Тема 24. Розрахунки
1. Поняття та форми розрахунків.
2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.
3. Розрахунки за акредитивом.
4. Розрахунки за інкасовими дорученнями.
5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків.
Рекомендовані джерела: 1, 2, 3, 22, 24, 43, 61, 64, 67, 68.
1. Поняття та форми розрахунків
Метою розрахунків є виконання та документарне оформлення здійснення платником виплати грошових коштів їх одержувачу. Останнім може бути інша особа або сам платник у випадку переказу платником коштів з одного свого рахунку на інший.
За формою розрахунки поділяються на: 1) готівкові; 2) безготівкові.
Існування таких форм обумовлено існуванням грошей у готівковій формі
(монет та банкнотів) та у безготівковій формі (у формі записів на рахунках у банках). Відтак здійснення готівкових розрахунків відбувається шляхом передання платником одержувачу грошових знаків (банкнотів і монет), а безготівкових – через банк або іншу фінансову установу шляхом переказу грошових коштів з метою їх зарахування на рахунок одержувача або їх видачі йому готівкою.
Розрахунки в Україні можуть проводитися у національній та іноземній валюті. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею
України є гривня. Законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця
України – гривня ( ч. 1 ст. 192 ЦК України).
Розрахунки за участю фізичних осіб, не пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в
безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді (ч. 1 ст. 1087 ЦК України).
Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі (ч. 2 ст. 1087 ЦК України). Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб
˗ підприємців статті встановлюються Національним банком України (ч. 3 ст. 1087 ЦК України).
Види безготівкових розрахунків. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються: 1) розрахунки із застосуванням платіжних доручень; 2) розрахунки із застосуванням акредитивів; 3) розрахунки із застосуванням розрахункових чеків (чеків); 4) розрахунки за інкасо; 5) інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.
Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових
розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки,
інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється ЦК
України, законом та банківськими правилами.
2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
За платіжним дорученням банк зобов’язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи
(одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Положення параграфа 2 глави 74 ЦК України застосовуються також до відносин, пов’язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою,
яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.
Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в
Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ від
21.01.2004 р. № 22, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником
˗ фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов’язкові реквізити: 1) назву документа; 2) дату складання і номер; 3) прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 4) найменування та код банку платника; 5) найменування/прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 6) найменування та код банку отримувача; 7) суму цифрами та словами; 8) призначення платежу; 9) підпис платника.
Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами. Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.
Особливості виконання платіжного доручення: 1) банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні; 2) банк має право залучити інший банк (виконуючий банк) для виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у дорученні клієнта; 3) банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання банком платіжного доручення
встановлюються законом, банківськими правилами або договором між банком і платником.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання
платіжного доручення: 1) у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до ЦК
України та закону; 2) у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв’язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк; 3) якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до ЦК України та закону.
Необхідно розрізняти такі розрахункові документи як платіжну
вимогу, платіжну вимогу-доручення та платіжне доручення.
Платіжна вимога
˗ розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання обтяжувача чи отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача;
Платіжна вимога-доручення
˗ розрахунковий документ, який складається з двох частин: 1) верхньої
˗ вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; 2) нижньої
˗ доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.
Платіжне доручення
˗ розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
3. Розрахунки за акредитивом
У разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника)
˗ заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов’язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання
платіжного доручення: 1) у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до ЦК
України та закону; 2) у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв’язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк; 3) якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до ЦК України та закону.
Необхідно розрізняти такі розрахункові документи як платіжну
вимогу, платіжну вимогу-доручення та платіжне доручення.
Платіжна вимога
˗ розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання обтяжувача чи отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача;
Платіжна вимога-доручення
˗ розрахунковий документ, який складається з двох частин: 1) верхньої
˗ вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; 2) нижньої
˗ доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.
Платіжне доручення
˗ розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
3. Розрахунки за акредитивом
У разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника)
˗ заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов’язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей
платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи
˗ бенефіціара. Акредитив – це окремий договір від договору купівлі
˗ продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.
За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи.
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів: 1)покритий – акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку “Розрахунки за акредитивами” відповідних балансових рахунків; 2) непокритий – акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком
˗ емітентом за рахунок банківського кредиту.
Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив є безвідкличним. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом). Відкликання акредитива не створює зобов’язань банку- емітента перед бенефіціаром.
Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару лише через банк
˗ емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній – бенефіціара.
У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент
˗ бенефіціара. Акредитив – це окремий договір від договору купівлі
˗ продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.
За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи.
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів: 1)покритий – акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку “Розрахунки за акредитивами” відповідних балансових рахунків; 2) непокритий – акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком
˗ емітентом за рахунок банківського кредиту.
Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив є безвідкличним. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом). Відкликання акредитива не створює зобов’язань банку- емітента перед бенефіціаром.
Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару лише через банк
˗ емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній – бенефіціара.
У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент
гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.
Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком- емітентом у будь
˗ який час без попереднього повідомлення одержувача грошових коштів. Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку- емітента перед одержувачем грошових коштів. Виконуючий банк повинен здійснити платіж або інші операції за відкличним акредитивом, якщо до моменту їх здійснення ним не одержано повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива.
Безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів. На прохання банку
˗ емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж відповідно до умов акредитива.
Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.
Для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться. Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно повідомити про це одержувача грошових коштів і банк-емітент із визначенням причин відмови.
Якщо банк
˗ емітент, одержавши прийняті виконуючим банком документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві грошових коштів з порушенням умов акредитива.
Відповідальність банку, що виконує акредитив: 1) у разі необґрунтованої відмови у виплаті або неправильної виплати грошових
Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком- емітентом у будь
˗ який час без попереднього повідомлення одержувача грошових коштів. Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку- емітента перед одержувачем грошових коштів. Виконуючий банк повинен здійснити платіж або інші операції за відкличним акредитивом, якщо до моменту їх здійснення ним не одержано повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива.
Безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів. На прохання банку
˗ емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж відповідно до умов акредитива.
Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.
Для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться. Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно повідомити про це одержувача грошових коштів і банк-емітент із визначенням причин відмови.
Якщо банк
˗ емітент, одержавши прийняті виконуючим банком документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві грошових коштів з порушенням умов акредитива.
Відповідальність банку, що виконує акредитив: 1) у разі необґрунтованої відмови у виплаті або неправильної виплати грошових
коштів за акредитивом внаслідок порушення виконуючим банком умов акредитива виконуючий банк несе відповідальність перед банком
˗ емітентом; 2) у разі порушення виконуючим банком умов покритого акредитива або підтвердженого ним безвідкличного акредитива відповідальність перед платником може бути за рішенням суду покладена на виконуючий банк.
Акредитив закривається у разі: 1) спливу строку дії акредитива; 2) відмови одержувача грошових коштів від використання акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива; 3) повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива.
Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк
˗ емітент.
Виконуючий банк одночасно із закриттям акредитива негайно повертає банку-емітентові невикористану суму покритого акредитива. Банк
˗ емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника.
4. Розрахунки за інкасовими дорученнями
Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті інкасове доручення (розпорядження) – розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (контролюючий орган) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувач.
Інкасування (інкасо) – здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на
інших умовах.
У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк- емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання
˗ емітентом; 2) у разі порушення виконуючим банком умов покритого акредитива або підтвердженого ним безвідкличного акредитива відповідальність перед платником може бути за рішенням суду покладена на виконуючий банк.
Акредитив закривається у разі: 1) спливу строку дії акредитива; 2) відмови одержувача грошових коштів від використання акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива; 3) повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива.
Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк
˗ емітент.
Виконуючий банк одночасно із закриттям акредитива негайно повертає банку-емітентові невикористану суму покритого акредитива. Банк
˗ емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника.
4. Розрахунки за інкасовими дорученнями
Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті інкасове доручення (розпорядження) – розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (контролюючий орган) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувач.
Інкасування (інкасо) – здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на
інших умовах.
У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк- емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання
інший банк (виконуючий банк). Випадки застосування та порядок здійснення розрахунків за інкасовими дорученнями встановлюються законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.
У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню виконуючий банк повинен негайно повідомити про це клієнта. У разі неусунення зазначених недоліків банк повертає документи без виконання. Документи подаються платникові у тій формі, в якій вони одержані, за винятком банківських відміток і написів, необхідних для оформлення інкасової операції.
Документи, що підлягають оплаті при їх поданні, виконуючий банк зобов'язаний подати до платежу негайно з отриманням інкасового доручення.
Якщо документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту платника подати документи для акцепту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимогу платежу має здійснити не пізніше ніж у день настання строку платежу, визначеного у документі.
Часткові платежі можуть бути прийняті у випадках, якщо це встановлено банківськими правилами, або за наявності в інкасовому дорученні спеціального дозволу. Одержані (інкасовані) суми негайно передаються виконуючим банком у розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Виконуючий банк має право відрахувати з інкасованих сум належні йому плату та відшкодування витрат та (або) видатків.
Порядок повідомлення про проведені операції: 1) якщо платіж та (або) акцепт не були отримані, виконуючий банк повинен негайно повідомити банк-емітент про причини неплатежу або відмови від акцепту. Банк-емітент повинен негайно повідомити про це клієнта, запитавши у нього вказівки щодо подальших дій; 2) у разі неотримання вказівок щодо подальших дій у строк, встановлений банківськими правилами, а якщо він не встановлений, - в розумний строк виконуючий банк має право повернути документи банку- емітентові.
5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
Розрахункові чеки використовуються в безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги). Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою (крім випадків, передбачених абз. 2 п. 7.10 глави 7 Інструкції про безготівкові розрахунки в
Україні в національній валюті).
Чеки виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов’язкових вимог, передбачених
Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Чеки брошуруються в розрахункові чекові книжки. Чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, облік яких банки ведуть окремо від чекових книжок.
Чек обов’язково має містити всі реквізити, що передбачені його формою та додатком 7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, і заповнюється чекодавцем власноручно або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума чека мають зазначатися словами). Не дозволяється внесення до чека виправлень та використання замість підпису факсиміле. Чек, в якому відсутній будь-який із реквізитів або до якого внесені виправлення, є недійсним. Чек із чекової книжки пред’являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується). Чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).
Розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку
переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю).
Платником за чеком може бути лише банк, в якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися. Відкликання чека до спливу строку для його подання не допускається. Видача чека не погашає грошового зобов’язання, на виконання якого він виданий.
Оплата чека: 1) чек оплачується за рахунок грошових коштів чекодавця; 2) порядок та умови бронювання грошових коштів на рахунку для розрахунків із застосуванням чеків встановлюються банківськими правилами; 3) чек підлягає оплаті платником за чеком за умови подання його до оплати у строк, встановлений банківськими правилами.4) платник за чеком повинен пересвідчитися усіма можливими способами у справжності чека, а також у тому, що пред’явник чека є уповноваженою особою; 5) збитки, завдані у зв’язку з оплатою підробленого, викраденого або втраченого чека, покладаються на платника за чеком або чекодавця - залежно від того, з чиєї вини вони були завдані.
Подання чека до банку чекодержателя на інкасо для одержання платежу вважається поданням чека до платежу. Оплата чека провадиться у порядку, встановленому ст. 1100 ЦК України. Зарахування коштів за
інкасованим чеком на рахунок чекодержателя провадиться після одержання платежу від платника, якщо інше не передбачено договором між чекодержателем і банком.
Чекодержатель повинен повідомити чекодавця про неплатіж протягом двох робочих днів, наступних за днем вчинення протесту або рівнозначного акта. Особа, що не надіслала повідомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Вона відшкодовує збитки, які можуть статися внаслідок неповідомлення про несплату чека. Розмір відшкодовуваних збитків не може перевищувати суми чека.
У разі відмови платника в оплаті чека чекодержатель має право пред'явити позов до суду. Чекодержатель має право вимагати крім оплати
Платником за чеком може бути лише банк, в якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися. Відкликання чека до спливу строку для його подання не допускається. Видача чека не погашає грошового зобов’язання, на виконання якого він виданий.
Оплата чека: 1) чек оплачується за рахунок грошових коштів чекодавця; 2) порядок та умови бронювання грошових коштів на рахунку для розрахунків із застосуванням чеків встановлюються банківськими правилами; 3) чек підлягає оплаті платником за чеком за умови подання його до оплати у строк, встановлений банківськими правилами.4) платник за чеком повинен пересвідчитися усіма можливими способами у справжності чека, а також у тому, що пред’явник чека є уповноваженою особою; 5) збитки, завдані у зв’язку з оплатою підробленого, викраденого або втраченого чека, покладаються на платника за чеком або чекодавця - залежно від того, з чиєї вини вони були завдані.
Подання чека до банку чекодержателя на інкасо для одержання платежу вважається поданням чека до платежу. Оплата чека провадиться у порядку, встановленому ст. 1100 ЦК України. Зарахування коштів за
інкасованим чеком на рахунок чекодержателя провадиться після одержання платежу від платника, якщо інше не передбачено договором між чекодержателем і банком.
Чекодержатель повинен повідомити чекодавця про неплатіж протягом двох робочих днів, наступних за днем вчинення протесту або рівнозначного акта. Особа, що не надіслала повідомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Вона відшкодовує збитки, які можуть статися внаслідок неповідомлення про несплату чека. Розмір відшкодовуваних збитків не може перевищувати суми чека.
У разі відмови платника в оплаті чека чекодержатель має право пред'явити позов до суду. Чекодержатель має право вимагати крім оплати
суми чека відшкодування своїх витрат на одержання оплати, а також процентів.
До вимог чекодержателя про оплату чека застосовується позовна
давність в один рік.
У разі відмови банку-емітента оплатити чек чекодержатель має право звернутися з позовом до суду. Чекодавець, якому видана чекова книжка
(чек), відповідає за неправильне використання чеків, за збитки в разі передавання чекової книжки або окремих чеків іншій особі, втрати або крадіжки, а також через зловживання осіб, уповноважених на підписання чеків. У разі порушення клієнтом порядку розрахунків чеками банк може позбавити його права користуватися цим платіжним інструментом, якщо це передбачено умовами договору банківського рахунку.
До вимог чекодержателя про оплату чека застосовується позовна
давність в один рік.
У разі відмови банку-емітента оплатити чек чекодержатель має право звернутися з позовом до суду. Чекодавець, якому видана чекова книжка
(чек), відповідає за неправильне використання чеків, за збитки в разі передавання чекової книжки або окремих чеків іншій особі, втрати або крадіжки, а також через зловживання осіб, уповноважених на підписання чеків. У разі порушення клієнтом порядку розрахунків чеками банк може позбавити його права користуватися цим платіжним інструментом, якщо це передбачено умовами договору банківського рахунку.