Трипільське житло та інтер'єр
Трипільські житла мали каркасно-стовпову конструкцію, серед них були: одноповерхові, двоповерхові і навіть триповерхові. Міжповерхові та горищні перекриття обмазували глиною. Вивчаючи майданчики в поселенні Тальянки, фахівці дійшли висновку, що стіни першого поверху споруд були у вигляді дерев’яного зрубу. Що стосується стін другого поверху, то вони були полегшеними – стовпова конструкція, обплетена лозою або тріскою та обмащена з двох боків глиною. Судячи по знахідках моделей жител (Коломийщина ІІ, Рассохуватка, Ворошилівка), дахи трипільських будинків були двосхилими. За даними розкопок, вхід у житло розташовувався з торцевого боку. На рівні другого поверху входу в житлову кімнату передували сіни, що займали 1/4 або 1/3 об’єму поверху. У протилежній стіні входу розміщувалося кругле вікно, що служило для освітлення приміщення і виведення диму (якщо топилося „по-орному“). Стіни обмальовували мінеральними фарбами, яких було чимало. В домашньому побуті та інтер'єрі використовували різноманітні різьблені дерев’яні деталі, наприклад - ложки, ослінчики. Приміщення опалювали як відкритими вогнищами, так і купольними печами. Знайдені керамічні моделі будівель дозволяють реконструювати зовнішній вигляд, інтер’єр та оздоблення жител і культових споруд трипільців. Важливо відмітити, що у час Трипілля було створено тип житла, його планування і оздоблення, які пізніше стануть характерною рисою архітектури сільського населення України у наступні тисячоліття. Реконструкція одноповерхового трипільського житла Модель двоповерхового трипільського житла, 3800 р. до Р.Х. Модель триповерхового житла, так-звані "трипільські гуртожитки
Щодо інтер’єру
, то він у всіх житлах приблизно однаковий. Обов'язково в оселі була піч, яка розміщувалася праворуч від входу в кутку між перегородкою, що відокремлювала сіни від житлової кімнати і правою подовжньою стіною. З обох боків її оточувало припічне підвищення. Розміри пічної споруди складали близько 2-2,5 м. Судячи по окремим фрагментам, можна уявити, що це був товстий (5–6 см) шар глини, спочатку намащений на дерев’яний каркас, який потім вигорів. Черені печей складалися з кількох шарів намащених глиною з домішкою не полови, а піску, що дозволяє їх чітко визначати під час розкопок. Інтер'єр трипільського неолітичного житла Під протилежною входу стіною, на центральній осі будинку, розміщувалося підвищення округлої форми діаметром 1,4–1,7 м, оточене канавкою, яке інтерпретується як вівтар. Він, як і черені печей, виготовлявся з глини без домішки полови, нанесеної в декілька шарів, і підносився над рівнем підлоги на 10–12 см. Поверхня його ретельно загладжувалася, а іноді прикрашалася поглибленим орнаментом у вигляді дугоподібних стрічок з паралельних прокреслених ліній. Уздовж всієї поздовжньої (лівою від входу) стіни знаходилося вузьке підвищення для розміщення посуду для повсякденного вжитку і тарних посудин – піфосів, в яких, ймовірно, містилося зерно й інші запаси. Під тією ж стіною навпроти печі знаходилося робоче місце – прямокутне глинобитне підвищення із кам’яною зернотеркою на поверхні. Реконструкція трипільського інтер'єру Також майже на кожній вулиці, у дворах трипільських будинків були виявлені овальні ями і котловани різної ширини (до 30-40 м). Можна припускати, що вони використовувалися як кар’єр, в якому, очевидно, проводилася підготовка великих об’ємів будівельного розчину для спорудження навколишніх будинків (трипільці активно розбудовувались), а також керамічного виробництва (тисячі фрагментів кераміки). Лесовидний суглинок тут спушувався, змішувався з половою і – оскільки для приготування розчину була потрібна велика кількість води, а найближче джерело знаходилося на відстані близько 0,5 км – замішувався після дощу. Не виключно, що деякі ями використовувалися для відходів.