Шановні вчителі, однокласники, батьки!
Пролетіли луною дзвоника наші останні 11 років! Ми, здавалося би ще діти, стали тим поколінням, яке закінчує школу вже давно дорослими та свідомими. Ми –випускники, які знають ціну щасливому дитинству, а головне – ціну життю!
Бо найважливіше – у простому: у мирному небі над головою, у спокійному сні, у купі невиконаних домашніх завдань, суворій розмові з мамою після батьківських зборів та живому спілкуванні з однолітками.
Спочатку карантин. Тепер війна. Щоденні сирени. Укриття. Прощання з молодими і такими близькими.
Любі наші учителі, працівники школи! Ми так вам вдячні за те, що всі ці важкі етапи нашого життя ви були поряд. Разом з вами ми вчилися працювати дистанційно, вчилися не боятися і радіти життю! Ми з глибокою повагою і щирою вдячністю завжди будемо пам’ятати кожну вашу настанову, кожне правило і формулу, кожну посмішку і слово підтримки!
Ще поряд була маленька і тендітна жіночка – наш класний керівник! Це не просто класний керівник, а чудовий педагог, незрівнянний вихователь, а головне – надійний друг, який уміє берегти таємниці, всипати, як заробили, обійняти, підтримати, вислухати. Дякуємо вам, Тетяно Вікторівно, за цей неоціненний досвід та поняття життєвих цінностей!
А вам, мої любі однокласники, я хочу побажати знайти себе в житті, здобути омріяну освіту та стати професіоналом своєї справи! Впевнена, що після Перемоги, ми обов’язково завітаємо до стін рідної школи та відчуємо щасливі моменти шкільного життя!
Батьки! Немає слів, якими можна було б передати слова нашої любові і поваги до вас. Ви наші янголи-охоронці, які роблять все, щоб ми якомога більше відчували себе щасливими і безтурботними дітьми. Ми хочемо подякувати кожному з вас і низько уклонитися до ніг за вашу любов та підтримку!
Ось і завершується розділ життя під назвою «Школа»!