Спадковий договір у цивільному праві україни

3
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
ХАРИТОНОВ Євген Олегович,
Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри цивільного права
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України
ЛУЦЬ Володимир Васильович,
Академія муніципального управління, завідувач кафедри цивільного права кандидат юридичних наук, доцент
РЕЗНІЧЕНКО Семен Васильович,
Одеський юридичний інститут
Національного університету внутрішніх справ, начальник кафедри цивільного та трудового права
Провідна установа Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, кафедра цивільного права (м. Київ).
Захист відбудеться "15 " травня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.03 Одеської національної юридичної академії за адресою:
65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2, каб. 312.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2.
Автореферат розісланий " 14 " квітня 2004 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
Музиченко П. П.

1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Кодифікація цивільного законодавства в Україні, важливою складовою частиною якої є реформа спадкового права, зумовлює активізацію наукових досліджень норм, пов'язаних з відповідною галуззю суспільних відносин, які традиційно вважалися одним з найбільш стабільних
інститутів цивільного права.
Особливе місце серед норм цивільного права, які регулюють відносини спадкування, посідають ті норми, що стосуються спадкового договору, який є абсолютною новелою нового Цивільного кодексу України 2003 p., оскільки він не був передбачений ні Цивільним кодексом Української РСР 1922 p., ні
Цивільним кодексом Української РСР 1963 p., ні іншими законодавчими актами в галузі регулювання спадкових відносин.
Запровадження цього договору, відомого законодавству багатьох
європейських країн, можна визнати таким, що зумовлене потребами практики і, отже, є обгрунтованим з практичної точки зору.
У зв'язку з відсутністю у раніше чинному цивільному законодавстві відповідного інституту, а також фактично офіційним відкиданням ідей буржуазного права, що існувало раніше, питання теорії спадкового договору на момент прийняття нового ЦК України не були предметом досліджень, що зумовило спірність низки положень присвячених йому норм.
Оскільки спадковий договір належить до числа новел цивільного законодавства України, природно, виникли певні труднощі при з'ясуванні його сутності, значення, правової природи та місця у системі договорів цивільного права в Україні. З'ясування цих питань має не лише теоретичне, але і неабияке практичне значення, оскільки від розуміння характеру спадкового договору залежить формування нотаріальної та судової практики з цих питань.
Окремі публікації, головним чином, у вигляді коментарів, навчальних та науково-популярних видань тощо, з відповідної проблематики з'явилися лише після прийняття ЦК України. При ньому лише одна з них була присвячена виключно спадковому договору і мала характер порівняльного дослідження та критичного аналізу окремих аспектів цього нового інституту цивільного права
України.
У кожному разі у всіх публікаціях, що з'явилися після запровадження спадкового договору в новому ЦК України, з одного боку, зазначалася виправданість врегулювання відповідних відносин у Цивільному кодексі, а з
іншого, зверталася увага на недостатньо чітку і послідовну вирішеність низки питань, пов'язаних з цим договором. Очевидно, недоліки, які можуть вплинути на повноту захисту цивільних прав учасників відповідних відносин, мають бути усунені в процесі вдосконалення нового Цивільного кодексу. Разом з тим, оскільки вдеться про вже прийнятий Кодекс, наступні зміни і доповнення повинні мати виважений характер і бути надійно обґрунтованими.

2
Актуальність теми підвищується у зв'язку з тим, що з набуттям чинності
ЦК України 2003 р. на практиці може виникнути чимало питань, пов'язаних з його укладенням спадкового договору, його змістом та виконанням, які потребуватимуть теоретичного та законодавчого уточнення. Зокрема, це: питання більш точного визначення самого поняття спадкового договору; аналіз особливостей вимог до осіб, які можуть бути відчужувачами та набувачами; встановлення меж розпорядження майном з боку відчужувача та вимог до набувача; з'ясування особливостей зміни, розірвання та припинення цього договору; співвідношення таких категорій, як спадковий договір, договір про довічне утримання та заповіт тощо.
В дисертаційному дослідженні були використані пращ вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, римського приватного права, порівняльного правознавства: С.С. Алексеева, Ч.Н. Азімова, Б.С. Антимонова,
М.Ю. Барщевського, В.В. Васильченка, С.І. Вільнянського, В.В. Вітрянського,
Ю.М. Власова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, В.К. Дроникова, О.А. Красавчикова,
Н.С. Кузнєцової,
В.І. Курдиновського,
В.В. Луця,
В. Нікольського,
І.Б. Новицького, В.О. Рясенцева, О.А. Підопригори, І.C. Перетерського,
И.О. Покровського,
Ю.В. Романця,
З.В. Ромовської,
Є.О. Рябоконя,
Н.О. Саніахметової,
М.М. Сібільова,
В.І. Серебровського,
Є.І. Фурси,
P.O.
Халфіної,
Є.О. Харитонова,
Ю.С. Червоного,
Б.Б. Черепахіна,
Я.М. Шевченка, І.В. Шерешевського та ін.
Деякі з них присвячені аналізові інституту спадкування в цілому або головним його інститутам. Зокрема це праці Б.С. Антимонова,
М.Ю. Барщевського, В.В. Васильченка, В.К. Дроникова, В.І. Курдиновського,
В. Нікольського,
Є.О. Рябоконя,
С.Я. Фурси,
P.O. Халфіної,
І.В. Шерешевського. У низці інших праць міститься розгляд питань договірного права, які мають суттєве значення для дослідження поняття та сутності спадкового договору (праці В.В. Вітрянського, В.В. Луця, Ю.В. Романця,
М.М. Сібільова та ін.).
Але системного комплексного наукового дослідження інституту спадкового договору поки ще існує. Стан законодавчого регулювання спадкового договору та відсутність нотаріальної та судової практики зумовили здійснення цього дисертаційного дослідження в контексті наукового забезпечення цивільної реформи України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямків наукових досліджень Одеської національної юридичної академії на 2001-2005 роки
„Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави"
(державний реєстраційний номер 0101U0001195). Тема дисертації безпосередньо відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права
Одеської національної юридичної академії в рамках теми: „Традиції приватного права України".

3
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування поняття, сутності та значення інституту спадкового договору в сучасних умовах, особливостей визначення предмета та суб'єктного складу спадкового договору, його місця в системі цивільного права України, а також особливостей його укладення, здійснення, зміни, розірвання та припинення.
Відповідно до поставленої мети в дисертаційному дослідженні формулюються такі завдання:
- проаналізувати теоретичне підґрунтя різноманітних концепцій, що стосуються системи договорів;
- визначити поняття, тлумачення змісту спадкового договору;
- визначити місце спадкового договору в системі цивільних договорів;
- здійснити всебічний аналіз чинного законодавства України та законодавства деяких інших країн, де має місце аналогічна українській, система цивільного права;
- виявити особливості, пов'язані з виконанням спадкового договору, та проблеми, які можуть виникнути в процесі застосування його на практиці;
- встановити специфіку суб'єктного складу спадкового договору;
- визначити засоби забезпечення виконання спадкового договору.
Об'єктом дослідження є інститут спадкового договору у цивільному праві
України.
Предметом дослідження є правовідносини, які виникають у процесі укладення та виконання спадкового договору.
Методи дослідження. При здійсненні дисертаційного дослідження використовувалися загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного та порівняльного аналізу.
Загальнонауковий діалектичний метод дав можливість виявити місце спадкового договіру в загальний системі цивільних правовідносин.
Використання методу логічного аналізу дозволило виокремити характерні юридичні риси такого правового явища, як спадковий договір.
Метод системно-структурного аналізу дозволив дослідити взаємозв'язок спадкового договору та інших договорів цивільного права в системі підстав виникнення спадкових правовідносин і тим самим надав можливість з'ясувати спадковий договір поміж інших категорій спадкового права України.
На основі методу порівняльного аналізу вдалося виявити генезис спадкового договору, спільні та відмінні риси у підходах до правового регулювання відповідних відносин в сучасному українському цивільному праві та інших правових системах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в
Україні, з урахуванням основних напрямків реформи цивільного

4 законодавства, здійснено комплексне наукове дослідження інституту спадкового договору у цивільному праві України.
У ході здійсненого дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків: вперше сформульована концепція спадкового договору, яка враховує сучасні тенденції розвитку цивільного права України; вперше обґрунтована позиція про необхідність розрізнення правових категорій „договір про спадкування" та „спадковий договір"; з нових позицій охарактеризована правова природа виникнення спадкового договору; вперше охарактеризовані особливості суб'єктного складу спадкового договору, суб'єктами якого є відчужувач і набувач; запропоновані авторське визначення поняття спадкового договору та тлумачення змісту спадкового договору; подальший розвиток одержали аналіз та систематизація передумов та наслідків укладення та виконання спадкового договору; запропоновано рекомендації щодо необхідності вдосконалення змісту деяких норм ЦК України, присвячених регулюванню спадкового договору; обгрунтована пропозиція щодо необхідності більш точного визначення правового становища особи, яка може призначатися відчужувачем для контролю за виконанням спадкового договору після його смерті; конкретизовані класифікація цивільно-правових засобів забезпечення виконання спадкового договору та міри цивільної відповідальності за порушення виконання чи неналежного виконання спадкового договору.
Практичне значення одержаних результатів полягає насамперед в тому, що на підґрунті положень і висновків дисертаційного дослідження зроблено низку пропозицій щодо вдосконалення деяких норм нового Цивільного кодексу
України. Внесено також пропозиції стосовно тлумачення положень законодавства судовою та нотаріальною практикою, для чого вказано критерії застосування певних норм у тих чи інших ситуаціях.
У науково-дослідній сфері одержані результати можуть стати основою для подальшого дослідження інституту спадкового договору. У навчальному процесі матеріали дисертації можуть бути застосовані при викладанні навчальної дисципліни „Цивільне та сімейне право", а також можуть бути використані для вдосконалення програм та навчальних планів, при підготовці підручників, навчальних і методичних посібників.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації доповідалися і обговорювалися на міжнародних, республіканських і міжвузівських наукових конференціях і теоретичних семінарах: ювілейній науково-

5 практичній конференції „155-річний досвід підготовки правознавців на Півдні
України" (Одеса, 2002 p.); міжнародній науково-методичній конференції
„Римське право і сучасність" (Одеса, 2002 p.); II Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави" (Одеса, 2003 p.).
Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі роботи над темою дисертації, викладено в 6 наукових статтях, п'ять з яких надруковані у виданнях, рекомендованих ВАК України, одна з яких виконана у співавторстві.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 4 розділів, поділених на 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційного дослідження складає 194 сторінки, а список використаних джерел, який включає 262 найменування - 22 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовуються актуальність і ступінь дослідження теми, визначені мета і задачі дослідження, об'єкт і предмет дослідження, обґрунтовуються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дослідження, зазначається кількість публікацій за темою дисертації.
Перший розділ дисертації „Огляд літератури за темою дисертації та
характеристика методологічної основи дослідження" присвячено оглядові літератури та першоджерел, що стосуються категорії спадкового договору.
При зверненні до першого із зазначених напрямків досліджень привертає увагу майже повна відсутність в цивільному праві Україні наукових публікацій, присвячених спадковому договору. Така ситуація з публікаціями на цю тему, на думку авторки, пояснюється тим, що ні ЦК УРСР 1922 p., ні ЦК УРСР 1963 р. не містили норм, які регулювали б відповідні відносини, а отже не виникала і необхідність наукових розвідок із вказаної проблематики.
Виняток складають кілька наукових статей, коментарі до ЦК України 2003 p., а також навчальна література, де розглядаються відповідні питання.
Поняття, елементи, порядок укладення та виконання спадкового договору частково були предметом аналізу та коментування. Деякі з таких публікацій мають форму загальної характеристики цього інституту спадкового права, інші містять достатньо докладний коментар норм глави 90 ЦК України 2003 р. та розгляд низки питань, пов'язаних з їхнім запровадженням.
Навчальні, науково-популярні та навчально-методичні праці, що тією чи
іншою мірою стосуються спадкового договору в цивільному праві України, вже через своє призначення не містять вичерпного або достатньо повного аналізу як самого договору, так і відносин, які виникають внаслідок укладення спадкового договору, при його виконанні, розірванні, припиненні тощо.

6
Праці науковців тих держав, у контексті трансформацій правових систем яких тривалий час розвивалися цивільне право та цивілісгична думка України
(Російська імперія, а потім СРСР), теж практично не містили досліджень категорії спадкового договору, невідомого ні російському імперському, ні радянському цивільному праву. Певним винятком на загальному тлі виглядають праця В.І. Курдиновського, присвячена договорам, пов'язаним із спадкуванням, та праця В. Нікольського, що стосується різноманітних питань спадкового права, у тому числі спадкового договору.
Зазначається, що наукові розвідки вказаних авторів можуть бути використані лише під певним кутом зору. І навіть не тому, що вони виконані у минулому та позаминулому століттях і їхня емпірична основа застаріла, але, головним чином, тому, що вони відповідно до методологічних підходів того часу присвячені, передусім, аналізові законодавства у цій галузі різних європейських країн, у першу чергу - Німеччини.
Оскільки категорія "спадкового договору" стосується двох більш загальних понять "договір" і "спадкування", у процесі дисертаційного дослідження, як зазначалося вище, була врахована також література, в якій розглядалися питання тих аспектів договірного та спадкового права, які мають відношення до проблематики дисертації.
Звичайно, дослідженнями вітчизняних цивілістів у цій галузі не вичерпується перелік праць, що містять принципові положення стосовно договірного права, які були враховані у процесі виконання цієї дисертації. Поміж творів правознавців інших країн, що містять корисну інформацію у цьому ракурсі, аналізові було піддано твори В. Антона, М.І. Брагінського,
В.В. Вітрянського, Є. Годеме, Н.М. Голованова, О.С. Йоффе, Ю.В. Романця,
Р. Саватьє та ін.
Враховуючи ту обставину, що, оскільки більшість цивілістів пов'язують походження спадкового договору або з римським приватним правом, або з германським звичаєвим правом, у процесі дисертаційного дослідження аналізові піддавалися праці на цю тему у галузі романістики та "германістики", що створило серйозні передумови для дослідження існуючих точок зору, а також необхідну джерельну базу для аргументації позиції авторки з того чи іншого питання.
Що стосується романістики, то тут є значним обсяг загальної інформації.
Ознайомлення з цими творами дозволило зробити висновок, що в них практично не згадується про існування категорії спадкового договору. Натомість, найчастіше ґрунтовно розглядаються спадкування за законом, формування ідеї спадкування за заповітом, проблема сполучення вільного формування заповідальних розпоряджень спадкодавцем з вимогами справедливості та розумності стосовно змісту заповіту тощо.

7
Певну увагу було приділено працям німецьких науковців Лампрехта,
Фікера, а також праці Б. Панченка, в яких достатньо детально розглядаються питання походження та розвитку інститутів спадкового права, у тому числі, договорів, пов'язаних зі спадковими відносинами.
Підсумовуючи огляд літератури у галузях, що тією чи іншою мірою стосуються проблематики дисертаційного дослідження, зроблено висновок про те, що питання спадкового договору в цивільному праві України залишаються практично не дослідженими і потребують детального наукового аналізу.