Ім'я файлу: Управління оборотними коштами підприємства.doc
Розширення: doc
Розмір: 509кб.
Дата: 07.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
Виотко.doc
Розширення: doc
Розмір: 509кб.
Дата: 07.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
Виотко.doc
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
«Управління оборотними засобами підприємства»
(На прикладі ВАТ «Машзавод»)
Введення
Важливою частиною майна підприємства є його оборотні кошти. Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основним виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його споживчої вартості.
Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки.
Удосконалення механізму управління оборотними коштами підприємства є одним з головних чинників підвищення економічної ефективності виробництва на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки. В умовах соціально-економічної нестабільності та мінливості ринкової інфраструктури важливе місце займає управління оборотними коштами, тому що саме тут криються основні причини успіхів і невдач всіх виробничо-комерційних операцій фірми. У кінцевому підсумку, раціональне використання оборотних коштів в умовах їх хронічного дефіциту є одним з пріоритетних напрямків діяльності підприємства в даний час.
Викладені обставини визначили актуальність і вибір теми дипломного дослідження.
Мета роботи - обгрунтувати заходи щодо підвищення ефективності управління оборотними засобами організації.
Для досягнення головної мети дипломного дослідження необхідно вирішити такі завдання.
- Розглянути теоретичні аспекти формування оборотних коштів;
- Провести аналіз складу, структури і динаміки оборотних коштів організації;
- Провести аналіз ефективності використання оборотних коштів організації;
- Запропонувати напрями вдосконалення управління оборотними засобами організації.
Об'єктом дослідження є оборотні кошти ВАТ «Машзавод».
Предметом дослідження є напрямки підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства.
Методичну базу дипломного дослідження становлять методи фінансового аналізу: горизонтальний і вертикальний аналіз бухгалтерської звітності; аналіз рядів динаміки; монографічний, розрахунково-конструктивний, метод експертних оцінок та інші методи.
Інформаційну базу дослідження становлять дані бухгалтерської та фінансової звітності підприємства, інформація з періодичної преси, підручники вітчизняних та зарубіжних фахівців в області фінансового менеджменту.
Результати дипломного дослідження можуть бути використані в поточної фінансової діяльності підприємства з метою прискорення оборотності оборотних коштів, зниження їх розмірів за рахунок часткового вивільнення та залучення до повторного обігу, що повинно сприяти досягненню соціально значимого ефекту.
Дипломна робота структурно складається з вступу, трьох основних частин, висновків, списку використаних джерел.
1. Теоретичні основи аналізу оборотних коштів організації
1.1 Склад і структура оборотних коштів організації
Оборотні кошти підприємств - сукупність грошових коштів, авансованих в оборотні виробничі фонди обігу на підприємстві з метою забезпечення безперервності і ритмічності процесу виробництва і реалізації продукції. [1]
У фінансовій діяльності підприємства оборотні кошти грають виключно важливу роль, яка визначається їх прямим впливом на такі підсумкові показники його фінансово-господарської діяльності, як платоспроможність і фінансова стійкість, обсяг дебіторської заборгованості, показники ділової активності та ін
Саме в забезпеченні безперервності і ритмічності процесу виробництва і реалізації продукції і полягає основне призначення оборотного капіталу підприємства.
За функціональним призначенням або ролі в процесі виробництва та обігу оборотний капітал підприємства поділяється на оборотні виробничі фонди обігу. [2]
Оборотний капітал має структуру, представлену на малюнку 1.
Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів (статей), що утворюють оборотні кошти. Під структурою оборотних коштів розуміється співвідношення між їх статтями. [3] Як вже зазначалося, оборотні кошти поділяються на виробничі фонди і фонди обігу.
Оборотні виробничі фонди - частина виробничих фондів, які беруть участь в одному виробничому процесі, відразу переносять свою вартість на собівартість продукції і вимагають свого відшкодування до кожного наступного виробничого циклу (сировина, комплектуючі и.т. п.)
- Виробничі запаси - запаси на складі підприємства сировини, матеріалів, для забезпечення безперервного виробничого процесу.
| Оборотні виробничі фонди |
| Виробничі запаси матеріальних ресурсів |
| Незавершене виробництво |
| Витрати майбутніх періодів |
| Оборотні кошти |
| Фонди обігу |
| Неоплачена відвантажена продукція |
| Грошові кошти на розрахункових рахунках |
| Готова продукція на складі |
| | |||||
| | | ||||
Рис. 1. Структура оборотних коштів організації
- Незавершене виробництво - вартість незакінченої продукції, що знаходиться в цехах підприємства на різних етапах виробничого процесу.
- Витрати майбутніх періодів - Витрати, які мають місце на підприємстві в даний час, але списуватися на собівартість продукції будуть пізніше (наприклад, підготовка нового виробництва, передоплата оренди основних фондів, організаційні витрати и.т. п.).
1. Фонди обігу - сума грошових коштів підприємства, вкладена в процес реалізації продукції і необхідна для обслуговування цього процесу. До фондів обігу відносяться:
· Готова продукція на складі підприємства (знаходиться на складі підприємства в очікуванні реалізації);
· Відвантажена, але не сплачена споживачем продукція (включає продукцію, продану в кредит і продукцію, термін оплати якої прострочено, зростання останньої складової відвантажених товарів негативно позначається на фінансовому стані підприємства, так як вимагає залучення в обіг додаткових коштів);
· Вільні грошові кошти підприємства на розрахунковому рахунку та кошти в незавершених розрахунках (наприклад, авансові виплати підприємства постачальникам, по заробітній платі і т.п.)
Елементи оборотних фондів і фондів обігу мають однаковий характер руху, кругообігу, що становить безперервний процес. Рух коштів, взяте як постійний процес повторення й відновлення, називається оборотом коштів, а самі кошти, що беруть участь в ньому - оборотними.
Особливістю оборотного капіталу є те, що він не витрачається, не споживається, а авансується в різні види поточних витрат господарюючого суб'єкта. Метою авансування є створення необхідних матеріальних запасів, заділів, незавершеного виробництва, готової продукції та умов для її реалізації.
Авансування означає, що використані кошти повертаються підприємству після завершення кожного виробничого циклу або кругообігу, що включає виробництво продукції - її реалізацію - отримання виручки від реалізації відбувається відшкодування авансованого капіталу та його повернення до вихідної величини.
Перебуваючи в постійному русі, оборотний капітал здійснює безперервний кругообіг, який відбивається в постійному відновленні процесу виробництва. У процесі руху оборотних коштів виділяються три стадії: [4]
1. Заготівельна (складська) стадія - відбувається формування виробничих запасів, які використовуються з метою виробництва певних товарів. На цій стадії оборотний капітал з форми грошових коштів переходить у форму виробничих запасів.
2. Виробнича стадія - відбувається процес виробництва і створення готової продукції (освіта незавершеного виробництва і випуск готової продукції).
3. Реалізація - реалізація готової продукції та отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства.
Постійне повторення всіх стадій цього процесу називається кругообігом оборотних коштів підприємства. Тривалість одного обороту - період часу, протягом якого оборотні кошти проходять ці три стадії:
1. «Гроші → Виробничі запаси».
2. «Виробничі запаси → Незавершене виробництво → Готова продукція»
2. «Готова продукція → Гроші».
У складі оборотних коштів можна виділити за ступенем їх ліквідності (швидкості перетворення в готівку) швидко реалізованих (високоліквідні) і повільно реалізовані (низьколіквідні) кошти або активи. [5] Першокласними ліквідними коштами, тобто знаходяться в негайній готовності для розрахунків, є грошові кошти в касі або на розрахунковому рахунку. До бистрореалізуемих активів належать також короткострокові фінансові вкладення, реальна дебіторська заборгованість, товари, придбані з метою перепродажу.
Повільно реалізованими оборотними засобами є незавершене виробництво, залежані товари на складі, сумнівна заборгованість. За ступенем фінансового ризику ця група найменш приваблива з позиції вкладення капіталу.
Організація оборотних коштів, необхідна для їх ефективного використання, включає: [6]
1. Визначення складу та структури оборотних коштів.
2. Встановлення потреби в оборотних коштах.
3. Виявлення джерел формування оборотних коштів.
4. Розпорядження оборотними засобами та їх ефективне використання.
На кожному конкретному підприємстві величина оборотних коштів, їх склад і структура залежать від безлічі факторів виробничого, організаційного та економічного характеру, таких як:
- Галузеві особливості виробництва і характер діяльності;
- Складність виробничого циклу і його тривалість;
- Вартість запасів та їх роль у виробничому процесі;
- Умови постачання і її ритмічність;
- Порядок розрахунків і розрахунково-платіжна дисципліна;
Облік перерахованих факторів для визначення та підтримання на оптимальному рівні обсягу і структури оборотних коштів є найважливішою метою управління оборотним капіталом.
1.2 Джерела формування оборотних коштів організації
Усі джерела фінансування оборотних коштів підрозділяються на власні, позикові та залучені. [7]
Власні кошти підприємства використовують, як правило, для формування запасів.
Свої власні кошти, зосереджені в розділі III пасиву балансу «капітал і резерви», підприємства використовують для формування як необоротних, так і оборотних активів. Сума власних коштів, що спрямовуються в оборотні активи, називається чистим оборотним капіталом і визначається наступним чином:
ЧОК = ПIII + ПIv-АI, (1)
де
ЧОК - чистий оборотний капітал,
П III - «Капітал і резерви», тобто власні кошти підприємств;
П-IV - «Довгострокові зобов'язання»,
АI - «Необоротні активи»
Роль чистого оборотного капіталу для підприємства очевидна: без власних обігових коштів (чистого оборотного капіталу) жодне підприємство працювати не може, ні фактично, ні юридично.
Низький рівень чистого оборотного капіталу - це головна причина банкрутства підприємств.
Поряд з чистим оборотним капіталом при формуванні оборотних коштів, підприємство використовує й інші джерела.
Оптимізація структури джерел оборотних засобів сприяє підвищенню ефективності їх використання, зростання фінансових результатів підприємства.
Позикові кошти надаються підприємствам на певний строк, після чого вони підлягають поверненню.
Позикові кошти являють собою в основному короткострокові кредити банку, за допомогою яких задовольняється тимчасові додаткові потреби в оборотних коштах. Кредит як джерело обігових коштів може виконувати різні ролі.
Він може бути:
- Додаткові джерела при нестачі власних коштів;
- Джерелом покриття непостійної частини оборотних активів;
- Фінансовим важелем, що підвищує рентабельність власних коштів
Кредиторська заборгованість є залученими джерелом оборотних коштів, оскільки гроші, не сплачені кредиторам, залишаються в обороті підприємства і є джерелом його поточної діяльності.
Але кредиторська заборгованість неоднорідна, і відповідно кожна частина виконує свою роль. Безпосередньо кредитори - це неплатежі постачальникам, підрядникам, бюджетам з оплати праці та інші, що виникають, як правило, через відсутність коштів.
Правильне співвідношення між власними, позиковими і залученими джерелами утворення оборотних коштів відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану підприємства.
В даний час структура джерел формування оборотних коштів більшості підприємств не відповідає сучасним вимогам.
Існує три проблеми, без вирішення яких російська економіка не здатна вийти з кризи. [8]
Перша проблема - брак власних коштів у підприємств. Для її розв'язання потрібен комплекс заходів, який дозволив би підприємствам заробити свої оборотні кошти. Серед цих заходів податкова, кредитно-грошова, митна, амортизаційна політика та ін
Друга проблема - дорожнеча кредиту для підприємств і незацікавленість у ньому комерційних банків, відсутність умов для розвитку комерційного кредиту і нормального вексельного обігу. У першу чергу тут необхідне зниження облікової ставки Центрального банку, нормалізація діяльності комерційних банків.
Третя проблема - великі взаємні неплатежі підприємств одне одному. Крім того, що велика заборгованість не дозволяє підприємствам нормально працювати і навіть просто виживати, підприємство несе величезні витрати, пов'язані з обслуговуванням цієї заборгованості, через велике число посередницьких фірм, через застосування бартеру, заліків. Держава через це недоотримує великі суми податків.
Тут необхідна серйозна програма вирішення цієї проблеми, зокрема проведення взаємних розрахунків (заліків) як на регіональному, так і на федеральному рівнях, більш широке використання для цих цілей векселів, проведення публічних торгів заборгованістю, використання механізму банкрутства та ін
При Уряді Росії існує федеральний борговий центр, який повинен сприяти нормалізації обстановки в цьому напрямку.
1.3 Нормування оборотних коштів організації та оцінка ефективності їх використання
Оптимальна забезпеченість підприємства оборотними коштами веде до мінімізації витрат, поліпшення фінансових результатів, ритмічності та злагодженості роботи підприємства.
Завищення оборотних коштів призводить до зміни величини ресурсів, вкладених в запаси, до їх заморожування і, як наслідок погіршення показників ділової активності підприємства. Заниження може призвести до перебоїв у виробництві і реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобов'язань. І в тому і в іншому випадку наслідком є нестійкий фінансовий стан, нераціональне використання ресурсів, що веде до втрати вигоди.
Нормування оборотних коштів підприємства - це розрахунок оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. [9]
У залежності від можливості розрахунку потреби в оборотних коштах всі складові оборотних коштів діляться на дві групи:
- Нормовані (можна розрахувати потребу в них) - близько 85%.
- Ненормовані (можна тільки спрогнозувати потребу в них) - близько 15%.
До нормованих і оборотних коштів можна віднести оборотні виробничі фонди підприємства та готову продукцію на складі, до нормованих - дебіторську заборгованість підприємству і вільні грошові кошти.
Норматив оборотних коштів підприємства - це їхня величина мінімальна, але достатня для забезпечення безперервного виробничого процесу. [10]
Існують кілька методів розрахунку нормативів оборотних коштів: метод прямого рахунку, аналітичний і коефіцієнтний.
Метод прямого рахунку є найбільш точним, але і досить трудомістким. У цьому випадку загальний норматив оборотних коштів визначається як сума приватних нормативів відповідно до формули:
Норматив оборотних коштів (Ніс):
Ніс = пз + Н нп + Н РПБ + Н гп, (2)
де:
Н пз - норматив виробничих запасів;
Н нп - норматив незавершеного виробництва;
Н РПБ - норматив витрат майбутніх періодів;
Н гп - норматив готової продукції на складі.
Нормування виробничих запасів
Виробничі запаси включають в себе поточний, страховий та підготовчий (технологічний) запаси матеріальних ресурсів. Норматив виробничих запасів:
Нпз = Σз тек + Σз страх + Σз техн (підго) (3)
1. Поточні виробничі запаси створюються для забезпечення поточних потреб підприємства в матеріальних ресурсах у період часу між двома поставками.
Розрізняють запас поточний максимальний і запас поточний середній. Запас поточний максимальний за I-му виду матеріалів розраховується за формулою:
З
де
G сут.i - Добова потреба в матеріалі I-го виду в днях
Т пост i - інтервал між двома поставками матеріалу i-го виду в днях.
Цм i - ціна матеріалу i-го виду.
Нормування поточного запасу здійснюється не за максимальною величиною, за середнім значенням, так як вартість всіх ресурсів на складі в будь-який момент часу приблизно відповідає їх середнім значенням:
З
2. Страхові запаси створюються у разі відхилення від встановленого інтервалу постачання і розраховуються за формулою:
З
1 2 3 4 5