Самостійна робота
Завдання 1. З’ясуйте значення понять: «моніторинг навчання», «діагностика знань і вмінь», «методи контролю», «модульно-рейтингова система оцінювання», «критерії оцінювання». Розкрийте зміст понять «наукова проблема», «науковий факт», «гіпотеза дослідження», «об’єкт дослідження», «предмет дослідження».
Моніторинг навчання – це спеціально організований, постійний, цільовий контроль і діагностика стану освіти на базі систематизації існуючих джерел інформації, а також спеціально організованих досліджень і вимірювань з метою зіставлення реального стану з очікуваними результатами, відстеження ходу будь-яких процесів за чітко визначеним показником.
Діагностика знань і вміньрозглядає результати із врахуванням способів їх досягнення, виявленням тенденції і динаміки навчального процесу. Діагностика визначається як система точного визначення результатів дидактичного процесу і включає контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних, їх аналіз, прогнозування, вияв динаміки, тенденцій навчального процесу.
Методи контролю — це способи, за допомогою яких визначається результативність навчально-пізнавальної діяльності студентів і педагогічної роботи викладачів. У педагогічній практиці використовують методи усного, письмового, практичного, комп'ютерного контролю і самоконтролю. Поєднання різних методів контролю називають комбінованим контролем.
Модульно-рейтингова система оцінювання –організаційно-методична форма навчання. В ній зберігаються традиційні форми занять (уроки, лекції тощо), навчальні групи (класи), але змінюється функціональне навантаження.
Критерії оцінювання –це це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм. Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах.
Наукова проблема - це сукупність нових, діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методам у науці і потребують вирішення за допомогою наукових досліджень.
Науковий факт– складова наукового знання, що відображає об’єктивні властивості речей і процесів, на основі яких визначаються закономірності явищ, вибудовують теорії, формулюють закони.
Гіпотеза наукового дослідження являє собою можливу (передбачувану) відповідь на питання, яке ставить перед собою дослідник, і складається із передбачуваних зв'язків між досліджуваними фактами.
Об’єктом дослідження прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, а предметом дослідження — досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об’єкта.
Завдання 2. Підготуйте доповідь «Рівні творчої готовності студента до науково-дослідницької роботи»
( За метеріалами статті С. С. Рашидова, О. В. Клименко «Формування готовності майбутнього викладача до педагогічної творчості»)
Дослідниками виділяються організаційні та психолого-педагогічні умови формування творчості викладача у вищих навчальних закладах освіти. Систему професійної підготовки майбутнього викладача до педагогічної творчості В.І. Загвязинський доцільно пов'язує зі створенням тaких організаційних умов, як забезпечення і реалізація теоретичного та методичного оснащення; спонукання до творчого розв'язання педагогічних завдань; сприяння розвитку тих здібностей, що необхідні для творчої діяльності.
Основними компонентами готовності до творчої професійної діяльності вважаються: знання про предмет і способи творчої діяльності; практичні вміння і навички щодо її виконання; розвиток мотиваційної, когнітивної, емоційно-вольової сфери та особистісних якостей фахівця.
Таким чином, формування готовності майбутнього викладача до педагогічної творчості розглядається як процес створення у навчально-виховній діяльності вищого навчального закладу з підготовки педагогів таких психолого-педагогічних умов, які сприяють активному засвоєнню теоретичних знань і практичних умінь з основ педагогічної творчості в процесі особистісно орієнтованої розвивальної взаємодії в системі «викладач-студент», розвитку творчих особистісних якостей майбутнього педагога.
Творчим педагогом може стати той, чий педагогічний талант буде доповнений спеціальною педагогічною освітою і буде розвинений у практичній педагогічній діяльності. Справжнім педагогом може і не стати той, хто сподівається тільки на свій педагогічний талант або ж тільки на отриману ним педагогічну освіту. Не можна очікувати закінчення вищого педагогічного навчального закладу, щоб потім у практичній діяльності стати справжнім творцем і майстром своєї справи. Необхідно саме у студентські роки набувати професіоналізму, розвивати свої творчі здібності. А для цього потрібна щоденна і наполеглива праця.
Отже, на сучасному етапі актуалізуються пошуки нових моделей організації навчального процесу у ВНЗ, спрямованих на досягнення максимального розвиваючого ефекту у процесі становлення особистості майбутнього викладача та реалізацію його творчого потенціалу. При виділенні рівнів готовності майбутніх педагогів до творчості дослідницькі підходи можна поділити на дві групи: перший визначає рівні творчої професійної діяльності досвідчених педагогів (Ю. Бабанський, В. Загвязинський), а другий – рівні прояву педагогічної творчості всіх викладачів, які прагнуть до творчості (В.Кан-Калик, Н.Кузьміна, С.Сисоєва, І. Раченко).
Беручи до уваги доробки Л.М. Лузіної, виокремимо рівні готовності майбутніх викладачів до творчої діяльності: високий, середній і низький.
І рівень (низький): майбутній викладач використовує переважно традиційні форми і методи роботи, творча діяльність не має систематичного характеру; студенти не усвідомлюють значення педагогічної творчості у процесі навчання та в майбутній професійній діяльності, у них відсутня позитивна мотивація до здійснення творчої діяльності; взаємодія з групою відбувається за традиційним алгоритмом класичного семінару або традиційної лекції, він володіє здебільшого репродуктивними методами; студент не готовий імпровізувати в незручних для нього змінних умовах навчально-виховного процесу, він не готовий нестандартно, оригінально вирішувати постійно виникаючі педагогічні завдання.
ІІ рівень (середній) – студенти усвідомлюють значення педагогічної творчості у процесі навчання та в майбутній професійній діяльності, однак здебільшого керуються мотивами, що пов’язані з бажанням здобути хорошу освіту, мати хороші успіхи у навчанні; творчість тут виявляється на рівні доцільного вибору і вдалої переробки вже існуючої методики і досвіду навчання; у студента загалом формується система науково-педагогічних знань, умінь та навичок, які дозволяють в цілому успішно здійснювати викладання, приймати правильні рішення; однак, студенту ще складно імпровізувати в незручних для нього змінних умовах навчально-виховного процесу, він зазнає труднощів у прийнятті нестандартних, оригінальних рішень під час постійно виникаючих педагогічних завдань; разом з тим, студент демонструє у своїй діяльності готовність до педагогічної творчості.
ІІІ рівень (високий) – студенти чітко усвідомлюють значення педагогічної творчості у процесі навчання та в майбутній професійній діяльності, у них сформована позитивна мотивація до здійснення творчої діяльності; майбутній педагог використовує активні й інтерактивні, творчі та проблемні методи навчальної діяльності; студент демонструє повну самостійність у створенні власного продукту творчості (навчальної, виховної, наукової); демонструє як уміння творчо переробляти вже існуючі здобутки інших, узагальнюючі професійні уміння, так і якісно нові підходи і форми роботи з аудиторією, в подачі матеріалу, в методах; творча індивідуальність виявляється у власному творчому стилі під час навчально-виховної діяльності; педагогічна творча діяльність здійснюється систематично.