Ім'я файлу: Типи римської архітектури.docx
Розширення: docx
Розмір: 1380кб.
Дата: 16.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
Видатні скульптори греції.docx
Творчість Фідія.docx
Гробниця Тутанхамона.docx
Розширення: docx
Розмір: 1380кб.
Дата: 16.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
Видатні скульптори греції.docx
Творчість Фідія.docx
Гробниця Тутанхамона.docx
Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет
імені Г. С. Сковороди
кафедра образотворчого мистецтва
Реферат
з дисципліни «Історія образотворчого мистецтва»
тему: Типи римської архітектури
Студента (ки)__II___ курсу ___Б___ групи
напряму підготовки_________________
спеціальності_ Образотворче мистецтво,
декоративне мистецтво, реставрація
Свірікової М.Д
(прізвище та ініціали)
Керівник: канд. мист., д.п.н. Паньок Т. В.
Харків 2022
Зміст
Вступ
Храмові комплекси
Храм Хатхор
Базиліки
2.1.Базиліка святих Ігнетія Лойоли і Станіслава Костки
Амфітеатри
3.1. Колізей
Цирки
4.1. Цирк Circo Massimo
Театри
5.1. Театр Остии
Терми
6.1. Терми Каракалли
Тріумфальні арки
7.1. Арка Костянтина
Колони
8.1. Колона Траяна
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Початок давньоримського мистецтва відноситься до періоду республіки (кінець VI - середина I ст. до н. Е..). Воно досягло розквіту в період утворення світової рабовласницької держави, різнорідної в етнічному та соціальному складі, складному по господарській та громадській організації.
Потреби римського суспільства породили багато типів споруджень: амфітеатри, терми, тріумфальні арки, акведуки й ін. На римському ґрунті одержали нове архітектурне рішення палаци, особняки, вілли, театри, храми, мости, надгробні пам'ятники. Раціоналізм, що лежить в основі римської архітектури, виявлявся в просторовому розмасі, конструктивній логіці і цілісності гігантських архітектурних комплексів, строгій симетрії і чіткості.
З поширенням римського панування на Грецію й елліністичні держави в Рим проникнули витонченість і розкіш елліністичних міст. Приплив багатств із завойованих країн протягом III-I ст. до н. е. змінили натуру римлян, породжуючи серед панівних класів марнотратство. Ввозилися у величезній кількості знамениті грецькі статуї і картини грецьких майстрів. Римські храми, палаци перетворилися у свого роду музеї мистецтва.
Захоплення грецьким мистецтвом проявилося насамперед у звертанні до ордерної системи. У той час як у грецькій архітектурі ордер відігравав конструктивну роль, у Римі він використовувався головним чином у декоративних цілях.
Глава 1
Храмові комплекси
Якщо говорити про римському храмовому архітектурі, то храми часто зводилися в містах Римської держави або у вигляді вбудованих храмових комплексів на форумах, або як окремо розташовані будинки. Спочатку римляни запозичили в етрусків типовий храм і ввели в його композицію тосканський ордер з антаблементом, що складається з одного архітрава, пізніше стали використовувати іонічний, коринфський ордера, а в період імперії - і композитний ордер. Крім того, римляни запозичили в етрусків сильно виступаючі даху. Якщо порівнювати загальний силует римського і грецького храмів, то римські храми відрізняються більшою динамічністю і стрункістю, ніж грецькі храмові будівлі. Крім того, римський храм відрізняється від грецького більш крутими скатами крівлі. У плані римські храми мало відрізняються від грецьких, в основному вони мали витягнутий прямокутний план і вирішувалися як периптер або простиль, проте іноді зустрічалися і круглі храми - моноптер. У Римі до цього типу можна віднести храм богині Вести на Форумі, круглий храм дволикого Януса на Форумі і храм Venerum Barbarum (Венери бородатої) там же на Форумі. На відміну від грецьких храмів, поставлених на високий стилобат, римські храми стоять на подіумі з драбинами звичайних розмірів, розміщеними тільки з боку головного входу, із західного боку. Це було також запозичене римлянами від етрусків. Яскравим прикладом подібного храму є знаменитий храм в місті Німі, зведений в 27-24 рр. до н.е., вже в період правління Октавіана Августа
1.1.Храм Хатхор
Храм Дендери розташований за 60 км на північ від Луксора і за 8 км від Кени.Цей чудовий храм зберігся практично непошкодженим тому, що його поховали під пісками до середини XIX століття.
Якщо слідувати написам у крипті храму, перші споруди тут були зроблені за часів царів давнину. Храм був перебудований за часів фараона IV династії Хуфу. Фараони Пепі Меренра і Тутмес III займалися його реставрацією, але остаточна перебудова належить останнім Птоломеям та римським імператорам, до Траяна включно.
Храм Дендери був центром служіння Хатхор – богині кохання та неба.
Тут проводили культові свята. Наприклад, з приводу наступу Нового року, коли статую Хатхор виносили на дах храму, щоб вона поповнилася енергією сонця, що сходить. Це свято зображено у першій залі храму, з обох боків якого є проходи на дах, де розташовано 6 зал для проведення містерій на честь богів.
Перший гіпостильний зал храму прикрашений безліччю астрономічних зображень на стінах і колонах, що наголошує на зв'язку богині Хатхор з небом. Знаменитий Дендерський Зодіак був вивезений у XIX столітті до Лувру.
Інші зали, коридори та сходи вкриті написами переважно релігійного змісту та гімнами богині.
Вісімнадцять колон першого залу храму символізують собою вінчальні опори небес. Їхня відмінна риса - капітелі у вигляді голів Хатхор.
Центральний прохід веде через невелику другу колонну залу до святилища.
Храм Хатхор налічує п'ятнадцять виявлених на сьогодні крипт, розташованих у три яруси. У цих таємних, підземних приміщеннях як зберігалися предмети культу, а й проходили особливі церемонії.
Позаду Дендерської споруди знаходиться храм Ізіди, розпочатий при Августі і містить написи часів перших римських імператорів.
Неподалік храму розташовується і священне озеро, заросле пальмами.
Глава 2
Базиліки
Базилікою називається величезна споруда, що служило місцем громадських зборів (торгових з'їздів, політичних нарад, судових засідань). У плані це витягнутий прямокутник, розділений на поздовжні зали - нефи - рядами колон. Причому середній неф вище інших і закапчівается напівкруглої нішею-абсидой. Залежно від величини базиліки вона може бути трьох- або пятинефной. Вся будівля перекривався дерев'яним дахом. Найцікавішою римської базилікою була базиліка Максенція на римському Форумі, в якій простір головного нефа було перекрито хрестовими склепіннями. З найцікавіших римських базилік вже періоду імперії можна відзначити перебудований з базиліки палац імператриці Олени та імператора Костянтина Великого в місті Трірі (зараз в цій базиліці з 350 р н.е. знаходиться кафедральний католицький собор Успіння Богоматері). Там же в Трірі знаходиться і більш рання базиліка епохи імператора Костянтина (рис. IV.10). Крім цього можна навести приклад прекрасно збережених базилік в місті Маастріхті (Голландія), де в римській базиліці IV ст. н.е. освячений кафедральний міський собор Св. Сервас, єпископа Маастрихтського, а також римської базиліки на Латеранському пагорбі в Римі, яка після 313 р була перебудована в перший палац римських пап і в кафедральний Латеранський собор, освячений на честь Св. Іоанна Хрестителя
2.1.Базиліка святих Ігнетія Лойоли і Станіслава Костки
На прохання князя Міхала Сервація Вишневецького в 1729 році Павло Карл Санґушко надіслав йому на розгляд три різних плани храмів, автором яких слід вважати архітектора Паоло Фонтану. Вибір М. С. Вишневецького зупинився на проєкті святині з монастирем і школою, після чого до його реалізації було залучено кременецького архітектора, єзуїта Павла Гіжицького. Аналіз архітектури базиліки (ширше — комплексу) дозволяє говорити про сплав талантів обох архітекторів у її остаточному вирішенні, проте й дозволяє виокремити прийоми притаманні кожному архітекторові зокрема.Будівництво тривало протягом 1731—1743 років.
За часів СРСР костел використовувався як спортивне приміщення навчального закладу.
За поземним планом комплекс споруд наближений до літери Н. Костел — тринавовий з трансептом, в перехресті — висока гранчаста баня, вкрита бароковим куполом з ліхтариком. Вівтарна частина й крила трансепту трохи заокруглені, що значно посилює красу й виразність будівлі. Від підлоги до віщої позначки в інтер'єрі костел має 28 метрів. Бічні нави за єзуїтів були відведені під каплиці.
Коридорною системою костел поєднано з корпусами келій, що в зимову пору давало змогу дістатися всіх частин комплексу без виходу на подвір'я. Бічні крила комплексу попереду мають наріжні башти й утворюють парадний двір на зразок палацового курдонеру. Ухил земельної ділянки спонукав архітектора до створення штучної тераси, вдало прикрашеної парадними сходами, балюстрадами й кам'яними ліхтарями в стилі рококо. Малюнок балюстрад і ліхтарів не має аналогів в Україні. Фасади комплексу розділені на барокові частини-«дзеркала». Контрастне фарбування «дзеркал» і деталей фасадів надає комплексу палацової краси й вишуканості, більш притаманних світським будівлям доби пізнього бароко чи рококо.
Наприкінці XX століття комплекс колегіуму визнано видатною пам'яткою архітектури країни.
Глава 3
Амфітеатри
Амфітеатри служили для масових зрелищ. Звичайно в центрі амфітеатру мала овальний тип арена для гладіаторських битв. Виходи з арені були з двох сторін, з обох кінців арені.
Зазвичай під ареною розташовувався цокольний поверх, а у його галереях – службові приміщення. Деякі амфітеатри могли за допомогою акведуків заповнюватись водою, і тоді влаштовувалися гладіаторські битви на плотах чи битви на міні-галерах. Навколо арені розташовувалися глядацькі ряди. По суті, планування та архітектура римських амфітеатрів нагадують сучасні цирки. Найграндіозніший амфітеатр римської епохи – це овальний у плані амфітеатр Флавіїв (Колізей), побудований в епоху правління династії Флавіїв у II ст. н. Також цікавими є знаменитий Веронський амфітеатр у місті Вероні та амфітеатр міста Пальміра (Ваальбек у сучасному Лівані), який був збудований у період правління у Пальмірі проконсула провінції Сирії Марка Луція Септимія Одената у 268-270 рр. н. Останні два амфітеатри продовжують використовуватися і зараз для театральних і оперних фестивалів.
Цирки в Римській державі - це спеціальні споруди для кінних змагань, подібні до грецьких та пізніших візантійських іподромів. До наших днів у Римі збереглися залишки великого римського цирку, що вміщував до 250 000 глядачів. Цирки зводилися поздовжніми та підковоподібними у плані.
3.1. Колізей
Колізей (лат. Colosseum; італ. Colosseo) — грандіозний амфітеатр в Римі, одне з найзнаменитіших споруд античності. Це справжній символ Вічного міста та одна з його головних визначних пам’яток. Колізей правильно називати амфітеатром Флавіїв — на ім’я династії імператорів, при якій побудували цю громаду.
Побудували Колізей всього за 8 років. Почалося будівництво в 72 році н. е. при імператорі Веспасіані, а закінчилося в 80 році н. е. при імператорі Тіте.
Ставши імператором після деспота Нерона, Веспасіан вирішив зміцнити свою владу. Для цього він придумав цікавий хід — знести палац Нерона (Золотий Будинок), який разом з парком займав 120 га центру Риму і побудувати імперські установи, а ставок при палаці засипати та спорудити грандіозний амфітеатр для розваг народу.
Амфітеатр будували раби, які були доставлені в Рим після воєнних перемог Веспасіана в Юдеї. За оцінками вчених у будівництві Колізею була залучена праця 100 тис. рабів. Раби використовувалися для найважчих робіт для видобутку і доставляння травертину з Тіволі до Риму (близько 25 км), підйомі тягарів і т. п. Також над оформленням Колізею працювала велика група скульпторів, художників і інженерів.
Відкриття Колізею було ознаменування грандіозними іграми. Амфітеатр був центром жорстоких розважальних видовищ Стародавнього Риму майже протягом трьох з половиною століть – гладіаторські бої, звірині цькування. Тут гинули люди й тварини на потіху натовпу та патриціям. Поки на початку 5 століття імператор Римської Імперії не заборонив гладіаторські бої. Саме тоді християнство стало головною релігією великої Імперії. А її одне з найбільш колосальних споруд пізнає найсумніші свої часи.
Середні століття і Новий час залишили на амфітеатрі сильні шрами: спочатку нашестя варварів привело амфітеатр в запустіння, потім він був фортецею для знатних пологів, у середині 14 століття сильний землетрус сколихнув південну стіну амфітеатру. Велика споруда перетворилася на джерело будівельного матеріалу — його ламали та розбирали для будівництва нових будівель і церковних соборів і палаців.
Так тривало до середини 18 століття, поки Колізей не потрапив під захист римського папи Бенедикта XIV.
Нині Колізей знаходиться під державним захистом. Уламки, по можливості, були вставлені на місце. Так, амфітеатр позбувся колишньої внутрішньої та зовнішньої привабливості, але навіть такий він просто приголомшує. Попри захист Колізей все одно страждає — міське середовище, вихлопні гази й вібрації не йдуть на користь гіганту.
Колізей виконаний у формі гігантського еліпса. Це найбільший амфітеатр античності, що вражає своїми розмірами — зовнішня вісь в довжину 524 метри, розміри майданчика 85 х 53 метри, а висота від 48 до 50 метрів.
Стіни Колізею побудовані з великих шматків травертину. Амфітеатр мав безліч входів і виходів. Нижні ряди були призначені для багатих. Люди простіше займали верхні ряди. Для захисту від палючого римського сонця були передбачені щогли, на які натягали гігантський тент.
Глава 4
Цирки
У Римі, найбільшому місті давнини, налічувалося сім цирків. Всі вони були влаштовані майже однаково, але найширшим і найдавнішим з них був так званий Великий цирк. Цирк цей був у долині, що утворюється двома пагорбами, — Палатином і Авентином.
З найдавніших часів і до падіння імперії тут, в долині, щорічно проводилася більшість ігор, що полягали в бігах кінних на колісницях. За переказами, такі перегони були встановлені одним із засновників Риму, Ромулом, і влаштовувалися вони спочатку один раз на рік — після жнив хлібів та збирання плодів. У ті часи глядачі розташовувалися просто на траві, що покривала схили пагорбів.
Надалі, приблизно за 600 років до нашої ери, у цій долині було збудовано перший дерев'яний цирк. З плином століть він дедалі більше розширювався, прикрашався мармуром, бронзою і на початку нашої ери оформився у грандіозний іподром, розрахований на 150 тисяч глядачів.
Великий цирк представляв передусім прямокутну в плані арену — довжиною понад 500 метрів і шириною 80 метрів. По всій її протяжності з обох боків були розташовані місця для публіки, що підвищуються рядами. На мармурових сидіннях була знати, а на верхніх, дерев'яних лавах тіснилася біднота. До речі, надзвичайне скупчення людей на «гальорці» призводило не раз до пожеж і обвалів, що супроводжувалися великою кількістю жертв (наприклад, за двадцятирічний правління імператора Діоклетіана через це загинуло близько 13 тисяч осіб).
Цікавою особливістю циркової арени була спина — широка (6 метрів) і невисока (1,5 метра) кам'яна стіна, яка, подібно до хребта, розділяла арену на дві половини. Тим самим спина перешкоджала довільному переходу коней, що змагалися, з однієї частини арени на іншу. Стіну прикрашали пам'ятники - обеліски, статуї та невеликі храми римських богів. Тут же знаходився і дотепний пристрій, завдяки якому глядачі завжди знали, скільки заїздів здійснили вже колісниці. Про цей пристрій слід розповісти дещо докладніше
На поверхні спини, біля кожного її кінця, було споруджено чотириколонну споруду. На плоскому даху однієї з них лежало сім металевих позолочених яєць, а на іншій — стільки ж позолочених дельфінів. Щоразу, як передня колісниця завершувала черговий заїзд (а їх зазвичай належало сім), знімалося по одному яйцю і по одному дельфіну. Такі «лічильні одиниці» були пов'язані, за поняттями римлян, з божествами, що заступалися цирку, — Нептуном та братами Діоскурами.
У Римі, найбільшому місті давнини, налічувалося сім цирків. Усі вони були улаштовані майже однаково, але найширшим і найдавнішим з них був так званий Великий цирк. Цирк цей був у долині, що утворюється двома холмами — Палатином і Авентіном.
З найдавніших годин і до падіння імперії тут, у долині, щорічно проводилася більшість ігор, що полягали в кінних бігах на колісницях. За переказами, такі перегони були встановлені одним із засновників Риму, Ромулом, і влаштовувалися вони спочатку один раз на рік — після урожаю хлібів та збирання плодів. У ті години глядачі розташовувалися просто на траві, що покривала схили пагорбів.
Надалі, приблизно за 600 років до нашої ери, ця долина збудувала перший дерев'яний цирк. З плином століть він дедалі більше розширювався, прикрашався мрамором, бронзою і на початку нашої ери оформився у грандіозний іпподром, розрахований на 150 тисяч глядачів.
Великий цирк представляв передусім прямокутну в плані арену — завдовжки понад 500 метрів і завширшки 80 метрів. По всій її протяжності по обидва боки були розташовані місця для публики, що підвищуються рядами. На мармурових сидіннях була знаті, а на верхніх, дерев'яних лавах тіснилася біднота. До речі, надзвичайне скупчення людей на «гальорці» призводило не раз до пожеж та обвалів, що супроводжувалися великою кількістю жертв (наприклад, за двадцятиричне правління імператора Діоклетіана через це загинуло близько 13 тисяч осіб).
Цікавою особливістю циркової арені була спина — широка (6 метрів) та невисока (1,5 метра) кам'яна стіна, яка, подібно до хребта, розділяла арену на дві половини. Тим самим спина перешкоджала довільному переходу коней, що змагалися з однієї частини арені на іншу. Стіну прикрашали пам'ятники – обеліски, статуї та невеликі храми римських богів. Тут же знаходився і остроумний пристрій, завдяки якому глядачі завжди знали, скільки заїздів здійснили вже колісниці. Про це пристрій слід розповісти дещо докладніше
На поверхні спини, біля шкірного її кінця, було споруджено чотириколонну споруду. На плоскій крыші однієї з них лежало сім металевих позолочених яєць, а на іншій — стільки ж позолочених дельфінів. Щоразу, як передня колісниця завершувала черговий заїзд (а їх зазвичай належало сім), знімалося по одному яйцю та по одному дельфіну. Такі «лічильні одиниці» були пов'язані, за поняттями римлян, із божествами, що заступалися цирку, — Нептуном та братами Діоскурами.
4.1. Цирк Circo Massimo
Назва Circo Massimo – Великий цирк – походить від латинського Circus Maximus. Одне із значень слова Circus – ристалище, місце для кінних змагань. У долині між пагорбами століттями відбувалися стрибки – історики припускають, що це могло бути сезонне святкування на честь Нептуна Кінного.
Перші змагання були влаштовані в Римі в 500 році до нашої ери, за царя Тарквінії Пріске (лат. Lucius Tarquinius Priscus). Колісниці, запряжені четвірками коней – квадригами – мчали зі старту прямою. Діставшись кінця долини, вони розверталися і на весь опор скакали назад, намагаючись прийти на фініш першими. У II столітті до н. правила змінилися у зв'язку з будівництвом у Римі приблизно 146 року до н.е. водопроводу. Його проклали дном долини, викопавши тунель заввишки 4,5 і шириною 2,5 метра. Уздовж усього ристалища простягнувся пагорб, який не стали розрівнювати, а пустили квадриги по колу. Так повністю виправдалося друге значення латинського Circus-коло, а потім з'явилося італійське слово Circo (чірко) - цирк. Цирк і справді був «масимо» – великий, розміром із цілу долину, завширшки 150 метрів і завдовжки понад шістсот.
Описи цирку у різні періоди розвитку відрізняються. Спочатку глядачі, які бажають подивитися на кінні змагання, розміщувалися просто на схилах пагорба. Поступово з'явилися перші будівлі: лави для найшанованіших та найбагатших городян, дерев'яний старт та стійла для коней.
У період свого розквіту, який припав на правління перших римських імператорів, Великий цирк являв собою одну з найбільших споруд у Римі. Гай Юлій Цезар у I столітті до н. перебудував його, розширивши та подовживши арену і викопавши навколо неї канал. Тепер завдяки новим розмірам (118 м завширшки та 621 завдовжки!) вона одночасно вміщала 12 квадриг. Навколо стадіону звели огорожу, збудували дерев'яні трибуни для патрицій та яруси для публіки простіші. Сидячих місць налічувалося 150 тисяч, у наступні століття їх кількість збільшилася більш ніж удвічі. Як мінімум стільки ж уболівальників переживали за результати змагань стоячи.
На одному кінці арени розташовувалися три вежі, центральна з брамою для в'їзду всередину, до двох інших півколів були прибудовані стійла для коней – карцери. Через ворота із протилежного боку залишали цирк переможці. Уздовж арени, по центру, йшла вузька платформа, прикрашена двома давньоєгипетськими обелісками. Обидва обеліски вціліли та прикрашають у Римі Народну площу (Piazza del Popolo) та площу перед Латеранським палацом (Palazzo del Laterano). По обидва боки платформу завершували закруглення зі стовпами у вигляді конусів – метами. Від однієї з мет починався біг колісниць, щоб закінчитися на протилежному кінці арени через сім кіл. Кола доводилося вважати, для цього на платформі було встановлено дві підставки, кожна на сім куль. Згодом поруч з'явилися невеликі фонтани у вигляді дельфінів – морських коней покровителя ристалищ Нептуна.
Після Цезаря Circo Massimo приваблював жителів Стародавнього Риму ще півтисячоліття. Здавалося, захід його слави ще не скоро. Багато імператорів, що правили в Римі, вносили свій внесок в прикрасу цирку. Так, після пожежі, що трапилася в Римі в 31 р. е., імператор Август відновив цирк і надав йому остаточної форми. Її основою стали кам'яні трибуни у вигляді щаблів для привілейованих глядачів – сенаторів та вершників. Два верхні яруси залишилися дерев'яними, зовні з'явилися аркади з магазинчиками та шинками. Прикраса тривала і після серпня: за Клавдії карцери-стійла стали мармуровими, а цілі – золотими, за Нерони в ім'я розширення арени закопали канал. Востаннє стрибки пройшли у Великому цирку 549 року, під час правління імператора Тотили. Після цього розпочалася епоха руйнування. Камінь із давніх будівель римляни розбирали на будівництво нових будівель, залишки заносило ґрунтом. Археологи, які проводили розкопки у ХІХ столітті перед будівництвом на цьому місці газового заводу, виявили нижні ряди цирку на глибині 6 метрів.
Сьогодні у Римі дома Великого цирку розкинулася велика поляна овальної форми. Руїни, що залишилися - частини доріжки, мармурових карцерів і кам'яних трибун - вражають своїми розмірами наших сучасників. Тут розташовано дуже важливу для міста зону відпочинку. Часто її використовують для проведення масових урочистостей, парадів військової техніки, концертів та святкування дня народження Риму.
1 2 3