Види правки

Сухий М.К. 035-022М

1) Виправлення-вичитування.

• При цьому виді редагування завдання редактора – завершити підготовку оригіналу тексту так, щоб при проходженні коректур зробити редагування мінімальним. Редактор читає текст «наскрізь», тобто порівнюючи його, знак за знаком, з найбездоганнішим оригіналом, що заслуговує на довіру, виправляючи при цьому і технічні похибки, якщо вони є в тексті

• З найчастіше застосовуваних прийомів виправлення-вичитки можна виділити: складання карток з іменами та прізвищами, назвами, датами; читання тексту «навпаки» (тобто починаючи з кінця сторінки, щоб зміст тексту не відволікав від перевірки орфографії); • виписування питань на окремому листку; звернення особливої уваги на статистичний матеріал та набраний текст.

2) Виправлення скорочення

• При редагуванні-скороченні основним завданням редактора є скорочення тексту без шкоди його змісту. Правка-скорочення є пряме втручання редактора в текст, тому, проводячи її, редактор повинен враховувати всі особливості смислової та синтаксичної структури тексту

Прийоми виправлення-скорочення:

• витяг - з тексту витягуються лише опорні смислові моменти, необхідних його розуміння (напр. в хрестоматії з літератури цілком друкуються лише монологи головного героя п'єси. оскільки вони важливі для розуміння позиції головного героя);
• виклад- автор чи редактор викладають своїми словами - скорочені в тексті місця для того, щоб текст загалом залишився зв’язним;
• відсилання- прийом, що допомагає читачеві ознайомитися з цим поняттям за іншою словниковою статтею або частиною тексту (найчастіше застосовується в підручниках та енциклопедичних виданнях)
• умовне скорочення - прийом, у якому обумовлене слово чи поняття пишеться повністю лише один раз, у дефініції (визначенні), потім у тексті вживається лише одне чи кілька літер.

• абревіатура – умовне скорочення за першими літерами назви, що складається з кількох слів (напр.: ЗМІ – засоби масової інформації,);
• друкування тексту без абзаців (найчастіше застосовується у періодичному друку);
• використання шрифтів дрібніших кеглів;
• скорочення з використанням особливостей граматичної та логічної організації тексту, так звана «компресія», тобто згортання окремих моментів викладу при збереженні їх головних інформаційних якостей

3) Виправлення-обробка

• Це найпоширеніший вид редагування рукопису, який дозволяє підготувати варіант для видавничого оригіналу. Виправленню-обробці піддаються практично всі тексти

4) Виправлення-переробка

• Є специфічною формою редагування, застосовується при підготовці до друку рукописів авторів, які слабо володіють літературними навичками та літературною мовою. В даний час правка-переробка найчастіше застосовується у відділах листів при підготовці до друку листів до редакції