Ім'я файлу: Сонячна система.docx
Розширення: docx
Розмір: 105кб.
Дата: 20.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
моя_робота2[1].doc
Розширення: docx
Розмір: 105кб.
Дата: 20.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
моя_робота2[1].doc
Сонячна система— планетна система, що включає в себе центральну зорю — Сонце, і всі природні космічні об'єкти (планети, астероїди, комети, потоки сонячного вітру тощо), які об'єднуються гравітаційною взаємодією[6]. Сонячна система є частиною значно більшого комплексу, який складається із зірок і міжзоряної речовини — галактики Чумацький Шлях[7].
Сонце складає ≈99,85 % маси Сонячної системи; газові планети-гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун) складають 99 % залишкової маси[8]. Як і в інших зір, у надрах Сонця ефективно відбуваються термоядерні реакції з виділенням енергії[9]. Планети за фізичними характеристиками поділяють на дві групи. Ближче до Сонця розташовані планети земної групи: Меркурій, Венера, Земля, Марс; далі від Сонця розташувались планети-гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун[10]. Планети земної групи порівняно невеликі, їхня густина ≈5 г/см³; вони складаються переважно з важких хімічних елементів; мають гаряче металеве ядро, оточене мантією із силікатних порід, і верхній шар — кору[11]. Планети-гіганти не мають твердої поверхні, бо за хімічним складом (99 % гідрогену і гелію) і густиною (≈1 г/см³) вони нагадують зорі, а їхня велика маса спричиняє нагрівання ядер до температури понад +10 000 °С[12].
Окрім Сонця й планет, до складу Сонячної системи входять також карликові планети, супутники планет, астероїдиМарс — планета земного типу з розрідженою атмосферою. На Марсі є метеоритні кратери, як на Місяці, вулкани, долини та пустелі, подібні до земних. Тут розташована гора Олімп (22 456 м), найвища відома гора в Сонячній системі, та Долини Марінера — величезна рифтоподібна система каньйонів[1]. На додаток до особливостей — період обертання Марса та сезонні цикли також подібні до земних.
Марс — невелика планета, більша за Меркурій, але майже вдвічі менша від Землі за діаметром. Марс має екваторіальний радіус 3396 км і середній полярний радіус 3379 км (обидва значення точно визначені космічним апаратом «Mars Global Surveyor», який почав свою місію на орбіті навколо планети 1999 року). Маса Марса становить 6,418×1023 кг, що вдесятеро менше за масу Землі, а прискорення вільного падіння на його поверхні — 3,72 м/с². Це означає, що обʼєкти на Марсі важать лише третину своєї земної ваги.
Загальна площа поверхні Марса приблизно дорівнює всій площі Земної суші. Це десь — третина всієї площі планети Земля.
Порівняння розмірів Землі (середній радіус 6371 км) і Марса (середній радіус 3386,2 км)
Марс має червоний колір, яким він завдячує мінералу маґгеміту — γ-оксиду заліза(III). Через цей колір його іноді називають Червоною планетою. Марс довго асоціювали з війною та кровопролиттям, і тому його назвали на честь римського бога війни. У планети є два супутники, Фобос (грец. φόβος, дос. ««Страх»») і Деймос («Жах»), які були названі на честь двох дітей: Ареса й Афродіти (римські варіанти назв — Марс і Венера відповідно).
Протягом минулого сторіччя Марс посідав особливе місце в популярній культурі. Він служив натхненням для поколінь фантастів. Загадковість планети та багато таємниць залишаються стимулом для наукових досліджень і людської уяви до цього дня.