У польщі 1945 1948 рр визначають як період режиму «народної демократії»

Ім'я файлу: Особливості розвитку країн Центрально-Східної Європи в другій по
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 12.02.2024
скачати

Польща	У Польщі 1945 - 1948 рр. визначають як період режиму «народної демократії». За підтримки Радянської армії формувалася охорона влади - армія, внутрішні війська, робітнича міліція та служба безпеки. У грудні 1948 р. Після об’єднання ПРП та ПСП утворилася Польська об'єднана робітнича партія (ПОРП). Після цього почалося формування тоталітарного режиму відповідно сталінської моделі соціалізму. У лютому 1953р. спеціальним декретом внутрішнє життя католицької церкви підпорядкували світській владі. Конституція 1952 р. завершила оформлення тоталітарної політичної системи. Згідно з нею країна отримала назву Польська Народна Республіка (ПНР). Відповідно до запровадженої в країні сталінської моделі соціалізму у промисловості розгорнулася індустріалізація, у сільському господарстві — насильницька колективізація. Обраний владою курс обумовив розвиток Польщі як аграрно-індустріальної держави,
Угорщина	Головною політичною силою була Партія дрібних сільських господарів (ПДСГ), яка орієнтувалася на ліберально-демократичні ідеї. Підтримка радянського командування сприяла посиленню позицій Угорської комуністичної партії (УКП). У 1947 р. за активної підтримки СРСР УКП перетворилася на найвпливовішу політичну силу в країні. Саме завдяки їй в Угорщині розпочалися націоналізація промислових підприємств, банків і запровадження в управління командно-розподільчих методів. Одночасно комуністи всіляко дискредитували інші політичні сили. На етапі будівництва Угорщини вона скопіювала систему модель сталінського соціалізму.
Болгарія	У післявоєнній Болгарії боротьбу за першість у суспільстві вели комуністи та аграристи, представлені Болгарською робітничою партією (комуністи) (БРП(к)) та Болгарським землеробським народним союзом (БЗНС). За підсумками референдуму 1946 р. в країні було скасовано монархію, а дещо пізніше - проголошено створення Болгарської Народної Республіки (БНР). За результатами виборів до Народних зборів у 1946 р. комуністи отримали понад 53 % голосів виборців і сформували уряд, який очолив Георгій Димитров. В країні сформувалася комуністична диктатура. У тісній співпраці із СРСР відбувалася індустріалізація країни. У першій п’ятирічці (1949 - 1953 рр.) було введено в дію понад 700 нових промислових підприємств. У сільському господарстві внаслідок колективізації розгорнулося розкуркулення селянства. Станом на 1953 р. колективний сектор охопив 60 % сільськогосподарських угідь. Одночасно з економічними перетвореннями відбувалося формування тоталітарної політичної системи з монопольною владою комуністів.
Румунія	Із 1947 р. Комуністична партія Румунії взяла курс на встановлення повного контролю над владою в країні. При цьому КПР спиралася на підтримку СРСР. Надаючи економічну й фінансову допомогу, радянське керівництво одночасно нав’язувало Румунії сталінську модель соціалізму. Наприкінці листопада 1947 р. Великі національні збори одноголосно скасували монархію і проголосили в країні Румунську Народну Республіку (РНР). Це сприяло остаточній монополізації влади комуністами. У 1948 р. в результаті приєднання Соціал -демократичної партії Румунії до КПР утворилася Румунська робітнича партія (РРП). У 1948 р. РРП оприлюднила програму створення «основ соціалістичного ладу» в Румунії. Усі старі політичні партії в 1947—1953 рр. припинили існування, сформувала нові міліцію і службу безпеки, здійснила освітню й судову реформи. В економіці РРП розгорнула перетворення за радянським зразком. У промисловості після націоналізації підприємств розпочалася індустріалізація. У сільському господарстві під час колективізації створювалися державні господарства, машинно-тракторні станції та сільськогосподарські кооперативи. У 1950 р. з’явився перший п’ятирічний план (1951 - 1955 рр.) розвитку економіки Румунії.
Чехословаччина	У квітні 1945 р. виник коаліційний уряд чехів і словаків. Його очолив соціал- демократ З. Фірлінгер. Відновлювалися Конституція 1920 р. та посада президента, яким став Едвард Бенеш. Комуністи, намагаючись привернути на свій бік суспільство, спиралися на допомогу СРСР. На виборах 1946 р. до Установчих національних зборів чеські та словацькі комуністи отримали 38% голосів і посіли перше місце за кількістю депутатів. У лютому 1948 р. К. Готвальд, спираючись на підтримку своїх прибічників, які організували в країні загальний страйк, усунув з уряду 12 міністрів — опонентів комуністів. Пізніше комуністи назвали ці події «перемогою соціалістичної революції в ЧСР». Відповідно до встановлюваної комуністами сталінської моделі соціалізму держава отримала монопольний контроль над економікою. У сільському господарстві відбувалася насильницька колективізація. Тих, хто її не підтримував, оголошували «куркулями» або «саботажниками» і репресували. У 1949 р. ЧСР, як й інші країни «соціалістичного табору», увійшла до РЕВ. Із цього часу її торгівля обмежувалася країнами «соціалістичного табору». У 1953 р. торгівля з країнами РЕВ досягла майже 80 % її зовнішньоекономічного обігу. Економіка ЧСР у цей період розвивалася прискореними темпами. Цьому сприяла допомога СРСР. До ЧСР із СРСР постачалося 90 % вугілля, 80 % нафти, 80 % залізної руди, 70 % алюмінію тощо.
Югославія	Після звільнення Югославії від нацизму влада перебувала в Тимчасового народного уряду Демократичної Федеративної Югославії, який очолював Йосип Броз Тіто. Більшість уряду складали представники Комуністичної партії Югославії (КПЮ) та її союзники. У листопаді 1945 р. Установча скупщина проголосила створення Федеративної Народної Республіки Югославії (ФНРЮ), до якої увійшли Сербія (з автономними Воєводиною, Косовом та Метохією), Хорватія, Словенія, Чорногорія, Македонія, Боснія і Герцеговина. КПЮ відповідно до сталінської моделі соціалізму розпочала одержавлення економіки й запровадження її планового розвитку. До кінця 1945 р. у приватній власності залишилося лише 28 % підприємств. У 1945 р. було прийнято Конституцію ФНРЮ, складену за зразком Конституції СРСР 1936 р. Країна оголошувалася об’єднанням рівноправних народів у федерацію, але права на вільний вихід із неї не передбачалося. Інші положення Конституції також містили прояви тоталітарного устрою. У 1948 р. між Й. Броз Тіто та Й. Сталіним виник конфлікт, причиною якого було прагнення югославського лідера діяти незалежно від СРСР та переглянути сталінську модель соціалізму. Радянсько-югославський конфлікт особливої напруженості досяг у 1949 - 1953 рр. і мав важливі наслідки. Він став поштовхом до посилення жорстокості комуністів щодо незгодних із їхньою політикою в усіх країнах «соціалістичного табору». Правлячі верхівки цих країн прискорювали запровадження сталінської моделі соціалізму. Конфлікт змінив зовнішньополітичне становище ФНРЮ. В умовах загострення відносин між противниками в «холодній війні» Югославія залишилася сама. В основу нової моделі розвитку, розробленої лідерами КПЮ, було покладено ідею відмирання держави, коли всі її інститути мають поступово перетворитися на ланки системи «безпосередньої демократії та самоврядування». Відповідно до нової моделі розвитку підприємства передавали в управління трудовим колективам і надавали їм господарську самостійність. Державне планування визначало лише загальні пропорції, відповідно до яких трудові колективи складали свої виробничі плани. В аграрній сфері селянству дозволялося виходити з кооперативів і створювати індивідуальні господарства. Вони могли продавати та брати в оренду землю, використовувати найману робочу силу.
НДР	На території зони радянської окупації в 1949 році була утворена Німецька Демократична Республіка (НДР). Економіка НДР у період 1945-1969 рр. розвивалася за плановою системою. Уряд НДР здійснював централізоване планування економічного розвитку країни. Плани розвитку економіки затверджувалися Державною радою НДР. У перші післявоєнні роки економіка НДР була в занепаді. Було необхідно відновити промисловість, житлове будівництво, транспорт. Уряд НДР проводив великі інвестиції в економіку. Було створено нові підприємства, модернізовано старі. У період 1945-1969 рр. в НДР панувала однопартійна система. Уряд НДР очолювала Соціалістична єдина партія Німеччини (СЕПН). У 1949 році була прийнята Конституція НДР. Конституція проголошувала НДР демократичною республікою, де панує народна влада. Однак, насправді, в НДР панувала диктатура СЕПН. Уряд НДР проводив політику соціалістичного будівництва. Була створена система державних підприємств, які контролювалися урядом. Було проведено аграрну реформу, в результаті якої було націоналізовано великі земельні володіння.

У країнах Центральної та Східної Європи після Другої світової війни відбулися істотні зміни в політичній та економічній системі. Під впливом СРСР у цих країнах було встановлено тоталітарний режим, який спирався на монополію комуністичної партії.

У всіх цих країнах було проведено націоналізацію промисловості та колективізацію сільського господарства. Розпочалася індустріалізація, спрямована на розвиток важкої промисловості. розвиток соціалістичної економіки, планове управління, націоналізація промисловості та колективізація сільського господарства.

У зовнішній політиці країни Центральної та Східної Європи були інтегровані в Радянський блок. Вони стали членами Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) і Варшавського договору.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас