково. Довгий час живопис Японії перебувала під впливом Китаю, але в середині 19-го століття японські художники створили свій світ експресивного малюнка і неповторного легкого колориту. Вони пробудили інтерес до Сходу і зіграли революційну роль у мистецтві. У них навчалися К. Мане, Дега, Ван Гог і ін
Самий прославлений і пізнаваний у світі японський живописець Кацусіка Хокусай (1760-1849). Наш сучасник, відомий художник Ілля Глазунов ставить Хокусая в один ряд з Ель Греко, Рубенсом, Врубелем, Моне і Дега, тому що, за його словами, «всі вони служать одному: красі», і у всіх є своє розуміння краси й гармонії світу .
Малювати Хокусай почав ще в дитинстві - йому ледь виповнилося п'ять років. Він вважав, що головне для художника - це духовна біографія, яка починає формуватися з усвідомлення свого «Я» у світі. Оцінюючи свою творчість, Хокусай якось сказав, що його художня кар'єра почалася тільки в 73 роки, а виконані до цього роботи нічого не варті.
Художник називав себе божевільним на живопису. Він умів поєднати самобутність, філософську глибину і людську мудрість. Можливо, саме завдяки своїй творчості, працездатності і образу думок він прожив у два рази довше, ніж середній японець того часу.
Найвідоміша, містична і символічна картина Хокусая - «Велика хвиля». Вона зрозуміла навіть глядачам, далеким від японської культури. За гідно оцінений в Європі та Америці цикл робіт «36 видів гори Фудзі», який показує символ Японії в різний час доби і пір року.
Хокусай малював до останніх днів життя і створив 30 тисяч гравюр і малюнків, а також 500 ілюстрованих книг. Працював він, безперервно подорожуючи. Обійшовши всю Японію, Хокусай не залишив жодного більш-менш цікавого місця без уваги. У результаті він склав книгу чорно-білих малюнків, виконаних тушшю, з видами Японії і назвав її «Манго». Вона до цих пір дарує світу незвичайний погляд Хокусая, відображений на папері.
З тих пір, а точніше з 1814 року, термін «манга» міцно увійшов у свідомість японців. Дослівно він означає «картинка як попало», а в інтерпретації самого художника перекладається як «мимовільні ескізи». Тепер назву «манга» отримують серії мальованих книг. Це не комікс і не романи в картинках. Це своєрідна і невід'ємна частина життя, що охоплює діапазон від кулінарії до фантастики. І хоча за традицією малюнки залишаються чорно-білими, манга випускається величезними тиражами і складає приблизно 30% всієї друкованої продукції Японії. Такі журнали японці розглядають практично щодня. Ще одним досягненням Хокусая є створення нової палітри - він першим з японців став змішувати фарби, домагаючись ігри та виразності кольору.
Хокусай хотів дожити до ста років. Він був упевнений, що саме в цьому віці досягне вершин майстерності. Але доля розпорядилася інакше. Останньою картиною художника стала «Рибак і дроворуб». Як і інші, вона вчить поважати мудрість і старість, підкреслює своєрідність японської культури, підтверджуючи, що «краса не вічна, і споглядати її теж мистецтво».
І зараз Кацусіка Хокусай вважається неперевершеним майстром і класиком жанру. Недарма до художника стосовно крилата фраза: «Хокусай - це японське все».
***
Хокусай
Хокусай (Кацусіка Хокусай 1760, Едо (нині Токіо) - 10 травня 1849, там же), художник укійо-е, ілюстратор, гравер, письменник - один з найбільших геніїв японського мистецтва. Творив під безліччю псевдонімів.
Початок шляху
Народився, як вважають, у кварталі Варагесуй району Хондзе в Едо. Його справжнє ім'я Токітаро, але протягом усього свого творчого життя він брав багато різних псевдонімів. У 18 років Хокусай поступив до школи Кацукави Сюнсе (1726-1792), відомого художника укійо-е, що прославився портретами акторів кабукі. У 1779 молодий митець зробив серію цілком впевнено скомпонованих театральних портретів.
У 1791 році Хокусая було запрошено зробити кілька гравюр для видавця Цутая Дзюдзабуро. Після смерті Сюнсе в 1792 році, школу Кацукава очолив інший учень Сюнсе, Кацукава Сюней (1762-1819), і Хокусай, ймовірно, припинив малювати портрети акторів.
Власний стиль - сурімоно
1793 і 1794 роки стали переломними в кар'єрі Хокусая. Художник відмовився потурати смакам тодішньої публіки, яка вимагала звичних робіт у жанрі укійо-е, і став виробляти свій власний стиль, запозичивши деякі прийоми японських шкіл живопису Рімпа і Тоса, а також застосувавши європейську перспективу.
У 1795 році вийшли його ілюстрації до поетичної антології «Кека Едо мурасакі». Між 1796 і 1799 роками Хокусай створив багато одиночних гравюр і альбомних аркушів. Останні «сурімоно» - так називалися ці виконані на замовлення відбитки - мали колосальний успіх. У результаті інші художники відразу ж заходилися імітувати. Саме в 1796 році митець почав використовувати згодом широко відомий псевдонім Хокусай. Цим ім'ям він, починаючи з 1798, підписував гравюрні аркуші і художні роботи, деякі виконані на замовлення ілюстрації він підписував псевдонімом Тацумаса, ілюстрації для комерційних романів виходили під іменем Токітаро, інші багатотиражні гравюри й ілюстрації до книг були підписані як Како або Соробеку. У 1800 році, у віці 41 року, художник став називати себе Гакедзін Хокусай - «Божевільний живописом Хокусай».
Публічні виступи
Приблизно з цього часу, хоча він жив дистанціюючись від суспільства, Хокусай, завоювавши певний авторитет, він часто демонстрував своє мистецтво на публіці. У 1804 на території храму Едо художник намалював зображення Бодхідхарми розміром в 240 м. Між 1804 і 1813 проілюстрував комічні повісті, т. зв. «Еміхон», відомих авторів Кекутея Бакіна і Рютея Танехіко.
Знову в Едо. Бідність
У 1836 році художник повернувся до Едо, коли місто було розгромлено місцевою біднотою, і йому довелося заробляти на їжу продажем власних картин. У 1839 у майстерні Хокусая трапилася пожежа, яка знищила всі ескізи і робочі матеріали. Після цього митець, як видно, малював зовсім небагато, і практично не випускав гравюр та книжкових ілюстрацій. Найвідомішим з його учнів, напевно, став Тотоя Хоккей (1780-1850), який ілюстрував книжки та «сурімоно».