Боковня В.С. 2-й медичний, 18 група
Тема 1, питання 13. Відкрита та лапароскопічна апендектомія: переваги і недоліки.
Відкрита апендектомія
Переваги:
Коротша тривалість операції
Менша вартість операції
Дещо нижчий ризик виникнення абсцесів черевної порожнини у післяопераційному періоді у випадку перфоративного апендициту
Недоліки :
травматичність доступу
неможливість повноцінної ревізії та санації всієї черевної порожнини
високий ризик розвитку спайкового процесу з залученням маточних труб у жінок з наступним безпліддям
інфікування післяопераційної рани з високою вірогідністю утворення післяопераційних гриж
відносно тривалий час призначення анальгетиків
середній ліжко-день та загальний період непрацездатності
Лапароскопічна апендектомія
Переваги :
Можливість діагностувати інші захворювання органів черевної порожнини та малого таза
Менша часта інфекційних ускладнень з боку післяопераційної рани
Мінімальна перевага у тривалості перебування у лікарні
Менша тривалість непрацездатності пацієнта
Безпечність,
Швидкість виконання
Економічна ефективність,
Відмінні косметичні результати,
Нетривалий больовий період
Відсутність спайок
Недоліки :
неможливість використовувати лапароскопічну операцію при ускладненому перебігу апендициту (потрібен великий доступ до ураженої ділянки, тому використовують класичний розріз);
для проведення хірургічного втручання потрібно спеціалізована техніка.
для проведення хірургічного втручання потрібні навички лапароскопії.
Висновок : лапароскопічна апендектомія - це операція, що має всі переваги ендовідеохірургічного втручання - мала травматичність, короткі терміни стаціонарного лікування і реабілітації, низька частота післяопераційних ускладнень, косметичний ефект.
Є золотим стандартом хірургічного втручання.
Незважаючи на позитивні результати в застосуванні лапароскопічних методик при ГА, метод лапароскопічної апендектомії в залежності від ступеня запалення червоподібного відростка та ускладнень ГА, спосіб обробки кукси червоподібного відростка під час лапароскопії є не вирішеними та дискусійними питаннями
Тема 2, питання 18. Лікувальна тактика при сторонніх тілах шлунково-кишкового тракту у дітей.
Тактика лікаря залежить, від типу та розмірів стороннього тіла, а також від його локалізації,на момент звернення.
Можлива консервативна терапія, або ендоскопічне лікування. (Відкриті хірургічні втручання використовують в випадку ускладнення)
Консервативна терапія
Можлива при безсимптомних, невеликих і тупих предметах, розташованих нижче стравоходу (зазвичай їх видалення відбувається через 1–2 тиж. від потрапляння в шлунок).
Виконуйте оглядову РГ черевної порожнини кожного тижня для оцінки пасажу стороннього тіла по ШКТ. У випадку його затримки в шлунку через 3–4 тиж. показана ендоскопічна процедура.
Медикаментозна терапія має обмежене застосування і не повинна бути причиною відтермінування ендоскопічного чи хірургічного лікування; існують нечисленні повідомлення про ефективність глюкагону при лікуванні затримки стороннього тіла в стравоході.
Ендоскопічне лікування
Необхідне у 10–20 % пацієнтів. Часовий проміжок, у який проводять ендоскопічну процедуру, залежить від різновиду та локалізації стороннього тіла в ШКТ:
1) екстренна процедура (найкраще до 2 год, найпізніше до 6 год) — гострі сторонні тіла і батарейки в стравоході та сторонні тіла, які повністю обтурують просвіт стравоходу;
2) прискорена процедура (впродовж 24 год) — невеликі, тупі сторонні тіла в стравоході, а також магніти, батарейки, гострі або довгі (>5–6 см; можуть вклинитись у згин дванадцятипалої кишки) предмети в шлунку;
3) планова процедура (впродовж 72 год) — сторонні тіла середнього розміру (діаметром >2–2,5 см [можуть вклинитись у пілорус або ілеоцекальний клапан] і довжиною <5–6 см) в шлунку.
У випадку затримки харчової грудки в стравоході, достатньо делікатно проштовхнути її в шлунок кінцем ендоскопу.
В інших випадках лікування полягає у захопленні стороннього тіла відповідним інструментом (кліщі, петля, сітка, кошик Дорміа) і видалення його з ШКТ.
З метою захисту дихальних шляхів і стінок стравоходу від пошкодження рекомендовано застосовувати додаткові пристрої, такі як туби чи латексні насадки, які накладають на кінець ендоскопу. При високому ризику аспірації перед ендоскопічною процедурою показана ендотрахеальна інтубація.
Хірургічне лікування
Необхідне у ≈1 % випадків, в основному після невдалого ендоскопічного лікування. Показання до ургентної операції: перфорація ШКТ, кровотеча, яку неможливо зупинити ендоскопічно, а також тонкокишкова непрохідність внаслідок вклинення стороннього тіла.
Висновки. Сторонні предмети стравоходу підлягають екстреному видаленню. Такі агресивні СПТТ, як магніти та елементи живлення, підлягають неодмінному видаленню при незмінному їх розташуванні на контрольних рентгенограмах протягом 12 годин. При неагресивних сторонніх предметах шлунка та кишечника показана очікувальна тактика та рентгенконтроль кожні 5–7 діб.
Тема 3, питання 16. Методи портосистемного шунтування
Портосистемні шунти можна розділити на три групи:
Неселективні шунти
Виконання неселективного шунтування полягає у скиданні переважної більшості портального венозного кровоплину. Прикладом такого шунтування є H-подібне мезокавальне шунтування з використанням аутовенозної вставки з внутрішньої яремної вени, та мезокавальне шунтуванння методом бік-в-бік.
Селективні шунти
Селективні шунти побудовані для відведення крові з гастроліенального басейну ворітного кровотоку. Найбільш поширеним типом такого шунтування є дистальний спленоренальний шунт за Warren, та спленоренальне шунтування методом бік-в-бік.
Прямі реконструкції портальної циркуляції з використанням судинного трансплантата (Rex-шунт).
Найбільш оптимальним видом портосистемного шунтування в дитячому віці є мезопортальне шунтування (Rex shunt), що спрямовано на відновлення природнього портального кровотоку до печінки.
Мезо-кавальне шунтування є ефективним методом профілактики кровотеч з варикозно розширенних вен стравоходу та шлунку при допечінковій формі портальної гіпертензії. Застосування мезо-кавального шунтування за ургентними показаннями доцільно розглядати, як метод первинного хірургічного гемостазу. При відсутності умов виконання сплено-ренального шунтування, мезо-кавальне шунтування є методом вибору оперативного лікування.