Ім'я файлу: Анастасія Журавська - Тема 10. Державне регулювання діяльності а
Розширення: docx
Розмір: 12кб.
Дата: 07.09.2023
скачати
Розширення: docx
Розмір: 12кб.
Дата: 07.09.2023
скачати
Транспортна галузь – це галузь, що забезпечує базові умови існування суспільства, при цьому вона є важливою умовою ефективного соціально-економічного розвитку будь-якої держави. Згідно з Національною транспортною стратегією України на період до 2030 року транспортна галузь є однією з базових галузей економіки, має розгалужену залізничну мережу, розвинуту мережу автомобільних шляхів, морські порти та річкові термінали, аеропорти та широку мережу. Механізми державного управління авіаційних сполучень, вантажних митних терміналів, що створює необхідні передумови для задоволення потреб користувачів транспорту в наданні транспортних послуг і розвитку бізнесу . Судячи з цього, одним із найважливіших стратегічних ресурсів у формуванні економіки та соціальних відносин є транспорт. До транспортної системи ставляться високі вимоги щодо якості, регулярності та надійності зв’язків, збереження вантажів, безпеки перевезення пасажирів, швидкості та якості доставки. Потреба у транспортній системі, що чітко функціонує, дедалі посилюється, стає базисом сталого розвитку господарського комплексу країни, його інфраструктури та ринкового середовища. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням та аналізом розвитку транспортної галузі займалися відомі вчені-економісти О. Бакаєв, В. Дубищев, В. Желинський, Р. Косогляд, Ю. Кулаєв, М. Макаренко, А. Перепелюк, С. Пирожков, Н. Потапова, В. Ревенко, О. Фінагіна, Ю. Цветов на інші. Дослідженнями державного регулювання транспортної галузі займались українські вчені В. Брагінський, В. Ковальов, О. Собкевич, А. Ткаченко, А. Халецька та інші. Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Упорядкування досвіду вивчення транспортної галузі в системі наукових знань державного регулювання та управління; визначення стратегії управління транспортною галуззю країни; формування методів і методик щодо адаптації рекомендацій щодо наявного стану регіональних господарських комплексів; нерозкритість повним обсягом визначених питань зумовили вибір теми статті, мету і структуру дослідження. У перше десятиліття незалежності на транспорті було проведено базові структурні та інституційні перетворення. Створено основи правової бази транспорту, що відповідає новим соціально-економічним умовам. Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування 2019 № 1 Механізми державного управління Розділено функції державного управління та господарської діяльності, створено адекватну ринковим умовам систему державного регулювання транспортної діяльності. Переважно завершено приватизацію. Значно зросла системотвірна роль транспорту і взаємозв’язок завдань його розвитку з пріоритетами соціально-економічних перетворень. Транспорт загалом задовольняв попит на перевезення вантажів і пасажирів, спостерігалося зниження вантажоємності економіки і зростання рухливості населення. У сучасних умовах господарювання транспортна галузь задовольняє лише основні потреби населення та економіки в перевезеннях за обсягом, проте не за якістю. Сучасний стан транспортної галузі не повною мірою відповідає вимогам ефективної реалізації евроінтеграційного курсу України та інтеграції національної транспортної мережі в Транс’європейську транспортну мережу [1]. Формулювання цілей статті. Метою статті є визначення основних напрямків державного регулювання транспортної галузі для підвищення якості її функціонування. Виклад основного матеріалу. Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до державних цільових програм з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу й забезпечується державою [2]. Державне регулювання транспортної діяльності, державне фінансування окремих елементів транспортної системи й видів транспортної діяльності в умовах ринку залишаються об’єктивною потребою. В основу транспортної політики держави покладено принцип поділу державних завдань регулювання галузі та виконання господарських функцій. При цьому держава, обмежуючи свої функції як господарського Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування 2019 № 1 Механізми державного управління суб'єкта, підвищує ефективність державного регулювання на транспорті, направляючи його на підвищення якості обслуговування й зниження суспільних витрат, пов’язаних із транспортною діяльністю. За безумовних галузевих і регіональних відмінностей у транспортній системі на макрорівні держава розглядає транспорт як єдиний об’єкт управління. Погоджений розвиток й організація взаємодії різних видів транспорту роблять транспорт єдиним комплексом, що забезпечує додатковий синергетичний ефект. При цьому державне регулювання транспортної галузі ґрунтується на принципах правової єдності; реалізації регулювальної функції всіх видів транспорту в держави через органи державної влади; збалансованості бюджетних ресурсів між різними видами транспорту; координації розвитку інфраструктури різних видів транспорту через освіту, транспортну безпеку й обороноздатність країни; узгодженості інтересів і об’єднання зусиль різних рівнів виконавчої влади в розвитку транспортної системи за допомогою регулювання міжвидової конкуренції; побудови єдиного інформаційного простору на транспорті; сприяння з боку державних органів влади розвитку бізнесу та підприємництва у транспортній галузі. 2018 року в Україні було ухвалено Національну транспортну стратегію на період до 2030 року (далі – Стратегія), що є одним з інструментів державного регулювання транспортної галузі. Мета стратегії полягає у створенні інтегрованого до світової транспортної мережі безпечно функціонального й ефективного транспортного комплексу України та задоволенні потреб населення в перевезеннях і поліпшення умов ведення бізнесу для забезпечення конкурентоспроможності та ефективності національної економіки. Тобто цей документ стосується економічної та соціальної сфери. Механізми державного управління Рівень розвитку транспорту входить до показників якості життя населення країни. Узагальнення сучасних вітчизняних і зарубіжних досліджень дало змогу визначити компоненти якості й рівня життя [3]: якість соціальної інфраструктури (якість, доступність і охоплення населення послугами освіти, охорони здоров’я, житлового фонду, транспорту, торгівлі, соціального захисту та ін.). Якість транспорту забезпечується державним регулюванням транспортної галузі, під яким розуміється організаційно-владна виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління, що здійснюється відповідно до чинного законодавства та за допомогою виконання функцій держави. Державне регулювання транспорту поширюється на такі напрямки, від яких залежить його ефективність: перший – конкурентоспроможна та ефективна транспортна система; другий – інноваційний розвиток транспортної галузі та глобальні інвестиційні проекти; третій – безпечний для суспільства, екологічно чистий та енергоефективний транспорт; четвертий – безперешкодна мобільність і міжрегіональна інтеграція. Згідно зі Стратегією реалізація першого напрямку можлива через створення клієнтоорієнтованої системи транспортного обслуговування та вживання заходів для забезпечення ефективної організації роботи транспортно-дорожнього комплексу країни й отримання синергетичного ефекту від ефективного поєднання потенціалу та можливостей усіх видів транспорту на основі партнерсько-конкурентних засад під час здійснення перевезень. Ці заходи можна здійснити за допомогою процедури оцінювання транспортного потенціалу за алгоритмом, запропонованим дослідником В. Козловим [4]: загальна оцінка структури сегментів транспортного потенціалу; розрахунки за структурами та окреме обслуговування .Механізми державного управління сегментів; визначення проблем сегментів та їх оцінка; ґрунтування однакових проблем різних сегментів; визначення обсягів та умов розв’язання завдань усунення групових проблем; визначення обсягів та умов розв’язання завдань з усуненням проблем кожного сегмента; оцінка можливості усунення проблем за рахунок власних потужностей; кінцева оцінка комплексного характеру. Підвищити рівень конкурентоспроможної транспортної системи можливо за рахунок створення інтелектуальної транспортної системи. Інтелектуальна транспортна система – це система, що використовує новітні розробки в моделюванні транспортних систем і регулювання транспортних потоків. Порівняно зі звичайними транспортними системами ця система містить значну інформативність, безпеку і високий рівень взаємодії учасників руху. З її допомогою управління, експлуатація та обслуговування транспорту мають більш широкі можливості. Використовуючи дані в реальному часі, ця система оптимізує індивідуальну мобільності в значних масштабах. Завдяки інтелектуальним транспортним системам формується спеціальне середовище, у якому управління, експлуатація та обслуговування в транспортній сфері мають ширші можливості. Для управління, експлуатації та обслуговування учасників транспортного комплексу свою важливість довели останні досягнення у сфері технологій спостереження, зв’язку, оброблення й поширення інформації, що спираються на прикладні програми, що працюють у режимі реального часу. Інтелектуальні транспортні системи дозволяють дуже швидко виявляти ситуації, що можуть призвести до виникнення небезпечних умов або застою, зниження мобільності й керованості, а потім допомагають .Механізми державного управління реалізувати відповідні стратегії та плани для ослаблення наслідків цих проблем, зменшення їх тривалості і ступеня впливу. Основні сервісні домени інтелектуальних транспортних систем: 1. Чітке і своєчасне інформування учасників руху. 2. Управління дорожнім рухом і безпосередньо системою, її дії стосовно учасників цього руху. 3. Контроль конструкції та технічного стану транспортних засобів. 4. Моніторинг перевезень і управління ними. 5. Громадський транспорт, його стан і організація руху. 6. Служба оперативного реагування на дорожньо-транспортні ситуації та погодні умови. 7. Електронні платежі на транспорті, можливість їх здійснення і контроль. 8. Персональна безпека, пов’язана з дорожнім рухом і дорожнім покриттям. 9. Моніторинг погодних умов і стану навколишнього середовища. 10. Управління й координація в умовах надзвичайних ситуацій. 11. Національна безпека як важлива складова транспортної системи країни. 12. Управління даними інтелектуальних транспортних систем із метою дальшого передання їх у технічні комплекси інфраструктури для оброблення цих даних. Прикладів подібних інформаційних технологій чимало. Деякі з них лише розробляються, деякі тестуються, а всі інші вже впроваджені й активно використовуються в інтелектуальних транспортних системах за допомогою спеціальних комп’ютерних систем. Якщо розглядати інтелектуальні транспортні системи як об’єкт державного регулювання транспортом, то контроль роботи транспортних Механізми державного управління систем – це комплекс, що включає в себе дві підсистеми: управління транспортними потоками (регулювання руху транспорту) і керування транспортними засобами (водій, диспетчер) [5]. Основними завданнями системи є повне забезпечення мобільності населення та отримання максимального прибутку за умови задоволення потреб населення в перевізних процесах і максимально ефективного переміщення вантажів. Можна сказати, що завдання транспортної системи може бути визначено як розроблення найбільш економічного плану перевезення продукції від пункту відправлення до пунктів призначення. Завдяки цим планам, попереднього математичного обрахунку та аналізу, можливого імітаційного моделювання транспортної системи величина транспортних витрат має бути мінімізована. Це означає, що якщо максимально оптимізувати процес і ефективність роботи транспортної системи, то будуть рівнозначно задоволені потреби суспільства й отримання економічної вигоди.