Застосування термографії в клінічній медицині

Ім'я файлу: Лущ_Ігор,_БМ_02_Реферат_термографія.docx
Розширення: docx
Розмір: 2029кб.
Дата: 23.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
I would like to talk about how important it is to learn the lang

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Факультет біомедичної інженерії

Кафедра біомедичної інженерії

РЕФЕРАТ

З дисципліни Біомедичні сенсорні системи

спеціальність		*163 Біомедична інженерія*

	На тему		Застосування термографії в клінічній медицині. Схеми та характеристики

Виконав студент 3-го курсу гр. БМ-02

Ігор ЛУЩ

Перевірив к. т. н., доц.

Микола БОГОМОЛОВ

Бали за роботу студента відповідно до РСО_____

________________________

Київ – 2023

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1.Біофізичні аспекти термографії 4

1.1 Фізичні закони термографії 4

1.2 Біофізика нормальної термографії 5

1.3 Біофізика патологічної термографії 6

2.Термографія у клінічній діагностиці 9

2.1 Онкологія. 9

2.2 Кардіологія і ангіологія 13

2.3 Пульмонологія 15

2.4 Гастроентерологія 16

2.5 Хвороби печінки та жовчовивідних шляхів. 17

2.6 Артрологія 18

2.7 Урологія 19

2.8 Неврологія (нервові хвороби) 19

ВИСНОВКИ 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 22

ВСТУП

Актуальність

Термографія - метод реєстрації теплового випромінювання тіла людини в невидимій інфрачервоній області електромагнітного спектра [1]. У сучасній медицині термографія відновлює втрачені позиції і все частіше використовують термографію для діагностики різних захворювань. Основними напрямками використання термографії в медицині є онкологія і ангіологія. В онкології метод використовують для раннього виявлення злоякісних новоутворень під час профілактичних обстежень і для топічної та диференціальної діагностики пухлин. В ангіології термографія дає високоякісну інформацію про враження вен і артерій, діабетичних ангіопатіях, змінах судин мозку. Висока діагностична цінність методу при гострих запальних процесах черевної порожнини і суглобів. Тому використання термографії в хірургічній клініці, гастроентерології і ревматології є перспективним. Основними напрямками термографічного методу дослідження можна виділити: вивчення термографічної картини різних ділянок тіла людини; виявлення динаміки патологічних процесів: прогресування пухлинного росту, загострення і ремісії хронічних захворювань, покращення стану під впливом лікарських препаратів; оцінка інервації і кровотоку в ділянці дослідження; контроль результатів корекції кровообігу після проведених оперативних втручань.

Мета: огляд можливостей термографії в сучасній медичній діагностиці.

Завдання

1. Провести аналіз літератури на тему термографічних методів дослідження.

2. Визначити основні напрямки застосування методу в медицині.

3. Визначити біофізичні аспекти термографії, фізіологічні та фізичні фактори, які впливають на формування термографічної картини.

4. Сформулювати висновки.
ОСНОВНА ЧАСТИНА

Біофізичні аспекти термографії

1.1 Фізичні закони термографії

Теплове випромінювання людського тіла знаходиться в інфрачервоній частині спектра. Випромінювання тіла людини близьке до випромінювання абсолютно чорного тіла при тій же температурі (з коефіцієнтом поглинання рівним приблизно 0,9). Тому до інфрачервоного випромінювання тіла людини можливо, з відомою долею похибки, застосувати закони для абсолютно чорного тіла .

За законом Стефана-Больцмана (Рисунок 1.1.1), випромінювальна здатність абсолютно чорного тіла прямо пропорційна четвертому ступеню його абсолютної температури (у цьому випадку мають на увазі повну випромінювальну здатність - сумарну енергію, яка випромінюється з одиниці площі поверхні за одиницю часу по всіх довжинах хвиль при даній температурі).

Рисунок 1.1.1- Графічне представлення закону Стефана-Больцмана
Згідно з теорією Планка, розподіл енергії випромінювання визначається обернено пропорційною залежністю по довжинах хвиль. Цей розподіл енергій однаковий для всіх абсолютно чорних тіл і виражається кривою, що має максимум. Довжина хвилі, якій відповідає максимум енергії випромінювання для абсолютно чорних тіл, визначається відповідно до закону Віна, який інформує, що цей максимум із збільшенням температури зміщується вбік коротко хвильової частини спектру . Тому ми можемо стверджувати, що інфрачервоне випромінювання пропорційне четвертому ступеню абсолютної температури людського тіла. [2]

1.2 Біофізика нормальної термографії

Температура організму людини залишається постійною в надзвичайно вузьких температурних межах і дорівнює 36

(

з визначеним добовим ритмом . Постійність температури тіла людини досягається за рахунок існування в організмі теплового балансу, який визначається: накопиченим тілом теплом в одиницю часу; теплопродукцією метаболізму; радіаційними тепловтратами, випаровуванням; конвективною тепловіддачею; потужністю механічної роботи та випромінюванням ( енергія якої пропорційна випромінювальній здатності тіла людини та четвертому ступеню її абсолютної температури ). У людському організмі внаслідок екзотермічних біохімічних процесів у клітинах і тканинах, а також за рахунок вивільнення енергії, пов'язаної з синтезом ДНК і РНК, виробляється значна кількість тепла. Це тепло розподіляється всередині організму за допомогою циркулюючої крові і лімфи (Рисунок 1.2.1).

Рисунок 1.2.1 – Приклад нормальної термографії

Кровообіг вирівнює температурні градієнти. Кров завдяки високій теплопровідності, що не змінюється від характеру руху, здатна здійснювати інтенсивний теплообмін між центральними і периферичними ділянками організму. Найбільш теплою вважається венозна кров. Вона мало охолоджується в легенях і, розповсюджуючись по великому колу кровообігу, підтримує оптимальну температуру тканин, органів і систем[2].

1.3 Біофізика патологічної термографії

Патологічна термографія є методом дослідження, що використовує термографічне зображення для виявлення різних захворювань та патологічних станів в організмі людини. Біофізика патологічної термографії вивчає теплові властивості тканин та їх зв'язок з фізіологічними та патологічними процесами.

При патології система кровообігу порушується. Зміни виникають тому, що підвищений метаболізм, наприклад, в ділянці запалення, збільшує перфузію крові і відповідно теплопровідність, що відображається на термограмі появою ділянки гіпертермії. Температура тіла має визначену топографію. У здорової людини розподіл температур симетричний відносно середньої лінії тіла [5]. Порушення цієї симетрії і служить основним критерієм термографічної діагностики захворювань. Кількісним виразом термоасиметрії є величина перепаду температури [2]. Перечислимо основні причини виникнення температурної асиметрії: порушення кровообігу у зв'язку з травмою, тромбозом, емболією, склерозом судин; вроджена судинна патологія; вегетативні розлади, що призводять до порушення регуляції судинного тонусу; запальні процеси, пухлини, які викликають підсилення обмінних процесів; венозний застій, ретроградний ток крові при недостатності клапанів вен [5]; зміна теплопровідності тканин у зв'язку з набряком, збільшенням чи зменшенням шару підшкірної жирової клітковини [4,6]. Відзначаючи різні варіанти температури тіла в нормі і патології, неможливо забувати про те, що всі процеси відбуваються в цілісному організмі і перебувають під контролем нейрогуморальної регуляції. Терморегуляторні реакції в людському організмі керуються гіпоталамусом [5]. Реакції, що збільшують тепловтрати, регулюються переднім гіпоталамусом (вони викликають глибоке дихання, потовиділення, розширення периферичних судин). Реакції, направлені на утворення і збереження тепла ( звуження судин і т.д.), обумовлені дією заднього гіпоталамуса [5]. Виникнення тих чи інших реакцій пов`язано з стимуляцією двох груп рецепторів: периферичних і центральних. Від них імпульси ідуть по аферентних шляхах у гіпоталамус, а звідти по соматичних і автономних шляхах розповсюджуються до виконавчих органів, здійснюючи регуляцію потовиділення, судинного і м'язового тонусів [2,3,5,6]. Крім центральних, існують і місцеві механізми терморегуляції [5]. Шкіра завдяки густій мережі капілярів, що знаходяться під контролем вегетативної нервової системи і здатних значно розширюватись, змінювати свій калібр у широких межах, - прекрасний теплообмінний орган і регулятор температури тіла. Нервові зв'язки між шкірою і внутрішніми органами реалізуються у вигляді вісцеро-шкірних рефлексів, які протікають за типом аксон - рефлексів, сегментарних або проекційних рефлексів. Імпульси з внутрішніх органів йдуть по аферентних шляхах в передні і бокові роги спинного мозку, а звідти передаються на верхні через ефекторні прегангліонарні і постгангліонарні симпатичні волокна [1,5]. Найбільш чітко ці зв'язки проявляються при патологіях, коли виникають стійкі шкірні зони зі зміненою чутливістю, трофікою, порушеними судинними, секреторними та іншими реакціями. Під впливом різних факторів у людини формується додаткова система проекційних шкірно-вісцеральних взаємовідносин з численними ефектами. Внаслідок шкіра людини перетворюється в широку зону, яка в тому чи іншому ступені відображає процеси, що відбуваються у внутрішніх органах [7]. Температура шкіри може мати мозаїчний характер внаслідок неоднорідності температур внутрішніх органів або навіть окремих ділянок того чи іншого органу. Необхідно звернути увагу на високі термоізолюючі властивості шкіри, яка завдяки розгалуженій підшкірній судинній мережі, перешкоджає контактній передачі термічної дії в глибину тіла і у зворотному напрямку [5]. Усі ці загальні та місцеві механізми терморегуляції впливають на фізичні та фізіологічні фактори, які обумовлюють в кінцевому рахунку особливості термовипромінювання шкіри, а відповідно і характер термографічної картини [8]. Таким чином, термографія - метод функціональної діагностики, що базується на реєстрації інфрачервоного випромінювання людського тіла, пропорційного його температурі. Розподіл та інтенсивність теплового випромінювання в нормі визначається особливістю фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі як у поверхневих, так і в глибо-ко лежачих тканинах і органах [2]. Різні патологічні стани характеризуються термоасиметрією і наявністю температурного градієнта між зоною підвищеного чи пониженого випромінювання і симетричною ділянкою тіла, що відображається на термографічній картині. Цей факт має важливе діагностичне значення, про що засвідчують численні клінічні дослідження [3].

2.Термографія у клінічній діагностиці

2.1 Онкологія.

На сьогодні термографія надійно завоювала належне місце в онкологічній клініці поряд з такими загальноприйнятими методами, як рентгенологічне дослідження і радіоізотопне сканування. Термографія полегшує вирішення багатьох задач в онкології. У першу чергу, мова йде про диференційну діагностику між доброякісними і злоякісними утвореннями. За допомогою термографічних досліджень можна визначити ступінь розповсюдження пухлинного процесу, ураження тих чи інших структур органа. Цей метод дає можливість прогнозувати протікання захворювання, визначити ступінь злоякісності пухлинного росту, його швидкість [9].

Термографія широко застосовується при виявленні пухлин молочної залози, щитовидної залози, лімфатичних вузлів, кісток і т.д. Основний проблемою у виявленні діагнозу і визначенні типу патології, що стосується пухлин молочної залози, полягає в тому, що нормальна будова молочної залози характеризується великою варіабельністю залежно від віку та стану репродуктивної системи і періоду менструального циклу. Аналіз термограм використовується в даний час і для діагностики інших видів раку. Так, головною тепловізійною ознакою пухлини товстого кишечника є поява зони високої гіпертермії над областю локалізації пухлинного вузла. При доброякісних пухлинах матки в проекції вогнища 15 виявляється дуже холодна область, яка розташовується по середній лінії в низу живота. Якщо пухлина злоякісна, то в проекції матки видно ділянки сильного розігріву [10].

Рисунок 2.1.1 Термограма а) правої і б) лівої молочних залоз з злоякісним утворенням; в) ліва молочна залоза при збільшенні
Для розпізнавання пухлин молочної залози використовують метод порівняння симетричних ділянок зображення (Рис 2.1) (молочна залоза - симетричний орган), заснований на математичній морфології, яка полягає в пошуку на зображенні шаблонних форм. При такому підході пропонується вимірювати "двосторонній коефіцієнт "(Bilateral ratio), який включає в себе такі статистичні параметри термограмми як крутизна зміни температури, варіативність значень і перекіс значень. На основі статистичних параметрів запропонованих для підрахунку при пошуку пухлин молочної залози, таких як середнє значення, медіана стандартне відхилення, асиметрія, мінімальна і максимальна температура для кожної грудей, був запропонований метод з виділенням областей інтересу. Спочатку розраховується середня температура для обох молочних залоз, якщо вона відрізняється більше ніж на 0,5 ° С, ситуація позначається як відхилення від норми. Далі досліджувана область розбивається на 4 квадранта і створюється накопичувальний індекс. Для кожного квадранта порівнюється середня температура з симетричним квадрантом для другої молочної залози. Якщо середня температура відрізняється в діапазоні 0,5 - 1 ° С, то до індексу додається значення 0,5. Якщо температура відрізняється більше, ніж на 1 ° С то до індексу додається значення 1. Процедура проводиться по черзі для всіх 4 квадрантів. Таким чином, індекс може набувати значень від 0 до 4. Пропонується вважати значення більше 1 ° С вважати відхиленням від норми. Такий підхід дає правдоподібність діагнозу в межах 70%. Можлива нерівномірна сегментація ділянок зображення з підрахунком середнього значення, стандартного відхилення і діапазоном температур. Цей метод дозволяє відрізняти злоякісні утворення від схожих патологій.

Інформативність термографічного дослідження залежить від особливостей морфології пухлини, клініки і протікання захворювання [7,10]. Значний вплив на результат виявляють такі фактори: розмір пухлини, темп росту, гістологічний тип пухлини (найменш чітко виявляються високодиференційовані злоякісні пухлини). Особлива цінність термографії полягає в тому, що вона дає змогу визначити швидкість пухлинного росту і цим прогнозувати протікання процесу. Невеликий рак з яскравою термографічною характеристикою дає більш несприятливий прогноз, ніж велика, але термографічно "холодна" пухлина [4,10]. Для підвищення якості термографічної діагностики використовують функціональні медикаментозні, теплові і холодні проби [4]. Використовуючи різні фармакологічні препарати, можливо викликати штучну гіпертермію в ділянці патологічної зміни чи підсилити наявну. Це дає підставу виявити термоасиметрію на ранніх стадіях захворювання. Термографія - цінний метод для виявлення новоутворень м`яких тканин (використання методу при лімфогранулематозі та інших видах злоякісних лімфом). Термографія дає змогу встановити ефективність проведеного лікування та своєчасно провести необхідну корекцію терапії, а також визначити початок рецидиву чи, навпаки, засвідчити досягнення ремісії. Перспективним є використання термографії для діагностики пухлин шкіри (меланом, базаліом малігнізованих невусів ), що пояснюється поверхневим розміщенням цих новоутворень [10]. З успіхом термографія використовується для діагностики раку шийки матки, черевних пухлин, новоутворень щитовидної залози та органів грудної клітки [9].

Щитовидна залоза, як орган, що бере активну участь в обміні речовин і володіє великим кровопостачанням, гостро реагує на різні патологічні зміни у вигляді сильних змін температурних значень. Завдяки цьому, термографія може бути корисною в діагностиці патологій щитовидної залози і заслуговує на особливу увагу серед можливостей тепловізійної діагностики. При відсутності функціональних відхилень щитовидної залози поверхню над нею має ізотермічний характер і тому складно визначити її межі . У осіб старше 40 років поступово наростає інволюція щитовидної залози, тому часто спостерігається помірна м'яка гіпотермія в її проекції.

Г

іперплазія щитовидної залози з підвищенням її функціональної активності на термограмах проявляється як гіпертермія в проекції органу. При дифузному токсичному зобі ця гіпертермія гомогенна і часто повторює форму органу. При вузловій гіперплазії щитовидної залози гіпертермія над областю розташування органу стає негомогенною. При токсичної аденомі і раку щитовидної залози на термограмах в проекції патологічного вогнища виявляється область з дуже високим підвищенням температури (Рисунок 2.1.2). Тепловізійним проявом зниження функціональної активності щитовидної залози є виявлення зниження температури в проекції органу. Найчастіше ця зона видно в проекції перешийка щитовидної залози.

a) b)

Рисунок 2.1.2 – a) - термограма шиї в нормі; b) - термограма при раку верхньої частини правої частки щитовидної залози

2.2 Кардіологія і ангіологія

Необхідно відзначити, що термографія знайшла застосування в діагностиці судинної патології, гіпертонічної хвороби, нейроциркуляторної дистонії, ішемічної хвороби серця [11,12]. Термографія широко застосовується в діагностиці гострих і хронічних захворюваннях артерій і вен, при хронічній венозній недостатності, варикозному розширенні вен, артеро-венозних анастомозів, аневризмі артерій кінцівок і черевної аорти, діабетичних ангіопатій [11]. У здорових людей термографічна картина нижніх кінцівок характеризується симетричним розподілом температури [13]. При різних захворюваннях нижніх кінцівок термограма різко змінюється. Першою ознакою патології являється термоасиметрія, яка виникає в дистальних відділах нижніх кінцівок [13,14]. За допомогою термографічного методу дослідження можна виявити наявність поверхневих варикозних вен. Метод їх виявлення базується на тому факті, що при недостатності клапанів перфорантних вен виникає зворотний тік крові з глибоких вен у поверхневі. Оскільки температура в глибоких венах вища, то в результаті відбувається збільшення температури шкіри, що прилягає до поверхневих вен. Термографія може бути використана в якості контролюючого тесту при лікуванні захворювань кінцівок методом гіпербаричної оксигнації [13].

Крім того, термографія є найбільш об'єктивним методом для оцінки терапевтичної дії магнітного поля, бо вона дає уявлення про стан периферичного кровопостачання і безпосередньо стану мікроциркуляторних систем. До переваг термографічного дослідження під час оцінки біологічного ефекту електромагнітного поля відноситься також можливість візуального спостереження за змінами кровообігу. Термографія використовується і для оцінки дії судиннорозширюючих препаратів при консервативному лікуванні захворювань кінцівок [14], а також визначення впливу оперативних втручань на кровообіг вражених кінцівок. В останньому випадку термографія може бути використана для оцінки ступеня відновлення кровообігу після шунтування чи протезування враженої судини.

Дуже важлива роль методу стосовно оцінки кровотоку після такої операції, як пластика глибокої артерії стегна ( це пов'язано з тим, що при ураженні поверхневої стегнової артерії пульс на артеріях стоп відсутній і пальпаторно робити висновок про відновлення кровообігу в даному випадку неможливо) [13]. Метод термографії можна використовувати і для оцінки ефективності лікарських препаратів, які використовуються при порушенні периферичного кровообігу, діабетичному поліневриті. Беззаперечна перевага термографії перед іншими методами дослідження полягає також в її високій інформативності, наглядності, швидкості обстеження хворих. Термографія дозволяє комплексно оцінити стан кровообігу нижніх кінцівок і виявляти зміни периферичного кровотоку на ранніх стадіях захворювання; діагностувати оклюзивні захворювання судин і інші циркуляторні розлади ще в доклінічній стадії захворювання; вивчати динаміку розвитку патологічного процесу у всіх його фазах за рахунок відображення поверхневого кровообігу, який легко піддається функціональним змінам [13].

Рисунок 2.2.1 - Термограма нижніх кінцівок з варикозним розширенням вен в початковій стадії (візуально не визначається)

При атеросклеротичному ураженні великих судин шиї і голови результат на зображенні відображається в чітких гіпотермічна лініях по ходу розташування артерії. При хвороби Рейно (Рисунок 2.2.2) діагностуються сильні перепади температур . Градієнт температури від пальців до зап'ястя становить при такому захворюванні 5,8 - 6,3 ° С; для переходу пальці ніг - стопа - в межах 4,07 - 6,52 ° С; кінчик носа - щока в межах 5,03 - 6,86 ° С.

Рисунок 2.2.2 - Термограмми при хворобі Рейно в стадії декомпенсації
Тому метод термографії значно полегшує диференціальну діагностику серцево-судинних захворювань і дає об'єктивні дані про стан вегетативної нервової системи. Можливості термографії не обмежуються розпізнанням різних захворювань, вона дає змогу в певних випадках встановити й етіологію патологічного процесу [15].

2.3 Пульмонологія

У цьому розділі медицини термографічні дослідження повинні враховувати те, що легені захищенні своєрідним бар`єром - грудною кліткою, яка не пропускає теплову енергію, що надходить від внутрішних органів. Результат термографії значною мірою залежить від багатьох передумов: віку хворого, особливостей кровопостачання пухлин, наявність чи відсутність в ній розпаду, стан оточуючої пухлину легеневої тканини (наявність чи відсутність емфіземи), наявність рідини в плевральній ділянці (раковий плеврит), рефлекторних впливів на судини шкіри, підшкірної клітковини [6]. Тепер розроблена термосеміотика раку легенів і доброякісних пухлин. Останні відрізняються більш чіткими ділянками світіння і меншим перепадом температур. Відносно гнійних захворювань легенів (бронхоектатична хвороба, хронічний абсцес легенів, абсцесуюча пневмонія), то термографічний метод дає чітку реєстрацію підвищення температури над ділянкою запального процесу. Кожне із захворювань легенів має свої специфічні ознаки на термограмах. Для пневмонії, наприклад, характерна гомогенність ділянки і нагрів проекції зосередження; для емфіземи легенів - дрібнозерниста гіпертермія; у хворих гострою пневмонією на початковій стадії проявляється термоасиметрія теплового поля, що виражається проявом зони гіпертермії [8].

2.4 Гастроентерологія

Можливості термографії в гастроентерології зумовлені варіабельностю термографічної картини передньої черевної стінки у здорових людей, що виражається в високому ступені фізіологічної термоасиметрії [1]. Тканини черевної стінки непрозорі для інфрачервоного випромінювання за рахунок шару підшкірної жирової клітковини. При вираженому шарі підшкірної жирової клітковини в 2 см внаслідок її термоізолюючих властивостей на перше місце виступає конвекційний теплообмін крові. У такій ситуації фізіологічна термоасиметрія зумовлена нерівномірним розподілом підшкірних артеріальних судин. При тонкому шарі підшкірної жирової клітковини до 0,3 см. термографічна картина зумовлена інтенсивністю теплопровідності біотканини. Термографічний метод також знайшов застосування в діагностиці запальних і пухлинних уражень черевної порожнини [4].

2.5 Хвороби печінки та жовчовивідних шляхів.

Найбільш переконлива термографічна картина складається при хронічному холециститі, ускладненому холангітом, обтураційною жовтухою чи вторинним панкреатитом, що виражається чітко вираженою термоасиметрією. Особлива цінність термографічного дослідження при захворюваннях печінки і жовчовивідних шляхів, що дає можливість глибше оцінити характер запального процесу, локалізацію і ступінь вираженості його у хворих холециститами і хронічними гепатитами у фазі загострення [7]. Значний інтерес представляє можливість термографії в діагностиці цирозу печінки. При постнекротичному церозі у проекції печінки появляються дрібні ділянки гіпертермії. При хронічному агресивному гепатиті з тенденцією переходу в цироз над проекцією печінки виявляється гомогенна з нерівними контурами зона гіпертермії. При біліарному цирозі, пов'язаному із застоєм жовчі, як правило, виявляється зона гіпертермії по ходу проекції великих внутрішньо печінкових жовчних шляхів [16]. Термографія сприяє ранньому виявленню портальної гіпертензії. При цьому варикозно розширені вени портокавальних анастомозів представлені зонами підвищеного світіння. При прогресуючій портальній гіпертензії у проекції печінки і збільшеної селезінки визначають також зони гіпертермії. Зона гіпотермії в ділянці передньої черевної стінки і гіпогастральної ділянки засвідчує про асцит [16].

2.6 Артрологія

Термографічні дослідження в діагностиці кісткових уражень ревматичної етіології можлива завдяки судинному механізму запалення. Кров, яка протікає у судинному руслі у фазі гіпертермії, обумовлює підвищення температури в зоні запалення, що відображається на термографічній картині. Термографічною ознакою ревматоїдного артриту є гіпертермія суглобів, яка достовірно вказує на наявність запалення навіть у випадку відсутності клінічних проявів хвороби [6]. При травматичних ушкодженнях суглобів термографія дає можливість визначити ділянку крововиливу, її розміри, своєчасно виявити ускладнення запального процесу. Існує також ряд захворювань суглобів, при яких патологічний процес характеризується появою ділянок гіпотермії на термографічній картині. Сюди можна зарахувати анкілозуючий спондиліт, різні деформуючі артрози, склеродермії ,остеохондроз[16].

У

нормі (Рисунок 2.6.1) перепади температури по всій поверхні спини не перевищує 0,2 °С. Такі дані свідчать про можливість застосування термографії, як допоміжного методу для дослідження спинних болів, поряд з традиційними методами.

Рисунок 2.6.1 – a) Термограма спини в нормі;b) - термограма при остеохондрозі грудного відділу хребта

2.7 Урологія

Зміни на термограмах виявляються у хворих як при запальних захворюваннях нирок (пієлонефритах), так і при злоякісних пухлинах ниркової паренхіми. Термографія у комплексі з іншими методами діагностики знаходить застосування в обстеженні урологічних хворих з пухлинами сечовивідних шляхів, аденомою простати, сечокам'яною хворобою, гострим пієлонефритом. При всіх перерахованих захворюваннях на термограмах проявляються зони гіпертермії. При пухлинних процесах їх поява зумовлена підвищеним метаболізмом перероджених тканин, що визиває збільшення теплопродукції, а відповідно, передачі тепла. За термограмами можливо робити висновок про розповсюдження патологічного процесу (наприклад, у випадку розвитку цистоуретеропієлонефриту при аденомі простати) [9]. Метод термографії може бути використаний для диференціальної діагностики ниркової коліки. При такій хворобі відсутні запальні процеси і переважає спазм гладкої мускулатури та больовий синдром [5]. Термографічні дослідження допомагають успішно вирішити завдання динамічного спостереження за станом пересадженої нирки і виявити хворих з розвитком кризи відторгнення. Це допомагає своєчасно почати проведення імунодепресантної терапії.

2.8 Неврологія (нервові хвороби)

Термографію вважають одним із перспективних сучасних методів діагностики в клініці нервових хвороб. Підтвердженням цьому служить той факт, що нервова система є одним з важливих регуляторів кровотоку в людському організмі. Локальні зміни кровотоку відіграють основну роль у коливаннях температури людського тіла, виявлених методом термографії [12]. Метод термографії нетравматичний, дає інформацію не тільки про органічні, а і функціональні порушення кровотоку, тому ідеально використовується для діагностики оклюзивних уражень сонних артерій, даючи змогу визначити локалізацію і ступінь звуження сонних артерій. Термографія використовується в діагностиці ішемічного інсульту, характерною ознакою якого є термоасиметрія з гіпертермічними ділянками, пов'язана з паралітичними вегетативно-судинними порушеннями. Термографія допомагає визначити стан компенсаторних можливостей кровообігу і може бути використана в діагностиці і контролі за ефективністю лікування захворювань головного мозку (наприклад, при шийному остеохондрозі). Метод термографії знайшов використання і в діагностиці пухлинних захворювань нервової системи [1,9]. При пухлинах головного мозку на термограмах голови відзначається чітка асиметрія з підвищенням температури на ділянці пухлини до двох градусів. Зона свічення при цьому гомогенна і має чіткі межі [9]. Крім того, термографія дає змогу провести диференціальну діагностику первинних і вторинних пухлин хребта і, більше того, різних за ступенем зрілості гістологічних типів пухлин (сарком, ангіом, гемангіом хребта) [1,3,9].

ВИСНОВКИ

Отже, термографія сьогодні зайняла визначене місце серед діагностичних методів, що застосовуються в медицині. Термографічні дослідження в комплексі з іншими інструментальними методами сприяють правильному і точному діагнозу, дають підставу врахувати локалізацію і розповсюдження патологічного процесу, спостерігати динаміку захворювання і виявляти можливі ускладнення. Термографія у комплексі з клінічними, нейрофізіологічними і біохімічними дослідженнями - досить цінний метод при розпізнані механізмів різних захворювань [17].

Тепловізійний метод відрізняється абсолютною безпекою, простотою і швидкістю обстеження, відсутністю яких би то не було протипоказань. Інфрачервона термографія є унікальним неінвазивним методом діагностики і контролю стану хворого при порушеннях, що мають широкий діапазон. Це - надійний, відтворений метод, який не поступається по чутливості і специфічності іншим діагностичним методам. Теплобачення дає одночасно інформацію про анатомо-топографічні та функціональні зміни в ураженій зоні. Коли на моніторі створюється тепловий портрет об'єкта, то за допомогою умовних відмінностей яскравості або фарбування елементів видимого зображення відзначається різниця температур його ділянок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Tkachenko YuA, Golovanova MV, Ovechkin AM. Klinicheskaya termografiya (obzor osnovnykh vozmozhnostey) [Clinical thermography (overview of key features)]; 2020. с - 274 .

2.Ivanitskiy GR. Teplovidenie v meditsine [Thermal imaging in medicine]. Vestnik Rossiyskoy akademii nauk. 2006;76(1):48-8. (.

3.Maevskiy EI, Khizhnyak LN, Smurov SV, Khizhnyak EP. Nastoyashchee i budushchee infrakrasnoy termografii [Present and future infrared thermography]. Izvestiya Instituta inzhenernoy fiziki. 2015;1:2-12. .

4.Urakov АL. Infrakrasnaya termografiya i teplovaya tomografiya v meditsinskoy diagnostike: preimushchestva i ogranicheniya [Infrared thermography and thermal imaging in medical diagnostics: advantages and limitations]. On Line Scientific and Educational Bulletin Health and Education Millennium [Internet]. 2019[tsitirovano Fev 28];15(11):45-51. Dostupno: https:// cyberleninka.ru/article/v/infrakrasnaya-termografiya-i-teplovayatomografiya-v-meditsinskoy-diagnostike-preimuschestva-iogranicheniya .

5.Amosova KM, redaktor. Vnutrishnia medytsyna [Internal Medicine]. U 3-kh tomakh. Kiev: Medytsyna; 2008. Tom 1; 1055 p. (in Ukrainian).

6. Andreev RS, Kalenov YuN, Yakushkin AV, Akimov EB, Son'kin VD. Vozmozhnosti infrakrasnoy termografii po vyyavleniyu morfofunktsional'nykh kharakteristik cheloveka (detey i vzroslykh) [Application of infrared thermography to identify morphological and functional characteristics of а person (children and adults)]. Moscow University Anthropology Bulletin. 2016;3: 49-58. (in Russian).

7.Khizhnyak LN, Khizhnyak EP, Ivanitskii GR. Diagnosticheskie vozmozhnosti matrichnoy infrakrasnoy termografii. Problemy i perspektivy [The Diagnostic Opportunities of Infrared Thermography. Problems and Perspectives]. Journal of New Medical Technologies. 2012;19(4):170-6. .

8.Potekhina YuP, Kurnikov GYu, Golovanova MV, Tkachenko YuA. Vozmozhnosti novoy tekhnologii infrakrasnoy termografii v differentsial'noy diagnostike melanotsitarnykh obrazovaniy kozhi [Possibilities of new technology of infrared thermography in the differential diagnosis of melanocytic formations of the skin]. Vestnik esteticheskoy meditsiny. 2017;11(2):83-8.

9.Efimova GS. Opyt ispol'zovaniya termografii v klinicheskoy onkologii [Experience of using thermography in clinical oncology]. ScienceRise. Medical science. 2015;3-4:91-6. doi: 10.15587/2313- 8416.2015.39341 .

10.Kozhevnikova IS, Pankov MN, Ermoshina NA. Metody obrabotki i analiza termogramm dlya ekspress-diagnostiki novoobrazovaniy molochnykh zhelez [Methods of infrared thermogram processing and analysis for instant diagnosis of breast cancer]. Journal of Medical and Biological Research. 2017;5(2):56-66. doi: 10.17238/issn2542-1298.2019.5.2.56 .

11.Sagaidachnyi AA., Fomin AV, Volkov IU. Predel'nye vozmozhnosti sovremennykh teplovizorov kak instrumenta dlya issledovaniya kolebaniy perifericheskogo krovotoka cheloveka v razlichnykh diapazonakh chastot [Limit capabilities of modern thermal imaging cameras as a tool for investigation of peripheral blood flow oscillations within different frequency ranges]. Medical physics. 2019;4:84-93. .
скачати