Менеджмент фармацевтичних відходів та їх рішення

• Виконав Шульган Ярослав

• Фармацевтичні відходи  — це відходи, які містять медичні препарати (ліки, у яких закінчився термін придатності або які більше не потрібні, предмети, що забруднені фармацевтичними препаратами або містять їх (пляшечки, коробки тощо). Окремо виділені генотоксичні відходи, що містять речовини, які можуть виявляти шкідливу дію на генетичні структури (цитостатичні ліки, генотоксичні хімічні речовини, їх залишки та будь-який матеріал, забруднений ними).

• Категорія А — це епідемічно безпечні медичні відходи (біле чи зелене маркування). До цієї категорії належать: відходи, що не контактували з біологічними рідинами пацієнтів побутові (тверді, великогабаритні, ремонтні) відходи

• Категорія В — це найбільша група медичних відходів, до яких включають будь-які відходи, які мали контакт із біологічними рідинами

• Категорія C – токсикологічно-небезпечні медичні відходи елементи живлення, предмети, що містять ртуть, прилади і обладнання, що містять важкі метали; відходи, що утворились в результаті експлуатації обладнання, транспорту, систем освітлення тощо.

• Kатегорія D - радіологічно небезпечні медичні відходи - матеріали, що утворюються в результаті використання радіоізотопів у медичних та/або наукових цілях, що перевищують допустимі рівні, встановлені нормами радіаційної безпеки.

• Які існують методи знешкодження медичних відходів?
• Наказ встановлює два підходи до знешкодження відходів:
• централізований — передавання медичних відходів ліцензіатам;
• децентралізований — на території закладу охорони здоров’я.
• Нині лише один заклад охорони здоров’я має ліцензію на поводження з медичними відходами. Інші ж укладають договори із ліцензіатами (суб’єктами господарювання та фізичними особами-підприємцями, які отримали ліцензію на поводження з небезпечними медичними відходами).
• Відходи, які передаються для знешкодження ліцензіатам, підлягають хімічній дезінфекції та транспортуванню.
• Знешкодження відходів ліцензіатами здебільшого проводиться шляхом захоронення, без попередньої додаткової обробки фізичними методами. Цей підхід несприятливий для екології через дію як самих медичних відходів, так і дезінфекційних засобів, якими їх частково знешкоджують.

• Що країнам потрібно зробити для реалізації політики правильного поводження з медичними відходами?

• Процес застосування оптимальної системи управління медичними відходами складний. Він тягне за собою оцінку категорій відходів та існуючої практики, вибір варіантів утилізації відходів, розробку плану поводження з відходами, прийняття інституційної політики та керівних принципів, створення організації з управління відходами, розподіл людських та фінансових ресурсів, здійснення планів відповідно до встановлених термінів, а також запровадження програми періодичного навчання, моніторингу, оцінки та постійного поліпшення системи.

• Рекомендації ВООЗ стосовно медичних відходів:
• Не можна допускати змішування медичних відходів різних категорій.
• Необхідно дотримуватися централізованого менеджменту відходів. Децентралізований менеджмент відходів не є рекомендований із наступних причин:
• приміщення, які використовуються у цьому випадку, не є пристосовані для очистки/стерилізації медичних відходів (пристосованим є приміщення центрального стерилізаційного відділення);
• у процесі задіяний персонал, який не пройшов відповідні підготовчі курси (операційна медична сестра не має бути задіяна у репроцесінгу медичних виробів);
• немає можливості проводити контроль якості репроцесінгу медичних виробів, того, як їх використовує різний медичний персонал у різних місцях.

• 3. Необхідно звернути увагу на температурний режим зберігання медичних відходів та на пакування відходів. Якщо це пакет з відходами категорій В і С, що пройшов дезінфекцію, він має містити маркування щодо категорії відходів, дати проведення дезінфекції, виду дезінфекції, відповідальної особи, що здійснювала дезінфекцію для медичних відходів. Звертаємо увагу, що ці пакети не мають бути побутовими, оскільки вони не є достатньо міцними. Відходи категорії А також мають бути у промаркірованому пакеті і зберігатися не більше 24 годин.

• Згідно зі стандартом СанПiН 5179-90,
• для збору сміття та побутових відходів на території встановлюються сміттєзбірники з кришками, які щільно закриваються, та для яких повинні бути передбачені та обладнані спеціальні майданчики з асфальтовим або бетонованим покриттям, яке забезпечує дезінфекцію та промивку майданчиків.
• Відстань від сміттєзбірників до палатних і лікувально-діагностичних корпусів повинне бути не менш, як 25 м. Сміттєзбірники повинні систематично промиватись та дезінфікуватись. Вивіз сміття та харчових відходів повинен здійснюватися щодня. Для поточного збору сміття біля входів в будівлі, в місцях відпочинку і на території через кожні 50 м повинні бути встановлені урни, які повинні очищатися від сміття щодня та утримуватись в чистоті.

• Цей же стандарт СанПiН (5179-90) зазначає, що специфічні (післяопераційні, патологоанатомічні та ін.) медичні відходи підлягають обов'язковому централізованому спалюванню в спеціальних печах. Печі для спалювання відходів продуктивністю до 100 кг за годину розміщуються в складі господарської зони лікарні на відстані 50 м, а окремо розташовані печі продуктивністю більше 100 кг за годину - в 100 м від житлових будинків і 50 м від корпусів. Зазначені відстані можуть бути збільшені, враховуючи місцеві умови.

• Стандарт СанПiН z1067 зазначає, що вміст сміттєзбірників повинен чітко ідентифікуватись
• маркуванням.

• Як утилізують в Україні та звідки гроші?

• Гроші на утилізацію відходів державні медичні заклади отримують з держбюджету. Компанію, яка буде вивозити та спалювати їхнє небезпечне сміття лікарні обирають самі, відкривають тендер та можуть знайти компанії, які пропонують нижчі ціни. На утилізацію відходів в лікарні витрачають від 15 до 30 гривень за кілограм. Перед укладанням договору мають перевірити інформацію про ліцензії утилізаторів через систему Prozoro.

• Утилізація небезпечних медичних відходів відбувається у різні способи — температурний, радіаційний, електромагнітний та захоронення на спеціальних полігонах. Найчастіше ж медичне сміття спалюють у спеціальних установках - печах-інсенераторах при температурі від 1200 градусів.

• Директор приватної компанії “Екологічні переробні технології” Дмитро Агеєв каже, що температура печі залежить від калорійності (теплоти згоряння — ред.) відходів.

• Через пандемію коронавірусу в Україні зросла кількість медичних відходів — додались маски для обличчя, рукавички, одноразові лікарняні халати і захисні костюми.
• Точних цифр про об’єми медичного сміття за 2020 рік Державна екологічна інспекція досі не має, у 2019-му, ще в “доковідні" часи” їх було 98 тисяч тонн.
• 21 979 тонн передали на спалювання підприємствам-утилізаторам.

• Спалили лише 1232 тони, інші відходи, кажуть в екоінспекції, утилізували "у неналежний спосіб", або просто викинули на стихійні звалища просто неба.
• А медичні маски та рукавички, якими люди користуються щодня у період пандемії коронавірусу, викидаються у смітники, держава взагалі це не контролює.

• Загалом, можливо потрібно звернути більшу увагу на можливість використання правильних надміцних жовтих мішків для інфекційних відходів та спробувати забезпечити ефективне спалення відходів, навіть якщо це можливо тільки за межами закладу. Проте, ще раніше увагу міжнародних організацій звертали на недостатню кількість печей для спалювання в закладах деяких областей.
• Хочеться відмітити, що часто прості оперативні вдосконалення можуть допомогти покращити утилізацію відходів в медичному закладі, наприклад, збільшення частоти маршрутів вантажівок, що вивозять інфекційні відходи, або проста перевірка того, куди збираються вивезти відходи.
• Медичний заклад може усвідомити необхідність установки для спалювання або ефективної ями для спалювання відходів на території закладу лише під час активного обговорення питання про утилізацію медичних відходів.

• Висновок:

• Будьте здорові та розчісуйте брові!