Семінар 1.
Слово як першоелемент літератури.
Схема слова:
Слово в житті людини. Образне слово — першоелемент літератури. Початок словесного мистецтва: фольклор і літописи. Образне слово — першоелемент літератури. Образне слово — це вираження засобами мови чуттєвого уявлення або асоціації про певний предмет дійсності (порівнюючи, вживаючи яскраві означення чи переносне значення). Весела, як весняний жайворонок. Початок словесного мистецтва: фольклор і літописи Усна народна творчість (фольклор)- це твори, які виникли в сиву давнину і передавалися в усній формі. З далеких часів минулого дійшли літописи - розташовані в хронологічному порядку коротенькі замітки й докладні оповідання про історичні події).
Концепція О. Потебні про слово-образ.
На поняття. О. О. Потебня прирівнював слово до художнього твору, виділяючи в ньому зовнішню форму (звучання), зміст (ідея) і внутрішню форму (образ). Внутрішня форма відбиває своєрідне сприйняття реалії, що її позначає слово, і втілює лексичну самобутність мови.
«В слові ми розрізняємо: зовнішню форму, тобто членороздільний звук, зміст, що об’єктивується через звук і внутрішню форму, або найближче етимологічне значенню слова, той спосіб, яким виражається зміст». «Зовнішня форма невіддільна від внутрішньої, змінюється разом з нею, без неї перестає бути сама собою, а проте зовсім від неї відмінна».
Різні види образних уявлень: образ людини, природи, події, предмета.
Образне уявлення — сформований у свідомості людини уявний (ментальний) образ сприйманого нею об'єкта у навколишньому середовищі.
образи-персонажі (Мавка, Лукаш у «Лісовій пісні» Лесі Українки)
М. Коцюбинський. Природа — це те життєдайне джерело, з якого вийшло все прекрасне на землі, яке породило людину та дало їй творчу наснагу. Це безмежний всесвіт, який уміщує в собі наше неповторне існування.
образи-пейзажі (картина літнього поля в новелі “Intermezzo”)
образи-події (розгортання конфліктів у творі)
образи-речі (мотовило у повісті “Кайдашева сім’я”)
Деталь як художній образ.
Художня деталь (від франц. dеtаіl — подробиця, дрібниця) – «засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Тобто це виразна подробиця у творі, що має значне ідейно-емоційне та змістовне навантаження. Завдяки її використанню письменник підкреслює характерну ознаку змальованих ним картин, предметів або характерів героїв (портрет, інтер’єр, пейзаж тощо).
Аналіз фрагментів з оповідань Аркадія Любченка «Via dolorosa» й Артура Шніцлера «Зелена краватка».
ФРАГМЕНТИ З ТЕКСТІВ ДЛЯ АНАЛІЗУ
Завдання для роботи з текстом
Знайдіть в словнику літературознавчих термінів визначення тропів та стилістичних фігур та впишіть їх в таблицю.
Оберіть з художнього тексту окремі різновиди образів та стилістичних фігур та внесіть їх в таблицю.
| ТРОПИ, СТИЛІСТИЧНІ ФІГУРИ | ВИЗНАЧЕННЯ | ПРИКЛАДИ З ХУД. ТЕКСТІВ |
| Порівняння | Троп, який полягає в поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, наче, буцім тощо. | Дні прозорі, як сльоза. |
| Епітети | Епітет (з грец. - прикладка) – троп поетичного мовлення, призначений підкреслювати характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища і, потрапивши в нове семантичне поле, збагачувати це поле новим емоційним чи смисловим нюансом. | Осінні надвечір’я, круте узгір’я, принадна далечінь, невтомна гонитва… |
| Метафора | Троп поетичного молвення, у якому певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю. | Тільки з трепетних… красень-кленів капало й капало золото. |
| Іронія | Іронія – художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. | Хто незграбно, поволеньки плентається на хідниках, перебільшено розмахувати руками, навмисне штовхатися або, набравши повні кишені пломенистого листя, пустотливо, як на карнавалі, обсипати стрічних. «…Така мотузка – це щось чи не найелегантніше, найзручніше і найприємніше, що висить на шиї…» |
| Метонімія | Ріновид тропа, близького до метафори, у якому переноситься значення слів з певних явищ та предметів на ін. за суміжністю. | Зацвітає срібна паворозь. |
| Оксиморон | Різновид тропа, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утвор-ся нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (суха вода, крижаний вогонь) | Оглушлива тиша |
| Катахреза | Різновид гіперболічної метафори, у якій сполучаються слова, логічно між собою не узгоджені (пекучий лід). Часто називають оксиморонами. | “Через хвилину, помітивши біля мене цигарковий дим, вона несміливо підвелася.” |
| Гипербола | Г. – різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії задля особливого увиразнення худ. зображ. чи виявлення емоційно-естетичного ставлення до нього. | Стискалося серце, |
| Літота | Протилежна гіперболі – художнє применшення. Різновид метонімії, у якому міститься художнє применшування величини, сили, значення ображуваного предмета чи явища. | Вокзал із маленькими, як дитячі забавки, паровозами та вагонами. Добірне намисто сигнальних ліхтариків. |
Оберіть з тексту яскраві образи. Охарактеризуйте їх за зоровим або слуховим виміром, дотиковою виразністю, емоційністю, змістовою насиченістю, асоціативністю.
Проаналізуйте образи персонажу, події, пейзажу.
| РІЗНОВИДИ ОБРАЗІВ | ЗАСОБИ ЗОБРАЖЕННЯ | ПРИКЛАДИ З ХУД. ТЕКСТУ |
| ПЕРСОНАЖ | Ліричний герой. У тексті зображено персонажа, який милується дивовижною порою року – осінніми пейзажами. Який віддає свою енергію кожному дню, а також згадує безтурботне дитинство. | Хочеться, згадавши дитинство, шибайголовою покотитися в степ... Як завжди, я віддав енергію дневі. |
| ПОДІЯ | Крізь останнє проміння, персонаж розгледів непримітну жіночу постать. Він підсвідомо розуміє сутність її зажури. | Врешті він [промінь] ліг упоперек через доріжку, припавши до самотньої, зодягненої в чорне жіночої постаті, що сиділа трохи осторонь, на другому боці. Останніми зусиллями він запалив їй руді кучерки. Мені здавалося, що в жінки зажура. І мені здавалось, що я розумію її — може, і несвідомо, але правдиво, як розумію музику міста, задуму дерев, повноту життя в його великих і дрібних контрастах. |
| ПЕЙЗАЖ | 1. Образ парку 2. Образ міста Ці образи викликають в мене відчуття спокійності та легкості, їх зображено витончено та вільно, що передає мені атмосферу міського життя, спокійної, часом зажурливої, осінньої пори. | Я завернув до парку. Як завжди, я віддав енергію дневі. Кріпке повітря п'янило, і, побродивши серед алей, я з приємною, легкою втомою сів на лавці, неподалець брами. Тут розгорнулось прекрасне видовище. З крутого узгір'я було видно, як переможено схилявся день — в далечині, над їжастим горбом димарів, перекинувся надщерблений казан, вихлюпнув розтоплену гущу, і вона ліниво текла вздовж обрію. На широкому днищі вихопилось кілька кварталів. Бистрі стьожки вулиць. Вокзал із маленькими, як дитячі забавки, паровозами та вагонами. Добірне намисто сигнальних ліхтариків. І бігли ниточки рейок ген-ген у далечінь, у хвилюючу, принадну далечінь, що, вічно цілинна, вічно чекає на нових незнаних смільців. Унизу — невтомна гонитва міста. Там сновигала рухлива, гомінка комашня, а над нею верещали сирени й мужньо погейкували здаля паровози, немов підбадьорюючи, підганяючи: швидше! швидше! |
| ПРЕДМЕТ | Життя, що вимагає прояву сили задля подолання повсякдених перешкод. | В ньому стільки переконуючої сили й повноти, що трудно дозволити собі байдужість чи слабкість. |
Що спричиняє розгортання цих образів?
Розгортання цих образів спричиняє відкриття людської душі, та прихованої втоми, що намагається відкрити свою душу для цього нікому не відомого світу. Вона бачить невгамовний міський поспіх та усвідомлює плинність життя.