ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОУТРИМУЮЧОЇ ЗДАТНОСТІ РОЗЧИНУ
Варіант 2 (14)
Мета роботи
Ознайомлення з існуючими видами добавок. Вивчення впливу добавки на водоутримуючу здатність будівельного розчину.
Теоретичні відомості
Реалізація аспектів виробництва сухих будівельних сумішей пов’язана на розробці розчинових сумішей з відповідними характеристиками згідно до вимог робочого процесу з ними. Здебільшого для досягнення необхідних ефектів у виробництві використовуються добавки як органічного так і неорганічного походження, котрі у свою чергу і забезпечують розчинові суміші необхідними параметрами для роботи з ними.
Здебільшого такими добавками вважаються дрібнодисперсні водорозчинні редиспергуючі порошки. В залежності від потреби існують також ПАР котрі здебільшого застосовуються при виробництві цементів та/або бетонних сумішей (в залежності від виду.
Редиспергуємі порошки - це редиспергуємі в воді порошки на основі сополімерів вінілацетату і вінілового ефіру версатіковой кислоти, тощо, котрі мають в якості захисного колоїду полівініловий (у більшості існуючих порошків) або інший спирт.
Класифікація сухих будівельних сумішей досить обширна, вона включає в себе суміші для штукатурки, для вирівнювання, клейових і інші види. Але потрібно враховувати, також і те, що суміші, які мають схожі властивості можуть застосовуватися для різних видів виконуваних робіт.
В цілому водоутримувальні добавки слугують для зменьшення водопотреби цементних сумішей, котра у свою чергу відіграє особливу роль при експлуатації розчинів під час будівництва.
До того ж варто приймати до уваги, що окрім водоутримувальної здібності, редиспергуючі добавки здатні надавати й інші властивості розчинам.
Різновиди добавок та їх характер представлені у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1.
Види добавок, їх застосування
| Класс | Вид | Матеріал добавки |
| 1 | 2 | 3 |
| Регулятори реологічних властивостей будівельних розчинових сумішей | Пластифікуючі Гіперпластифікатори Суперпластифікатори Сильнопластіфікуючі Слабопластіфікуючі | Полікарбоксилати, поліакрилати, меламінсульфонати, нафталін-сульфонати, лігносульфанати |
| Водоутримуючі | Водорозчинні ефіри целюлози, полівініловий спирт, полі-етиленоксиди, полісахариди, ксантан, сукциноглікан | |
| Стабілізатори | Водорозчинні ефіри крахмалу, аеросил, бентоніти | |
| Регулятори схоплення та тверднення | Уповільнювачі схоплення | Фосфати, сахароза, декстрин, солі лимонної/винної кислоти, дигідросульфат калію |
| Прискорювачі тверднення | Алюмінат натрію, фторид натрію, карбонат калію, хлорид кальція, аморфна окись алюмінію, карбонат літію, форміат кальцію, тонкодисперс-ний аморфний кремнезем | |
| Регулятори структури | Повітровтягувальні | Іоногенні і неіоногенні поверхнево-активні речовини, лаурилсульфат натрію, алкенсульфати натрію, етоксильовані жирні спирти, продукти полімеризації окису пропілену і етилену, олефінсульфонати |
| Ущільнюючі | Нітрат кальцію, сульфат алюмінію, хлорид заліза, нітрат заліза, аморфна окис кремнію, бентоніт | |
| Спеціального призначення | Гідрофобізуючі | Стеарати кальцію, цинку, алюмінію, олеат натрію, полісілоксани, силани на твердих носіях |
| Для підвищення адгезії | Редиспергуємі порошки сополімерів вінілацетату, етилену, акрілата, версатата, вініллаурата і вінілхлориду, бутадіенстирол, бутилакрилат-стиролу | |
| Для підвищення стійкості до біологічної корозії | Оловоорганічні з'єднання, солі фтористої і крем нефторісто і кислот, пентахлорфенолят натрію, пиритион цинку, солі вищих жирних амінів | |
| Інгібітори корозії сталі | Нітрит натрію, фосфати, борати лужних металів, декстрин, крохмаль | |
| Противоморозні | Карбамід, карбонат калію, форміат натрію, форміат кальцію, нітрит/нітрат кальцію | |
| Для зміни електропровідності | Графітова мука, коксовий пил | |
| Дисперсноармуючі | Азбест, сталева фібра, волокна целюлози, поліаміду, базальту, поліпропілену, графіту | |
| Піногасителі | Поліоли, діоли, силікони, на аморфному оксиді кремнію | |
| Модифікуючі добавки полі-функціональної дії | Пластифікуючо-повітровтягувальні | Комп. сумісних органічних і неорганічних добавок пластификуючої, структуруючої та гідрофобної дії |
| Пластифікуючо-стабілізуючі | Комплекс сумісних органічних і неорганічних, добавок пластифікуючої, прискорюючої та стабілізуючої дії | |
| Водоутримувальні-адгезійні | Комплекс сумісних органічних і неорганічних добавок водо-утримуючої та стабілізуючого дії з підвищенням адгезії | |
| Гідрофобізуючо-ущільнювальні | Комп. сумісних органічних і неоргані, добавок гідрофо-бізуючої та ущільнюючої дії |
Обладнання, прилади і матеріали
Водоутримувальну здатність визначають випробуванням шару розчинової суміші завтовшки 12 мм, викладеної на фільтрувальний папір.
Для проведення випробувань застосовують:
фільтрувальний папір середньої швидкості фільтрації згідно з ГОСТ 12026;
прокладки з марлевої тканини розміром (250×350) мм згідно з ГОСТ 11109;
металеве кільце з внутрішнім діаметром 100 мм, заввишки 12 мм і завтовшки стінки 5 мм;
скляну пластинку розміром (150×150) мм, завтовшки 5 мм;
ваги лабораторні згідно з ГОСТ 24104;
секундомір з похибкою вимірювання не більше 0,2 с;
кельму згідно з ДСТУ Б В.2.8-20.
Схема приладу для вимірювання водоутримувальної здатності розчинової суміші наведена на рисунку 3.1.
Хід роботи
1. Перед випробуванням 10 аркушів фільтрувального паперу зважують із похибкою до 0,1 г, викладають на скляну пластинку, зверху накладають прокладку з марлевої тканини, встановлюють металеве кільце і ще раз зважують.
1 – металеве кільце з розчиновою сумішшю; 2 – 10 шарів фільтрувального паперу; 3 – скляна пластина; 4 – шар марлевої тканини
Рисунок 3.1 – Схема приладу для визначення водоутримувальної здатності розчинової суміші
2. Ретельно перемішану розчинову суміш укладають рівно з краями металевого кільця, вирівнюють, зважують і залишають на 10 хв.
3. Металеве кільце з розчиновою сумішшю обережно знімають разом із марлею. Фільтрувальний папір зважують з похибкою до 0,1 г.
4. Водоутримувальну здатність розчинової суміші, V, обчислюють вираженим у відсотках вмістом води в пробі до і після експерименту за формулою:
де:
m1 – маса фільтрувального паперу до випробувань, 20 г;
т2 – маса фільтрувального паперу після випробувань, 26 г;
m3 – маса приладу без розчинової суміші, 15 г;
m4 – маса приладу з розчиновою сумішшю, 250 г.
5. Водоутримувальну здатність розчинової суміші визначають двічі для кожної проби та обраховують як середнє арифметичне значення результатів двох визначень, які відрізняються між собою не більше ніж на 20 % від меншого значення.
6. Результати випробувань мають бути занесені до таблиці, в якій зазначають:
- вид розчинової суміші;
- час випробувань;
- результати часткових визначень і середньоарифметичний результат.
Висновок: ознайомились з існуючими видами добавок та практично визначили вплив на водоутримувальну здатність будівельного розчину. Експериментальне значення водоутримувальної здатністі розчинової суміші дорівнює V = 97,447%.
Водоутримуюча здатність - це властивість розчинної суміші зберігати воду при укладанні на пористу підставу, що необхідно для збереження рухливості суміші, запобігання розшарування і хорошого зчеплення розчину з пористим підставою. Водоутримуючу здатність збільшують шляхом введення в розчинну суміш неорганічних дисперсних (Що складаються з дрібних частинок) добавок і органічних пластифікаторів. Суміш з цими добавками віддає воду пористій підставі поступово, при цьому він стає щільніше, добре зчіплюється з цеглою, чому кладка стає міцнішим