Ім'я файлу: Реферат - вплив світла на рослини.docx
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 18.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
ЛР_1_.docx
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 18.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
ЛР_1_.docx
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут»
Кафедра «Хімічної техніки та промислової екології»
з дисципліни
«Загальна екологія»
на тему «Роль світла у житті зелених рослин.
Світлові межі існування рослин»
Виконав студент групи МІТ-122
Малітовський Олександр Романович
Перевірила
Баранова Антоніна Олегівна
Харків 2023
ЗМІСТ
| ВСТУП | 3 | ||
| 1 | Світлолюбні рослини (геліофіти) | 4 | |
| 2 | Тіньолюбні рослини (сціофіти) | 5 | |
| 3 | Тіньовитривалі рослини, або факультативні геліофіти | 5 | |
| ВИСНОВКИ | 6 | ||
| СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ | 7 | ||
ВСТУП
Роль світла в житті рослин важко переоцінити, так як сонячна енергія є основою для реалізації всіх процесів життєдіяльності, починаючи від харчування і закінчуючи відправленням окремих фізіологічних функцій.
По відношенню до світла розрізняють кілька груп рослин:
– світлолюбні рослини відкритих просторів, на які падає пряме світло. До них відносять рослини степів, пустель, напівпустель (ковили, полину, різні види злакових, наприклад пшениця та ін), а також рослини верхніх ярусів лісів (сосна, береза тощо);
– тіньовитривалі рослини, які можуть виростати в умовах деякого затінення, наприклад бук, дуб, граб, ялина та ін.;
– тіньолюбні рослини, які не можуть існувати в умовах попадання на них прямого світла. До них відносяться рослини, що живуть під пологом лісу, наприклад, папороті, звездчатка, конвалії та ін.
1 Світлолюбні рослини (геліофіти)
Геліофіти (від грец. ἥλιος – «Сонце» і грец. φυτóν – «рослини») – світлолюбні рослини, що пристосовані до життя при повному сонячному освітленні; так як при затемненні вони відчувають пригніченість, і відбувається затримка їх росту [1]. Світлолюбні рослини максимальна інтенсивність фотосинтезу (світлове насичення) відбувається при 25-50% від повної освітленості. Світловий мінімум для них 10-15% від повної денної освітленості, нижче якого рослини починають відмирати. Це дерева і чагарники відкритих місцезростань або добре освітлених екологічних ніш. У світлолюбних деревних рослин крони прозора, прозорі: у вічнозелених видів листя живуть на пагонах зазвичай до 3 років, на приклад у сосни звичайної в нашій кліматичній зоні. Окремо зростаючі сосни утворюють могутні розлогі крони, а в лісі дерева, конкуруючи за сонячне світло, витягуються і мають набагато більш тонкі стовбури, нижні сучки відмирають на них рано.
До рослин, які вимагають повного освітлення відносяться: саксаули, акації, тамарикси, евкаліпти, верби біла і ламка, тополі біла та чорна, дуби корковий і пухнастий та ін.
До рослин, які погано витримують невелике затінення відносяться: модрини, робінія звичайна, гледичія колюча, софора японська, тополі тремтяча та сіріюча, ліріодендрон тюльпановий, береза повисла, айлант найвищий, сосна звичайна та ін.
2 Тіньолюбні рослини (сціофіти)
Тіньовитрива́лі росли́ни, сціогеліофіти (від др.-греч. σκιά — тінь + Ἥλιος — сонце + φυτόν — рослина) — рослини, які здатні рости в затінених місцях і при недостатньому сонячному освітленні. Інтенсивність фотосинтезу у тіньовитривалих рослин при ослабленому освітленні така сама або навіть більша, ніж при повному освітленні. Деревні тіньовитривалі рослини (наприклад, липа (Tilia), граб (Carpinus), ялина (Picea), ялиця (Abies) та інші) мають густо облиствлену крону, темно-зелене, багате на хлорофіл листя. Серед трав'янистих тіньовитривалих рослин є, наприклад, яглиця (Aegopodium podagraria), підмаренник (Galium), заленчук, зубниця, суниця та інші рослини широколистяних лісів [2].
Для них характерний морфологічний тіньоекологізм (інтенсивний ріст в довжину, всихання гілок нижніх ярусів, крона слабо розвинена) та анатомічний тіньоекологізм (листки мають одношаровий епідерміс, без кутикули, продихи у верхньому і нижньому епідермісі, клітини паренхіми великі з незначним числом хлоропластів).
Світлолюбні малотіневитривалі деревні рослини: горіхи волоський і чорний, в’яз граболистий, ясени, клен ясенелистий, дуби звичайний та скельний, вільха чорна, сосни кримська та чорна, каштан їстівний та ін. Відносно тіневитривалі деревні рослини: дуб північний, сосни веймутові, клени гостролистий, польовий, татарський та явір, платан східний, катальпи, в’яз шорсткий, черешня, яблуня лісова та ін.
3 Тіньовитривалі рослини,
або факультативні геліофіти
Тіньовитривалі рослини, або факультативні геліофіти — це рослини, що можуть переносити незначне і помірне затінення, проте, добре ростуть на освітлених ділянках. Для розвитку тіньовитривалих видів достатньо лише бокового чи розсіяного світла. Висока інтенсивність світла викликає у рослин важливі морфологічні зміни – прискорює розвиток та збільшує довжину коренів. Сонячне світло впливає на розвиток листків, галуження, розміри і форму крони, форму стовбура, величину приросту, якість деревини та насіння.
Тіневитривалі деревні рослини: в’яз гладкий, ялини звичайна та колюча, буки лісовий і східний, псевдотсуга Мензіса, секвоя вічнозелена, сосни кедрові, дзелькова граболиста, липи, граб звичайний, вільха сіра, жимолость татарська, гіркокаштан звичайний, ліщини, калини, бузини, глоди та ін. Дуже тіневитривалі деревні рослини: плющі, тис ягідний, ялиця біла, самшит вічнозелений та ін.
ВИСНОВКИ
Життя на нашій планеті залежить від Сонця. Без сонячного життя на Землі не зародилось би життя. Без сонячного світла не було б ні зелених рослин, ні тварин, ні людей.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ
1. Горышина Т.К. Экология растений: Учеб. пособие.- М.: Высш. школа, 1979. - 368 с.
2. Біологічний словник / за ред. I. Г. Підоплічка. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974. — Т. 3. — 552 с.