Вплив позамовних чинників на функціонування морфонологічних явищ
Розвиток мови, її функціонування є важливим завданням сучасного українського мовознавства. Мова характеризується безперервністю свого розвитку, рухливість та мінливість спостерігається на усіх її рівнях: лексичному, синтаксичному, фонологічному та морфологічному та на додаткових рівнях, таких як, наприклад, морфонологічний.
Модифікації, що відбувається на морфонологічному рівні є складним мовним явищем. Ці явища служать для розкриття глибини процесі, в словотворення, а також зображають особливості української мови [1, с. 225]. Найбільше увага приділяється вивченню морфонологічних явищ, і особливостям їх функціонування.
Морфонологічні явища це свого роду систем, в якій ці явища найчастіше пов’язані парними альтернативними відношеннями. Це явища альтернацій, інтерфіксації, нарощення, усічення, зміни акцентуації.
Сьогодні все частіше виникають різні девіації у мовленні, це пояснюється багатьма чинниками, зокрема позамовними. До таких чинників відноситься мовна ситуація в нашій країні, а також психо- та соціолінгвістичні чинники. Згадуючи про соціолінгвістичний аспект, мається на увазі залежність функціонування морфонологічних явищ у мовленні від соціальних характеристик мовця) і від умов комунікативної ситуації. До таких чинників належить вилучення окремих лексем від впливу чергування або вилучення через активізацію фонемних змін [2, с. 103]. Як приклад, можуть слугувати зміни у відмінюванні деяких прізвищ. Крім того, вплив позамовних чинників вплинув на утворення деяких похідних лексем від географічних назв, організацій та інших.
Зміни у прізвищах відбуваються через звичайні непорозуміння, коли прізвище, ім’я чи по батькові було неправильно зафіксоване. Будь-яка помилка позначається на особливостях відмінювання на фонетичному складі прізвищ чи імен. Найчастіше проблеми в перекручуваннях виникала при відмінюванні, коли виникали чергування -о. Одним із прикладів можуть слугувати прізвища, що мають закінчення - ів. Наприклад: Іванів, Михайлів, Романів та інші. Мовець навмисне при відмінюванні прізвищ, в яких має відбуватися чергування голосних о, е з і та о, е з нуль-фонемою намагається уникнути їх, щоб не перекрутити власну назву. Тому можна спостерігати за трансформації, коли замість Боба – Біба, Свекра – Свекора, Лебедя – Лебідя [2, 104].
Вплив позамовних чинників відбиваються на творення лексем від назв різних організацій, топонімів та інших. При утворені прикметників від іменників спостерігається і зміни, що суперечать морфонологічним нормам: замість рівенський виходить суперечна форма рівненський [3, с. 327].
Схожа ситуація з утворенням прикметників від абревіатур іншомовного походження. Таким чином замість закономірного натівський утворюють натовський, а замість юнесківський – юнесковський
Отже, бачимо, що позамовні чинники можуть мати опосередкований або безпосередній вплив на функціонування морфонологічних явищ. Найвідчутніше цей вплив спостерігається на прикладах власних назв, а також похідних утвореннях.
Список використаної літератури:
1. Асіїв Л. Морфонологічні явища при творенні відойконімних прикметників в українській мові. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів : Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. вип. 64, ч. І. С. 222–232.
2. Асіїв Л. Соціолінгвістичний аспект морфонології. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2019. Вип. 70. С. 102-113.
3. Горпинич В. О. Словник географічних назв України: топоніми та відтопонімні прикметники. Київ: Довіра, 2001. 526 с.