Зар літ 9 кл 21.03.2022р -24.03.2022р
«Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Генрік Ібсен(1828-1906). Роль Г. Ібсена в розвитку світової драми, його новаторство.
Сьогодні ми ознайомимося з основними тенденціями розвитку драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття, познайомимося з іменами видатних драматургів цього періоду. Визначимо роль Генріка Ібсена у тих змінах, що відбуватимуться у світовій драмі.
Ми з вами не раз працювали над поняттям «драма», «драматичний твір». Давайте пригадаємо ознаки драми.
Орієнтовні відповіді:
1. Основною ознакою драматичного твору є призначення його для театрального спектаклю.
2. Текст драматичного твору складається з двох частин - мови героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів.
3. Події вдрамі відбуваються в теперішньому часі. На це вказують дієслова у формі теперішнього часу;
4. У драматичному творі майже немає описових елементів тексту, прямої мови, а про всі події читач дізнається з розмов дійових осіб;
5. Властива одна сюжетна лінія й головна подія, герої показані в критичний момент свого життя, а дії у творі стиснуті в часі;
6. Емоційно-чуттєва напруга.
7. Ведучі жанри драми: трагедія, комедія, драма (як жанр), трагікомедія, водевіль, мелодрама.
XIX ст. увійшло в історію світової літератури як епоха новаторських пошуків митців, появи нових мистецьких напрямків, жанрів прози, поезії. Звичайно, мистецтво театру не змогло уникнути впливу нових ідей, філософських концепцій.
Що ж таке драматичний театр сьогодні? Відомо, що це місце, де будь-хто з нас може ознайомитися і побачити виставу. Для людей ХІХ ст.. театр набув значення набагато більшого. Адже театр, це і клуб для спілкування, і виставка моди, нагород і статків, і місце побачень, статус. Про драматургів і їхні п’єси говорили, сперечалися, лаяли і хвалили, вони спонукали до роздумів, захоплювали ідеями, вели до подвигів.
Дж. Ґолсуорсі говорив: «Писати повинен лише той, кого хвилюють великі загальнолюдські й соціальні проблеми».
У другій половині XIX ст. починається докорінна перебудова драматургії, яку пов’язують з народженням і розвитком «нової драми».
Драматурги шукали нових форм мистецтва, прагнули наблизити драму до сучасності, приділити більше уваги внутрішньому світу людини. Якщо в старому театрі зображувалась трагедія окремої людини, то оновлена драма розкриває загальну трагедію життя людства і отримує назву «нова драматургія».
Ібсен так визначав мету будь-якої драми:
"П'єса не закінчується і падінням завіси після п'ятої дії — справжній фінал знаходиться поза її межами; поет намітив напрям, у якому доводиться шукати цей фінал, після цього — наша справа, справа кожного читача чи глядача самому дійти до цього фіналу шляхом особистої творчості".
У центрі уваги «нової драми» кінця ХІХ - початку XX ст. постала особистість з її переживаннями і почуттями. Нові драматурги не ставили за мету точно відобразити певні події, їхні твори - своєрідна метафора життя особистості (особливо її внутрішнього життя) та світу.
Засновником «нової» драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’єс надихнув інших драматургів:
• Г. Гауптмана (Німеччина),
• Б. Шоу (Англія),
• А. Стріндберга (Швеція),
• М. Метерлінка (Бельгія),
• Е. Золя (Франція),
«Нова драма» стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства.
Домашнє завдання.
• Знати основні тенденції розвитку драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст.
• Прочитати п’єсу Г. Ібсена «Ляльковий дім».
• Підготувати повідомлення про історичну й соціальну ситуацію в Норвегії ХІХ ст.
https://www.youtube.com/watch?v=KgiW-9ld3kw