Ім'я файлу: Психологічні особливості дітей з ринолалією..pptx
Розширення: pptx
Розмір: 1896кб.
Дата: 21.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Сучасний стан і шляхи оптимізації корекційно-виховної роботи у с
Розширення: pptx
Розмір: 1896кб.
Дата: 21.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Сучасний стан і шляхи оптимізації корекційно-виховної роботи у с
“Психологічні особливості дітей з ринолалією”
Виконала: студентка 3 курсу факультету спеціальної освіти Зима Аліна
Особливості прояву ринолалії у різні вікові періоди
У зв’язку з порушенням анатомічної цілісності периферичного мовленнєвого апарату дитина позбавлена можливості інтенсивного лепету, артикуляційної «гри», тому певним чином гальмується і збіднюється підготовчий етап організації артикуляційних укладів. Найтиповіші лепетні звуки п, б, т, д дитина артикулює дуже тихо або навіть беззвучно у зв’язку з проходженням струменя повітря через носові ходи, не отримуючи через це слухового підкріплення.
У дітей порушується не тільки артикуляція, а й розвиток просодичних елементів мовлення (інтонація, темп, ритм). Голос у них глухий, здавлений, неприродний, слабкий, виснажений, тихий, приглушений з яскраво вираженим носовим відтінком. Акустичні зміни голосового спектра позбавляють його дзвінкості та польотності, знижують чіткість і розбірливість мовлення. У разі ринолалії мовлення розвивається із запізненням, відмічається значний часовий інтервал між появою перших складів, слів і фраз у перші роки життя, які вважають сензитивними для формування не тільки звукового, а й інтелектуального компонента. Часто перші слова з’являються приблизно у 2 роки, а іноді значно пізніше і мають якісні особливості. Фразове мовлення також зазвичай з’являється у цих дітей із запізненням, інколи - після 4-5 років.
У дітей з ринолалією часто вторинно страждає слухова функція, тобто розвивається туговухість, яка безперечно гальмує мовленнєвий розвиток дитини. Патологічне звукоутворення в разі ринолалії має як антропофонічні (спотворене звучання фонем), так і фонологічні (заміна однієї фонеми на іншу) ознаки. Практично всі голосні та приголосні звуки грубо назалізовані, нечітко диференційовані між собою. Артикуляція їх значно змінена, звучання більшості з них навіть не наближається до норми, часто вони взаємозамінюються всередині груп звуків, подібних за акустичними ознаками і способом творення.
Характеристика дихальної функції
Порушення взаємодії між артикуляційними і дихальними м'язами призводить до специфічних особливостей як фізіологічного, так і фонаційного дихання. При ринолалії фізіологічне дихання найчастіше є поверхневим - грудним або ключичним. Порушується співвідношення між вдихом і видихом. Життєва ємність легень знижується, відстає у розвитку грудна клітка. Страждає спрямованість і плавність видиху. Первинним провідним розладом в структурі дефекту при ринолалії є фонетичні дефекти - порушення тембру голосу і звуковимови, зумовлені патологічними особливостями будови і діяльності мовного апарату. Як вторинний дефект можуть виступати фонематичні і лексико-граматичні порушення. Захворювання дихальних шляхів частіше трапляються у віці 2—5років. JIOP-органів — у 5—10років.
Порушення голосової функції
Порушення тембру голосу характеризується носовим відтінком: в процесі здійснення акту говоріння підключається або виключається носовий резонатор: під час вимови носових звуків носовий резонатор не бере участі, під час вимови ротових звуків – навпаки.
Психічний розвиток і формування особистості дитини з ринолалією
Вроджені незрощення губи та піднебіння часто поєднуються з іншими вадами розвитку, а також з органічними ураженнями центральної нервової системи, і часто зустрічаються в розумовій відсталості того чи іншого ступеня прояву. У таких хворих різко зростає ризик розвитку різних нервово-психічних розладів уже в дитячому і підлітковому віці — від легких невротичних явищ до реактивних станів, що нерідко супроводжуються вторинною затримкою інтелектуального розвитку.Серед причин виділяють:
Серед причин виділяють:
- загальне недорозвинення і тяжкі мовленнєві порушення, що часто спостерігаються у таких хворих;
- несприятливі умови виховання і психічну травматизацію дітей з цією вадою розвитку в ранньому віці, пов'язані з порушенням стереотипу контакту таких дітей з однолітками і дорослими, частою госпіталізацією таких хворих у зв'язку з багатоетапністю лікування.
Усе це з віком призводить до виникнення у людей з цією патологією серйозних соціальних і психологічних проблем.
- гіпостенічний (млявість, сором'язливість, низька комунікабельність, схильність до переляку, швидка втомлюваність тощо);
- гіперстенічний (підвищена роздратованість, нестійкість психічних станів, руховий неспокій тощо).
Автори підкреслюють, що у дітей з незрощеннями піднебіння можуть спостерігатися патохарактеріологічні зміни особистості. При цьому надзвичайно велике значення має вплив середовища.
- діти з нормальним психічним розвитком;
- діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР);
- діти з порушеннями розумового розвитку різного ступеня.
Серед хворих із вторинною вадою піднебіння кількість осіб із ЗПР залишалася приблизно постійною для різних вікових груп і становила близько 30 %. Характерно, що у цієї категорії хворих наявність ЗПР найімовірніше була пов'язана зі строками проведення уранопластики. Так, ЗПР практично не спостерігали у таких дітей, якщо на момент операції їм було менше ніж З роки.