1   2   3   4   5
Ім'я файлу: ks_14_93.ocr.docx
Розширення: docx
Розмір: 831кб.
Дата: 02.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Вільні люди обирають.docx


сьогодні В номері:

АРМІЯ І ФЛОТ УНР

2-3 СТОР.

ЯК СОЦІОЛОГИ ДУРЯТЬ НАС

  1. стор.

ПОВЕРТАЮТЬСЯ ЗАБУТІ ІМЕНА

  1. стор.

ДЛЯ ВАШОЇ САДИБИ

4 стор.

Всеукрл/'НСАКЛ ГРОМАДСЬКО - політична і літературні* гдзетд

КРИЛІСЬКА

Видається у Сімферополі

№ 14 Субота, 10 квітня 1993 року

ЦІНА 5 КРБ.

ідутьЖ^^ в редакцію листи

НАРЕШТІ!

НАШІ ЗЕМЛЯКИ

МИР І СПОКІЙ У СВІЙ ДІМ

Ми, ініціативна група робіт­ників і службовців, ветерані» праці і Великої Вітчизняної війни, члени УРП і товариства «Просвіта» імені Т, Г. Шев­ченка, Всокрммськоі асоціації освітян «Крим з Україною», жителі Алушти, глибоко стри­вожені подіями, що відбува­ються в сусідній Росії.

Розуміємо, що нам, жи­телям незалежної України, а тим паче — Криму, котрі ладь стримують комуністичний ре­ваншизм і великодержавний шовінізм, не дозволяючи пе­ретворити нашу землю н« друге Придністров’я чи 'бха- зію, далеко не байдуже, якою стане сусідня держава. Глибо­ко переконані, що реформа­торські сили на чолі з Прези­дентом Росії Б. М. Єльциним переможуть. Багатовіковий російський експансіонізм, те­

риторіальні претензії до сусі­дів. втручання у внутрішні їх справи — исе це мас відійіи в минуле, як і великодержав­ний шовінізм- «старшого Сра- та» разом з комуністичною ідеологією.

Тільки за цих умов, йдучи таким шляхом, зможемо до­сягти торжества миру і спо­кою, свободи громадян і гро­мадського порядку в нашій незалежній державі.

Кримчани! Не дозволяйте розпалювати міжнаціональнії розтрат, як це роблять сьо­годні політикани л РДК, рПК — шувайиикови, лосі, мєшко- ви та круглови. НІ — їхньому войовничому сепаратизму!

В. ЛЕОНТОвИЧ. Д. ВОЛІН Н. ШПИК, усього 11 під­писів.

м. Алушта.

ГДЕ ИСКАТЬ ПРАВДУ?

Я —- мать - одиночка, али- меитьі получаю только на старшого сьіна, все проблемьі по содержанию детей лежат на моих плечах.

Тридцать лет проработала я совхозо заводе «Алушта» (двадцать из них на пздагоги- ческой работо). В коице 1990 года заболела и решила офор­мить трудовую пенсию по ви­слуга лет.

Соотвототвующее заявление на имя дирзктора 3. И. Дмит- риева подала еще 4 янавря 1991 года. 8 отделе кадров меня заварили, что все будет » порядке. Но только через год администрация познайоми­ла меня с совершонно меожи- данньїм документом: зто бьіл приказ, соггасно котерому меня увольняли с работьі по статьо без права на ожидао- мую лонсию. В качество при­чини виставлялось моє пре- бьівание на бюллотено богео четьірех мссяцсв подряд. Но

зто же неправда, и у меня єсть письменньїе медицинские подтверждения.

Куда бьі я ни обращалась, никто но хочет вьіслушать, ра зобраться, помочь. Может, со страниц вашой газетьі моя мольба прозвучит убедитель- нео, и нарсуд расемотриг/ н«- коиец, мов заявление, от ко- торого отмахиваотея ужо но- сколько лот?

Від редакції. На жаль, ми не маємо можливості, ретель­но вивчати та перевіряти чи­тацькі скарги. Та й призна­чення у нас трохи інше. Але ми вважаємо, що як но бу­ває диму без вогню, так I но лунос крик без болю, до якого мають бути небайдужі ті компетентні органи, котрі спроможні цей біль втамува­ти.

Заздолсгідь вдячні за ува­гу до проблем- нашої читач­ки.

На шпальтах вашої гвзс ти підняте питання про ство­рення українських шкіл в Криму, і, зокрема, в Сімфе­рополі. Нарешті!

Ми з дружиною українці, маємо двох діточок. Обоє во­лодіють рідною мовою, але в побуті розмовляють російсь­кою. Ми раді з того, що на­ші діти визнають російську, кримськотатарську (факульта­тивно), англійську мови, Все це но зайве.

Ало розбудовувати неза­лежну Україну, пишатись П успіхами вболівати за її до­лю можуть лише люди, для яких все, що в цій країні, в першу чергу мова, сприйма­ється як рідне.

Відчуття гордості за свій народ, спою батьківщину прищеплюють сім’я і школа. Знаменом сьогоднішніх шкіл в Криму є інтернаціоналізм на чолі зі «старшим братом». Такі школи ніяких громадян­ських якостей, крім своєї на­ціональної неповноцінності, прищепити на можуть,

вважаємо, що в Криму ба­гато шкіл мають бути україн­ськими, кримськотатарськими. Потрібно створити умови для гармонійного розвитку всіх народів, що населяють пів­острів.

Петро і Лідія ДОНЧЕНКИ.

м. Сімферополь.

О В СВІТІ явища, які важко пояснити з по­зицій матеріального розу­міння. Скажімо, як це пнхо- дить, що «Кримську світли­цю» читають люди не тіль­ки в Криму, а н у Кнєрі, Херсоні, Івано Фраиківську?.. А ось лист з Донецького краю від нашого читача Во* л одами ра Олександровича Липи. «З великим задоро- денням читаю вашу газету. Так тримати! Я люблю Крим. Інколи мені щастить побузатн п цьому благодат­ному краї. Надсилаю вам вірша, якого я написав у Криму. Хай на кримській

землі будуть мир 1 спокій».

Впльївает утро медленньїм расеветом.

Над домом растаорилась тмшииа, Береговое

погрузилось в лото И в запах моря, меда и вина.

Но в зтом пробужденьм одиноком Нсмой тосии невидимий прнбойг И на столе горюющим упроком Глядят цостьі,

забмтме тобойї

ЩОБ НЕ ПРОСПАТИ

Хочу порушити перед кримськими українцями та ї всіма добрими людьми, хто має совість і здоровий глузд, таке питання: як угамувати антиукраїнську істерію, яка панує в засобах масової ін­формації! Особливо це сто­сується виступів голови «Ро­сійської партії» С. Шувайнико- ва. Ось слухала по радіо вранці 23 березня, як він натхненне закликав до референдуму з подальшою метою з'єднан­ня Криму з Росією, переділу кордонів, і думала: «То хіба ж працівники радіо не розу­міють, що це шлях до крові війни, нещастя на довгі віки Невже комусь ще мало Кара­баху, Придністров'я, Таджики­стану, Чечні, Абхазії? Жахі

Ну, коли вже у когось так свербить, то с врешті-решт вихід: хай їдуть собі до Ро­сії, але не грабують чужої землі, вона ж насамперед та­тарська!

Дутко вас прошу: розпові­дайте людям правду, пишіть, що їм робити, бо ми ж ні­чого не знаємо, до ті партії, «Просвіти», об'єднання, що можуть забезпечити мир і спо­кій на нашому півострові. Розбуджуйте мас від сплячки, щоб ми не проспали свою батьківщину.

Галина МАКСИМОВИЧ.

м. Сімферополь.

до столу

Золотячим розливом довкола, скільки ся­гає око, хвилюється трепетне хлібне море. Цо зеніт дозрівання, апофеоз напруженої праці, пропахлої потом і мозолястими рука­ми селянина. Дуже нелегкий шлях запашно) паляниці від кинутої в масну землю зернини до гостинного столу. Всяка праця почесна, а хліборобська — встократ.

Та не менш копітка праця й тих, хто з мі­ріад малесеньких сонечок вимелює духмя- мнете борошно, І тих, хто вже з нього ви­пікає оці румяні запашні паляниці, котрі —

мов сонячна усмішка дівчини, яку ви бачи­те на цьому фото. Цо пекар Алуштинського хлібокомбінату Тетяна Тммоіцук, молодий спеціаліст, яка минулого року закінчила Алуштииськс СПТУ-27.

До 20 тонн хлібобулочних виробів 1$ най­менувань виготовляє за добу Алуштииськин хлібокомбінат. На якість хліба люди не скаржаться. Недарма ■ народі кажуть: хліб — усьому голова.

Фото К. ДУДЧЕНКА.

ЗАЯВА

КРИМСЬКОЇ КРАЙОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКО! РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ПАРТІЇ З ПРИВОДУ ЗАБОРОНИ ВЛАДОЮ ПРОВЕДЕННЯ КОНГРЕСУ УКРАЇНЦІВ СЕВАСТОПОЛЯ

Кримське крайова організа­ція УРП висловлює стурбова­ність з приводу ситуації, що склалася в Севастополі після дискримінаційної заборони Севастопольською міською Радою зібрання громадян Ук­раїни під назвою «Конірес українців Севастополя»,

Конференція констатує, що введений севастопольською владою мораторій на різні по-' літичні заходи а місті грубо порушує Конституцію Укроми, обмежує право громадян Ук­раїни на мирні зібрання До того ж, як показав подальший розвиток подій в місті, влада виявилася нездатною забезпе­чити виконання свого рішення. Вже в неділю 28 березня, че­рез декілька днів після прий­няття 15-ю сесією міськради рішення про накладення мо­раторію. група людей, котрі самі себе звуть то «фронтом національного порятунку» то «російською общиною Сева­стополя», провела перше зіб­рання у порку біля театру ім. Луначврського, на якому перед ними виступили депу­тати О. Круглов та С. Шувай- ников. пісмя чого ці люди зор­

ганізували зборищо в Іншій частині Севастополя — біля кінотеатру % «Москва». Воче­видь. і надалі сепаратистські організації російського спряму­вання при потуранні посадо­вих осіб будуть порушувати закони та правопорядок. То­му в умовах, коли закон діє тільки для законослухняних гро­мадян і не застосовується до правопорушників, втрачається весь сенс прийнятого Севасто­польською міською Радою рі­шення, яко до домі, опротесто­ване прокуратурою міста та мусить бути приведене міськ­радою у відповідність з чин­ним в Україні законодавством. У цих умовах конференція Кримської крайової організа­ції УРП заявляє про свою пов­ну підтримку реалізації пра­ва громадян України, що меш­кають у Севастополі, провес­ти свій форум, Кримська кра­йова організація УРП подасть всебічну допомогу приготу­ванню цього форуму, адже да­лі дискримінаційний стан ук­раїнців Севастополя терпіти неможливо.

А квітня 1993 року.

м. Сімферополь.

РЕЗОЛЮЦІЯ

КРИМСЬКОЇ КРАБОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

УКРАЇНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ПАРТІЇ ЩОДО РОБОТИ 11-ї СЕСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ КРИМУ

Як відомо, на розгляд 11-ї сесії ВР Криму вноситься за­конопроект «Про об’єднання громадян», окремі положення якого прямо суперечать Кон­ституції України та аналоліч- ному закону нашої держави. Конференція Кримської кра­йової організації УРП зазна­чає: у випадку прийняття да­ного законопроекту в якості закону в Криму суттєво за­гостриться політична ситуа­ція. Ми звертаємо увагу на­родних депутатів Республіки Крим, корівників політичних партій та громадських органі­зацій на четверту статтю за­конопроекту, де йдеться про заборону утворення і діяль­ності на теренах Криму орга­нізацій всеукраїнського мас­штабу, що є нонсенс у полі­тичній системі нашої держа­ви. Окрім того, спроби Го­лови Верховної Ради Криму стати президентом Криму за допомогою протягнення ч-з- рез ВР Криму «свого» зако­ну про вибори президента вже викликали і викликають невдоволення різних ПОЛІТИЧ­НИХ сил не тільки в Криму, а й в державі • цілому, що

також не буде сприяти ста­білізації політичної ситуації в рогіомі. Якщо і надалі де­структивні сили у ВР Криму з подібними намаганнями продовжуватимуть антиукраїн­ську, антидержавну кампанію в Криму та втягувати ВР Кри­му у конфлікт з Верховною Радою України, то конфе­ренція ККО УРП звертається до керівників кримських від­ділень українських політичних партій та громадських органі­зацій, виборців Криму роз­горнути потужну кампанію, спрямовану на переобрання ВР Криму, яка вже згідно з чинним в Україні • законодав­ством давно втратила свої пов­новаження.

Українська республікансько партія, як партія, що ви­росла з правозахисної орга­нізації, стверджує, що нама­гання сепаратистів Коиму будь-яким чином підірвати суверенітет та унітарність Ук­раїни суперечать національно­му законодавству, міжнарод­ним правовим нормам та нор­мам людської моралі.

4 квітня 1993 року.

м. Сімферополь.

ЗБЕРЕГТИ РІДНЕ СЛОВО

Неповне, вам, шановні чи- гв і, зустрічались люди, кої- рі н<Г" обминають нагоди по­хвалитися тим, що вони по­гано волод ють українською мовою. Це перетворилося а певних колах кримської гро­мадськості на своєрідну озна­ку імперської шляхетності та шовіністичної лояльності.

Але особливо сумно, що таке жолюгідне блюзнірство успадковують діти. Поки що немає захисту від нещастя, започаткованого кримським законом про гісвіту, який від­верто спрямований на викор­чування української мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах.

Культура і народна освіта, як відомо, фінансуються з по­датків населення незалежно в д національної ознаки, але витрачаються ці кошти пере­важно на розвиток потриб лише однієї нації — російсь­кої.

Отже, трударі неросійських національностей гнуть свої пле­чі для того, щоб позбавити своїх нащадків національних ознак та виховувати нових і нових «русскоязьічмьіх» пере­вертнів, котрі, як загальнові­домо, є найзапок пішими во­рогами народу, від якого по­ходять.

І весь Цей розбрат закла­дається саме у сфері народ­ної освіти, Заради об’єктив­ності нагадаємо, що закон

дозволяє збирати заяви бать­ків, які хочуть навчати дітей рідною (зауважимо — Дер­жавною!) мовою. Якщо набе­реться клас, то директор роз­гляне можливості...

Ало ж з цими -можливос­тями» завжди велика скрута. Та й неважко уявити, в яко­му оточенні був би той клас, аби він все-таки створив :я, хто б і як навчав дітей, осо­бливо з народознавства, зви­чаїв, культури та історії. На жаль, серед вчительства є багато недоброзичливих до України і шовіністично орієн­тованих людей.

Тому повинні бути не якісь там «класи за бажанням», а укра'нськомооні школи прин­ципово нової орінгації, до б працювали справжні націо­нальні педагоги-патріоти і ви­ховувались діти, віддані своїй батьківщині. Отже, перш за всо, постає проблема кадро­ва.

Як же дбають про все це, наприклад, в Ялті? За ' відо­мостями минулого року — дуже наполегливо. Був навіть ініційований збір батьківських заяв, в яких вони заздале­гідь відмовлялись навчати сво'х дітей в українських кла­сах. Та й цього року, хоч і оголошувався по радіо термі новий збір іаявок до таких класів, але це питання не забезпечене ні духовно, ні матеріально, ідея не виклика­ла особливої довіри. Бо за­

цікавленим людям відомо: школам м.ста бракує п’ятнад­цять викладачів з української мови те літоратури і замість пошуків кадрів енергійно ско­рочуються відповідні про­грами.

То чи знатимуть за таких умов нащадки майже сорока тисяч українців Ялти свою рідну мову? І чи варто забу­вати, що не асі ці діти змо­жуть навчатися у вузах або технікумах Криму чи одержу­вати освіту у закордонній Ро­сії? Багато які з них будут« приречені на розчарування, з яким зіткнулися колись їхні батьки, для яких ще недавно не вистачало україномовних вузів. Та й хіба ж не боляче слухати зубожілу мову біл»-2 шості українців, які втратили рідне слово, а з чужим так і лишилися на відстані.

Ніякою мірою не розв’язує питання й організація неділь­них шкіл для аматорського вивчення батьківської мови гурточком стомлених за тиж­день дітей, в той час, як міль­йонна українська громада де­націоналізується, фактично винищується.

Ось про це саме було б варто поміркувати Верховній Раді Криму та негайно пере­глянути дискримінаційний за­кон про освіту,

Микола ДОБРОДІЙ,

член товариства «Просві­те» м. Ялти.

РІЧНИЦЯ ВМС УКРАЇНИ

На першу річницю «творення ВМС України в гості до еій- сьиових моряків прибули артисти народного хору «Прикар­патські зорі» 1 танцювального ансамблю «Веселка» з рай­центру Долина Івано-Франківської області. Гості подарували українським морякам-чорноморцям кольоровий телевізор, 100 тисяч карбованців на будівництво житла для офіцері» і мічманів, а також унікальну Біблію від одного з чолооічих монастирів Прикарпаття.

«КРИМСЬКИЙ КУР’ЄР»

ПАРТІЯ КОНСОЛІДУЄ сили

Минулої неділі в Сімферо­полі відбулася звітно-вибор­ча конференція Кримського крайового відділення Українсь коі республіканської партії. Сьогодні ця партія відіграє значну роль о громадсько-по­літичному житті України, На рахунку активістів УРП Коиму чимало значних справ, пов'я­заних з державотворенням, побудовою Військово-Морсь­ких Сил України, духовним відродженням.

У звітній доповіді, з якою виступив голова відд'ленмя Ігор Банах, критично проана­лізовано роботу по розши­ренню чисельності партійних лав, підсиленню впливу рес­публіканців на всі ділянки нашого життя, підкреслювала­ся необхідність консол'дації зусиль у боротьбі з сепара­тизмом і відродженням ім­перського мислення, Особли­во плідними, на думку до­повідача І промовців, може бути співпраця УРП з таки­ми громадськими організація­

ми, як Всекримська «Просві­та», Спілка офіцерів, Това­риство вчених та освітян.

На конференції виступив голоса Української республі­канської партії, народний депутат України Михайло Го­ринь, який спинився на ак­туальних проблемах внутрі­партійного життя, розкрив де­які особливості політ 1-мОЇ мозаїки, націлив своїх одно­думців на конкретні справи.

Конференція обрала керів­ні органи. Головою Кримсь­кого відділення УРП одного­лосно обрано Ігоря Банахз.

Олесь ГОРІШНІЙ.

+ * *

На якім к у: голова

Української республіканської партії Михайло Горинь зна­йомиться зі свіжим ном* ром ♦ Кримської світлиці» перед початком роботи конферен­ції.

Фото Костянтина ДУДЧЕНКА.

КРИМСЬКУ НАФТУ
ДОБУВАТИМУТЬ АНГЛІЙЦІ


Минулої середи а Сімферополі гене­ральний директор ВО «Чорноморнаф- тогаз» Євген Максимов і президент англійської компанії «Джой Пі КеннІ Експлорскшн вид Продакшн Лтд» Джон КеииІ з участю Голови Верховної Ради Криму Миколи Багрова. Надзвичайного і Повноважного посла Великобританії І Північної Ірландії в Україні Саймоиа ХІмснса, представників українського та кримського уряд’в підписали угоду про створення СП «Кримська нафтова ком­панія». Голова Сімферопольської міськ­ради В ячеслав Юров вручив засновни­кам свідоцтво про реєстрацію підпри­ємства.

Родовища нафти І газу в Чорному та Азовському морях оцінюють як дужо перспектияні. ВО «Чориоморнафто- газ» розраховує до 2000 року довес­ти видобуток газу до 7 мільярдів ку­бометрів, а нафти—до 1 мільйона тонн рік. Це вирішить енергетичну про­блему не тільки Криму, але й півдня України.

Наш. кор.






криліськл

(штшію

НА ІСТОРИЧНИХ МЕРИДІАНАХ

МІНІ-МІС ЗАЧАРОВУЮТЬ

Субота, Ю квітня 1993 року

ФОТОРЕПОРТАЖ7

ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ... СОЦІОЛОГІЇ

про дінеш я ілюзорні результати

ОДНОГО .ДОСЛІДЖЕННЯі

Соціологічна служба «Крим СОЦІС» провела а чотмр»ох містах і трьох сільських рай­онах Криму та опублікувала а «Крьімских изоестиях» результа­ти дослідження про ставлення до проблем національності та міжнаціональних стосунків. Все пристойно, респектабель* но, з діаграмами, «при пере­друку посилання на «Кримсо- ціс» обов'язкове»... Та ми й не збираємось привласнювати «заслуг» «Кримсоцісу», в хо­чемо просто розкрити деякі підходи до цього опитування, що виявляють справжні його ЦІЛІ,

А дослідження, треба сказа­ти, показове. З одного боку, воно виявило реальний, до­сить примітивний стан наших уявлень про міжнаціональні стосунки, з другого — мето­дом, здавалось би, об'єктив­ної соціології приховало справжні причини міжнаціона­льних конфліктів.

Спочатку подивимось*, на ставлення людей до своєї на ціонвльності, яке виявило до­слідження. І справді, діаграма «Соблюдаете ли Вьі свои на- циональнью обрядьі и тради- ции?» свідчить про вирішальні усп хи нашої манкуртизації. Адже «Нь соблюдаю» — 21,2 відсотка, «Как правило, не соблюдаю» — 14,9 відсотка, «Трудно сказать» (очевидно, просто не знають своїх иаоод- них звичаїв та обрядів) —

  1. відсотка в сумі дають

більшість опитаних — 63,7

відсотка! А хіба це благо — позбутися ознак своєї націо­нальності, забути свої корені, свої витокиГ

Але цс і є об’єктивна кар тина суспільства, його сколок. Здавалось би, сумлінність со­ціологів в тому й полягала б, аби об'єктивно визначити палі й причини такого становища та причини наявної соціальної напруженості і конфліктів. Але саме тут об'єктивність І зрадила соціологам С. Ефимо- ву та Ю. Гірозорову, авторам дослідження. І діаграма «В чем Вьі видите главньїе при­чина обострения межнацио- нальних отношений?» яскраво свідчить про це. Вся справа в тому, що відповіді респон­дентів при опитуванні, як пра­вило, розподіляються між заз­далегідь складеними соціоло­гами показниками. Інакше їх не можна було б сиетематизу- вети. Отже, отут і з'являється широко поло для «творчості» соціолога. Хоче він отримати об’єктивні і реальні оцінки— він сумлінно перерахує всі наявні показники, хоче зігра­ти «на замовлення»—підсуне троянського коня, тобто ви­ділить лише ті, які «тоеба», в то й зовсім сторонні. Так І з цією діаграмою.

Відповіді в анкетах, як вид­но, розподілялися по восьми показниках. Щоб бути об’єк­тивними, перерахуємо їх. От­же, запитання; «В чом Сьі ви- дито главньїе причиньї обост- рвиия межнациональньїх от- иошемийї» Відповіді: «В дв- мократизацим общества» —

  1. процента; в мскусстввн-

ном раздуоании национализ- ма64,1; в ествствениом ро­сте национального самосоз- нения _ 8,1; в зкономмческих трудностях — 39,5; в отсутст- вии твердой и решитвльиой влести — 36,3; в разввлв

СССР — 34,3; в другом 0,2; затрудняюсь сказать

5,0 процента». Отже, все!

А чи так і чи все?

По-перше, соціологи допус­кають в цьому переліку не­припустиму професійну «по­

милку» — підмінюють справж­ні причини поз'рними привода­ми. Бо і економічні трудно­щі, 1 демократизація суспіль­ства, і відсутність твердої та рішучої влади, і розвал СРСР, до речі, як 1 природне зрос­тання національного самоус­відомлення — це не причи­ни, а лише приводи до міжна­ціональних конфліктів. Отже, серед занесеної до анкети градвції відповідей причина лише одна — штучне розду­вання націоналізму, та й то ли­ше в першій її частині — штуч- нві — бо здоровий націо­налізм, побудований на само­повазі та взаємоповазі націй, не допускає приниження народів,

Та, очевидно, це штучне роз­дування кількості «причин», їх підміна приводами не випад­кові, а зроблені на певне со­ціальне замовлення, бо при­чини міжнаціональних конф­ліктів тут І відсутні, а саме; войовничий великодержавний шовінізм, загарбання історич­но? території одніс! нації пред­ставниками іншої нації, насиль­ницька асиміляція, культурна та мовна експансія, ди­скримінація владою пред­ставників одних націй І надання «пільг» Іншим, від­сутність нац’ональиоі школи та освіти на мовах всіх націй сус­пільства, зневажання та пере­кручення історії однієї з націй. Хто буде сперечатися з тим, що саме це і є справжні, а не ілюзорні причини міжна­ціональних конфліктів? Цо настільки очевидно, що, ду маю, ніхто.

Отже, зробіть подумки та­кий експеримент. Уявно опус тіть в анкеті цього «дослід­ження» перелічені II авторами приводи і замініть їх справж­німи причинами, І ви зрозу­мієте, що вказані на д агоамі і одержані в ході дослідження в'дсотки нічого в реальному житті не відображають. Вони лише підтвердили соціальне замовлення: тепер можне всю­ди твердити, що головними причинами міжнаціональних конфліктів, як «підтвердило» це соціологічне дослідження, с на­ціоналізм, розвал СРСР, еконо­мічні труднощі та відсутність твердої впади, Отже, давай на­зад до СРСР, давай тверду і рішучу владу!

І есе це — обмані Якби в опитувальному листі були вка­зані справжні причини, як ма­ло бути нееправді, то показ­ними бупи б зовсім Іншими.

Отже, у всіх інших питаннях про ставлення респондентів, приміром, до практики визна­чення національності, про до­тримання обрядів I традицій, про міжнаціональні шлюби тощо це дослідження ще ма­ло сенс, бо в'дображало став лення аудитори до цих проб лем. Але в питанні про причи­ни соціологи підсунули як не­досвідченим респондентам, так І читацькій аудиторії гроімпе- ріалістнчиого троянського ко­ня, бо саме Імперіалізм як такий зви'каелений у прихову­ванні дійсних причин міжна­ціональних конфлікт'в, в ут­риманні мес у «такі міжет­нічно* безграмотності. А для професіональних соціо­логів — це І сором, І крвхі Адже ще класик навчав, що с націоналізм пригнобленої' иеції, і він називається патріо­тизмом, і « націоналізм вели кодержавної гноблячої нації, і він називається шовінізмом. Оие і всі лоичини міжнаціо­нальних конфліктів. Класик тут має рвцікЬ. В анкетах ви­стачило б і одніс! графи.*

Микола СЕМЕНА,

В Палаці культури профспі­лок відбувся перши? дитячий конкурс «МІнІ-Міс-93 Сімфе­рополя». Близько 60 дівчаток віком 4—6 рокіп претенду­вали не вихід у фінал. Жюрі відібрало для участі у фіналі п'ятнадцятьох дівчаток. Оріа* нізоцію конкурсу підтримали більша десяти фірм, банків та виробничих об'єднань, фі­нансуючи витрати на оренду залу.

I ось на сцені — п'ятирічна Олеся Расіна. Вона вийшла а газовому платтячку, на голів­ці — старовинний капор, в рунах розкішна парасолька. Гомл натхненно декламує вірш О. Блока «Незнайомка», а учень культосвітучилища Воло­димир Ябчаник проспівав на цей вірш незабутній своєю ча­рівністю романс. На завер­шення Володя вручив Олесі квіточку, а вона у відповідь подарувала йому свою непов­торну сонячну усмішку, яну І дзрус наш фотокореспондент читачам.

Шестирічна Ленара Осмлно- на вийшла на сцену в розши­тому кримськотатарському платтячку, з барвистою стріч­ною на голівці; у своєму Іс­крометному танці «Хайтарма» вона справила велике вражен­ня на глядачів своєю пласіи- ною: видно, що батьки Лена- ри чимало попрацювали з нею вдома, готуючи дівчинку до виступу.

Клоун Андрій Бачурін швид­ко порозумівся з дітьми. Він підбадьорював їх до виступів, вболівав за кожний аиступ конкурсантів І заохочував пуб­ліку до підтримки маленьких артистів. П’ятирічна Христина Пальоаль вийшла на сцену з кізочкою, про яку проспівала пісеньку, а Андрій підспівував їй, поїв кізочку молоком.

Чимало довелося попрацю­вати й ведучій заключного конкурсу Тетяні Сергіївні Дом- цовій, яка вручала дітям на­городи: корони, стрічки пере­можниць, квіти І цінні пода­рунки.

Переможницею конкурсу стала Ленара Османова, кот­ра. окрім віртуозного вико­нання танців, неабияк подиву­вала директора Палацу куль­тури Михайла Михайловича Го- лубсва і численних глядачів своєю багатою фантазією. Во­на — «МІнІ-мІс-93 Сімферо­поля».

Вісім дівчаток отримали ти­тули «міс красуня», «міс ніж­ність», «міс симпатія» та ін­ші.

Ф. КАЗАНКІВСЬКИЯ.

На знімках: танцюс

Ленара Османова; Олеся Ра­сіна; Христина Пальваль І кло­ун Андрій Бачурін викону­ють пісеньку про кізочку.

Фото Костянтина ДУДЧЕНКА.

При всьому нашому від­ставанні від. як ми любимо висловлюватись, цивілізова­них країн в одному нас ніхто випередити не може — в умінні створювати надумані труднощі, щоб згодом мати підстави з ними боротися. До таких ірудиїлців належить проблема функціонування різ­них мов у регіонах з багато­національним населенням.

Тацої проблеми чомусь не знає багатонаціональна Шоей царіл. У Сполучених Штатах чи в Німеччині безперешкод­но функціонують навчальні заклади, навіть вищі, з різ ними мовами навчання. Шведськомовне населення Фінляндії чн франиузькомоп не в Бельгії не вимагає ні від кого захисту. Ніхто не протестує проти того, що в Англії необхідно володіти ан­глійською. а у Франції — французькою мовою.

Варто б приглянутися, в яких регіонах нашої України виникає така проблема, і за­думатися над її причинами. Чому це питання піднімаєть- I ся саме на сході 1 півдні Ук­раїни? Чому в західнрму ре­гіоні безпереишодио виника­ють румунські, угорські, поль­ські. єврейські та Інші куль­турно-освітні товариства,

Традиції своєрідного кон­курентного співіснування збереглися 1 після розпаду Імперії, після того, як захід­ноукраїнські землі ОПИНИЛИ­СЯ у складі різних держав — Польщі, Румунії, Угорщини, Розуміння нормальності та­кої ситуації вкоренилося пе­редусім на побутовому рівні,

І його не могли знищити на віть суворі адміністративні заходи держави. Характерно, що в західноукраїнських се­лах місцеві поляки (які по­тім. у 1918 році, виїхали до Польщі) розмовляли україн­ською мовою.

Незважаючи иа державний пресинг, па досить сувору цензуру, українські періо дня ні видання виходили, дру­кувалися книжки, функціону­вав Український Науковий Інститут, українська мова вивчалася в школах.

Наведемо далеко не пов­ний перелік періодичних ви­дань журнального тину, що виходили в 20—30 рр.: «Ук­раїнська школа», «Рідна мо­ва», «Наша Батьківщина», «Наша культура», «Новий час». «Наш прапор», «Нова хата», «Жіноча доля», «Лі­топис Червоної калини», «Шлях виховання 1 навчан­ня», «Учительське слово»,

Про долю нашої мови

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ

  1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас