Ім'я файлу: Реферат Романюка Андрія 11КІ.docx
Розширення: docx
Розмір: 77кб.
Дата: 10.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
Міністерство освіти і науки України.docx
13 група Ничипорук Павленко Пачковській.pptx
практична робота №2 (1).docx


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

«ТЕХНІЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

ЛУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

Реферат

з предмету: Інформатика

на тему: «Складові комп`ютера»

Студента:

1 курсу

Групи 11 КІ

Романюка Андрія

Луцьк – 2021р.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. СИСТЕМНИЙ БЛОК.......………………………………………........……..….4

2. ПРИСТРОЇ ВВЕДЕННЯ.......………………………………........…..…………9

3. ПРИСТРОЇ ВИВЕДЕННЯ.......…………..……………………........………...11

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……………………..14

ВСТУП

Комп’ютер – це універсальна технічна система, спроможна чітко виконувати визначену послідовність операцій певної програми. Персональним комп’ютером (ПК) може користуватись одна людина без допомоги обслуговуючого персоналу. Взаємодія з користувачем відбувається через багато середовищ, від алфавітно-цифрового або графічного діалогу за допомогою дисплея, клавіатури та мишки до пристроїв віртуальної реальності.

1. СИСТЕМНИЙ БЛОК

Системний блок – це корпус комп`ютера. Він складається з: материнської плати, оперативної пам`яті, жорсткого диска, відеокарти, процесора та системи охолодження. Системний блок можна назвати найголовнішим пристроєм комп’ютера. Від його характеристик залежить швидкодія комп’ютера, його надійність та інші властивості. Зазвичай системний блок є найдорожчою частиною комп’ютера. Системний блок зовні схожий до металевий ящик. У ньому містяться процесор, пам’ять, вінчестер (жорсткий магнітний диск), DWD-привід (пристрій для роботи з лазерними дисками).



Рисунок 1. Системний блок

Таблиця 1. Елементи системного блока

Системний блок
Материнська плата

Оперативна пам`ять

Жорсткий диск

Відеокарта

Процесор

Система охолодження

Матери́нська пла́та, систе́мна пла́та, ба́зова пла́та — плата, на якій містяться основні компоненти комп'ютера, що забезпечують логіку. Плата є основою не лише персонального комп'ютера, а також смартфонів, гральних консолей. Від материнської плати залежить функціональність комп'ютера, що визначається елементами самої плати і підключеними до неї пристроями. Основу материнської плати складає багатошарова пластина з провідними доріжками, якими електричний струм передається між складовими плати. Взаємодія деталей забезпечується чипсетом, який складається, як правило, з двох частин — північного моста (Northbridge) і південного моста (Southbridge). Зазвичай північний і південний міст розташовані на окремих мікросхемах. Передусім саме північний і південний мости визначають особливості системної плати і те, які пристрої можуть підключатися до неї. Іншими ключовими елементами є роз'єми для підключення центрального процесора, графічного адаптера, звукової плати, жорстких дисків, оперативної пам'яті. Крім них на платі містяться резистори, конденсатори, що підтримують роботу кожної деталі. Живлення материнської плати і відповідно всіх підключених до неї пристроїв забезпечується блоком живлення, поєднаним з платою кабелями.[1, 340]

Оперативна пам'ять — швидкодійна комп'ютерна пам'ять, призначена для запису, зберігання та читання інформації у процесі її обробки.

В обчисленні, пам'ять належить до комп'ютерних пристроїв, що використовуються для зберігання інформації для негайного використання в комп'ютері; вона є синонімом терміна «первинне зберігання». Комп'ютерна пам'ять працює на високій швидкості, наприклад, оперативна пам'ять (RAM - Random Access Memory, пам'ять з довільним доступом), на відміну від пам'яті для тривалого зберігання, що забезпечує зберігання даних та програм, пропонує більш високі можливості. За необхідності, вміст пам'яті комп'ютера може бути переданий у вторинне сховище, за допомогою технології управління пам'яттю під назвою «віртуальна пам'ять». Є два основні типи напівпровідників пам'яті, летючі і нелетючі. [уточнити] Приклади незалежної пам'яті — це флеш-пам'ять (використовується як вторинна пам'ять) і ROM, PROM, EPROM і EEPROM (використовуються для зберігання прошивки, такі як BIOS). Прикладом незалежної пам'яті є первинне зберігання (як правило, динамічне RAM, DRAM) і швидкий процесор кеш-пам'яті (зазвичай статична оперативна пам'ять RAM, SRAM, яка є швидкою, але енергоємною, і пропонує меншу ємність пам'яті на одиницю площі, ніж DRAM).[1, 301]

Жорстки́й диск, або жорстки́й магні́тний диск, або накопичувач на магнітних — магнітний диск, основа якого виконана з твердого матеріалу (скла, алюмінію тощо). У більшості ЕОМ виконує функцію енергонезалежного носія інформації (комп'ютерної пам'яті чи нагромаджувача інформації) з довільним доступом (англ. random access). На відміну від дискети, що виготовляється на основі гнучкого (лавсанового) магнітного ​​диска, інформація у твердому магнітному диску записується шляхом намагнічування шару феромагнітного матеріалу (діоксиду заліза у минулому чи сплаву кобальту тепер), що нанесений на поверхні твердих (алюмінієвих, скляних або композитних) пластин у формі диска. У твердих магнітних дисках використовується одна або декілька пластин, встановлених на одному шпинделі. Голівки зчитування-запису у робочому режимі не мають торкатися поверхні пластин завдяки прошарку повітря, що постійно набігає (утворюється біля поверхні дискових пластин при швидкому обертанні). Слід зазначити, що на ранніх екземплярах торкання головок могло бути звичайним явищем. Відстань між голівкою і робочою поверхнею дискової пластини становить декілька нанометрів (у сучасних дисках близько 10 нм[4]), а відсутність механічного контакту забезпечує тривалий термін експлуатації пристрою. За відсутності обертання дисків та за належного вимкнення диску їх головки знаходяться поблизу шпинделя або за межами диска у безпечній (паркувальній) зоні, де унеможливлюється їх нештатний контакт з поверхнею дисків.

Відеока́рта — електронний пристрій, частина комп'ютера, призначена для генерації та обробки зображень з подальшим їхнім виведенням на екран периферійного пристрою.

Відеокарта зазвичай є платою розширення і вставляється у слот розширення, універсальний (PCI-Express, PCI, ISA, VLB, EISA, MCA) або спеціалізований (AGP). Проте відеокарта може бути і вбудованою у материнську плату як у вигляді окремого елемента, так і як складової частини північного мосту чипсету або центрального процесора. Відповідно вставлювана називається дискретною, а вбудована — інтегрованою.[1, 354]

Проце́сор — основний компонент комп'ютера, призначений для керування всіма його пристроями та виконання арифметичних і логічних операцій над даними.

Центральний процесор — частина комп'ютера, що реалізує процес переробки інформації і координує роботу периферійних пристроїв. У комп'ютері може бути декілька процесорів, що працюють паралельно — такі комп'ютери називають багатопроцесорними.

Складна логічна програма, що є частиною системи програмування; підсистема обробки даних, що перетворює кодовану інформацію отриману від системи введення. Приклад: текстовий процесор.

Поширені види цифрових процесорів:

  • Центральний процесор (CPU). Якщо процесор виготовлений у вигляді інтегральної схеми — мікропроцесор.

  • Графічний процесор (GPU)

  • Прискорений процесор (APU): центральний і графічний процесори, поєднані у одній мікросхемі

  • Процесор цифрових сигналів (DSP)

Система охолодження комп'ютера - набір засобів для відведення тепла від комп'ютерних компонентів, які нагріваються в процесі роботи.

Тепло в кінцевому підсумку може утилізуватися:

  1. В атмосферу (радіаторні системи охолодження):

  2. Пасивне охолодження (відведення тепла від радіатора здійснюється за рахунок природної конвекції)

  3. Активне охолодження (відведення тепла від радіатора здійснюється за рахунок його обдування вентиляторами)

  4. Разом з теплоносієм (проточні системи водяного охолодження)

  5. За рахунок фазового переходу теплоносія (системи відкритого випаровування)

За способом відведення тепла від нагріваються елементів, системи охолодження діляться на:

  1. Системи повітряного (аерогенного) охолодження

  2. Системи рідинного охолодження

  3. Фреонова установка

  4. Системи відкритого випаровування

2. ПРИСТРОЇ ВВЕДЕННЯ

Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме клавіатура є основним пристроєм введення символів та команд у комп’ютер.



Рисунок 2. Клавіатура

Клавіату́ра — сукупність розміщених у певному порядку клавіш пристрою, що використовується для введення і редагування даних, а також керування виконанням окремих операцій.

Клавіша тут виступає як елемент клавіатури, натисканням якого генерується код відповідного знака або ініціюється деяка дія.

Клавіатури використовуються в найрізноманітніших пристроях — друкарських машинах, калькуляторах, мобільних телефонах, а також є однією з комплектуючих комп'ютера.[2, 234]

Основні типи клавіатур за призначенням — музичні та алфавітно-цифрові.

Миша (англ. mouse, англ. mouse device) — один із вказівних пристроїв введення (англ. pointing device), який дає змогу користувачеві через інтерфейс взаємодіяти з комп'ютером.

Іншими різновидами маніпуляторів, що відтворюють рухи руки, є трекбол і графічний планшет.

Мишка сприймає своє переміщення в робочій площині (зазвичай на частині поверхні стола) і передає цю інформацію комп'ютеру. У відповідь на переміщення миші, програма у комп'ютері виконує на екрані дію, яка відповідає напрямку і відстані цього переміщення. В універсальних інтерфейсах (наприклад, у віконному) за допомоги мишки користувач керує спеціальним курсором — вказівником — маніпулятором елементами інтерфейсу.[2, 257] Інколи використовується введення команд мишею без участі видимих елементів інтерфейсу програми: за допомогою аналізування рухів миші. Такий спосіб отримав назву «жести мишкою» (англ. mouse gestures).

3. ПРИСТРОЇ ВИВЕДЕННЯ

Моніто́р — електронний пристрій для відображення інформації. Пристрій, призначений для відтворення відеосигналу і візуального відображення інформації, отриманої від комп'ютера.

Сучасні монітори бувають кількох типів:

  • на основі електронно-променевої трубки (CRT).

  • рідкокристалічні (LCD, TFT як підвид LCD)

  • плазмові

  • проекційні

  • OLED-монітори

Плазмові і проекційні монітори використовують там, де потрібен великий розмір екрана (діагональ метр і більше).

Терміни монітор та дисплей — дещо відмінні. Дисплей, як пристрій для відображення інформації, має ширше застосування, наприклад, дисплей мобільного телефону, а термін монітор пов'язується з комп'ютером або телеекраном дистанційного спостереження.

Без можливості бачити результати своєї роботи, персональний комп'ютер став би марним інструментом. Необхідно яким-небудь чином спостерігати за сигналами комп'ютерної системи, щоб знати, чим вона займається в цей час. Сьогодні реалізацією подібного роду функцій займається відеосистема. Стандартним пристроєм виводу інформації, якому вже десятки років, є монітор.

Монітори, побудовані на електронно-променевих трубках (ЕПТ), активно витісняються новим поколінням рідкокристалічних моніторів, зручнішим і економнішим. Екрани LCD (Liquid Crystal Display, рідкокристалічні монітори) зроблені з речовини (цианофеніл), що перебуває в рідкому стані, але при цьому має деякі властивості, притаманні кристалічним тілам. Фактично це рідина з анізотропними властивостями (зокрема, оптичними), зв'язаних з упорядкованістю орієнтації її молекул.[3, 400]

ВИСНОВКИ

Звичайно, персональні комп'ютери IBM PC складаються з трьох частин (блоків) :

Таблиця 2. Складові комп`ютера

Системний блок
Материнська плата

Оперативна пам`ять

Відеокарта

Процесор

Жорсткий диск

Система охолодження

Пристрої введення
Клавіатура

Миша

Пристрої виведення
Монітор

Комп'ютери випускаються й у портативному варіанті - у "наколінному" чи "блокнотом" (ноутбук) виконанні. Тут системний блок, монітор і клавіатура вкладені в один корпус: системний блок захований під клавіатурою, а монітор зроблений як кришка до клавіатури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Симонович С.В. Ви купили комп`ютер / Симонович С.В. - К.: «Ранок», 2000. – С. 300.

2. Скотт М. Модернізація і ремонт ПК / Мюллер Скотт - М.: «Вільямс», 2007. - С. 241—443.

3. Фігурнов В.Є. IBM PC для користувача / Фігурнов В.Є. - М.: ІНФРА, 1999. – С. 442
скачати

© Усі права захищені
написати до нас