Підченко Вероніка , менеджмент 2курс
Самостійна робота №3
Тема 3 : Податкова система держави.
Завдання 1.
Фундаментальні інструменти стимулювання національної економіки зосереджені також у податковій системі. Використання важелів податкової політики є потужним способом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Податкові ставки, пільги, квоти, штрафні санкції, визначення об'єкта і суб'єкта оподаткування, а також джерела сплати податку дають можливість безпосереднього впливу на доходи суб'єктів національної економіки, обсяги споживання та заощадження тощо. Податки впливають на економіку через дохід кінцевого використання економічних агентів та зміну відносних цін залежно від системи оподаткування, вплив податкової політики на макроекономічні змінні може проявлятися по-різному. У цілому зниження податків стимулює зростання приватних витрат і сукупної пропозиції. Зростання податків, навпаки, призводить до їхнього скорочення. Рівень оподаткування в економіці вимірюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогосподарств (ставка сумарного оподаткування доходів, або середня ставка податку).
Податкова політика - це діяльність держави у сферах запровадження правової регламентації та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів держави. Зміна форм оподаткування та податкових ставок впливає на стан господарської кон'юнктури. Під час економічної кризи держава свідомо з метою зменшення податкового тиску може йти на зменшення ставок оподаткування, і навпаки, підвищувати їх під час економічного піднесення, з метою утримання темпів економічного зростання і підтримки пропорційності в розвитку продуктивних сип.
Проявом податкової політики, яка проводиться в державі та формується державними структурами, є податкова система. Вивчаючи податкову систему, варто розглянути елементи системи оподаткування.
1. Суб'єкт (платник податків) - юридична чи фізична особа, що сплачує податки.
2. Об'єкт оподаткування - кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для оподаткування. Іншими словами, податкова база - це грошова сума, з якої вилучається податок.
3. Джерело оподаткування - дохід платника податку, що підлягає оподаткуванню. Джерело та об'єкт оподаткування взаємно пов'язані, оскільки власне дохід є джерелом сплати податку. Так, якщо оподатковують дохід або майно, що забезпечує дохід, ці два елементи взаємопов'язані. Якщо ж сплачується податок на майно чи землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу, такий взаємозв'язок втрачається.
4. Податкова ставка (норма оподаткування) - законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Податкова ставка може існувати в таких формах:
- середньої податкової ставки - відношення обсягу податків до величини доходу, що підлягає оподаткуванню;
- граничної податкової ставки - відношення приросту податків до приросту доходу, що підлягає оподаткуванню.
5. Податкові пільги - це звільнення від податків або зменшення податкових ставок. Види податкових пільг:
- прискорена амортизація основного капіталу (списання амортизації в обсягах, що значно перевищують реальне зношування капіталу). За своїм змістом прискорена амортизація тотожна податковій субсидії підприємницькому сектору. Вона зменшує прибуток, належний до оподаткування, прискорює оборот основного капіталу, створює стимули для прискореного оновлення основного капіталу;
- інвестиційний податковий кредит, по суті, є фінансуванням державою інвестицій приватного бізнесу. За своїм змістом він є податковою знижкою. Його обчислюють як відсоток від вартості основного капіталу і вилучають безпосередньо із суми податку, а не з доходу, який підлягає оподаткуванню. Це зменшує на величину знижки вартість заново придбаного устаткування.
Податкова квота характеризує рівень оподаткування і визначається як частка податку в доході платника. З точки зору соціальної справедливості, цей елемент оподаткування має бути обов'язковим у формуванні механізму оподаткування. Але введення податкової квоти зменшує можливість впливу податків як економічного регулятора держави. Тому податкова квота законодавчо не встановлюється. Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових
надходжень до бюджету дослідив американський економіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї залежності відоме як "крива Лаффера"
К
рива ЛаффераЦя крива виявляє таку ставку оподаткування, за якої податкові надходження досягають максимального обсягу (ІЧ). При подальшому зростанні податкової ставки нівелюються стимули до підприємництва та праці, знижується податкова база та податкові надходження до бюджету. При податковій ставці 100% держава не отримуватиме доходу, оскільки охочих працювати безоплатно немає.
За економічним змістом податкова система - це сукупність податків та обов'язкових платежів, установлених в країні з метою поповнення дохідної частини бюджетів різних рівнів. Реформування існуючої податкової системи є найгострішою проблемою для економіки України. Вітчизняна податкова система на сьогодні не відповідає потребам ринкової економіки. Надлишковий податковий тиск призводить до згортання виробництва і, відповідно, до зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Головними недоліками податкової політики в Україні, що заважають ефективній роботі вітчизняних підприємств, є:
1) неоптимальна податкова структура;
2) надмірний податковий тиск на вітчизняного товаровиробника;
3) анти стимулююча дія системи надання податкових пільг;
4) нестабільність податкового законодавства;
5) переважання питомої ваги непрямих податків над прямими, що гальмує стимули до розвитку виробництва;
6) велика питома вага стягнень із собівартості продукції (приблизно до 20-30% структури собівартості);
7) складність процедури оподаткування.
Для реформування податкової системи необхідно:
> провести реструктуризацію податкової системи в напрямку збільшення питомої ваги прямих податків;
> знизити податковий тиск на юридичних і фізичних осіб з метою активізації підприємницької діяльності;
> удосконалити механізм нарахування і сплати ПДВ;
> зменшити коло і поступово відмінити пільги в оподаткуванні;
> підвищити штрафні санкції до суб'єктів, які мають податкову заборгованість перед державою;
> максимально спростити процедуру оподаткування;
> інше.
Результатом реформи податкової системи України повинна стати побудова оптимальної податкової системи.
Принципи побудови оптимальної податкової системи
Побудова оптимальної податкової системи повинна базуватися на таких принципах:
1. Економічна ефективність, тобто податкова система не повинна перешкоджати ефективному розподілу ресурсів.
Основні характеристики податкової системи за принципом економічної ефективності передбачають, що вона:
а) не повинна обмежувати можливостей заощаджень і стимулів до праці;
б) не повинна впливати на поведінку індивіда (не повинна спрямовувати зусилля індивіда на зменшення своїх податкових зобов'язань, а має стимулювати збільшення продуктивності праці і відповідно поліпшення умов існування);
в) має бути неспотворюючою, тобто не повинна надавати можливостей індивіду змінити свої податкові зобов'язання або перекласти їх на інших. Неспотворюючі податки називаються паушальними податками, тобто такими, що залежать від незмінних характеристик (наприклад: стать). Будь-який податок на товари є спотворюючим, оскільки індивід може змінити свої податкові зобов'язання, зменшуючи споживання оподатковуваних товарів. Податок на дохід теж є спотворюючим, бо індивід може змінити податкові зобов'язання, зменшуючи свою участь у процесі виробництва, або зменшуючи свої заощадження. Спотворюючі податки є неефективними.
Якби уряд зміг замінити спотворюючі податки на паушальні, то надходження в бюджет зросли б при незмінному впливі на добробут платників податків, або доходи бюджету були б незмінними при зростаючому добробуті населення;
г) оподаткування в деяких випадках може виправляти ринкові невдачі - коригуючи оподаткування (наприклад: виправляти наслідки екстерналій - податок на хімічну промисловість), або податки на обмежені ресурси з метою їх невиправданого надмірного споживання (є пропозиції в США запровадити податки на енергоносії);
д) введення нових податків не повинно порушувати загальної рівноваги в економіці (ефект загальної рівноваги). Наприклад: податок на капітал може, з одного боку, призвести до зменшення пропозиції капіталу, а з іншого - впливати на підвищення віддачі від нього;
з) ефект оголошення "старий податок - добрий податок". Коли робиться оголошення про майбутнє оподаткування нового активу - це спричиняє негайний вплив на вартість активу в бік її зменшення.
2. Адміністративна простота (адміністративні витрати) передбачає, що податкова система повинна бути простою та відносно недорогою. Управління податковою системою пов'язане із значними коштами - прямі витрати на управління податковою системою, які визначені видатками бюджету на ці цілі.
Непрямі витрати на управління податковою системою пов'язані з:
а) втратами часу на заповнення різної податкової документації, декларацій,
б) вартістю обліку;
в) оплатою праці бухгалтерів та податкових інспекторів (непрямі витрати можуть у декілька разів перевищувати прямі витрати).
Величина адміністративних витрат на податкову систему залежить від:
1) ведення звітності для оподаткування доходу;
2) складності податкової системи - наявності особливих статей оподаткування (наприклад, відрахування з певних категорій витрат - медицина, благодійність вимагає ведення додаткової звітної документації);
3) диференціації норм податку між різними індивідами та між категоріями доходу (пільгове оподаткування).
Адміністративні витрати на певні категорії доходу можуть бути вищими за інші. Наприклад, адміністративні витрати на оподаткування капіталу більші, ніж на оподаткування праці.
3. Гнучкість, яка означає, що податкова система повинна бути здатною швидко (в окремих випадках автоматично) відповідати на зміни економічних обставин:
а) автоматична зміна ставок оподаткування при прогресивній податковій системі під час економічної кризи (за умови стабільності цін);
б) скорочення часу на запровадження змін податкового законодавства в економічне життя.
4. Політична відповідальність, котра передбачає, що податкова система повинна бути спроектована так, щоб індивіди були переконані у доцільності своїх податкових виплат:
а) необхідно надавати перевагу податкам, платники яких відомі (податок з доходів фізичних осіб), а не податкам, які надходять не від конкретних платників (наприклад: податок з корпорацій (не відомо хто сплачує цей податок - акціонери, споживачі товарів чи власники капіталу);
б) зміни в оподаткуванні повинні бути результатом законодавчих змін.
5. Справедливість, відповідно до якої податкова система повинна бути справедливою до всіх індивідів. Існують два підходи до визначення справедливості податкової системи:
а) горизонтальна рівність - ставлення до однакових в усіх відношеннях індивідів повинно бути однаковим (немає диференціації в оподаткуванні за ознаками раси, статі, переконань). Але ж не існує двох ідентичних осіб - різні уподобання призводять до різного податкового тиску на них;
б) вертикальна рівність - деякі індивіди можуть і, відповідно, повинні сплачувати вищі податки, ніж інші. Але існує проблема визначення критеріїв оподаткування: платоспроможність, добробут та більша вигода від державних витрат;
в) паретоефективне оподаткування - це таке оподаткування, за якого неможливо досягти вищого суспільного добробуту не знизивши добробуту іншого індивіда.
Розподіл податкового тиску між платниками податку викликає інтерес не тільки з точки зору справедливості, але й із позицій перерозподілу ресурсів. Податкові зобов'язання фізичних та юридичних осіб визначаються на основі норм, установлених законодавством. Але платники податків намагаються поводитися так, щоб у кінцевому результаті зменшити ту частину податкового тиску, яка на них припадає. У зв'язку з цим необхідно розглянути питання переміщення податку і визначити сферу дії кожного з них. Платники податку реагують на підвищення податку двома способами.
Перший спосіб передбачає мінімізацію своїх податкових зобов'язань шляхом зміни структури й інтенсивності економічної діяльності. Це можливо зробити шляхом обмеження діяльності, яка оподатковується, і розширення тих видів діяльності, які мають пільги в оподаткуванні обсягу продажу і виробництва. Він базується на заміщенні оподатковуваних видів діяльності (продуктів, ресурсів) такими, які мають менший податковий тиск і визначає взаємовідносини між державою і платниками податків.
Інший спосіб полягає у намаганні перемістити податковий тиск на контрагентів. Він визначає взаємовідносини трьох сторін: держави, платника податку та його ринкових контрагентів.
На практиці часто платник податку здатен, не зменшуючи формально зобов'язань перед державою, повністю або частково компенсувати виплати за рахунок своїх контрагентів. Якщо покупець переміщує податковий тиск на продавців - це прийнято називати переміщенням податкового тиску назад. Якщо продавці переміщують податковий тиск на покупців - цей процес називають переміщенням податкового тиску вперед. Така схема діє тоді, коли виробники намагаються компенсувати податки включенням їх у ціну.
Безперечно, зростання податкових платежів населення безпосередньо негативно позначається на їх добробуті. Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями, які утворюються різницею між величиною загальних податкових надходжень до державного бюджету і сумою трансфертів держави приватному секторові.
Фінансові взаємовідносини, що виникають між державою та суб'єктами ринку в процесі акумуляції та використання фінансових ресурсів, характеризуються вартісним перерозподілом, що виконує специфічне суспільне призначення - задоволення соціальних потреб. Внутрішню визначеність цих відносин виражає бюджет, який з одного боку, є формою матеріалізації та прояву суспільного характеру бюджетних відносин, а з іншого - формою вираження їх перерозподільної природи.
Завдання 2.
Сучасні тенденції розвитку світової економіки спрямовані на поглиблення співпраці в усіх сферах. Важливе місце у зазначених процесах відводиться гармонізації податкової системи. Стратегічні євроінтеграційні прагнення України неможливі без чіткої стратегії приєднання до умов функціонування економічного та валютного союзу, обґрунтування механізму співробітництва у сфері оподаткування.
Найбільш вагомим фінансовим регулятором економічних процесів є податки на доходи суб’єктів господарювання. Це не тільки джерело доходів бюджету, а й важливий інструмент регулювання доходів юридичних і фізичних осіб, еластичний важіль впливу на їхню поведінку .
Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Поняття податкової системи ототожнюється з поняттям системи оподаткування, а податкова система розглядається як сукупність податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру (розуміння податкової системи у вузькому значенні). З іншого боку, податкова система містить у собі низку процесуальних відносин щодо встановлення, зміни та скасування податків, інших податкових платежів, забезпечення їхньої сплати, організації контролю й застосування відповідальності за порушення податкового законодавства.
Таким чином, поняття податкової системи в широкому розумінні не є тотожним поняттю системи податків. Перше з них є ширшим і включає в себе, окрім системи податків, ще низку як політико-правових, так й економічних елементів.
Дослідження проблеми ефективного функціонування податкової системи є одним з основних завдань владних повноважень публічних органів, методів і засобів справляння податків, організації і значення податкового контролю та ролі органів державної влади у цьому процесі, що видається важливим для сучасної науки адміністративного і фінансового права.
Для формування ефективного механізму функціонування податкової системи необхідно визначити чинники, які необхідні для її побудови. Основними чинниками побудови податкової системи виступають саме принципи оподаткування. Відповідно до цих принципів податкова система потребує вмілого комбінування податків з різним ступенем еластичності разом із різною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також реалізації принципів економічної ефективності та справедливості. Саме таким чином забезпечується така властивість податкової системи, як її побудова на засадах взаємодоповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності.
Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи, оскільки являє собою сукупність встановлених у країні податків. Її відкритість означає необхідність аналізу зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається становлення податкової системи. Вимога системності полягає в тому, що податки мають бути взаємопов'язані, мають органічно доповнювати один одного і не суперечити системі в цілому та її елементам. Системний підхід означає те, що повинні реалізовуватися обидві функції податків. З позиції фіскальної функції податкова система має забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету; з позиції регулюючої – надати державі можливість впливати на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості, оскільки практично неможливо, щоб одночасно в одному податку цілком реалізовувалися обидві функції. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг видатків бюджету та цільових фондів. Податки в державі не можна вважати самоціллю, адже з погляду організації фінансової діяльності податкової системи податки вторинні відносно видатків. Важливою складовою побудови і функціонування податкової системи є встановлення її вихідних принципів. Ці принципи розглядаються за трьома напрямами: принципи формування податкової системи, принципи оподаткування та принципи податкової політики .
Необхідно також приділити увагу процесу формування податкової системи, який ґрунтується на таких засадах: по-перше, системності, по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, вихідних принципів.
Оскільки поняття системності вже було розкрито, зосередимо увагу на тому, що в основі процесу формування податкової системи лежить чіткий орієнтир, визначальною базою якого є обсяг бюджетних витрат. Саме податкова система покликана забезпечити основні надходження для покриття цих витрат. Принципи формування податкової системи визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку окремо та в їх сукупності. До них відносять: рівнонапруженість в оподаткуванні, урівноваженість інтересів держави і платників податків і цілеспрямоване застосування податків як фінансових інструментів регулювання пропорцій соціально-економічного розвитку.
Важливою складовою податкової системи є механізм справляння податків, який заснований на тому, що кожен учасник податкових відносин виконує свої функції згідно з діючими нормативно-правовими актами. Відповідно, при правильному функціонуванні цього механізму здійснюватиметься повноцінне наповнення бюджету.
Податкові системи інших економічно розвинених країн включають в себе такі ж основні податки, які стягуються і в Україні, але структура податкових надходжень відрізняється від вітчизняної. Так, податками, які формують основну масу надходжень у цих країнах є: прибутковий податок з громадян, податки на споживання у вигляді податку на додану вартість та специфічних акцизів, надходження до фондів соціального страхування та податок на прибуток підприємств. За останні роки впроваджується багато заходів для вдосконалення податкової системи. Якщо порівняти структуру податкових надходжень у розвинених країнах, очевидно, що найбільше бюджетне значення мають прибуткові податки з громадян, платежі до фондів соціального призначення та податки на споживання. У деяких державах, таких як США, Японія саме прямі податки мають найбільше бюджетне значення, а в європейських країнах переважають непрямі податки й платежі до фондів соціального призначення.
Слід відмітити, що більше уваги приділяється розгляду структури побудови та формування податкової системи, яке має на теперішній час більш теоретичне значення, ніж практичне. Разом з тим, тлумачення поняття механізму функціонування податкової системи не має чіткого визначення. «Функціонування механізму»–це сукупність внутрішніх чинників, регламентованої взаємодії всіх засобів, що забезпечують дію складових частин цієї системи в їх взаємозалежності [8]. Дане визначення можна трактувати як сукупність відносин, що виникають у процесі взаємодії податкових органів з суб’єктами оподаткування при сплаті обов’язкових податків та зборів. На думку авторів, правильне визначення цього поняття відіграє значну роль у формуванні загального поняття податкової системи та податкових відносин.
Узагальнюючи теоретичний аналіз і виходячи з вищезазначеного визначення, можна зробити висновки про те, які складові формують концептуальні основи ефективного механізму податкової системи.
Серед них можна назвати наступні:
1) формування стійкої довіри між державою і платниками податків;
2) законодавче забезпечення стосунків держави з фізичними і юридичними особами за допомогою податків;
3) забезпечення держави ресурсами для виконання своїх функцій перед суспільством;
4) встановлення податкових навантажень, які не стримують розвиток економіки;
5) прозорість і простота оподаткування;
6) справедливість і обґрунтованість податкового навантаження;
7) одноманітність вживання норм оподаткування (нейтральність податків);
8)зменшення податкового тиску та проявів корупції;
9) обґрунтована структуризація податкової системи за видами та ін.
В основі формування податкової системи ґрунтовними є положення Конституції України. Податковий кодекс України як спеціальний закон регулює відносини, що виникають у сфері стягнення податків і зборів; визначає вичерпний перелік податків і зборів, що стягуються в Україні та порядок їх адміністрування; платників податків і зборів, їх права та обов'язки; компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб при здійсненні податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Основними структурними елементами, що являють собою всі підсистеми, є прямі податки, непрямі податки, а також інші податки і збори. Податки, згідно зі ст. 8 Податкового кодексу України поділяються на загальнодержавні та місцеві податки і збори .
Виходячи з вищезазначеного, необхідно приділити увагу одному з основних складових функціонування податкової системи, поняттю «податки». За допомогою податків перерозподіляється валовий внутрішній продукт і відбувається вплив на ділову активність членів суспільства, змінюється ринкове саморегулювання, втілюється державна політика розвитку економіки. Податки – це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Необхідно також пам’ятати, що податкова структура в Україні відрізняється від аналогічних структур розвинених країн великим бюджетним значенням податку на прибуток підприємств.
Найважливішою концептуальною основою зростання ефективності механізму податкової системи є формування стійкої довіри між державою і платниками податків. Така довіра формується стійкістю податкових відносин між державою і платниками податків. Податкова ж система України характеризується нестійкістю, головною причиною якої є молодість нашої держави і національної незалежності. Тим більше значення має вивчення успіхів і прорахунків, досягнень і недоліків національного і зарубіжного досвіду.
Для побудови ефективної державної податкової системи та вдалого функціонування України необхідно взяти до уваги історичний досвід у всій його різноманітності та, спираючись на цей досвід, врахувати відповідну концепцію ефективного механізму державного управління оподаткуванням.
На теперішній час Міністерство доходів та зборів України провадить в життя заходи для налагодження та оптимізації податків. Розробляються і приймаються нові нормативно-правові акти, положення, інструкції, які спрямовані на зменшення податкового тиску, зростання надходжень до бюджету та розвитку бізнес-клімату й економіки в цілому. Також оптимізується кількість податків. За останній час здійснюється багато реформ, які спрямовані на зміну податкової політики з фіскальної до сервісної. Зокрема, основними цілями та функціями є адміністрування податків, зборів, надання послуг громадянам і бізнесу та захист фінансових інтересів держави.
Завдання 3.
Класифікація податків – це процес їх групування, обумовлений певними цілями та завданнями. Класифікація податків здійснюється в інтересах законодавців, платників податків, податкових та статистичних органів.
Класифікація податків за різними ознаками відіграє велике значення при дослідженні системи оподаткування, впливу внутрішніх та зовнішніх чинників, при розробці податкової політики держави. Її необхідність визначається різновидами податкових форм та застосуванням різних податкових режимів. Класифікація податків в Україні здійснюється за різними ознаками. Вони враховують різноманітність податків в залежності від особливостей їх розрахунку, сплати, відношення до витрат виробничої діяльності та ін.
В економічній літературі вважається, що першу спробу класифікувати обов’язкові платежі було зроблено одним із ідеологів меркантилізму Жаном Боденом, який у своєму науковому трактаті «Шість книг про республіку» виокремив наступні види податкових платежів: домени, військова здобич, подарунки інших держав, збори з союзників, доходи від торгівлі, мито за ввезення та вивезення товарів, данина з інших підкорених народів. Боден відмічав, що основну роль в економічному житті держави відіграють домени та мито. Саме вони є найближчими до обов’язкових платежів у сучасному їх розумінні: домени – як різновид теперішніх ресурсних платежів, а мито – як засіб тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Класики політекономії А. Сміт та Д. Рікардо залежно від економічного змісту поділяли на прямі та непрямі. В залежності від джерел сплати податків у класичній економічній теорії сформувалися три основні види податків:
- податки, джерелом сплати яких виступають доходи отриманні від землі (земельний податок);
- податки, джерелом сплати яких виступають доходи отриманні в результаті застосування робочої сили (податки із заробітної плати);
- податки, джерелом сплати яких виступають доходи отриманні в результаті застосування капіталу (податок на прибуток).
Першу спробу класифікації обов’язкових платежів, в залежності від об’єкта оподаткування, на теренах Росії було зроблено М. Тургенєвим, який вважав за доцільне виокремити наступні види податкових платежів:
- податки з доходів, отриманих в результаті використання природних та майнових ресурсів – землі, корисних копалин, нерухомості;
- податки з доходів, отриманих в результаті використання капіталу, вираженого як в грошовій так і в натуральній формі;
- податки на спадщину, дарування;
- податки із інших джерел;
- податки із заробітної плати;
- податки якими обкладаються процеси споживання товарів, а в першу чергу, акцизні податки із продажу алкогольних та тютюнових виробів, солі, експортні та імпортні мита;
- надзвичайні податки.
Іншим російським вченим Є Майбуров було запропоновано дворівневу класифікацію податків, за якою вони поділялися на:
1. Загальні та особливі. При цьому під першим видом податків розумілися обов'язкові платежі, які сплачувалися за глобальною системою оподаткування, незалежно віл джерела отримання або об'єкта оподаткування (податки з продажу, доходу, майнове оподаткування). Другу групу формували податі і платежі, які сплачувалися за шедулярною схемою, із визначеного джерела доходу, або об'єкта оподаткування (податок на спадщину, податок з власників транспортних засобів).
2. Прямі, байдужі, непрямі:
- прямі податки - податки, які сплачуються безпосереднього з того джерела, яке виступає об'єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб);
- байдужі - податки, справляння яких організовано таким чином, що джерело сплати їх не має суттєвого значення та може виступати будь-якою комбінацією доходів (плата за землю, збір з власників собак);
- непрямі податки - податки, які сплачуються таким чином, що вносить їх до державної скарбниці одна категорія громадян, а реально сплачує інша (податок на додану вартість, податок з продажу в одно або багаторівневій формі, акцизний збір).
Український дослідник оподаткування В.Андрущенко, виходячи із еволюційних аспектів запровадження податків та становлення податкових систем виділяє 3 основні типи податків:
-звичаєві податки – санкціоновані державою на основі існуючих народних звичаїв та традицій. Прикладом даного виду обов’язкового платежу може виступати церковна десятина;
-консептуальні податки – запроваджені на основі взаємної згоди між монархом та елітними верствами суспільства. До таких податків належать фіскальні вилучення на утримання армії, будівництво оборонних споруд, кораблів;
-примусові податки – встановлеі органами державної влади на основі примусу. Характерним прикладом таких податків є данина із підкорених народів.
Виходячи їз реалій вітчизняного оподаткування в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
До загальнодержавних належать такі податки та збори:
- податок на прибуток підприємств;
- податок на доходи фізичних осіб;
- податок на додану вартість;
- акцизний податок;
- збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
- екологічний податок;
- рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
- плата за користування надрами;
- плата за землю;
- збір за користування радіочастотним ресурсом України;
- збір за спеціальне використання води;
- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
- фіксований сільськогосподарський податок;
- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
- мито;
- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством.
Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
До місцевих податків належать:
- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
- збір за місця для паркування транспортних засобів;
- туристичний збір.
Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Місцеві ради в межах повноважень, визначених Податковим кодексом, вирішують питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Кожен вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення та займає окреме місце в податковій системі.
Податки можна класифікувати за певними ознаками
1. За економіко-правовою сутністю обов’язкові платежі поділяються на чотири основні групи:
- відрахування та внески
- збори
- плата
- податки
2. За економічним змістом доцільно виокремити три групи обов’язкових платежів:
- податки на доходи
- податки на споживання
- майнові та ресурсні податки
3. За формою оподаткування виокремлюють:
- прямі податки
- непрямі податки
4. За рівнем внутрідержавного запровадження поділ податків залежить від територіального поділу країни.
- загальнодержавні податки
- місцеві податки
- податки адміністративно-територіальних утворень формують бюджети відповідних республік, земель, штатів та належать до компетенції місцевих адміністрацій. Найчастіше до цієї групи обов’язкових платежів відносять майнові податки, податок з продажу, окремі види специфічних акцизів.
5. За рівнем міждержавного запровадження, залежно від покладених на них функціональних призначень обов’язкові платежі поділяється на:
- внутрішні податки
- податки на зовнішню торгівлю
6. За місцем у структурі ціни товару:
- податки з виручки
- податки з собівартості
- податки з прибутку
7. За періодичністю сплати:
- регулярні податки
- разові податки
8. В залежності від платника:
- податки з юридичних осіб
- податки з фізичних осіб
- змішані податки – платежі, платниками яких можуть бути як юридичні так і фізичні особи (податок з власників транспортних засобів, плата за землю).
9. В залежності від податкової ставки податки доцільно поділити на дві групи – за методом розрахунку (пропорційні, прогресивні та регресивні) і за видом (адвалерні, специфічні і комбіновані):
- пропорційні податки
- прогресивні податки
- регресивні податки
- адвалорні податки
- специфічні податки
- комбіновані податки
10. За способом сплати:
- кадастрові податки – податки, сплата яких проводиться на основі певних реєстрів, що містять інформацію про платника податку, або об’єкт оподаткування чи джерело сплати (плата за землю);
- податки, що сплачуються у джерела виплати – податки, сплата яких відбувається під час отримання платником податку винагороди, як у натуральному так і грошовому виразі (податок з доходів фізичних осіб, збори на обов’язкове пенсійне страхування);
- податки що сплачуються під час споживання товарів і послуг – обов’язкові платежі, сплата яких обумовлена придбанням матеріальних і духовних благ, або процесами використання майна (ПДВ, акцизний податок, плата за землю).
11. За рівнем зарахування:
- платежі до державного бюджету
- платежі до місцевого бюджету
- платежі до позабюджетних фондів
- змішані податкові платежі
12. За еволюційними аспектами запровадження:
– звичаєві податки
– консенсусні податки
13. В залежності від об’єкта оподаткування:
- податки на фінансові результати діяльності
- податки на майно є різновидом обов’язкових платежів, під оподаткування якими підпадає майно, що перебуває у власності платника.
- групу податків на реалізацію товарів формують універсальні та специфічні акцизи – різновид обов’язкових платежів, об’єктом оподаткування якими виступає оборот по реалізації товарів, робіт та послуг.
- основним об’єктом оподаткування податками на певні види витрат є витрати на оплату праці, від яких залежить величина нарахувань та утримань до позабюджетних соціальних фондів.
- об’єктом оподаткування для податків на здійснення певних операцій виступає вартість укладених угод майнового характеру або вартість позовних заяв.
- в основі податків та зборів на здійснення визначених видів діяльності лежить принцип дозвільного платежу – коли платник за здійснення певного виду своєї діяльності зобов’язаний сплачувати податок.
14. За формою стягнення:
— розкладні податки
— квотарні (окладні, дольові, кількісні) податки
15. Згідно міжнародної класифікації обов’язкових платежів усі податки діляться п’ять основних груп:
- Подоходні податки, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості капіталу.
- Податки на фонд заробітної плати.
- Податки на власність.
- Внутрішні податки на товари та послуги.
- Податки на зовнішню торгівлю та зовнішні операції.