Міністерство охорони здоров’я України
Донецький національний медичний університет
Кафедра загальної хірургії
Медичний факультет №2
Реферат
на тему “Пухлини легені. Пухлини середостіння і плеври. ”
Робота
студентки групи 503 М2
Канюки Дарини
м.Кропивницький
2023
План
1.Вступ
2.Етіологія раку легенів
3.Гістологічна класифікація раку легенів
4.Клініко-анатомічнакласифікація раку легенів
5.Діагностика раку легенів
6.Специфічні симптоми раку легенів
7.Діагностика
8.Рак легенів – лікування
9.Профілактика
10. Клініка пухлин і кіст середостіння
11.Діагностика пухлин і кіст середостіння
12.Лікування пухлин і кіст середостіння
13.Злоякісна мезотеліома
14.Етіологія
15.Патоморфологія
16.Клінічна картина
17.Діагностка
18.Стадії
19.Лікування злоякісної мезотеліоми
20.Доброякісна фіброзна мезотеліома
21.Клініка
22.Висновок
23.Використані джерела
1.Вступ
Легені, визначені своєю неоціненною роллю у поданні організму киснем, можуть стати ареною серйозних медичних викликів, зокрема, коли мова йде про пухлини легень та середостіння. Ця проблема настільки складна та многогранна, що вимагає глибокого розуміння як патології самої легені, так і її взаємодії з сусідніми органами. Вивчення пухлин легень та середостіння необхідне для розкриття їхньої природи, джерела виникнення та оптимальних стратегій лікування. Давайте подорожуємо у цей складний світ медичних викликів, щоб краще розібратися у факторах, які визначають та впливають на цей вид захворювань.
2.Етіологія раку легенів
До цього часу найбільшим фактором ризику розвитку раку легенів є зловживання палінням тютюну. Саме цією шкідливою звичкою обумовлено біля 85% випадків з діагностуємої щорічної кількості хворих на рак легенів. Інші фактори ризику, що збільшують захворюваність на рак легенів, включають професійні контакти з азбестом, миш’яком, радоном, іонізуючою радіацією, хлорметиловим ефіром та хромом. Зловживання палінням посилює дію цих та інших факторів. Пасивне паління також підвищує ризик виникнення раку легенів.
До ендогенних факторів відносять вік понад 45-50років, хронічні легеневі хвороби - пневмонії, туберкульоз, бронхіт, локалізований пневмофіброз.
До генетичних факторів ризику відносяться первинна множинність злоякісних пухлин (у 13% хворих на рак легенів у стадії T1N0M0 він був другою пухлиною) і наявність раку у трьох і більше кровних родичів.
3.Гістологічна класифікація раку легенів:
І. Плоскоклітинний (епідермоїдний) рак (40-50% спостережень):
а) високодиференційований рак; б) помірно диференційований рак (без ороговіння) (Мал. 10.1); в) малодиференційований рак.
ІІ. Дрібноклітинний рак:
а) овсяноклітинний, лімфоцитоподібний, веретеноклітинний рак; б) плеоморфний рак.
ІІІ. Аденокарцинома (15-25% спостережень):
а) високодиференційована аденокарцинома (ацинарна, папілярна);
б) помірно диференційована аденокарцинома (залозисто-солідна);
в) малодиференційована аденокарцинома (солідний рак з утворенням слизу)
ІV. Крупноклітинний рак (10-15% спостережень):
а) гігантоклітинний рак; б) світлоклітинний рак.
V. Змішаний рак (плоскоклітинний та аденокарцинома, аденокарцинома та дрібноклітинний і т.п.)Здібність до інтенсивного метастазування - одна з самих зловісних рис раку легенів. У 90% хворих, що загинули від цієї хвороби, знаходять при автопсії численні метастази. Симптоматика вторинного ураження органів і тканин часто домінує у клінічній картині захворювання, заплутує діагностику, значно обтяжує перебіг хвороби, робить безперспективними хірургічні або інші методи лікування.
Швидке і часте метастазування з ураженням віддалених органів спостерігається у людей молодого віку.
Гістологічна будова пухлини легенів впливає на частоту ураження того або іншого органу і ступінь розповсюдженості пухлинних клітин. Встановлено, що при плоскоклітинному раку метастазів у віддалених органах не було у 53% хворих, а при аденокарциномі - у 29%. За думкою більшості дослідників, особливо часто метастазують малодиференційовані раки легенів.
Для розуміння особливостей клінічної картини раку легенів в залежності від калібру ураженого бронху і патогенетичних механізмів, які лежать в основі його симптоматики, найкраще відповідає клініко-анатомічнакласифікація, запропонована А.І. Савицьким у 1957 році.
4.Клініко-анатомічнакласифікація раку легенів:
І. Центральний рак:
а) ендобронхіальний; б) перибронхіальний вузловий рак; в) перибронхіальний розгалужений рак
ІІ. Периферічний рак:
а) кругла пухлина; б) пневмонієподібний рак;
в) рак верхівки легені (Пенкоста);
ІІІ. Атипові форми, що пов’язані з особливостями метастазування:
а) медіастинальна (Мал. 10.5); б) печінкова; в) кісткова;г) міліарний карциноматоз та ін.
5.Діагностика раку легенів
Оптимальний план лікування хворого на рак легенів повинен незмінно ґрунтуватися на чотирьох основних принципах діагностики:
1.Встановлення клініко-анатомічноїформи захворювання з визначенням локалізації первинної пухлини.
2.Визначення точних меж розповсюдження пухлинного процесу (ступінь розповсюдження первинної пухлини, ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, проростання суміжних органів і структур, віддалені метастази). Тобто стадії захворювання і за системою TNM.
3.Морфологічна верифікація пухлини з уточненням її гістологічної структури і ступеня диференціювання.
4.Визначення функціональних можливостей життєво важливих органів і систем
організму.
6.Специфічні симптоми раку легенів:
Існують наступні клініко-анатомічні форми раку легень: центральний рак, який виникає із слизової оболонки головного, проміжного, часткового і сегментарного бронхів; периферичний рак, який характеризується ураженням субсегментарних бронхів і бронхіол; атипові форми – медіастинальна, міліарна, кісткова, мозкова, шлунково-кишкова, печінкова та ін.
Клініка центрального раку легень зумовлена в основному порушенням бронхіальної прохідності. Найчастішою ознакою його є кашель, який виникає внаслідок подразнення слизової оболонки бронха пухлиною. Він має надсадний, переймистий характер, а в початковій стадії сухий. У міру росту пухлини кількість мокротиння збільшується. Кровохаркання з’являється при розпаді пухлини і проявляється у вигляді прожилків крові у мокротинні.
Подальший ріст пухлини призводить до повної обтурації бронха з ателектазом відповідної ділянки легень. При цьому виникають біль у грудях і задишка, підвищується температура тіла, турбують загальна слабість, пітливість. Периферичний рак (сюди відносяться кругла пухлина, пневмонієподібний рак і рак верхівки легень) тривалий час залишається непоміченим.
Його клінічні прояви пов’язані з поширенням процесу на плевру вбо грудну стінку (біль), розпадом пухлини і перифокальною пневмонією (підвищення температури тіла, кашель з гнійним мокротинням, кровохаркання), інтоксикацією (зменшення маси тіла, загальна слабість, блідість шкіри).
Верхівковий рак легень (Пенкоста) проявляється різким болем у зв’язку з проростанням пухлиною плеври, грудної стінки, плечового сплетення нервів. Позитивний синдром Горнера (птоз, міоз та енофтальм).
З атипових форм раку легень найбільше значення має медіастинальна. Її клінічна картина зумовлена проростанням бронхогенного раку в середостіння або швидким збільшенням метастазів у лімфатичних вузлах середостіння. При цьому розвивається синдром стиснення верхньої порожнистої вени (кава-синдром), який проявляється набряком і ціанозом верхньої половини тулуба, здуттям вен шиї, задишкою.
7.Діагностика
У разі підозри на рак легенів проводяться такі обстеження:
- Флюорографія і Рентгенографія легенів
- Пошарова рентгенівська томографія викликав підозру ділянки легені
- Проведена з внутрішньовенним контрастуванням магнітно - резонансна або комп'ютерна
томографія грудної клітки
- Бронхоскопія. Даний метод застосовується з метою виявлення пухлин бронхіального дерева
- Дослідження мокротиння і онкомаркери
- Торакоскопия і біопсія пухлини
8.Рак легенів – лікування:
Тактика лікування раку легенів залежить від типу раку (дрібноклітинний/недрібноклітинний), стадії прогресування захворювання і загального стану пацієнта. Для лікування даної онкології застосовуються три основних методи, які можуть використовуватися окремо або комбіновано: хірургічне лікування, радіотерапія і хіміотерапія. Проте основним методом, який дає надію на одужання,є хірургічна операція.
Хірургічне лікування раку легенівв залежності від ступеня поширеності раку, являє собою проведення оперативного втручання по видаленню пухлини, частки /цілої легені. Як правило, хірургічне лікування проводиться при немелкоклеточном раку, тому дрібноклітинний, з - за більш агресивного перебігу потребує інших методів лікування (хіміотерапія, радіотерапія). Крім цього, не рекомендується проведення операції у тих випадках, коли є серйозні супутні захворювання, пухлина зачіпає трахею або поширилася на інші органи. Для знищення ракових клітин, які найчастіше все ж залишаються після операції, призначаються курси променевої та хіміотерапії.
Радіотерапія - опромінення пухлини гальмує ріст або вбиває ракові клітини. Даний метод лікування ефективний як при дрібноклітинному, так і при немелкоклеточном типах раку легенів. Радіотерапія призначається у випадках присутності різних протипоказань до проведення операції або при поширенні на лімфатичні вузли. Досить часто, для досягнення найбільшої ефективності проведеного лікування, показано поєднання променевої терапії з хіміотерапією.
Хіміотерапія . Даний метод терапії раку легенів заснований на прийомі вбивають, або припиняють ріст і розмноження ракових клітин спеціальних ліків (Доцетаксел, Доксорубіцин, Бевацізумаб тощо).
9.Профілактика:
Профілактику раку легенів поділяють на первинну і вторинну. До першої належать заходи спрямовані на боротьбу із забрудненням навколишнього середовища, а також із палінням. До другої – лікування хворих із хронічними запальними захворюваннями легенів (пневмонія, бронхіт, локальні пневмосклерози, туберкульоз тощо).
10.Клініка пухлин і кіст середостіння:
Більшість пухлин і кіст середостіння проявляються тими або іншими симптомами загального або локалізованого характеру. Загальні симптоми не свідчать про ураження певного органу. До цих симптомів відносяться біль, розпирання у грудях, зниження працездатності, втома при виконанні звичайної роботи, пригнічений настрій, відчуття тривоги. Поряд із симптомами загального характеру спостерігаються симптоми ураження тих або інших систем, органів і окремих анатомічних утворень середостіння.
У клініці пухлин і кіст середостіння виділяють такі головні симптоми: 1) синдром верхньої порожнистої вени (набряк обличчя, шиї, набухання вен шиї і грудної клітки, ціаноз слизових і шкіри); 2) синдром місцевого лімфостазу; 3) синдром респіраторних розладів (сухий кашель, задишка); 4) синдром дисфагії; 5) неврологічний синдром (головний біль, інтеркостальна невралгія, парези).
11.Діагностика пухлин і кіст середостіння:
Провідне місце у розпізнаванні цієї патології посідає рентгенологічне дослідження із включенням додаткових методів рентгенодіагностики: рентгенографія у косих та нетипових проекціях, рентгенокінематографія, томографія і комп’ютерна томографія, пневмомедіастинографіяі пневмотораксграфія, контрастні дослідження органів середостіння та ін.. З інструментальних методів використовуються бронхота езофагоскопія, торакоскопія, медіастиноскопія.
Завершальним методом діагностики є цитологічне або гістологічне дослідження біоптатів пухлин, отриманих під час ендоскопічних методів обстеження або торакотомії.
12.Лікування пухлин і кіст середостіння
Основним методом лікування переважної кількості пухлин і кіст середостіння є хірургічне втручання. Хірургічному лікуванню не підлягають хворі із злоякісними новоутвореннями, у якихклініко-рентгенологічнознайдено проростання пухлиною життєво важливих органів і метастазування. В інших випадках, в залежності від гістологічної будови пухлини використовують променеве або хіміотерапевтичне лікування.
13.Злоякісна мезотеліома
Припускають, що злоякісна мезотеліома виникає з мезотеліальних клітин, що вистилають плевральну порожнину. Захворюваність на злоякісну мезотеліому складає щорічно приблизно 2,2 випадки на 1000000.
14.Етіологія:
Виникнення мезотеліом у багатьох осіб, безперечно, пов’язане з попереднім контактом з азбестом. Період між першим контактом з азбестом і виникненням пухлини звичайно складає від 20 до 40 років. Вік хворих коливається від 40 до 70 років.
15.Патоморфологія:
У ранній стадії злоякісна мезотеліома уявляє собою безліч білих або сірих гранул, вузликів, розташованих на вісцеральній та парієтальній плеврі, яка за своїм виглядом може бути тім’яною або нормальною. З ростом пухлини плевра стовщується, а вузлики стають більш помітними.
Пухлина розповсюджується у всіх напрямках у вигляді суцільного утворення, що вкриває легеню і викликає зменшення об’єму враженого гемітораксу. На пізніх стадіях захворювання можуть бути враженими діафрагма, печінка, перикард, серце, плевра контрлатерального боку та інші структури середостіння.
Гістологічно злоякісні мезотеліоми поділяють на епітеліальні (54%), мезенхімальні (21%) і змішані (25%).
16.Клінічна картина:
У більшості хворих захворювання починається з поступового зростання болю у грудній клітці і утрудненого дихання. Болі мають плевральний характер і часто в зв’язку із втягуванням діафрагми відлунюють у ділянку живота і плече. З прогресуванням хвороби у хворих знижується маса тіла, з’являється сухий кашель і збільшується задишка. В деяких випадках спостерігаються нерегулярні незначні підйоми температури. Періодично може з’являтися гіпоглікемія, можливий розвиток гіпертрофічної остеоартропатії.
17.Діагностика:
Рентгенологічне дослідження.На рентгенограмі грудної клітки майже завжди знаходять плевральний випіт. Часто він досить значний і займає 50% і більше від об’єму гемітораксу, що ускладнює виявлення самої пухлини. На пізніх стадіях захворювання на рентгенограмі грудної клітки може спостерігатися розширення тіні середостіння, збільшення тіні серця, що є результатом проростання пухлини у перикард і руйнування ребер і м’яких тканин. Оскільки під час звичайної рентгенографії спостерігається тенденція до недооцінки ступеня важкості захворювання, для виявлення реальної картини ураження рекомендується комп’ютерна томографія. Вона дозволяє виявити стовщення плеври з нерівною внутрішньою межею, що відрізняє пухлину від інших стовщень плеври.
Дослідження плеврального ексудату. Плевральна рідина у 50% випадків має жовтуватий відтінок, а в інших 50% -серозно-кров’яниста.
В окремих випадках плевральна рідина може бути в’язкою, що пояснюється великим вмістом гіалуронової кислоти.
В плевральній рідині звичайно знаходять нормальні мезотеліальні клітини, диференційовані і недиференційовані злоякісні мезотеліальні клітини, різну кількість лімфоцитів іполіморфно- ядернихлейкоцитів. На основі даних цитологічного дослідження плевральної рідини можна поставити попередній діагноз, але він обов’язково потребує підтвердження даними відкритої біопсії плеври.
18.Стадії захворювання:
Пухлина уражає тільки парієтальну плевру
Пухлиною уражені грудна стінка або середостіння; можливе враження лімфатичних вузлів
грудної порожнини
Пухлиною уражена діафрагма із втягуванням очеревини; уражена плевра на
контрлатеральному боці і лімфатичні вузли, розташовані за межами грудної порожнини
Віддалені метастази гематогенного походження
19.Лікування злоякісної мезотеліоми:
Хірургічне лікування є єдиним видом терапії, що дає хворому надію на видужання. Більшість хірургів виконують плевропневмонектомію.
Летальність після таких операцій досягає 31%. В зв’язку з цим така операція можлива лише у хворих у віці до 60 років, з добрим загальним станом, які мають пухлину епітеліального типу І стадії.
У деяких клініках хворим на злоякісну мезотеліому виконують тільки плевректомію. Після операції хворим призначають великі дози променевої і хіміотерапії.
Оскільки критеріям до виконання хірургічного втручання відповідає невелика кількість хворих, то у більшості випадків показана хіміотерапія, паліативні хірургічні втручання або променева терапія. Найбільш активним препаратом проти мезотеліоми визнаний доксорубіцин (адріаміцин). Використовуються також циклофосфамід, 5- фторурацил і прокарбазін.
20.Доброякісна фіброзна мезотеліома
Доброякісна фіброзна мезотеліома є обмеженою пухлиною плеври і на відміну від злоякісної мезотеліоми має гарний прогноз.
Вона уявляє собою щільну осумковану пухлину жовтого кольору, зовнішня поверхня якої може бути васкуляризована венами. Біля 70% доброякісних мезотеліом утворюється на вісцеральній плеврі, а решта 30% - на парієтальній.
21.Клініка:
Приблизно у 50% хворих на доброякісну мезотеліому симптоми розвитку пухлини відсутні, і її виявляють при рентгенографії грудної клітки. У хворих з клінічною симптоматикою найчастіше зустрічаються кашель, біль у грудях та задишка. У 25% хворих спостерігається підвищення температури безбудь-якихознак інфекції. У деяких хворих спостерігається гіпоглікемія та гіпертрофічна остеоартропатія.
22.Висновок
https://labdiag.nuph.edu.ua/wp-content/uploads/2020/03/рак-легень-мезотеліоми-конвертирован.pdf
https://tdmuv.com/kafedra/internal/onkologia/lectures_stud/uk/nurse/ptn/Медсестринство%20в%20онкології/2%20аудиторні/05.%20рак%20легень.%20догляд%20за%20хворими..htm
https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&cad=rja&uact=8&ved=2ahUKEwjglvjL_-iBAxU0ExAIHSSEDM8QFnoECAkQAQ&url=https%3A%2F%2Fwww.vnmu.edu.ua%2Fdownloads%2Foncology%2F20131211-133015.doc&usg=AOvVaw3iaW5zDFSjP348jSFaAotm&opi=89978449
https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&cad=rja&uact=8&ved=2ahUKEwjglvjL_-iBAxU0ExAIHSSEDM8QFnoECBYQAQ&url=http%3A%2F%2Fdspace.zsmu.edu.ua%2Fbitstream%2F123456789%2F8069%2F1%2F%25D0%25BC%25D0%25B5%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25B4.%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25BC.%2520%25D0%25A0%25D0%259B%252C%2520%25D0%259B%25D0%2593%25D0%259C.pdf&usg=AOvVaw2IYHYcz1a04qMJCPsFjA6h&opi=89978449
https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&cad=rja&uact=8&ved=2ahUKEwjglvjL_-iBAxU0ExAIHSSEDM8QFnoECBQQAQ&url=http%3A%2F%2Flibrary.zsmu.edu.ua%2Fcgi%2Firbis64r_14%2Ffulltext%2FOnkologija%2FBondarGV07_Lekc_zko_2.pdf&usg=AOvVaw3v7KfnnW3aOxBkk6EwnAlL&opi=89978449