Інституціональне забезпечення публічної влади
Прізвище, ім’я та по батькові слухача ___________________________________
Група ________
Практичне заняття 2
Інституціональні зміни у пострадянських і постсоціалістичних країнах: порівняльний аналіз
Термін виконання – до(!) 11 червня 2021 року
Мета: формування навичок самостійного аналізу політичних рішень, умінь робити узагальнення й висновки щодо відповідності політичних рішень потребам суспільного розвитку.
Форма проведення – обмін файлами
Завадання 1.1. Аналіз інституціонального середовища
Провести аналіз та порівняти інституціональне середовище постсоціалістичних (країни колишнього соціалістичного табору) і пострадянських країн (країни колишнього Радянського Союзу).
Узяти один політичний інститут та одну країну з кожної групи країн для аналізу (інститут повинен бути сформованим у постсоціалістичнихі пострадянських країнах. Для прикладу, такими інститутами можуть бути: інститут політичних партій, інститут виборів, інститут президенства, інститут парламентаризму тощо).
Дослідити історію становлення, формування, існування, та своє бачення перспектив розвитку обраного для аналізу інституту в Україні. Які інституціональні зміни повинні відбутися в Україні для того, щоб покращити існування вибраного інституту.
Шаблон для виконання завдання 1.1.
| Політичний інститут | Постсоціалістична країна | Пострадянська країна | Україна |
| Політичні партії | Польща Парламентські та урядові кризи, які супроводжували процес демократизації політичної системи країни, не стосуються законодавства, а спричинені виключно позиціями політичних сил в Сеймі, амбіціями окремих політиків та конфліктами між ними. Конституція Республіки Польща чітко розподіляє повноваження всіх гілок влади, регламентує відносини між парламентом, урядом та президентом, містить механізми, які забезпечують їх ефективну співпрацю. Тільки нижня палата має право здійснювати політичний та юридичний контроль за діяльністю уряду, який підзвітний Сейму і складає повноваження перед новообраним парламентом. Сейм може також ініціювати питання про довіру Раді міністрів наслідком чого може бути її відставка. Парламентська коаліція Конституцією Польщі не передбачена, тому наявність чи відсутність формальної більшості в Сеймі не стосується роботи уряду. Проте, принцип формування уряду коаліцією партійних клубів, конструктивний вотум недовіри уряду, необхідність 3/5 голосів депутатів Сейму для подолання вето президента є чинниками, які оптимізують політичний процес, загалом посилюючи парламент. Пропорційна виборча система та наявність високого виборчого бар’єру стимулює структуризацію Сейму, зменшуючи ймовірність виникнення політичних криз. Право розпуску парламенту зміцнює позицію президента, незважаючи на те, що обставини необхідні для цього залежать від дієздатності Сейму. Таким чином, можна стверджувати, що здійснення переходу до демократії в Польщі значною мірою зумовлене вибором форми державного правління, дієвим функціонуванням всіх гілок влади. Одночасно, інституційні перетворення в процесі демократизації адекватно відповідали якісно новим вимогам політичних, соціально-економічних та культурних змін. Польський досвід взаємодії між президентом, парламентом та урядом, розв’язання урядових та парламентських криз, зокрема, шляхом проведення дострокових виборів, демонструє чіткість розподілу повноважень гілок влади, ефективність реалізації на практиці конституційних важелів стримувань і противаг, а це має важливе значення для країн, які перебувають на етапі творення демократичної державності, становлення нових політичних і соціальних інститутів, у тому числі і для України. | Азербайджан Азербайджанська Республіка — формально демократична, правова, світська республіка, що розвивається на засадах економічних ринкових відносин. У Республіці державна влада обмежується у внутрішніх питаннях тільки правом, а в зовнішніх — тільки положеннями, що випливають з міжнародних договорів, учасником яких вона є. Державна влада організується на основі принципу розподілу влади: Законодавчу владу здійснюють однопалатні Національні збори — Міллі-Меджліс азерб. Milli Məclis Азербайджанської Республіки, що складається зі 125 депутатів, які обираються на 5 років загальним голосуванням.[1] Виконавча влада належить Президенту Азербайджанської Республіки. Посада введена у 1991 році. Президент обирається на загальних виборах таємним голосуванням на 5 років. Нинішній президент Азербайджану — Ільхам Алієв. Вищий орган виконавчої влади — Кабінет міністрів, що призначається президентом, а також затверджується Міллі-Меджлісом. Дії органів влади регламентуються Конституцією республіки, прийнятою на референдумі в листопаді 1995. Судову владу здійснюють суди: Конституційному Суду, Верховному Суду, Вищому Економічному Суду.Законодавча, виконавча і судова влади взаємодіють відповідно до положень Конституції Азербайджанської Республіки і незалежні в межах своїх повноважень. Судова система країни загалом близька до тієї, що існувала в колишньому СРСР. Вищим судовим органом є Верховний суд, що обирається парламентом на п'ятирічний термін. До складу Суду входять палати по карних і цивільних справах. Судочинство здійснюють місцеві суди. | За роки своєї незалежності Українська держава пройшла складний конституційний процес - від Декларації про Державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), укладення Конституційного договору між Президентом України і Верховною Радою України (8 червня 1995 р.) до прийняття 28 червня 1996 року Конституції України - та обрала демократичний тип суспільно-політичного устрою. Тим самим Україна завершила початковий етап перехідного періоду - проголошення незалежності, набуття атрибутів державності - і перейшла до етапу розвитку демократичних процесів у політичній та економічній сферах, досягнення високих стандартів у соціальному розвитку. |
Завдання 1.2. Визначення та характеристика сучасних політичних режимів.
Шаблон для виконання завдання 1.3.
| Основні сучасні політичні режими | Охарактеризувати вказані політичні режими та визначити, які сучасні пострадянські країни відповідають зазначеним режимам. Вказати ознаки, за якими країни розрізняються згідно з їхньою приналежністю до того чи іншого політичного режиму |
| Демократичні | Демократичний політичний режим – це сукупність способів та методів функціонування політичної системи, що покликані забезпечити теоретичні демократичні принципи, серед яких народовладдя, рівність, плюралізм тощо. |
| Напівавторитарні | Напівавторитарного – можна віднести політичні режими, що функціонують в Україні, Грузії, Азербайджані, Вірменії та Молдові. Перехідний режим. |
| Авторитарні | Авторитари́зм (лат. autoritas — повна влада) — режим правління, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи чи групи осіб. Роль представницьких органів влади зведено нанівець або занижено. |
| Неототалітарні | Створення розгалуженої системи масових комунікацій дозволило забезпечити ідеологічний і політичний контроль над особою. Особа ж в умовах руйнування традиційних форм життя стала беззахисної перед світом ринковій стихії і конкуренції. Ускладнення соціальних відносин зажадало посилення ролі держави («етатизм») як універсального регулятора і організатора взаємодії індивідів, що мають не співпадаючі інтереси. Досвід показує, що тоталітарні режими, як правило, виникають за надзвичайних умов: наростаючої нестабільності в суспільстві; глибокій кризі, що охоплює всі сторони життя; нарешті, при необхідності рішення стратегічної задачі, виключно важливої для країни. |