ЗМІСТ
ЗМІСТ 2
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОХІДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ 5
1.1.Поняття та сутність похідних фінансових інструментів 5
1.2.Характеристика основних ПФІ та їх властивості 7
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ПОХІДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ІСПАНІЇ 10
2.1. Аналіз структури і динаміки розвитку національного ринку деривативів 10
2.2. Національний механізм регулювання ринку деривативів 20
2.3. Роль деривативів у розгортанні фінансово-економічної кризи та державна політика подолання кризових явищ 24
ВИСНОВКИ 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34
ВСТУП
В умовах процесу глобалізації економіки, яку на сучасному етапі розвитку можна охарактеризувати високою волатильністю відсоткових ставок, валютних курсів і цін, похідні фінансові інструменти набули великого поширення. Історія останніх десятирічь показує, як ринок деривативів з одноразових угод перетворився в невід'ємну частину міжнародного фінансового ринку. Сьогодні обсяг світового ринку похідних фінансових інструментів перевищує обсяг світового ВВП в десятки разів.
Причина активного застосування даних інструментів на світовому ринку - їх здатність знижувати залежність широкого кола користувачів від ринкових коливань. Здійснення операцій на ринку деривативів забезпечує гравців важливою економічною інформацією. Сторони укладають угоди, грунтуючись на точних цінах, що тягне за собою більш ефективний розподіл економічних ресурсів. Розвиток цього ринку впливає на механізм перерозподілу капіталу між різними секторами економіки.
У сучасних швидко мінливих ринкових умовах відбувається зміна рівня ризикованості різних операцій компаній на ринку. Це призводить до ще більшої затребуваності в похідних фінансових інструментах. Деривативи дозволяють страхувати потенційні ризики і залучати прибуток від зміни валютних курсів, процентних ставок тощо, отримуючи все більшої актуальності використання.
Метою роботи є вивчення похідних фінансових інструментів і ринку ПФІ в Іспанії. Для досягнення визначеної мети були поставлені такі завдання:
дати поняття і розглянути сутність ПФІ;
дослідити різні види ПФИ і їх особливості;
розглянути інституційні аспекти ринку деривативів;
проаналізувати стан ринку ПФІ в Іспанії;
виявити основні проблеми ринку деривативів в Іспанії;
визначити національні особливості регулювання ринку деривативів в Іспанії;
визначити роль деривативів в розгортанні фінансово-економічної кризи в країні.
Об'єкт роботи - ринок похідних фінансових інструментів.
Предмет роботи - проблеми і перспективи розвитку ринку похідних фінансових інструментів.
Інформаційну базу роботи склали книги, підручники, присвячені теоретичної сутності ринку деривативів, а також журнали: «Інновації в науці», «Фінанси і кредит», «Фінанси і кредит». В ході вивчення теми були використані дані статистики Всесвітньої Федерації бірж, огляди асоціації фьючерскої торгівлі, річні звіти бірж в Іспанії.
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОХІДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ
1.1.Поняття та сутність похідних фінансових інструментів
У сучасній економічній науці існує величезна кількість визначень терміна «дериватив». Незважаючи на значну популярність, єдиного прийнятого трактування цього поняття не існує.
Термін має латинське коріння (derivatus - відведений, derivatio - відхилення) і означає - похідне від чого-небудь раніше існуюче. На українську мову термін можна перекласти як «похідні продукти» або «похідні інструменти».
Країни трактують сутність похідних фінансових інструментів виходячи з положень свого законодавства. Наприклад, Комісія США з торгівлі товарними ф'ючерсами (CFTC) розглядає ПФІ як договір, ціна якого є похідною від цінності однієї або декількох базових цінних паперів, боргових інструментів, індексів, товарів та інших похідних інструментів.
Фінансове законодавство Іспанії трактує ПФІ як права, торгівля якими проводиться на ринку, а ціна пов'язана з рухом ринкової вартості валюти, цінних паперів, відсоткових ставок. МВФ розглядає деривативи як інструменти, прив’язані до певного товару або показнику, за допомогою яких деякі фінансові ризики мають можливість незалежного обороту на фінансових ринках [1].
На нашу думку, дериватив — це інструмент, вартість якого походить від вартості базового активу, покладеного в його основу, і за допомогою якого здійснюються операції обміну, купівлі, продажу, емісії цього активу з обов’язковою фіксацією всіх умов проведення операції у майбутньому з метою хеджування фінансових ризиків або отримання доходу від різниці в цінах. Деривативи є доволі різноманітними за своїми характеристиками, тому доцільно звернутися до їх класифікації. Залежно від базового активу покладеного в основу деривативного контракту виокремлюють товарні, валютні, фондові та кредитні деривативи (рис. 1.1.).
Класифікація деривативів за базовим контрактом, покладеним в основу контракту
Товарні деривативи. Деривативи, в яких базовим активом є біржовий товар (крім цінних паперів)
Валютні деривативи. Деривативи, в яких базовим активом є валютні цінності
Фондові деривативи . Деривативи, в яких базовим активом є пайові цінні папери
Кредитні деривативи. Деривативи, в яких базовим активом є боргові цінні папери, а також банківські кредити та інші позики.
Рис.1.1. Класифікація деривативів за базовим активом, покладеним в основу контракту [2]
Згідно з вищенаведеною класифікацією, товарні деривативи є предметом торгів на товарних біржах, валютні — на валютних. На фондових біржах обертаються лише фондові і певні види кредитних деривативів.
Позабіржові деривативи (нестандартизовані інструменти):
форварди,
опціони,
свопи
Класифікація деривативів до форми торгівлі
Біржові деривативи (стандартизовані інструменти):
ф’ючерси,
опціони
Відповідно до форми торгівлі пропонуємо виокремлювати біржові та позабіржові деривативи (рис. 1.2).
Рис.1.2. Класифікація деривативів відповідно до форми торгівлі [2]
Усіх учасників (залежно від мети, з якою вони відкривають свої позиції на ринку деривативів) розподіляють на дві групи: хеджерів та спекулянтів. Тобто, можна казати про поділ деривативів на хеджувальні та спекулятивні. Однак, на практиці цей поділ є досить умовним.
1 2 3 4 5