Сифіліс адаптована клінічна настанова, заснована на доказах

2
Робоча група з адаптації клінічної настанови
Степаненко Віктор
Іванович завідувач кафедри дерматології та венерології
Національного медичного університету імені О.О.
Богомольця, д.мед.н., професор, головний позаштатний спеціаліст
МОЗ
України зі спеціальності «Дерматовенерологія», заступник голови з клінічних питань (дорослі);
Корольова Жаннета
Валентинівна професор кафедри дерматовенерології
Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, д.мед.н., професор, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності
«Дитяча дерматовенерологія», заступник голови з клінічних питань (діти);
Ліщишина Олена
Михайлівна директор Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я
України», ст.н.с., к.мед.н., заступник голови робочої групи з методологічного супроводу;
Айзятулов Рушан
Фатіхович завідувач кафедри дерматовенерології Донецького національного медичного університету імені М.
Горького, д.мед.н, професор;
Болотна Людмила
Анатоліївна завідувач кафедри дерматовенерології Харківської медичної академії післядипломної освіти, д.мед.н., професор;
Бондар Сергій
Анатолійович завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб
Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, д.мед.н., професор;
Денисенко Ольга
Іванівна завідувач кафедри дерматовенерології Вищого державного навчального закладу
України
«Буковинський державний медичний університет», д.мед.н., професор; модератор робочої групи;
Дюдюн Анатолій
Дмитрович завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб
Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України», д.мед.н., професор;

3
Калюжна Лідія
Денисівна професор кафедри дерматовенерології
Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, д.мед.н., професор;
Каменев Володимир
Іванович головний лікар Полтавського обласного шкірно- венерологічного диспансеру, к.мед.н, доцент;
Карпюк Леся Василівнаголовний лікар Волинського обласного шкірно- венерологічного диспансеру;
Коваленко Юрій
Борисович головний лікар
Комунальної установи
«Запорізький обласний шкірно-венерологічний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради, к.мед.н, доцент;
Корнієнко Віктор
Валентинович директор Територіального медичного об’єднання
«Дерматовенерологія» м. Києва;
Мавров Генадій
Іванович завідувач кафедри дерматовенерології Харківської медичної академії післядипломної освіти, д.мед.н., професор;
Максимова Ірина
Станіславівна головний лікар Миколаївського обласного шкірно- венерологічного диспансеру
Миколаївської обласної ради;
Маняк Наталія
Володимирівна головний лікар Рівненського обласного шкірно- венерологічного диспансеру;
Матюха Лариса
Федорівна завідувач кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Національної медичної академії післядипломної освіти імені
П.Л. Шупика, д.мед.н., професор, головний поза- штатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності
«Загальна практика - сімейна медицина»;
Пушкаренко Сергій
Вікторович головний лікар
Закарпатського обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, к.мед.н.;
Рибалко Микола
Федорович головний лікар
Комунального закладу
«Херсонський обласний шкірно венерологічний диспансер»;

4
Рощенюк Лариса
Вадимівна головний лікар
Комунального закладу
«Харківський
Обласний клінічний шкірно- венерологічний диспансер №1», к.мед.н.;
Свирид Сергій
Григорович професор кафедри дерматології та венерології
Національного медичного університету імені О.О.
Богомольця, д.мед.н., професор;
Святенко Тетяна
Вікторівна професор кафедри дерматовенерології Державного закладу «Дніпропетровська медична академія
Міністерства охорони здоров’я України», д.мед.н., професор;
Сизон Орися Орестівна доцент кафедри сімейної медицини, поліклінічної справи та дерматології, венерології Львівського національного медичного університету імені
Данила Галицького, д.мед.н, доцент;
Фомюк Анатолій
Адамович головний лікар Житомирського обласного шкірно- венерологічного диспансеру
Житомирської обласної ради;
Франкенберг Аркадій
Артурович головний лікар Дніпропетровського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, к.мед.н, доцент;
Хара Олександр
Іванович головний лікар
Комунальної установи
«Тернопільський обласний клінічний шкірно- венерологічний диспансер», к.мед.н., доцент (за згодою);
Хилинський Михайло
Михайлович заступник директора Територіального медичного об’єднання
«Дерматовенерологія», головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я виконавчого органу Київської міської ради зі спеціальності «Дерматовенерологія».
Методичний супровід та інформаційне забезпечення
Горох Євгеній
Леонідович начальник Відділу якості медичної допомоги та
інформаційних технологій
Державного підприємства «Державний експертний центр
Міністерства охорони здоров’я України», к.тех.н.;

5
Мельник Євгенія
Олександрівна начальник
Відділу доказової медицини
Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»;
Мігель Олександр
Володимирович завідувач сектору економічної оцінки медичних технологій Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я
України»;
Шилкіна Олена
Олександрівна начальник Відділу методичного забезпечення новітніх технологій у сфері охорони здоров’я
Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України».
Державний експертний центр МОЗ України є членом
Guidelines International Network
(Міжнароднамережанастанов)
ADAPTE (Франція)
(Міжнародний проект з адаптації клінічних настанов)
Рецензенти
Дащук Андрій
Михайлович завідувач кафедри дерматології, венерології і СНІДу
Харківського національного медичного університету, д.мед.н., професор;
Лебедюк Михайло
Миколайович завідувач кафедри дерматології, венерології
Одеського національного медичного університету, д.мед.н., професор
Перегляд адаптованої клінічної настанови заплановано на 2020 рік.

6
ШКАЛИ ДОКАЗІВ І ГРАДАЦІЇ РЕКОМЕНДАЦІЙ
Pівні доказовості
Ia. Докази, отримані з мета-аналізу рандомізованих контрольованих досліджень.
Ib.
Докази, отримані щонайменше з одного рандомізованого контрольованого дослідження.
IIa. Докази, отримані принаймні з одного добре спланованого дослідження без рандомізації.
IIb. Докази, отримані щонайменше з одного іншого типу добре розробленого квазіекспериментального дослідження.
III. Докази отримані з добре розроблених, що не є експериментальними описовими, досліджень, таких як порівняльні дослідження, кореляційні дослідження і дослідження випадок-контроль.
IV. Докази, отримані зі звітів експертного комітету або думок і / або клінічного досвіду авторитетних фахівців.
Градація рекомендацій
A (рівні доказів Ia, Ib)
Вимагає наявності принаймні одного рандомізованого контрольованого дослідження як частина літературних джерел хорошої якості та узгодженості з урахуванням конкретних рекомендацій.
B (рівні доказів IIa, IIb, III)
Вимагає наявності добре проведених клінічних досліджень, але без будь-яких рандомізованих клінічних досліджень по темі рекомендації.
C (Докази IV)
Вимагає доказів з доповідей комітету експертів або думок і / клінічного досвіду авторитетних фахівців. Вказує на відсутність безпосередньо застосовних досліджень хорошої якості.

7
Перелік скорочень
АКН - адаптована клінічна настанова
АТ - антитіла
ВІЛ - вірус імунодефіциту людини
ВС - вроджений сифіліс
ДНК - дезоксирибонуклеїнова кислота
ІПСШ -
інфекції, що передаються статевим шляхом
ІФА -
імуноферментний аналіз
ІХГ -
імунохроматографія
ІХЛ -
імунохемілюмінесценція
КСК - клініко-серологічний контроль
КСО - клініко-серологічне обстеження
НГУ - негонококовий уретрит
НС - нейросифіліс
НТТ - нетрепонемні тести
НУО - неурядові організації
ПШТ - простий швидкий тест
ПЛР - полімеразна ланцюгова реакція
РІБТ - реакція іммобілізації блідих трепонем
РІФ - реакція імунофлюоресценції
РКС - робітники комірційного сексу
РМП - реакція мікропреципітації
РНК - рибонуклеїнова кислота
РПГА - реакція пасивної гемаглютинації
СІН - споживачі ін’єкційних наркотиків
ТТ
- трепонемні тести
ХПР - хибно-позитивні реакції
ЦСР - цереброспінальна рідина
ЧСЧ - чоловіки, що мають статеві відносини з чоловіками
RPR -
Rapid Plasma Reagins, тест швидких плазмових реагінів
TRUST
-
Toluidin Red Unheated Serum Test, тест з толуїдиновим червоним і непрогрітою сироваткою
VDRL -
Venereal Disease Research Laboratory test, тест дослідницької лабораторії венеричних захворювань
USR -
Unheated Serum Reagins, тест на реагіни з непрогрітій сироваткою
-

8
ПЕРЕДМОВА МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНОЇ РОБОЧОЇ ГРУПИ З
АДАПТАЦІЇ КЛІНІЧНОЇ НАСТАНОВИ
Клінічна настанова – документ, що містить систематизовані
положення стосовно медичної допомоги при певній нозології чи при певному
клінічному питанні. Клінічна настанова розробляється з дотриманням
певної методології і має на меті максимально допомогти лікарю та
пацієнту в прийнятті рішення в певних клінічних ситуаціях. В основу
створення настанови покладено інформацію, що відповідає критеріям
доказової медицини.
Дана клінічна настанова є адаптованою для системи охорони здоров’я
України, за основу якої взято з наступних джерел доказової інформації:
1. European guideline on the management of syphilis (2014)
2. Sexually Transmitted Diseases Treatment Guidelines. Centers for
Disease Control and Prevention, USA (2014)
3. BASHH Clinical Effectiveness Group. UK National Guidelines on Early
and Late Syphilis (2008)
Адаптована клінічна настанова «Сифіліс», відповідно до свого
визначення, має метою надання допомоги практикуючому лікарю в
прийнятті раціонального рішення пацієнтам з сифілісом, слугує
інформаційною підтримкою щодо найкращої клінічної практики на основі
доказів ефективності застосування певних медичних технологій, лікарських
засобів та організаційних засад медичної допомоги. Дані рекомендації
являють собою результат синтезу зарубіжних досліджень і досвіду,
накопиченого Українськими фахівцями та експертами з інших країн.
Запропонована
адаптована
клінічна
настанова
не
повинна
розцінюватись як стандарт медичного лікування. Дотримання положень
клінічної настанови не гарантує успішного лікування в кожному
конкретному випадку, її неможна розглядати як посібник, що включає всі
необхідні методи лікування або, навпаки, виключає інші. Остаточне рішення
стосовно вибору конкретно клінічної процедури або плану лікування повинен
приймати лікар з урахуванням клінічного стану пацієнта та можливостей
для проведення заходів діагностики і лікування у медичному закладі.

9
ВСТУП
Визначення
Сифіліс– інфекційне захворювання, яке викликається блідою трепонемой (Treponema pallidum), і передається переважно статевим шляхом, що характеризується ураженням шкіри, слизових оболонок, нервової системи, внутрішніх органів і опорно-рухового апарату.
Етіологія і епідеміологія
Збудник сифілісу відноситься до порядку Spirochaetales, сімейству
Spirochaetaeceae, роду Treponema, виду Treponema pallidum, підвиду pallidum
(син. Spirochaeta pallidum). Бліда трепонема легко руйнується під впливом зовнішніх агентів: висихання, прогрівання при 55°C протягом 15 хв., вплив
50-56% розчину етилового спирту. У той же час низькі температури сприяють виживанню блідої трепонеми.
Бліда трепонема представляє собою мікроорганізм спіралевидної форми; число обертів спіралі від 8 до 12, її завитки рівномірні, мають
ідентичну будова. Здійснює характерні види руху: обертальні, поступальні, хвилеподібні і згинальні. Розмножується переважно шляхом поперечного ділення на два або кілька сегментів, кожен з яких виростає потім в дорослу особину. Мікроорганізм також може існувати у вигляді цист і L-форм. Циста
є формою виживання блідої трепонеми в несприятливих умовах середовища, розглядається як стадія спокою T. рallidum і володіє антигенною активністю.
L-форма є способом виживання блідої трепонеми, має слабку антигенну активність.
За даними офіційної державної статистичної звітності, епідеміологічна ситуація щодо рівня захворюваності на сифіліс в Україні характеризується в цілому поступовим зниженням (у 2014р. – 3674 випадки (8,6 на 100 000 населення) в 2015 р. – 3228 випадків (7,6 на 100 000 населення).
Коментар робочої групи:
На фоні зниження загальної захворюваності на сифіліс відзначається
збільшення числа зареєстрованих випадків нейросифілісу з переважанням
його пізніх форм.
Епідеміологічні дослідження показують, що поширеність сифілісу
серед населення України є нерівномірною. Чітко виділяються так називані
уразливі групи, що відіграють ведучу роль у динаміці епідемічного процесу
(робітники комерційного сексу (РКС), чоловіки, що мають статеві
відносини з чоловіками (ЧСЧ), споживачі ін'єкційних наркотиків (СІН).

10
Приналежність до даних груп визначається на підставі збору анамнезу та
даних об'єктивного дослідження (сліди від ін'єкцій, т. і.) лікарем, та/або на
підставі даних про суб'єкта, надані неурядовими організаціями (НУО). При
наданні дерматовенерологічної допомоги представникам уразливих щодо
зараження ВІЛ групам населення рекомендується:
- проведення діагностики за допомогою швидких (сito test) тестів;
- призначення превентивного лікування на підставі даних конфронтації
(наявність підтвердженого сифілісу у статевого партнера);
- призначення одноразових та скорочених схем лікування з метою
покращення комплаєнтності.
У зв’язку зі зростанням статевої передачі ВІЛ, взаємозалежності
епідемії ВІЛ і ІПСШ та концентрації ІПСШ, зокрема заразних форм
сифілісу серед певних маргінальних, груп, особливо уразливих до інфікування
ВІЛ (робітники комерційного сексу, чоловіки, що мають секс з чоловіками,
споживачі психоактивних речовин, та інші) надані нижче послідовність, та
пріоритет в використанні діагностичних та лікувальних методів МОЖЕ
БУТИ ЗМІНЕНО НА КОРИСТЬ ШВИДКИХ, ПРОСТИХ ЛАБОРАТОРНИХ
ТЕСТІВ ТА ОДНОРАЗОВИХ СХЕМ ЛІКУВАННЯ при наданні лікувально-
діагностичної допомоги представникам уразливих груп населення.
Класифікація
Коментар робочої групи:
На даний час в Україні використовується міжнародна класифікація
хвороб 10-го перегляду (МКХ-10)
А50 Природжений сифіліс
А50.0 Ранній вроджений сифіліс з симптомами
Будь-яке вроджений сифілітичний стан, уточнений як ранній або
проявився у віці до двох років.
Ранній вроджений сифіліс:
• шкіри;
• шкіри та слизових оболонок;
• вісцеральний.
Ранній вроджений сифілітичний (а):
• ларингіт;
• окулопатія;
• остеохондропатия;
• фарингіт;
• пневмонія;

11
• риніт.
А50.1 Ранній вроджений сифіліс прихований
Природжений сифіліс без клінічних проявів, з позитивною серологічною
реакцією і негативним результатом при дослідженні цереброспінальної
рідини, що проявився у віці до двох років.
А50.2 Ранній вроджений сифіліс неуточнений
Природжений сифіліс БДУ (без додаткових уточнень), що проявився у
віці до двох років.
А50.3 Пізнє вроджене сифілітичне ураження очей
Пізній вроджений сифілітичний інтерстиціальний кератит (Н19.2).
Пізня вроджена сифілітична окулопатія (Н58.8).
Виключена тріада Гетчинсона (А50.5).
А50.4 Пізній вроджений нейросифіліс (ювенільний нейросифіліс)
Деменція паралітична ювенільна.
Ювенільний (а):
• прогресивний параліч;
• спинна сухотка;
• табопараліч.
Пізній вроджений сифілітичний (а):
• енцефаліт (G05.0);
• менінгіт (G01);
• поліневропатія (G63.0).
При необхідності ідентифікувати будь-який зв'язок із відповідним
захворюванням психічний розлад використовують додатковий код.
Виключена: тріада Гетчинсона (А50.5).
А50.5 Інші форми пізнього вродженого сифілісу з симптомами
Будь-яке вроджений сифілітичний стан, уточнений як пізній або той,
який проявився через два роки або більше з моменту народження.
Суглоби Клаттона (М03.1).
Гетчінсона:
• зуби;
• тріада.
Пізній вроджений:
• кардіоваскулярний сифіліс (198.);
• сифілітична:
- артропатія (М03.1);