8 8
7 7
Теоретичні засади та історія виникнення Практика й наукові дослідження показують, що за останній часу стані здоров’я дітей відбулися несприятливі зміни. Ураження головного мозку на ранніх етапах онтогенезу несприятливо впливають на психічний розвиток дітей і їх здатність до навчання. Вступаючи до школи, такі діти зазнають великі труднощі у засвоєнні шкільної програми, що призводить не тільки до неуспішності, але й до формування негативного ставлення до школи, втрати віри в себе, деформації стосунків з батьками, учителями, однолітками, погіршенню психічного й фізичного здоров'я.
Теоретичними засадами виникнення методики адаптованого нейропсихологічного дослідження (Е.Г. Симерницька та ін. ) є положення про те що,
вищі психічні функції формуються в процесі онтогенезу, проходячи за час цього формування ряд послідовних стадій. Ще Л.С. Виготський (1956, 1960), а потім ОМ. Леонтьев (1931, 1959) показали, що на ранніх етапах свого розвитку вищі психічні функції спираються на використання зовнішніх опорних знаків і протікають як ряд спеціальних розгорнутих операцій. Лише потім вони поступово згортаються, і весь процес перетворюється в скорочену, засновану на зовнішній, а потім і на внутрішній мові, дію. Ці ж ідеї знайшли своє відображення в дослідженнях Ж. Піаже
(1947, 1955), а в нас – у цілій серії досліджень, проведених П.Я·Гальперіним (1957,
1959 та іншими). Всі ці факти говорять, що на послідовних етапах свого розвитку
ВПФ не зберігають єдиної структури, але здійснюють спільне завдання за допомогою різних систем зв’язків, які закономірно змінюють один одного.
Одне з основних положень вітчизняної нейропсихології полягає в тому, що всі види психічної діяльності включають до свого складу безліч ланок і базуються на спільній роботі багатьох ділянок мозку, кожна з яких відіграє свою особливу роль.
Виходячи із цього положення, нейропсихологічна діагностика може проводитися за аналізом навіть одного психічного процесу, мозкові основи якого добре вивчені.
Численні приклади такого аналізу наведені у роботах О.Р. Лурія.
Накопичені в нейропсихології факти, що стосуються внутрішньої структури й мозкової організації церебральних процесів, покладені в основу розробки адаптованої методики нейропсихологічної діагностики. Методика призначена для визначення наявності мозкових дисфункцій у дітей різних вікових груп, починаючи з дошкільного віку. У дітей шкільного віку вона наближає до розуміння механізмів, що лежать в основі труднощів шкільного навчання, дає об’єктивні орієнтири для вибору оптимальної системи коригуючих заходів.
Нейропсихологічна кваліфікація труднощів шкільного навчання відкриває нові перспективи в їх корекції. Вона націлює увагу на розробку таких реабілітаційних заходів, які забезпечують корекцію того первинного дефекту, який відіграє вирішальну роль у генезі шкільної неуспішності. Методика може бути використана в роботі шкільних психологів і дефектологів, що пройшли спеціальну підготовку.

8 8
8 Сфера застосування
Відхилення, які виявлені за допомогою методики адаптованого нейропсихологічного обстеження, значно збагачують уявлення про мінімальну мозкову дисфункцію (ММД), враховуючи переважну локалізацію й психофізіологічну характеристику функціонального дефіциту, що дозволяє визначити основні напрямки коригувальних заходів у кожному конкретному випадку. У ній приводиться трохи скорочена (у порівнянні із загальноприйнятою методикою О.Р. Лурія) схема нейропсихологічного дослідження, спрямована на обстеження дітей переважно дошкільного й молодшого шкільного віку, яка включає основні проби й тести, які виявляють порушення функцій праксису, гнозису, мовлення, пам’яті і мислення; у спеціальній формалізованій таблиці представлені можливі варіанти відхилень у заповненні проб дитиною, а також їх нейропсихологічне трактування й зв’язок з дисфункцією певних мозкових структур.
Висока діагностична ефективність пропонованої адаптивної схеми нейропсихологічного дослідження отримала підтвердження при поглибленому диспансерному обстеженні дітей дитячих садків, шкіл і дитячих будинків загального профілю і виявленні «групи ризику». При більш глибокому локальному психологічному синдромі функціональний дефіцит може бути обумовлений різними органічними ураженнями мозку (аномалії розвитку, наслідки перинатального ураження ЦНС, спадково-дегенеративні, запальні або пухлинні процеси тощо). У цих випадках дитина потребує додаткового неврологічного обстеження.
Опис методики І етап. Підготовка до дослідження. Бесіда.
Дослідження проводиться в окремій кімнаті, за столом. Дитину саджають навпроти дослідника. У кімнаті неповинно бути сторонніх людей, яскравих плакатів та іграшок, які відволікали б увагу дитини від роботи. Для дослідження повинні бути заготовлені спеціальні картинки для визначення зорового сприйняття, набір предметів для дослідження тактильного сприйняття, а також чисті аркуші паперу, ручка, олівець.
Підготовка до нейропсихологічного обстеження починається з попередньої бесіди, у ході якої дослідник повинен викликати довіру у дитини. Під час бесіди оцінюються особистісні особливості дитини, адекватність її поведінки, критичність, відношення до членів сім'ї, друзів, вихователів у дитячому садку, вчителів у школі.
Потім дитині пропонують низку завдань на виявлення явних або прихованих ознак ліворукості, моторного або сенсорного домінування: визначення «ведучої» руки в побуті, «ведучої» ноги, «ведучого» ока, вуха. У результаті визначається своєрідний коефіцієнт ліворукості – у формі дробу, у чисельнику якого проставляється кількість проб, що виявили ліворукість, а в знаменнику загальне число проведених проб.
Звичайно проводиться не менше 11 проб
1 – 4 «ведуча» рукав побуті (при письмі, при користуванні ложкою, зубною щіткою, гребінцем);

8 8
9 9
5 – перехрест пальців обох руку праворуких правий великий палець розташовується зверху);
6 – перехрест рук на грудях (у праворуких права рука зверху);
7 – аплодування (у праворуких права рука зверху і активнішою);
8 – «ведуча» рука при грі з м'ячем;
9 – перевага сторони при підскакуванні на одній нозі;
10 – перевага одного ока при користуванні « підзорною трубою, згорнутою з аркуша паперу;
11 – перевага вуха при прослуховуванні цокання годинника.
ІІ етап. Нейропсихологічне дослідження.
Об’єктивне дослідження проводиться чітко за наведеною схемою (Таблиця
1), всі спостереження в процесі проведення проб заносяться до протоколу. У випадку неможливості проведення дослідження (при виснаженні уваги дитини, поганому самопочутті тощо), у протоколі необхідно вказати номери пропущених проб. Пропонування завдань відбувається за списком проб, представлених у таблиці, де приводиться перелік досліджуваних психічних функцій, номери відповідних проба так само короткі інструкції щодо їх виконання. Дослідник повинен переконатися в тому, що дитина зрозуміла завдання й у випадку неправильного виконання повторити інструкцію.
Таблиця 1 включає дослідження 67 проб, які віднесені в 14 груп відповідно до досліджуваної функції. Кінестетична основа рухів досліджується за допомогою проб на відтворення різних положень пальців руки і включає виконання завдання за зоровим зразком (проби 1-6), за тактильним зразком (проби 7-9), а також відтворення пози з однієї руки на іншу (проби 11 - 14).
Дослідження просторового праксису проводиться за допомогою проб з 15 по
21, при яких дитина відтворює певне положення руки стосовно різних частин тіла, а динамічного праксису (проби 22-27) включають проби на зміну трьох положень кисті, малювання заданого візерунка правою рукою самостійне значення має проба на реципрокну координацію рухів.
Слухо-моторна координація досліджується за допомогою проб 28-36 і включає оцінку ритмів, відтворення їх за слуховим зразком або мовною інструкцією.
Стереогноз досліджується за допомогою проба зоровий гнозис - 39-
42. Дослідженню сенсорної, моторної, номінативної функції мови присвячено 43-47 проби. За допомогою проб 48-51 досліджується слухо-мовна память, а при проведенні проб 57-зорова. Окремо проводяться проби для дослідження малювання (52-54), читання (58), письма (59-64), рахунку (65).
При закінченні дослідження дитині пропонуються найпростіші завдання (66-
67). Слід звернути увагу, що проби 35-36, а також з 58 по 67 призначені для дітей шкільного віку, хоча їх дослідження в дітей 6-річного віку може бути корисним у плані визначення їх розвитку й готовності до школи.