Протягом зими-весни 1919 р. над територією України (за винятком західних областей) було встановлено радянський контроль. Державні інститути почали формуватись зі створення Тимчасового робітничо-селянського уряду України, пізніше перейменований в Раду народних комісарів (РНК) України. Очолив його більшовик з Москви – Х. Раковський. Більшість уряду складали росіяни та євреї, українців серед вищих чиновників було мало.
В Україні радянська влада будувалась відповідно до зразків, що утвердилися в радянській Росії. 6 січня 1919 р. стара назва Українська Народна Республіка була відкинута. Відтепер і до прийняття Конституції 1937 р. держава офіційно називалася – Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР, після 1937 р. – УРСР). Вищим органом державної влади став Всеукраїнський з’їзд Рад, у період між з’їздами – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). На місцях влада належала місцевим радам. 10 березня 1919 р. ІІІ з’їзд Рад прийняв Конституцію УСРР і тим самим узаконив в Україні радянську владу.
Ця конституція закріпила диктатуру пролетаріату, скасувала приватну власність і позбавила експлуататорські класи виборчих прав.
Суть політичного курсу більшовиків полягала у прискореній насильницькій ломці існуючої в Україні економічної системи, яка ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах, і заміні її прямим товарообміном, здійснення якого покладалося на державних чиновників.
Така політика отримала назву «воєнного комунізму».
Основні заходи політики «воєнного комунізму»:
Сільське господарство
уведення карткової системи розподілу продуктів;
державна монополія на продаж та заготівлю хліба;
запровадження кругової поруки;
формування продзагонів для вилучення продовольства у селян
Промисловість
проведення повної націоналізації всіх підприємств;
мілітаризація праці (загальна трудова повинність, трудова мобілізація);
зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працівників
Торгівля та фінанси
заборона вільної торгівлі;
спроба ліквідувати товарно-грошові відносини;
перехід до прямого товарообігу;
встановлення твердих цін на товари;
скасування платні за житло, комунальні послуги, транспорт
Запровадження «воєнного комунізму» супроводжувалося різким звуженням її суверенітету:
КП (б)У, профспілки, Комуністична спілка робітничої молоді України фактично були філіями відповідних російських організацій і керувалися з Москви;
РНК України, УРНГ діяли під безпосереднім керівництвом РНК та ВРНГ РСФРР;
у травні-червні 1919 р. було створено військово-політичний союз радянських республік.
Методи впровадження політики «воєнного комунізму»:
«червоний терор»;
жорстка централізація;
створення продзагонів;
реквізиції, конфіскації тощо.
Наслідки політики «воєнного комунізму»:
економічна криза (падіння сільськогосподарського та промислового виробництва, інфляція);
погіршення умов життя народу;
зростання соціальної напруги;
розгортання повстанського руху проти політики більшовиків.