Ім'я файлу: завдання.docx
Розширення: docx
Розмір: 39кб.
Дата: 24.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Рекламні буклети.docx
Аналіз антонімів.docx

«…Постривай, — кажу, —
Це ж покiль межу
Ми гуртом не розсотали,
Та коли б не... (що си стало
З пам'яттю?) Коли б не той...
З прiзвищем iз сталi.

Вiн же — в регiт, гад,
Аж мороз — до п'ят:
— Он завiв куди?!
Лiпше ти зажди
Та скажи на ласку й милiсть,
Чи не ви тодi,
Колiнкуючи, молились:
"Батъку Сталiне, веди нас
(Себто весь народ)
До нових висот!"

І валили ходом хресним,
I йому творили меси.
Хто ж вас тяг — повiдай чесно, —
Всiх за язика?
Ну! Чия рука?»

4. Між ким відбувається діалог у поемі?

Діалог відбувається між Круком та ліричним героєм. Крук – символ песимізму і скепсису. Якщо припустити, що логіка його аргументів і пророцтв про пропащість буття нерозумного людства справді мають під собою реальний грунт, то виникає питання – що ж далі? Зокрема, ліричний герой намагається об’єднати невтішні результати Крукового аналізу в єдине ціле і довести, що для людства, попри все, існують оптимістичні орієнтації і, насамперед, просто Віра. Саме Віра виступає своєрідним стрижнем суспільної свідомості. Саме завдяки їй ми здатні на: подвижництво, самопожертва, милосердя, героїзм.

(Ірино Василівно, а ще є ось така думка: чи не може відбуватись діалог між Тичиною та круком?) Бо в кінці Олійник пише:

І ворон, ослiпiлий вiд нього,
безкрило кона
В травi...
Шов-
ковою зеленою
Тичина пiшов.
Озирнувшись на мить,
Ворону кинув:
— Каїне.
Минуле, як рана, болить,
Але тобi не покаюся,
Бо все це — моє:
Нi продать, нi купить.
i менi, а не третьому,
Нещадно його судить.
I самому собi не прощатися.
— очищатися.
…Болить

5. Що чи хто втілений в образі крука (обґрунтуйте посилаючись на цитати з тексту)?

Образ Крука є образом, який апокаліпсис, трагедію, смерть, він асоціюється з лихою звісткою. Крук у поемі говорить на основі зневіри, тому можна сказати, що він виступає речником зневірених людей. Його позиція дуже чітка, саркастична та песимістична: він вміло наводить аргументи щодо історичних подій, фактів і всі вони твердять про безвихідне становище людини, про її безпорадність, в деякій мірі тупість:

«А вашi ж дiди
починались красиво, як день,
Як ранок вселюдський, вони, молодi.
починали!
Яких вони свiтовi надарували пiсень, Яку вони мову,
розбивши закови упень,
Вписали в державнi Богдановi унiверсали!
Вони своїх коней пустили не вчвал,
І вiдстань, i час подолали
а в галоп.
в єдиному летi:
Воскреслi з болiт Берестечка, взяли Перекоп,—
i досi вiд захвату — сльози в зiницях
планети!

Якi в них буди Наливайки,
Сiрки,
Богуни!
Який у них гетьман родився, щоб їх освятити!
О, знали б високi, як низько падуть їх сини, —
Вонн ще в колисцi волiли б себе задушити!»

_____________________________________…Та хто ж вам видав дозвiл, волохатим,
Що ледве злiзли iз дерев на твердь,
Лапищами терзать невинний атом
І, в зраненому, розбудити смерть?!

Нездарнi лад навести в рiднiй хатi,
Ще не пiзнали таїнства огню,
А вже до нъого тягнетесь, рукатi,
Щоб землю з небом випалить на пню!»

Для мене як для читача, в деякій мірі його позиція звучала переконливіше, аніж вислови ліричного героя, хоча водночас його слова і є страшним душевним тягарем героя, докором його совісті та сумління. Оскільки, Крука можна розуміти як зневірену людину, то відповідно можна пригадати безліч науковців, дослідників про походження людини, філософів, які безупинно песимістично твердили про повну приреченість людства і неможливість щасливого життя. Але поет свято переконаний, що подвижництво, самопожертва, милосердя, героїзм - ці чесноти врятують світ у майбутньому, так само як рятували його у минулому.

І.ДРАЧ «ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА»

1. Куди вели сліди босих ніг, на думку солдатів-ліквідаторів?

Хлопці рубають і закопують отруєний ліс, а щоранку на піску з'являються сліди босих жіночих ніг: 
«Ми пускали вівчарку
Не бере вона босий той слід»
Генерал сподівається, що це його мати, яка «третій раз уже боса» втекла з Києва. На думку солдатів-ліквідаторів сліди вели «в саркофаг до Валерія Ходемчука».

А ми німо дивилися —
От проява непевна яка!
Може, мати ішла в саркофаг
До Валерія Ходемчука?

2. Чому баба в целофані залишилась в Зоні?

«Баба в целофані» залишилась в Зоні «синам на зло» зосталась серед тої проклятої віхоли. Щоб врятуватись від радіації, вона і корову вдягла в целофан та синові чоботи. В образі цієї баби покладений образ матері-України, яка образилась на своїх «синів» через те, що вони спричинили таке лихо.

3. З якими фольклорними та літературними текстами є інтертекстуальний зв'язок у поемі?

Інтертекстуальний зв'язок у поемі є із такими фольклорними та літературними текстами: «Марією» Т.Шевченка, «Скорботною мати» П. Тичини, українською народною думою «Бідна вдова і три сини».

4. Хто такий Соловій-Розбійник? Чому?

Соловієм-Розбійником у тексті названо «Маріїного-свистуна» — сина української матері, який вигадав «станцію і атом». У творі автор каже, що він «свистів як проклятий» тому його образно можна трактуватиЮ як всю радіацію , яка висіла у повітрі, та як своєрідний лічильник Гейгера, який постійно свистів у повітрі, через надзвичайний викид радіації:

«Його ловить армія й лисі академіки,
І японські роботи і япономать,
Всі стратеги й тактики у вогні полеміки
В саркофаг намірились Солов'я впіймать».

6. Хто сьомий у поемі винен у трагедії поряд із шістьма обвинуваченими на суді?

Сьомий у поемі винен у трагедії поряд із шістьма обвинуваченими на суді якраз того науковця, який зекономив на розробці у цих реакторах необхідних бромових наконечників:

«Все зекономив? Совість?! Честь?! Зумів
Забалагурити самі Верховні Вуха.
Колегіальний ум в мільйон умів —
А лестощі лиш персональні слуха.

Чому їх — шість? А де ж це перший — Ти?!
Чому ти не сидиш на лаві — Перший?
Ні! Ти зориш на нас із висоти,
Длань керівну над нами розпростерши.»

7. Назвіть образи жінок, що формують збірний образ Чорнобильської Мадонни?

Образи жінок, що формують збірний образ Чорнобильської Мадонни: жінка, Баба в целофані, Мадонна, мати генерала, християнська Марія, «Скорботна мати» П. Тичини, Катерина, мати «Соловія-Розбійника», мати трьох синів.

ІІ. ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ – ЕСЕ:

У чому причину трагедії бачить І.Драч, Б.Олійник та автори сценарію серіалу «Чорнобиль» (Британія, 2019 р.)?

Б.Олійник, аналізуючи наслідки катастрофи віку, розкриває найболючіші проблеми нашого життя, згадуючи про минуле нашого народу, окреслює майбутнє всього людського роду. Автор намагається донести безглуздість чвар, припинити протистояння між людьми, а зосередитись на основній проблемі, це порятунку власної землі. Причиною трагедії автор також вбачає вину гордині людської, тобто гординю Радянського Союзу:

«Чи вiдаєш ти, що за нею гряде з пелени,
Коли над планетою виросте гриб сатани,
Посiяний слiпо з твоєї гординi людської?!»

Автор, щоб показати яка склалася ситуація у Чорнобилі після вибуху, використовує метод контрасту:

«О, як ця омана купує!Бо все – як було:

І ночі, і дні пропливають у звичному плині,

І сонце щоранку підводить античне чоло,

І місяць щовечір гойдає колиску дитини».

Протиставляючи поняття тепер – колись, він створює імітацію тотожності, однаковості життя до та після аварії, осмислюється трагізм фізичної невідчутності радіації, безпечності ситуації, яка насправді смертельно небезпечна для здоров’я. Цю невідповідність відображає слово омана.

Вибух на ядерному реакторі виявився в даному разі останньою ланкою ланцюгової реакції, пов'язаної з багатьма іншими, більш чи менш віддаленими від нас у часі, трагедіями сучасного світу. Вибух здетонував людську пам'ять, людську самосвідомість. Поема мовби звільняє нас від усіх напівправд, які роками, десятиліттями насаджувалися як абсолютна правда; «пам'ять віри, пам’ять роду, пам'ять прапора і серця» в новому творі буквально зриває всі непевні табу, які тривалий час сприяли лише роздвоєнню людських душ, людської особистості.

Поема «Сім» усією змістовою проблематикою застерігає нас від тяжких наслідків манкуртства, закликає не стоптати останньої опори людини і людської цивілізації взагалі.

У поемі-мозаїці «Чорнобильська мадонна» І.Драч причину трагедії бачить в діях усіх людей, які були причетними до цієї катастрофи: «Мати дивиться в душу своїм синам і бачить там тільки почуття вини. Це сини завинили перед Матір’ю-Мадонною, рідною землею». Він говорить про невдячних синів — політиків, енергетиків, учених, поетів, які забули про свій обов’язок захищати і берегти матір, а значить, самі основи людського буття. Він намагається донести до серця кожної людини біль і правду Чорнобиля, його трагічні наслідки для всього людства:

«Сіль пізнання — це плід каяття... Несе сива чорнобильська мати Цю планету... Це хворе дитя!..»

Осмислюючи гоpе і сльози, що спіткали укpаїнців та й не тільки їх, поет висловлює своє pозуміння, що і його наpод, і він сам, і його близькі тепеp pозіп'яті на вічній доpозі:
«Той огненний хpест, а на ньому і в нім
Палає мій син у кільці вогнянім,
Бо атомні цвяхи засаджені в pуки,
Бо губи гоpять од пекельної муки»

Автори серіалу «Чорнобиль вважали , безпосередньо, люди, які проводили це випробування ( при тому що реактор працював ввесь день в половину потужності і там зібралося багато ксенону) є винними. І керівництво, зокрема в особі Дятлова, розуміло складність ситуації, але внутрішній спокій забезпечувала думка, про використання кнопки АЗ-5, бо це кнопка, яка повністю вимикає систему. І відповідно, могла забезпечити безпеку на АЕС. Проте по всьому Радянському Союзі наконечники були зроблені із графіту, тобто бром не встигав потрапляти в реактор , щоб зменшити температуру, а першим потрапляв графіт, який тільки погіршував ситуацію, підвищуючи і до того високу температуру, що і викликало вибух реактора.

Проте автори сценарію говорять не тільки про цю причину трагедії як неправильне конструювання, а найголовнішою причиною вони все ж вбачають у постійних замовчуваннях та брехні в Радянському Союзі,бо влада не визнавала своїх помилок – Радянський Союз не помиляється! Показано епізод із статтею-дослідженням інженера, який виявив цю помилку, була виявлена та 2 сторінки, де була вказана проблема були вирвані. Отож, проаналізувавши, можна зрозуміти, що цього вибуху могло б і не статися, якби Радянський Союз визнав свої помилки та виправив їх. Тому що гоніння за статусом «ми завжди правильні і в нас все прекрасно» може стати причиною гибелі тисячі , а то й мільйонів людей(якщо б не самопожертви, на які пішли пожежники, лікарі, водії, інженери, прості робочі…).